АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПАРАДИГМИ ТА ЇХ РОЛЬ V ПІЗНАННІ

Читайте также:
  1. Єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні
  2. Західна та східна моделі (парадигми) філософії
  3. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки
  4. Особливості філософії Нового часу. Формування нової парадигми філософствування
  5. Парадигми другої відміни
  6. Парадигми першої відміни
  7. Парадигми третьої відміни
  8. Розділ 12 Парадигми розвитку науки: класична, некласична, постнекласична.
  9. Розділ 7 Гносеологічні парадигми новочасної філософії
  10. Розум і почуття в пізнанні краси в добу Нового часу.
  11. Розум і почуття в пізнанні краси в добу Нового часу. Творення мистецтва за законами розуму. Принципи симетрії, пропорції, міри, гармонії (класицизм).

Парадигма сукупність viotc даюшних (вюо'/ьыних нау ковісх уг равлін^ьхих ю іни,их настаиов ыо сформувалися істоои іио і прийняв у своїй гп'ьнои як зразок норма стандарт зиоіиг'ня проблем

Сайєнтизм - ^Віїоі/яднс г оз/> ція в основі гкої лежить уяьлен ня іро наукова знання як про найвищу культурну цінність і д з стат ію умову орісмгаци люди ни у..вііі Антисаешизм Сан тисциєнтиз^) с вію- лядна оо єнюцл що дорікає науці so те іро вона не може вщговіо-и на фундаментальні іинл v-s людського буї w


 

В

иключно важливу регулятивну роль у науці відіграють парадигми. Під парадигмою, згідно з Томасом Куна, який ввів цей термін до наукового обігу, мається на увазі дисциплінарна матриця [173, с 220], тобто те, що «об'єд­нує членів наукового товариства, і, навпаки, наукове товариство складає-! ься з людей, що визнають парадигму» [173, с 229]. Т. Куп пояснює термін «дисци­плінарна матриця» так: «Вона «дисциплінарна», тому що враховує звичайну належність учених-дослідників до певної дисципліни; «матриця» - тому, що вона складена з упорядкованих елементів різного роду, причому кожний з них потребує подальшої специфікації. Усі або більшість положень з тієї групи по­ложень, яку я в первинному тексті називаю парадні мою, частиною парадигми або таку, що має парадигмальний характер, є компонентами дисциплінарної матриці. Такими вони утворюю і ь єдине ціле і функціонують як єдине ціле» [173, с 237-238]. До неї входять «символічні узагальнення, цінності, що мають міждисциплінарний статус, прийняті в даному науковому товаристві правила рішення проблем, зразки, моделі рішення проблем» [173, с 228-236].

До змісту парадигми включаються сукупнісіь теоретичних стандартів, цін­нісних критеріїв, світоглядних позицій, методи і принципи досліджень. Отже, парадигма, втім, як і решта складників методології, не є рівнозначною решті елементів. Вона утворює себе з них же. Парадигма, по сугі, з погляду синерге­тики виступає як реальні методологічні структури, що формуються у просто­рі та часі, тобто як атрактори, які розглядаються як мета і стани еволюції, пев­ні збудження середовища [173, с 81-82].

Для минулих етапів розвитку науки була властива періодична зміна пара­дигм. На зміну одній парадигмі поступово вироблялася і приходила інша. По­тім все повторюється спочатку. Наприклад, наука пройшла у своєму розвитку через метафізичну, діалектичну, класичну, посткласичну, постмодернісіську парадигми. Для сучасної науки характерна мультипарадигмальність. Вона має кілька відносно самостійних парадигм, які додають їй не тільки методологіч­ної різноманітності.

Об'єктивістська парадигма: наука - це об'єктивна система істинного знання, яке не залежить від волі і бажань людей.

Біхевіористська парадигма: певною мірою протилежна об'єктивістській парадигмі, описує процес наукової творчості, роль психологічних чинників та інтуїції у формуванні наукового знання.

Символічна парадигма: наука виступає як складна система понять і сим­волів, що розвивається відповідно до своїх закономірностей.

Практична, або прагматична парадигма: сучасна наука являє собою сферу діяльності, що підлягає вирішенню практичних завдань, які виникають у різних сферах життя суспільства.

Інституційна парадигма: наука являє собою сукупність інститутів, що виробляють, поширюють та реалізовують на практиці знання.

Діяльнісна парадигма: науку належить розглядати як діяльнішу систему, складну сукупність різновидів діяльності зі створення та використання знання.

Нормативно-ціннісна парадигма: наука являє собою складну систему норм і цінностей пізнавальної діяльності, які регулюють продукування знань, його застосування на практиці.

Саентистсько-наукометрична парадигма: наука розглядається як самодо-сгашя сфера людської діяльності, яка має внутрішні закономірності розвитку.

Системна парадигма: наука бачиться у вигляді складної інформаційно-діяльнісної системи, яка потребує системної регуляції.

Інструментальна парадигма: наука виступає як певний набір методів, прийомів, алгоритмів, тобто інструментів пізнавальної діяльності.


36 Наука та її методологія


Глава 1


Інноваційна парадигма: наука виступає як найважливіший механізм реа­лізації інновацій, оновлення всіх сфер суспільства.

Постмодерністська парадигма: формується на основних постулатах фі­лософії простмодернізму, яка заперечує закладені в європейській методологіч­ній традиції Рене Декартом, Бенедиктом Спінозою, Іммануїлом Кантом, Геор­гом Гегелем і Карлом Марксом традиції модернізму, базується на визнанні різ­номаніття, плюралізму істини, використання прийомів дискурсу і деконструк-ції об'єктів.

Розвиток науки, згідно з Томасом Куном, іде за допомогою формування, конкуренції і зміни парадигм. Він відзначав: «Будь-яка криза починається із сумніву в парадигмі і подальшого розхитування правил нормального дослі­дження» [173, с 119]. І далі: «Перехід від парадигми у кризовий період до но­вої парадигми, з якої може виникнути нова традиція нормальної науки, являє собою процес далеко не кумулятивний і не такий, який міг би бути здійснений за допомогою більш чіткої розробки або розширення старої парадигми. Цей процес швидше нагадує реконструкцію сфери на нових засадах, реконструк­цію, яка змінює певні найбільш елементарні теоретичні узагальнення у цій сфері, а також багато методів і додатків парадигми. Протягом перехідного пе­ріоду спостерігається великий, але жодного разу не повний, збіг проблем, які можуть бути вирішені і за допомогою старої парадигми, і за допомогою нової. Проте існує разюча відмінність в способах вирішення. На той час, коли пере­хід закінчується, учений-професіонал уже змінить свою точку зору на сферу дослідження, її методи і мету» [173, с 120].

У сучасній науці відбуваються значні парадигмальні зміни:

• Відбувається критика і переосмислення класичної парадигми, спостері­гається поступове виникнення нової парадигми, властивої науці епохи інформаційної цивілізації. Ця парадигма додає інформаційного харак­теру дослідницькій діяльності.

• Наука стає дедалі більш мультипарадигмальним утворенням, коли ши­роко застосовуються і добре уживаються нерідко найбільш протилежні парадигми. Це вимагає від сучасного вченого володіння кількома про­відними парадигмами, які застосовуються у різних співтовариствах. Зростає потреба у міжпарадигмальному діалозі дослідників.

• Активізація парадигмального інструментально-прагматичного ком­плексу, обумовленого практичними потребами суспільства, зростанням в ньому ролі науки.

• Загальне домінування системної парадигми, яка має безліч транскрип­цій, що інколи суперечать одна одній і обумовлені відмінністю методо­логічної культури учених.

• Загострюється потреба в інноваційній, практичній та інституційній па­радигмах, що означає бачення змін як реальних інноваційних процесів інституційного характеру.

• Зростає роль наукових досліджень синергетичної, постмодерністської парадигм, які дають змогу забезпечити синтез знань, здобутих різними галузями і напрямами науки.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)