АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етапита методи розробки та прийняття управлінського рішення

Читайте также:
  1. A) Зам.директора по УР, методист, тренера по вилам спорта
  2. I. Карта методической обеспеченности учебной дисциплины
  3. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  4. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  5. I. Сприйняття нового матеріалу.
  6. I.1.3. Организационно-методический раздел
  7. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  8. II. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИЗУЧЕНИЮ ДИСЦИПЛИНЫ
  9. II. Порядок прийняття і звільнення працівників
  10. II. Сприйняття нового матеріалу
  11. III. Метод, методика, технология
  12. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОВЕДЕНИЮ СЕМИНАРСКИХ ЗАНЯТИЙ

 

I етап
Аналітичний етап (збирання інформації) Аналіз директивної та нормативної інформації
Вивчення психологічної літератури
Вивчення передового досвіду
Вивчення стану вирішення проблеми в навчальному закладі
II етап
Моделюючий етап (підготовка рішення) Узагальнення всієї отриманої інформації та визначення переліку альтернативних шляхів їх вирішення
Розробка критеріїв оцінки реалізації рішення
Підготовка проекту рішення
III етап
Затверджуючий етап (прийняття рішення) Обговорення проекту рішення в педколективі
Обговорення та уточнення проекту рішення в адміністративній підсистемі
Прийняття (ухвалення рішення)

 

Аналоговий метод включає в себе багаторазове використання зафіксованого в банку даних навчального закладу досвіду дій у тих чи інших ситуаціях і прийнятих щодо них рішень, а також управлінських завдань, які не потребують творчості. Носіями цих процедур є члени колективу або документи. Найбільш поширеним прикладом використання аналогового методу є застосування циклограм управління. Даний метод дає можливість використовувати напрацьований досвід послідовно вирішувати управлінські завдання.

Аналоговий метод використовують для реалізації процедури прийняття на роботу працівників, складання річних планів, атестації працівників, це полегшує процес їх реалізації, але час від часу треба розглядати з членами колективу певні традиційні процедури та, за необхідності, вносити до них зміни.

Якщо в навчальному закладі досвід установи не містить досвіду вирішення певного управлінського завдання, то аналоговий метод використовують для вивчення та впровадження досвіду вирішення цього завдання в інших освітніх установах.

Цей метод дає змогу економити час та підвищує ефективність управлінської праці. Його наслідком є розробка в навчальному закладі певних форм організаційного порядку – постійно діючих процедур вирішення стандартних управлінських завдань.

Критеріально-матричний метод можна представити методикою оцінки дерева цілей ПАТЕРН. Сутність методу така. Всі елементи певного рівня дерева цілей оцінюють за системою критеріїв, кожний з яких має визначену важливість. Узагальнена оцінка відносної важливості кожної цілі на певному рівні визначається шляхом підсумовування результатів експертної оцінки з урахуванням відносної важливості досягнення цієї цілі.

Треба звернути увагу на те, що за значної кількості цілей на рівні, що перевищує, скажімо, сім цілей, будь-якому експерту стає важко оцінити їхні коефіцієнти важливості у світі визначеного критерію так, щоб сума оцінок дорівнювала одиниці.

Метод дискусії. Цей метод підготовки рішень передбачає участь широкого кола учасників, ознайомлених із поглядами кожного з них, виявлення різних думок, інтересів, узгодження й інтеграцію цих думок. Це спільний пошук оптимальних шляхів вирішення проблем, що спирається на результат практики і її наукове осмислення.

Дискусія припускає вільний виклад учасниками своїхпоглядів, зіставлення різних підходів, публічне обговорення переваг і недоліків дискусійної проблеми. Дискусія як вид групової експертизи застосовується для обговорення проблем, шляхів їх вирішення, аналізу різних факторів, вона проводиться як відкрите колективне обговорення проблеми, що розглядається. Під час дискусії записуються головні думки, які узагальнюються, підсумовуються організатором, що веде дискусію.

Керівник навчального закладу проводить екскурсії з проблеми критеріїв оцінки навчальної діяльності викладача, шляхів подальшого розвитку освітньої установи, розподілу фінансових ресурсів, напрямів удосконалення навчально-виховного процесу тощо.

Використання методу дискусії дає змогу керівнику закладу:

- вирішити важливі проблеми організації навчально-виховного процесу та управління навчальним закладом;

- залучити до участі в управління працівників навчального закладу;

- прискорити вирішення існуючих проблем;

- виявити і погодити інтереси членів колективу, довести до кожного працівника необхідність визначення певного порядку дій;

- формувати необхідну організаційну культуру навчального закладу;

- мобілізувати і реалізувати на практиці наявний інтелектуальний потенціал навчального закладу.

 

Метод мозкового штурму передбачає спеціальну організацію інтелектуальної діяльності групи фахівців у процесі колективної діяльності, яка полягає у генерації нових ідей. В групу об’єднуються особи які мають неоднорідні знання та різні посади різну залежність від організації, не пов’язані з майбутніми виконавцями особистими інтересами, мають різні погляди на проблему.

Члени групи мають право подавати одну або декілька ідей; критика будь-яких ідей забороняється, дискусії не проводяться, порівняльні оцінки не робляться. Кожен учасник по черзі висловлює свою ідею, а інші записують свої думки, що виникли у цей час. Далі всі картки збираються і аналізуються іншою групою. Принцип методу полягає в тому, що група фахівців у колективному обговоренні здатна генерувати набагато більшу кількість ідей.

Використання методу мозкового штурму дає змогу керівникові:

- виявляти і визначати значимість проблеми, факторів, що впливають на її розв`язання, і концепцій її рішення;

- переборювати недоліки традиційних способів вирішення проблемних ситуацій;

- протягом обмеженого часу знайти підхід до вирішення завдання, яке виникло раптово.

Методом мозкового штурму можна розробляти рішення з чисельних проблем навчального закладу та визначати шляхи підвищення якості освітніх послуг.

Укладання угод – найбільш поширений вид діяльності керівника, особливо укладання трудових договорів. Трудовий договір – це угода між працівником і власником навчального закладу або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, яку зазначено в угоді, та дотримуватися вимог внутрішнього трудового розпорядку, а власник навчального закладу зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату, створює умови праці, необхідні для виконання роботи.

Зміст трудового договору становлять умови, які визначають обов’язки та права сторін. Трудовий договір містить умови, встановлені законодавством про працю, та умови, які визначаються угодою сторін і поділяються на обов’язкові та додаткові. Обов`язкові умови – це умови про місце та вид роботи, трудові функції, оплату праці та її терміни. Додаткові умови можуть бути уточненням до обов’язкових умов.

Трудовий договір укладається в письмовій формі, результатом його укладання є наказ або розпорядження про прийняття на роботу.

Підготовка розпоряджень на відміну від наказів заздалегідь не планується. Розпорядження готуються, приймаються і пов’язані з разовими подіями і зберігаються протягом одного року. Тематика розпоряджень пов’язана з проведенням випускних вечорів, змагань, конкурсів, олімпіад, оглядів тощо.

Зміст розпоряджень має відповідати основним вимогам до управлінських рішень, а у зв’язку з тим, що розпорядження спрямовані на встановлення термінів виконання заходів, координацію зусиль на їх проведення, та на надання нескладних завдань виконавцям, загальні етапи розробки управлінських рішень реалізуються у стислому вигляді. Розпорядження видається за результатами наради і фіксує спільно прийняте рішення.

У процесі вивчення значущих проблем, що потребують управлінського рішення, використовують наукові методи. У різних джерелах наводяться кваліфікації методів, що використовуються під час розроблення рішень. Відповідно до одного з цих джерел уся сукупність методів поділяється на такі три групи:

1. Методи, що ґрунтуються на інтуїції. Їх застосування можливе, якщо особа, яка приймає рішення, має достатній досвід і знання в окремій сфері діяльності. Це дає змогу приймати рішення без аргументованих доказів на основі внутрішнього відчуття.

2. Методи, що ґрунтуються на судженні, тобто з використанням логіки, послідовних доказів, які базуються на практичному досвіді.

3. Методи, що ґрунтуються на науково-практичному підході, раціональні. Вони передбачають вибір оптимального рішення з кількості варіантів завдяки використанню інформації великого обсягу.

Усі методи прийняття рішення базуються на моделях: описових, аналогових, символьних.

Описова модель показує стан, ситуацію такою, якою вона є. Така модель містить багато конкретних деталей, моментів і відносно мало абстракції. У ній важко маніпулювати змінними величинами.

Аналогова модель зображає стан, ситуацію, змінюючи одні елементи іншими, які відрізняються властивостями, ознаками. Цими моделями легше маніпулювати, ніж описовими, оскільки у них вищий рівень абстракції.

Символьна модель передає властивості та елементи стану ситуацій, застосовуючи символи. Така модель найбільш поширена у математичних поясненнях.

Моделі можуть слугувати різноманітним цілям управління. Вони допомагають менеджеру уявити загальні перспективи конкретної ситуації, передбачити певні зміни в своїй організації, закладі. Наприклад, на базі минулого досвіду можна сказати, як саме зміна кадрів, рівень кваліфікації позначаться на якості навчально-виховного процесу.

Сукупність логічних прийомів і методів вибору оптимальних рішень керівником через теоретичне порівняння альтернатив з урахуванням накопиченого досвіду має важливе значення для вибору правильного рішення.

 

Методи і підходи підготовки та реалізації рішень.

Етапи розробки рішення Зміст і особливості роботи Методи і підходи, що використову- ються.
Визначення цілей Чітке формування мети або цілей Прогностичні мето- ди, еврестичні під- ходи і методи
Забезпечення комплектності рішення Аналіз виявленої проблеми, виявлення суттєвих взаємозв’язків, побудова математичних та інших моделей Системний підхід
Забезпечення надхо дження і переробки інформації для під- готовки рішення Визначення техніки переробки інформації і її введення в роботу; встановлення логічного зв’язку між потоками інформації та об`єднання її в одне ціле Методи дослідження операцій, мате- матичні моделі
Прогнозування на- слідків реалізації можливих варіантів Порівняльна оцінка альтернатив рішення Побудова «дерева цілей», математичні моделі
Точне оцінювання результатів   Зіставлення щодо ступеня відповідності критеріям оцінювання ефективності результату Оцінні методи
Організація і конт- роль реалізації рішення Облік розподілу праць, оцінювання якості виконання Сіткове планування, регламентне управ- ління

Принципи розробки управлінських рішень.

Від організації процесу розроблення управлінського рішення залежить значна частка його успіху. Поширені такі принципи організації розробки рішень:

· принцип ієрархії, який визначає мету координації діяльності та поширення централізації з дотриманням супідрядності щодо розроблення рішень відповідно до виконавців;

· використання цільових міжфункціональних груп, що утворюються на тимчасовій основі у складі представників різних підрозділів і рівнів управління. Метою є використання спеціальних знань досвіду працівників. Члени груп перебувають у провідному підпорядкуванні основного керівника.

· застосування формальних правил і процедур щодо виконання певних цілей. У деяких випадках зайва жорстокість уповільнює інноваційні процеси, виявлення гнучкості у разі зміни ситуації;

· використання прямих горизонтальних зв’язків без залучення вищого керівництва, що скорочує термін розроблення рішення, підвищує відповідальність і мотивацію виконавців. Часто на цій основі приймаються двобічні рішення керівниками одного рівня в межах існуючих правил і планів;

· розроблення планів сприяє кращій координації робіт. У них чітко видно терміни виконання робіт і необхідні ресурси;

· створення метричних структур. Передбачається створення підрозділу, який очолює особа, наділена правами керівника функціонального підрозділу.

Щоб ефективно брати участь у процесі розроблення рішень, керівнику навчального закладу потрібно знати логіку системного підходу, мати уявлення про методи і засоби, що використовуються під час прийняття рішень, функціональний розподіл обов’язків між керівником і групою фахівців, які працюють над рішенням.

Фахівці з`ясовують цілі, складають їх перелік і подають керівнику; визначають підходи до розв’язання проблеми; виявляють і оцінюють альтернативи розв’язання проблеми, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між фактами, здійснюють вибір альтернативи і критерій оцінювання, виконують необхідні розрахунки.

Керівник розглядає ряд цілей (уточнює старі й оцінює нові); допомагає у встановленні завдань, виборі засобів розв’язання; враховує суб’єктивні та об’єктивні чинники, що впливають на розв’язання проблеми; бере участь в оцінюванні ступеня ризику під час прийняття рішення, розглядає дані аналізу, контролює своєчасність підготовки рішення.

Наведемо як приклад для забезпечення реалізації рішення модель поведінки керівника, розроблену «Чейз Манхеттен Бенк» (США). Вона передбачає такі принципи:

1. Гуманне ставлення до працівників має бути розвиненим на 100 відсотків.

2. Дружнє ставлення до співробітників не повинно переходити в панібратство.

3. Прагнення подобатися людям і самоутвердження керівника через досягнення конкретних результатів має бути у співвідношенні 30:70 відсотків.

4. Не використовувати працівників в особистих цілях, а допомагати їм у розв’язанні їхніх проблем, сприяючи тим самим досягненню власних цілей.

5. Ефективний управлінець лише на 20 відсотків залежить від зовнішніх впливів, а на 80 – керує ситуацією.

6. Використовувати адміністративну владу вкрай небажано.

7. Прагнення за будь-яку ціну виконати завдання, аж до звільнення працівників, призводить до небезпечних наслідків.

8. Незадоволеність результатами роботи працівника не повинна бути помітною, краще цього не показувати.

Отже, керівнику освітнього закладу необхідно запам’ятати:

· слід позбавитися непотрібних зайвих рішень, які не впливають на діяльність закладу, установи, якість управління.

· не можна допускати накладання рішень одне на інше, тобто не слід приймати декілька рішень з одного й того ж самого питання;

· рішення не можна переносити. Передоручення виконання рішення однією особою іншій слід позбутися;

· рішення має відповідати рівню повноважень і співробітництва;

· за рішеннями, що повторюються, складаються правила їх прийняття, чітко зрозумілі у практичній діяльності;

· процес прийняття рішень слід розвивати на користь участі та ефективності вибору рішення. Найбільш значущим є участь керівника в попередніх заходах до прийняття кінцевого рішення;

· ширше залучати до процесу прийняття рішення осіб, що мають до нього пряме відношення.

Підсумовуючи, робимо висновок, що управлінське рішення – це творчий акт суб’єкта управління (одноосібного чи групового), який визначає програму діяльності колективу для ефективного розв’язання наявних проблем на основі об’єктивних знань законів функціонування управлінської системи та аналізу інформації про її стан.

Управлінське рішення є інструментом чіткої організації та дисципліни, об’єктивно необхідних у процесі функціонування навчальних закладів, установ. Саме рішення є директивним актом, що спрямовує, координує і стимулює колективну діяльність. Головний об’єкт його впливу – соціально-економічні відносини, процеси та явища, які виникають у педагогічному колективі, галузях діяльності.

Раціональність підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень визначає успіх у діяльності щодо реалізації цілей.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)