Навчального закладу

Аналіз архівних, інструктивно-методичних матеріалів, наукових праць щодо статусу керівника школи свідчить, що дане поняття тлумачиться як сукупність прав і обов’язків керівника загальноосвітнього навчального закладу.

З часу проголошення незалежності України (1991р.) одним із основних завдань стає відродження національної системи й реформування управління освітою. За результатами досліджень провідних учених на той час окреслені напрями модернізації управлінської діяльності, інноваційні функціональні обов’язки, висвітлені протиріччя між завданнями, що висуває суспільство перед школою, характером управлінської діяльності керівника та його професійною підготовкою, стереотипом професійної свідомості.

В Україні запроваджено модель ступеневої професійної освіти і визначені такі освітньо-кваліфікаційні рівні, як кваліфікований працівник, молодий спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр відповідно до Переліку напрямів та спеціальностей та Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних у сфері педагогіки освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти і Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) встановлюються та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У моделі ступеневої професійної освіти певна освітня та професійна кваліфікація здобуваються особою одночасно при засвоєнні у вищому навчальному закладі відповідної навчальної програми певного освітньо-кваліфікаційного рівня, а здобуття кваліфікації підтверджується дипломом – документом про професійну освіту. Таким чином, можна зробити висновок, що в освітньому просторі існують різні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, рівні професійної кваліфікації працівників, які потребують нормативно-правового обґрунтування, узгодження, визнання і практичного застосування.

У Законі «Про загальну середню освіту» визначено загальні посадові вимогидо керівника школи у статті 24, і головну посадову функцію керівника навчального закладу: «керівництво загальноосвітнім навчальним закладом здійснює директор».

Функціонально-посадові обов`язки директора закладу стисло окреслено у Положенні про загальноосвітній навчальний заклад та Примірному статуті загальноосвітнього навчального закладу. У розділі «Управління загальноосвітнім навчальним закладом» Положення про загальноосвітній навчальний заклад висвітлено межі компетенції директора загальноосвітнього навчального закладу.

У Концепції загальної середньої освіти підкреслено: «На посаду директора призначаються досвідчені авторитетні фахівці-педагоги, які мають досвід управлінської діяльності та пройшли спеціальну управлінську підготовку». «Директором може бути тільки громадянин України, який має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше як три роки, успішно пройшов атестацію керівних кадрів у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України», - підкреслено у Положенні про загальноосвітній навчальний заклад.

Визначення рівня професіоналізму та управлінської кваліфікації керівниківшкіл на державному нині передбачено процедурою атестації керівних кадрів. Слід зауважити, що на державному рівні поки що лише задекларована атестація керівних кадрів, оскільки порядок її проведення не розроблений до цього часу.

Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією і розглядається як ступінь і вид професійної навченості, професійні якості, необхідні для виконання конкретного виду діяльності.

Управлінська кваліфікація керівника загальноосвітнього навчального закладу - це визначений та науково обґрунтований рівень його професійної компетентності, який залежить від рівня знань, умінь, навичок, сукупності професійно значущих якостей, загальної культури і мотиваційної сфери діяльності керівника. Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу - це цілісна система оновлення, поглиблення й розширення знань, умінь і навичок керівника, покращення його професійно значущих якостей, підвищення рівня загальної культури і мотивації діяльності.

Система підвищення управлінської кваліфікації керівника навчального закладу – це цілеспрямований, спеціально організований процес систематичного оновлення, поглиблення і підвищення професійної компетентності, зумовлений динамікою розвитку суспільства, науки, освіти та потребами, що випливають із набутих знань, умінь, соціального і особистого досвіду, рівня управлінської кваліфікації, специфіки діяльності кожного керівника. Управлінська кваліфікація керівника школи характеризується рівнем його підготовленості до виконання функціонально-посадових обов’язків як управлінця-професіонала на основі встановлених освітньо-кваліфікаційних рівнів (стандартів) педагогічної освіти в Україні.

У законодавстві про освіту та нормативно-правових документах представлені вимоги до керівника загальноосвітнього навчального закладу. Стаття 24 Закону України «Про освіту» акцентує, що посаду керівника загальноосвітнього навчального закладу не залежно від підпорядкування, типу і форм власності може займати особа, яка є громадянином України, має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше трьох років, успішно пройшла атестацію керівних кадрів освіти у порядку, встановленому Міністерством освіти. У Положенні про загальноосвітній навчальний заклад наголошено на таких вимогах до директора: утверджувати особистим прикладом і настановами повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі; дотримуватись педагогічної етики, моралі; постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність і політичну культуру. Отже, керівником за освітою є педагог, який потребує спеціальної професійної підготовки та підвищення компетентності як управлінець.

Питанням визначення комплексу знань, умінь і навичок, особистісних і ділових якостей, якими повинен володіти керівник-менеджер, приділяється велика увага вченими, дослідниками, практиками. Еволюцію вимог до керівників, виконання певних соціальних ролей ними в колективі, розробкою теоретико-методологічних основ професійної компетентності керівників, рисам, якими на їх думку, повинен володіти менеджер представлено Ю.В.Буганом, А.Й.Романюком, О.В.Козловською та ін.

Одним із скарбів, яким повинен володіти керівник є розумові здібності. Розум розрізняють теоретичний, практичний і універсальний. Теоретичний розум характеризується здатністю мислити абстрактними категоріями, відволікаючись від конкретного. Людина з розвиненим практичним розумом мислить конкретніше, швидше і точніше сприймає події, факти, ситуації, виробляє оперативніше управлінські рішення конкретних проблем. Універсальний розум дає можливість вільно орієнтуватись у обставинах, абстрактно мислити.

Найбільш придатний у сфері менеджменту інструмент протидії парадоксам – системне мислення, що визначає схильність до аналізу і синтезу, уміння відокремлювати суттєве від несуттєвого, діалектично охопити явище як ціле у різноманітті елементів.

Успішність інноваційної діяльності керівника визначає креативність як здатність до творчого розв’язання задач. Саме у процесі розробки та впровадження новацій керівник виступає як новатор, творець. Креативність керівника проявляється в його здатності бачити елементи новизни, творчості у діяльності вчителів, в умінні розкрити їх особистий потенціал, вона визначає ступінь розробки та обґрунтованості стратегічних управлінських рішень, цільових комплексних програм, майбутнього нетрадиційного розвитку навчального закладу, створення його позитивного іміджу.

До проявів креативного мислення відноситься розвинена інтуїція, тобто розумова діяльність, яка здійснюється на межі свідомості. Інтуїція визначається неусвідомленим і незрозумілим з позиції логіки, але реальним і необхідним компонентом пізнавальної діяльності людини. Добре розвинена інтуїція спирається на життєвий і професійний досвід людини і живиться багатьма джерелами інформації, що надходить від усіх органів чуття, миттєво сортується, фільтрується, класифікується та аналізується і узагальнюється у вигляді процесу прийняття рішення. Будь-яке інтуїтивне знання опосередковано досвідом практичної і духовної діяльності людини, і свідчить про професійну інтуїцію як необхідну складову професійної творчості, як результативний компонент психологічного складника професійної діяльності директора школи.

Структурним компонентом психічної складової особистості є морально-психологічні якості, вонизумовлюють можливість керівника приваблювати людей, сприяють створенню комфортного клімату та розвитку професійних і міжособистісних стосунків, формуванню організаційної культури школи, свідомої дисципліни та трудових відносин, без яких неможливо розраховувати на успішну управлінську діяльність. До морально-психологічних якостей відносять:

- чесність та порядність, правдивість і щирість, скромність та простота;

- принциповість, розвинене почуття відповідальності, висока вимогливість до себе та інших;

- справедливість, доброзичливість та повага у стосунках з підлеглими, неупередженість у спілкуванні з ними, здатність створити у колективі настрій, який сприятиме високопродуктивній діяльності;

- знання індивідуально-психологічних особливостей підлеглих та індивідуалізований підхід до підлеглих із урахуванням їх особистісних параметрів: характеру, темпераменту, професійних ціннісних інтересів, знання методів ефективного впливу на підлеглих;

- готовність налагоджувати контакти з підлеглими, прагнення захищати їх законні інтереси, турбуватися про їх повсякденні потреби;

- доброта, тактовність, визнання успіхів інших, відсутність дріб’язковості;

- об’єктивність, зважене сприйняття критики;

- терпимість та ввічливість, розсудливість та врівноваженість;

- комунікабельність, уміння слухати та чути;

- розвинене почуття гумору.

Обмін інформацією – одна з важливих навичок спілкування. Воно сприяє інформаційному обміну всередині закладу та встановленню сприятливих взаємовідносин школи з іншими інституціями. Компетентний керівник завжди чутливо сприймає реакцію людей на його висловлювання, прислухається до того, що вони говорять у відповідь.

Для ефективного управління колективом компетентному керівникові з розвинутими діловими якостями притаманні вольові риси, що дозволяють свідомо керувати власною поведінкою і діяльністю. Характеристикою вольових рис є:

- цілеспрямованість – уміння підпорядковувати свої дії встановленим цілям і визначеній місії;

- наполегливість – уміння мобілізувати власні можливості за будь-яких некерованих ситуацій, здатність контролювати власну поведінку;

- ініціативність – уміння працювати творчо, діяти на власний розсуд;

- самостійність – уміння не підпадати під вплив різних факторів, критично оцінювати поради та пропозиції інших, діяти на основі своїх поглядів та переконань;

- сміливість – уміння подолати страх та йти на виправданий ризик заради досягнення мети;

- витримка – уміння відкинути почуття і думки, які заважають здійсненню прийнятого рішення.

Важливе значення для менеджера має така особистісна характеристика як впевненість у собі, що проявляється через наявність у людини ясної мети і рішучих дій у її досягненні.

Вивчивши та проаналізувавши законодавчо-правові акти, інструктивно-директивні документи пропонуємо посадову інструкцію директора загальноосвітнього навчального закладу, яка дозволить кваліфіковано та професійно здійснювати управлінську діяльність і досягти соціально-значущої мети – забезпечення якісної освіти учнівської молоді.

Поиск по сайту: