ПОНЯТТЯ МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Метод сукупність певних пра вил прийомів норм пізнаннг оцінки або дії

Науко рухається iouiobxovik залежно від успіхів, одо дос! u ісяьсу методикою 3 кожним кро kov мею/іики уі юре/, ми немов

ЬИ ІІЩІИМОС МО< 9 І П рІВОЧЬ ВИи.О

звщк/ відкривається нам бпь^ широкий горизонт і новидими ми ранцію предметами

(І І! Павпов)

етод можна визначати по-різному. З погляду функціоналізму метод ви­ступає як діяльність, спрямована на об'єкт з метою отримання знань про нього. До характерних ознак наукового методу зазвичай відносять: об'єктив­ність, відтворюваність, евристичність, конкретність тощо.

У найзагальнішому визначенні метод - це правильний шлях, засіб дося­гнення будь-якої мети, вирішення будь-якого завдання. Бертран Рассел вва­жав: «Не зважаючи на тс, що науковий метод у його найвитонченіших формах може виявитися складним, у своїй основі він напрочуд простий. Він полягає у спостереженні таких фактів, які дають спостерігачу змогу відкривати загальні закони, що управляють цими фактами» [281, с 165]. Метод наукового пізнан­ня - це засіб пізнання, спосіб відтворення дійсності в нашій свідомості, тобто система принципів та правил практичної і теоретичної діяльності [238, с 193J.

З позиції структурного функціоналізму метод наукового дослідження мо­же бути визначений як сукупність систематизованих пізнавальних операцій, які диктуються предметом і мстою паукового дослідження. Він постає у су­купності трьох фаз:

• фази дослідження, протягом якої виявляються нові об'єктивні про­цеси або нові аспекти відомих процесів;

• фази доказу - встановлення раціонального факту залучених резуль­татів і експериментального їх підтвердження;

• фази пояснення, якщо результати перетворюються на матеріал но­вих досліджень.

З позиції теорії діяльності метод наукового дослідження є сукупністю піз­навальних процедур. Кожний метод характеризується своїм теоретичним і операційним змістом. У теоретичному значенні метод спирається на систему принципів иауковог о пізнання, віддає перевагу певним пізнавальним цінно­стям (наприклад, спостереження - об'єктивності, а вимірювання - точності). Метод містить теоретичне знання, яке, у свою чергу пояснює і аргументує цей метод, показує перспективи розвитку. За операційного підходу до методу його структуру можна розглядати як сукупність відносно рівнозначних операцій.

Метод - важливий компонент діяльності. Він хоч і зводиться до сукупно­сті прийомів, але не ототожнюється з нею. Метод є системою дій з досягнення поставлених цілей, що склалась у процесі багаторазових її застосувань. Метод можна розглядати як сукупність принципів, процедур і конкретних методик. Принципи здійснюють регуляцію, додають методу специфіки, пов'язують йо­го з парадигмами. Процедури визначають «скелет» змісту, а методики висту­пають як окремі деталізуючі складові. Процедури, як правило, складаються з операцій - елементарних дій. Сукупність процедур методу, підпорядкованих виконанню певного завдання, називають методикою. Методика в цьому ви­падку - це сам метод (його складова частина), що деталізується до рівня опе­рацій. Наприклад, методика експериментального вимірювання становить пев­ну частину методу соціологічного експерименту «до-після».

Науковий метод це явище, яке постійно розвивається. Ж.-М. Лете писав: «Науковий метод не є раз і назавжди встановленим цілим. Це - історичний ре­зультат тривалої практики й осмислення цієї практики. Природно, що метод розвивається, ускладнюється, набуває нових форм у зв'язку з еволюцією тех­ніки і технології та зі зміною мети досліджень» [182, C.37J.

Джерела виникнення одного з найважливіших сучасних методів, яким є системний метод, досить різноманітні. Серед них виділяють: а) практичну діяльність людей, яка відтворює елементи і сам метод масово, 6) дослідницьку діяльність у різних науках, н) філософію тощо. Цей підхід правильний вірний

Глава 4

Теорія методу

для кожного методу пізнання. Жан Поль Сартр наголошував, що «будь-який інструмент є продуктом розвитку техніки і, врешті-решт, продуктивних сил» [292, с.139].

Головне призначення методу полягає в отриманні та обробці інформації. Метод виступає також формою зв'язку дослідника з об'єктом дослідження. Він дає змогу отримати знання про ті або інші сторони об'єкта. При цьому можна говорити про безпосередні та опосередковані їхні функції. До безпосе­редніх функцій методів відносять інформаційио-евристичну функцію, або от­римання інформації, фактів, теоретичного знання, зокрема й принципово но­вого. Значну цінність має перевірна функція методів, пов'язана з перевіркою гіпотез і теорій, що дає змогу забезпечити інституціоналізацію отриманого знання як істинного. Отже, науковий метод вводить знання в науку, виступає засобом його вдосконалення і розвитку.

Опосередковані функції руалізуються через згадані безпосередні функції і відіграють регулятивну роль у системі науки, забезпечують її інтенсивний ро­звиток. С. Г. Кара-Мурза звертає увагу на величезне значення методу у вини­кненні наукових напрямів [131, с.45]. Нерідко брак ефективних методів тримає у латентному стані навіть значні сфери досліджень. А поява непересічної мето­дологічної розробки, як показує історія пауки, породжує лавиноподібне зро­стання рядових досліджень. Значна роль методів і в міждисциплінарній взає­модії. Методи формують зв'язки у системі наукового знання, забезпечують йо­го методологічну системність та цілісність. С. Г. Кара-Мурза зазначає: «Таким чином, формуючи зв'язки між сферами, методи відіграють роль одного з ком­понентів цементу, що зв'язує науку в єдине ціле. Один метод «обслуговує» де­кілька наукових напрямів. У той самий час кожний напрям «обслуговується» кількома методами. В результаті створюється своєрідна матриця наукових ме­тодів і наукових напрямів (наочних сфер). Це - один з інтеграційних механіз­мів науки» [131, с.66]

Посилюється також мультидисципліиарна функція методів. Ідеться про те, що сучасна наука характеризується наростанням мультидисциплінарних дос­ліджень, які характеризуються тим, що навіть самі проблеми формулюються лише в результаті спільних зусиль представників різних дисциплін. У тісній взаємодії представників цих дисциплін і породжується нова пізнавальна структура, новий понятійний апарат, якісно нове бачення предмета - і все це дає змогу осмислити проблему в термінах конкретних дослідницьких опера­цій 1131, с.56]. Це сприяє тому, що відбувається якась методологічпаодносіай-ність між ученими, що і приводить до виникнення нової наукової дисципліни.

Поиск по сайту: