|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Процес наукового дослідження 111
Ігтиі ю і помилка випливають з ол ного джерела Ось 4ovy часто ми но маємо права знищувати поми/чи бо разом з іим ми зни ШУСМО 1С!/ну (' ГеїР) Багаго думок як! здавалися бли скучими і облякяи / яскравому СВІТЛІ ДруКу
1. Уміння побачити проблему. 2. Уміння побачити в проблемі якомога більше можливих сторін і зв'язків. 3. Гнучкість як уміння зрозуміти нову точку зору і відмовитися від засвоєної. 4. Оригінальність, відхід від шаблону. 5. Здатність до перегруповування ідей та зв'язків. 6. Здатність до абстрагування або аналізу. 7. Здатність до конкретизації або синтезу. 8. Відчуття стрункості організації ідеї [208, с.22]. Наукова творчість - процес постійної генерації ідей. Здатність генерувати ідеї в потрібних умовах і в потрібному місці - одна з найцінніших якостей ученого. Ідеться про те, що створення ідей нагадує задоволення потреби у творчій їжі голодного розуму. У процесі наукового дослідження йде збір урожаю ідей. Ідеї постійно осмислюються, оцінюються, приміряються до вирішуваного завдання. Поволі відбувається їх нагромадження. Нарешті кількість досягає певного критичного значення. І тоді від аналізу ідей мислячий розум переходить до об'єднання деяких з них, а далі - до синтезу всього збору у певний комплекс, який є новою інтегральною ідеєю. Вона, як сім'я на благодатному ґрунті, дуже швидко сходить, росте і перетворюється на вирішення проблеми. Друга проблема - проблема якості, продуктивності ідеї, здатності її впливати на мислення дослідників, зумовлювати пізнавальний процес. Одні ідеї виявляються помилковими, не витримують перевірки. Нерідко вони є помилками, що виконують роль своєрідних пасток на шляху дослідника. Інші ідеї мають локальний характер, сприяючи успішній реалізації пізнавального акту, а ще одні - охоплюють значні наукові спільноти. Достовірно продуктивні наукові ідеї характеризуються певними особливостями. Професор А. К. Сухотіп відзначає парадоксальність наукових ідей, яка полягає в тому, що ідея цілковито суперечлива. Наявність складного вузла суперечностей: між істиною і обманом, суттю і явищем, абсолютною і відносною істинами, між теорією і практикою тощо - робить ідею діалектичною, схильною до розвитку, мутацій, духовних перетворень. Не випадково джерелом ідеї можуть бути безглузді ситуації у житті, казки, міфи, повсякденність, особисті відчуття тощо. Це пояснюється тим, що з'являється ідея досить часто з певного художнього образу, асоціації [341, 342]. Парадоксальність наукової ідеї нерідко виражається в тому, що за її дуже високої наукової продуктивності вона може виявитися фактично непоясне-ною і не підтвердженою практикою. Достатньо навести два приклади. Перший: видатне вчення XX століття В. І. Верпадського про ноосферу, яке не підтверджене емпірично. Інший приклад не менше вражаючий і пов'язаний з концепцією етногенезу Л. Гумільова. Ця концепція дає блискучі пояснення еволюції етносів. Але в основі цієї еволюції лежить якесь космічне проміння, яке ще не відкрите. Достовірно продуктивна наукова ідея суперечить стійким уявленням. Наприклад, неврівноваженість стану якого-небудь явища може стати причиною виникнення в ньому порядку. По суті, ця ідея лежить в основі наукової парадигми, методу і напряму досліджень перехідних, певрівноважених систем, що отримала назву «синергетика». Перспективні ідеї завжди божевільні, не вкладаються у прийняті норми пізнання, заперечують давно відоме, а деколи -й очевидне. Третьою проблемою є проблема просування ідеї у життя. Найзгубніші для ідеї найперші і дуже авторитетні її оцінки. Нерідко різка негативна оцінка ідеї може не тільки убити саму ідею, але й круто змінити долю її автора. Ідеться не тільки про те, що згубниками ідеї є інші люди, але і про те, що найчастіше вбивцею ідей є сам її творець. Т. Вуджек виділив тридцять фраз, які гублять творчість. Наведемо їх з однією метою, щоб забезпечити життєстійкість ідей і зменшити кількість могил на кладовищі ідей. 1. «Дуже багато роботи». 2. «Це вже робили раніше». Процес наукового дослідження Глава З 3 «Не мутіть воду» 4 «Спускайтеся з небес на землю» 5 «Ха' Ми це вже пробували» 6 «Ви маєте достоїнство, але» 7 «Це дуже дорого» 8 «Це не наше завдання» 9 «У нас немає часу» 10 «Добра думка, але нездійсненна» 11 «Вони не куплять це» 12 «Це вас не стосується» 13 «Ніколи не досягти колишньої злагоди» 14 «Ви не потягнете це» 15 «Це не передбачено бюджетом» 16 «Залишайтеся на своєму місці» 17 «Ви забпаиіе вперед» 18 «Це дуже радикально» 19 «Цс не окупи гь себе» 20 «Старого пса не навчи і и новим фокусам» 21 «Це не спрацює» 22 «А зараз покладемо цю ідею під сукно» 23 «Ми завжди чинили так» 24 «Це потребує дуже великих зусиль» 25 «У начальства з цим будуть проблеми» 26 «Не будь мрійником» 27 «Ні, знову не та ідея» 28 «Ми станемо посміховиськом'» 29 «Де ви це відкопали» 30 «Ми чудово обходилися і без цього» [58, с 198] Варто прислухатися до поради Т Вуджека «Уникайте їх використовувати всі вони є правильними способами, що підрізають іворчі ідеї під корінь» [58, с 199] Нову ідею має усвідомити ще и сам творець ЯкіцоД І Менделєєв майже 11-єі ж миті усвідомив побачену ним уві сні форму періодичної іаблиці, то Ч Дар він далеко не відразу зрозумів значущість свою відкрипя ідеї природного відбору Лікар-психолог Говард Груббер, добре обізнаний з робочими записами Ч Дарвша, твердить, що той зовсім не розцінював своє бачення як якесь проз ріння Ч Дарвін просто зафіксував у журналі свій погляд на хід природного відбору, як фіксував десятки інших гіпотез, пов'язаних з процесом еволюції Протягом кількох днів він до цієї ідеї не повертався Лише перечитавши запи си, усвідомив усю значущість ппоіези і присіупив детально її розробляти Сам Ч Дарвін досить поверхнево пояснив, як саме він прийшов до свою відкрипя В автобіографи він писав, що після ознайомлення з прогнозом Мальтуса щодо перенаселення, иою «раптом осяяло, що в таких обставинах виживуть найбільш пристосовані особи, а менш присюсоваш загинуть» Побоюючись гонінь і критики з боку прихильників біблійної версії створення світу Дарвін не поспішав з обнародуванням своєї гіпотези протягом цілих двадцяти років, поки твердо не переконався в справедливості цієї ідеї [245, с 19] ВІДКРИПЯ
аукове відкриї гя поняття розпливчасте Якщо розглядати наукове дослідження як процес, то до наукових відкриттів можна віднести иоіри- Глава З Процес наукового дослідження 113
Відкриття - отримання принципово нового знання виняткової важливості для науки і практики. мання фактів, і їх описання чи пояснення у вигляді концептуальної теорії, гіпотези, теорії тощо. У найзагальнішому вигляді під науковим відкриттям розуміють отримання нового, об'єктивно-істишюго знання про властивості, закономірні зв'язки і відносини природної та соціальної дійсності з їхніми складними суперечностями [88, с.208]. Як критерії відкриття можна виокремити такі: 1) наУкове відкриття - це таке об'єктивно-істинне знання, яке встановлюється в результаті творчої діяльності учених, що реалізовують певну науково-дослідну програму; 2) наукове відкриття має вести до поглиблення або розширення меж наукового знання; для цього воно має володіти, принаймні, двома характеристиками: суспільною значущістю і принциповою новизною; 3) наукове відкриття - таке нове знання, яке обґрунтоване, доведене і тому включається в систему науки, посідає своє місце в нескінченному ланцюгу результатів руху до об'єктивної' істини, до збагнення людиною таємниць всесвіту [88, с.208]. Важливо зазначити, що відкриття є іпституційиим явищем науки. Будь-які припущення, які не обґрунтовані, не можна вважати відкриттям. Крім того, слід відрізняти відкриття від винаходу. Перше - результат пізнання, а друге -опредм^чуванпя, застосування знань. Г. Седьє серед найважливіших властивостей відкриттів вирізняє такі: 1) відкриття має бути істинним, тобто задовольняти стандаріи істини; 2) вести до узагальнення; 3) бути несподіваним і дивним [295, с. 128—130]. Оскільки в основі відкриттів лежать ідеї, то для них властива парадоксальні,^^ яка виражається у несподіванці відкриттів, а також у тому, що їх Досить часто здійснюють дилетанти. Прикладів цього достатньо. Так, відкривач механічного еквівалента теплоти Дж. Джоуль був пивоваром, основоположник вчення про електрику М. Фарадей - продавцем, не менше великий теоретик електрики ПІ. Кулон - фортифікатором... Це нов язацо, очевидно, з двома обставинами: 1) 3 талантом і працьовитістю першовідкривачів; 2) з тиМ; що вони не скуті традиційними науковими поглядами, нерідко просто не знають панівних теорій. До речі працьовитість також пов'язана з їх-
ТАБЛИЦЯ 3.3 Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |