УПРАВЛІННЯ НАУКОВИМ ЗНАННЯМ

собливість сучасного суспільсіва полягає в тому, що воно перетворюсть ся на суспільство знання, коли саме знання сгало предметом куіпвлі-про-дажу Воно перетворилося на важливий чинник виробництва, визначає ініе-лектуальнии капітал корпорацій, який означає для них не менше, ніж нові тех нологп і нові стратегії Найбільший авторитет у сфері сучасною менеджменту Пітер Друкер, осмислюючи суть економіки знання, стверджує, що воно єдине або, принаймні, найбільш значуще джерело багатства у сучасному постінду-стріальному суспільстві - суспільстві знань При цьому знання, яке знаходить­ся поза системою науки, стає дедалі важливішим для суспільства Тому і вини­кає потреба в управлінні цим знанням, яку зумовлено

• ускладненням процесу виробництва,

• збільшенням запасу актуальних знань, як технічних, так і гумані іарпих,

• збільшенням конкуренції серед продуктів більш короткого життєво­го циклу,

• збільшенням гнучкості робочої сили, якій постійно доводиться пере навчатись,

• зростанням інтелектуального потенціалу фірм, який потрібно ефек­тивно використовувати,

• ускладненням процесів прииняітя управлінських рішень, вироб ієн ня політики, сіратегп і тактики

Управління знанням, на думку Фрідріха Бока, базусіься на чоіирьох еле ментах, які забезпечують компаніям потрібне їм знання, у потрібному місці, у потрібний чає

• Зміст сіраіепчне розроблення відповідного знання, що задоволь­няє поіреби бізнесу зараз і в маибушьому

• Культура - створення такої культури, яка заохочує обмін знанням, що може впливати на зміну поведінки

• Процес - визначення мети знання, ідентифікація доступного знання, збереження знання, поширення знання, використання знання

• Інфраструктура - вибір інфраструктури підіримки управ тшня знанням, що відображає потреби і культуру компанії [ 200, с 47]

Некомерцшна освітня і дослідна оріашзащя Американський центр продук­тивності та якості визначає управління знаннями як «пошук і оволодіння знан­нями та вплив на них» з метою підвищення конкурешоспроможності На підста ві проведених у США досліджень управління знаннями можна подати так

Глава 8

Підвищення якості наукового дослідження

1) створення, пошук, і нагромадження знань та найкращого досвіду;

2) робота в команді з осмислення певної інформації так, щоб її можна було застосувати;

3) зміна, реорганізація практичного досвіду і його застосування в нових си­туаціях.

Серед учасників дослідження найпоширенішою стратегією було «перетво­рення знань і досвіду з метою поліпшення операцій, роботи компанії або впро­вадження їх у товари і послуги» [ 200, с 49J.

На цей час сформувалося кілька шкіл, які відрізняються специфічним ба­ченням загальної моделі управління знанням (таблиця 8.2).

ТАБЛИЦЯ 8.2

Характеристика шкіл управління знаннями

Серед найважливіших проблем управління знанням слід виділити такі:

• усвідомлення організацією того, що знання с найважливішим ресур­сом, а іноді - і сировиною, з якої виготовляється продукт. Погрібно визнати значення знання як цінного активу, який потрібно спрямо­вувати на користь організації;

• потрібно привертати до знання якомога більше людей, подолати тра­диційну парадигму одиночного нагромадження знань і перейти до парадигми спільного нагромадження і використання знання;

• необхідно створити сприятливе навколишнє середовище для упра­вління колективним інтелектом, здатне позитивно реагувати на ін­новації і брати відповідальність за ризик.

Поиск по сайту: