ЗДОБУВАННЯ НАУКОВОГО ЗВАННЯ БЕЗ АСПІРАНТУРИ АБО ДОКТОРАНТУРИ

Кандидат наук вчений ступінь який присуджується спеціалво ваною радою із захисіу дисор тати за резуль^гаюм тублічною захисту дисертації преіенден ^гом що має вищу професійну оеві гу

Доцент - вчене звання яке прис

воюсіься працівникам вищих навчальних закладе і наукових організацій за і іауково-досліді-у, науково педагогічну діяльність

Доктор наук - вчений ступінь який присуджується ВЛК на підставі кло іотання спеціалізо ваі юі ради <з захистів лисоргаї ни прийнятого за наслідками пуб лічіюго захисту дисертації пре­тендентом що має вчений оту і ичь кандидата наук

добування наукового звання без аспірантури і докторантури здійснюється без відриву від основного місця роботи претендента, який для виконання своєї роботи прикріпляється до кафедри або відділу, де йому призначається науковий керівник. Претендентами па вчений ступінь, які працюють над ди­сертаціями поза аспірантурою, можуть бути громадяни, що мають закінчену вищу освіту, кваліфікацію спеціаліста або магістра, глибокі професійні знання у відповідній галузі науки.

У здобуванні наукового ступеня без аспірантури є безперечні переваги, які полягають у тому, що воно створює умови для більшої дослідницької свободи, забезпечує швидке впровадження результатів дослідження в практику, дає мо­жливість не відриватися від місця роботи. Тому подібний підхід використову­ють ті дослідники, які з різних причин не можуть вступити до аспірантури або докторантури, наприклад, зайняті кар'єрним зростанням, проте мають знач­ний доробок у підготовці дисертації.

Претенденти прикріпляються до вищих навчальних закладів, наукових ор­ганізацій, які мають аспірантуру з відповідних спеціальностей з метою підго­товки і захисту дисертації, а також поглибленого вивчення теоретичних спе­ціальних дисциплін, вивчення іноземної мови, складання кандидатських іспи­тів. Термін підготовки дисертації встановлюють у межах 5 років.

Для прикріплення до вищого навчального закладу або наукової установи з мстою написання кандидатської дисертації претендент подає на ім'я керівни­ка заяву, до якої додається список опублікованих наукових праць і відкриттів, а також копію диплома про вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра.

Керівник вищого навчального закладу або наукової організації на підставі письмового висновку майбутнього наукового керівника за наслідками співбе­сіди з претендентом і висновків відповідної кафедри, відділу, лабораторії ви­дає наказ про прикріплення претендента і призначення наукового керівника.

Протягом місяця після прикріплення претендент подає на кафедру (у від­діл, лабораторію) на затвердження погоджений з науковим керівником індиві­дуальний план роботи. Тему дисертації претендента після узгодження на ка­федрі (у відділі, лабораторії) затверджує вчена рада вищого навчального за­кладу, наукової установи.

Претендент працює над дисертацією відповідно до індивідуального плану, щорічно робить звіт на кафедрі, у відділі, лабораторії й атестується науковим керівником. Претендент, який не виконує індивідуального плану без поваж­них причин на підставі атестації наукового керівника і висновків кафедри (відділу, лабораторії) підлягає відрахуванню.

Для допомоги таким претендентам досить часто у вищих навчальних за­кладах, наукових організаціях створюються спеціальні групи підготовки, нав­чання в яких дає змогу краще підготуватися до складання кандидатських іспи­тів, оволодіти основами наукових досліджень.

Слід зазначити, що особи, які пройшли повний курс навчання в аспіранту­рі, не можуть скористатися правом прикріплення до вищих навчальних закла­дів або наукових установ. Те саме стосується і тих осіб, які вже повністю вико­ристали термін прикріплення як претенденти.

Керівник, ювинен наперед думати як і іро успіх так 11 іевдачі

(Публг Ср^

Поиск по сайту: