Процес наукового дослідження. Житія ставить ціл науці науко

Глава З

Житія ставить ціл науці науко

ОСВІИЯЄ ШЛЯХ ЖИТІЯ

(М Михаиловсігкий)

Проблема - знання про нозі кін ня питання (комплекс і'июнь) що виникло вході і изнаї іня і вима г ае віді ювіді в широкому зна ієн ні складне теори гично або прак точне питання що вимагає вив чення вирішення в науці сумо речлива ситуація що виступає у вигляді суперечливих і юзиши при пояснені її яких небудь яси іі об єктів процесів і вимаї аг одо квагної теорії для и вирішення Во жливою передумовою успішно го вирішення проблеми є п пра вильна постановка Невірно і о ставлена проблема або і ісоь/ію-проблома відводять убік від рирі шеі її ія справжніх проблем

ми, які розглядає як стан непізнаності об'єкта, питання, що виникло в ході піз­нання і потребує відповіді [309, с 63]. Уперте розуміння проблеми дав се­редньовічний філософ-схоласт Микола Кузанський, який увів уявлення про проблеми як про вчене незнання, тобто знання про незнання, що зумовило формування проблемного підходу в науці. Практична проблема - це форма іс­нування і вираження суперечності між вже назрілою проблемою певних сус­пільних дій і ще недостатніми умовами її реалізації [177, с 20].

Нарешті, неменш проблематичне і світоглядне походження. Світоглядні проблеми визначаються поглядами людини, примушують її бачити світ через ідеологію, систему цінностей. Ситуація нагадує відому дитячу казку «Чарів­ник Смарагдового міста», у якій герої бачили світ через зелені окуляри і вва­жали його смарагдовим. Сучасні люди мають більш різноманітний набір оку­лярів, які дають змогу краще виживати в цьому світі. Вони трансформують, первинно пристосовують його до людини.

Людське життя є вируючим потоком проблем. Наявність проблем у суча­сному суспільстві - ознака активності його життя. Людині доводиться вирі­шувати числені проблеми.

• Проблема діагностики, сприйняття проблеми. Річ у тім, що у су­часному динамічному суспільстві проблема нерідко виникає неспо­дівано, приховано, латентно, непомітно. Тому людині принципово важливо вчасно відчути і сприйняти перший сигнал про проблему, щоб не наражаться потім на її спонтанний розвиток і наслідкам. Го­ловне у сприйнятті проблеми полягас у вчасній ЇЇ фіксації та отри­манні хоча б невеликих часових ресурсів для її глибшого осмислен­ня і вироблення заходів щодо її вирішення.

• Проблема пізнання, аналізу проблеми, коли людині важливо зро­зуміти: що собою являє проблема, який її масштаб, тенденції розвит­ку, наслідки? Яке місце вона посідає у наведеній вище класифікації? Завдання пізнання - отримати діагноз, досліджувати анатомію про­блеми.

• Проблема вирішення проблеми, тобто здійснення таких дій, які сприяли б подоланню суперечності, закладеної в основу проблеми. Вирішення проблеми - це оптимальне використання ресурсів і мо­жливостей для зняття суперечності.

На всі подальші дії з проблемою істотний вплив справляють світоглядні парадигми як сукупність теоретичних, методологічних, соціальних, ціннісних та інших настанов людини, які визначають певний зразок, модель, стандарт, що ними люди керуються під час вирішення проблем [173, с 57]. У житті іс­нує кілька різновидів парадигм, які визначають ставлення людей до проблем:

1. Парадигма небезпеки, катастрофізму, паніки, евакуації, коли під пробле­мою мають па увазі катастрофу, якої потрібно уникнути або від неї втек­ти. Відхід від проблеми - це не найкращий, але і не найгірший варіант ста­влення до неї. У ряді випадків така парадигма визначає тваринний варіант ставлення до проблеми.

2. Парадигма страуса, коли проблема призводить до шоку і людина хо­вається від неї. Прикладів парадигми досить багато: президент корпорації, що розоряється, виїжджає на відпочинок з коханкою. Спеціального дослі­дження заслуговує тема хвороб і відряджень. У низці випадків ця пара­дигма якщо не рятує, то полегшує долю потерпілого.

3. Парадигма баласту. Вона полягає в тому, що з корзини повітряної кулі, яка починає катастрофічно знижуватися, викидається не тільки спеціаль­ний баласт, а інколи й потрібний вантаж. Ця парадигма відображає вели­чезну кількість випадків зради з метою порятунку самого себе.

4. Парадигма смирення, яка полягає в тому, що ця проблема - це покаран­ня за гріхи, помилки, тому її потрібно випести на своїх плечах.

Глава З

Процес наукового дослідження

5. Парадигма боротьби з проблемою, коли людина говорить: «Ми іде по­боремося!», «Я легко не здамся!». У цьому випадку все залежить від спів­відношення сил людини до величини проблеми.

6. Парадигма вирішення проблеми належить до рідкісних, зате успішних парадигм. Тут немає паніки, демонстрації, а лише діяльність і технології. Френсис Бекон був прихильником цієї парадигми, судячи з його слів: «Набагато більше ризику в тому, щоб нічого не робити, ніж у невдачі». Відповісти однозначно на запитання: «Яка ж із парадигм краща?», - оче­видно, не можна. Воно нагадує запитання на екзамені з менеджменту: «Який зі стилів управління кращий?». Відповісти на нього неможливо без знання істоти проблеми, проблемної ситуації, у якій опинився керівник, і можливостей самого керівника. Кращою вважається та парадигма, яка максимально відповідає, з одного боку, проблемній ситуації, а, з другого, - тій мсті і завданням, які ставить перед собою людина. Мало того, одну й ту саму проблему можна вирішувати за допомогою різних парадигм.

Аналіз проблеми є різновидом аналітичної діяльності, яка стає найважли­вішою характеристикою сучасного суспільства і професіоналізму людини.

Проблемний аналіз припускає усвідомлення суті, специфіки тієї або іншої проблеми і способів її вирішення. Наукою встановлено певну послідовність етапів продуктивної діяльності людини в умовах проблемної ситуації (рису­нок 3.2).

РИСУНОК 3.2

Етапи діяльності

Поиск по сайту: