Витратний (майновий) підхід

Оцінка вартості бізнесу з застосуванням методів витратного підходу здійснюється виходячи з величини тих активів і зобов'язань, що придбала компанія за період свого функціонування на основі принципу заміщення. Актив не повинний коштувати більше витрат на заміщення його основних частин.

Активи і зобов'язання компанії в рамках витратного підходу приймаються до розрахунку по ринковій вартості. Визначення іншої вартості активу чи зобов'язання, якщо договором чи у нормативному правовому акті не встановлене інше, повинне бути аргументовано оцінювачем.

Витратний підхід в оцінці вартості компанії розглядає вартість компанії з погляду понесених витрат.

Базовою формулою у витратному підході є:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання

Основними джерелами інформації, використовуваними в рамках витратного підходу, є:

1. Бухгалтерська звітність компанії;

2. Дані про поточну ринкову (чи іншу - відповідно до бази
оцінки) вартості матеріальних активів компанії;

3. Дані про поточну ринкову (чи іншу - відповідно до бази
оцінки) вартість фінансових вкладень компанії;

4. Дані про поточну величині зобов'язань компанії;

5. Дані про поточну ринкову (чи іншу - відповідно до бази
оцінки) вартості (прибутковості) нематеріальних активів компанії;

6. Інша інформація про ринкову чи іншу вартість активів,
зобов'язань, речових і інших прав і обов'язків компанії.

Невикористання якого-небудь із зазначених джерел інформації повинне бути аргументовано оцінювачем.

Оцінка вартості бізнесу витратним підходом припускає наявність наступних основних процедур:

- аналіз бухгалтерського балансу на дату оцінки;

- збір інформації про ринкову вартість активів і зобов'язань компанії;

- визначення ринкової (чи інший - відповідно до бази оцінки) вартості матеріальних активів компанії;

- визначення ринкової (чи інший - відповідно до бази оцінки) вартості фінансових вкладень компанії;

- визначення ринкової (чи інший - відповідно до бази оцінки) вартості нематеріальних активів компанії, включаючи інтелектуальну власність;

- визначення ринкової вартості зобов'язань компанії;

- визначення вартості компанії (бізнесу) як різниці між сумарними вартостями його активів і зобов'язань;

У рамках зазначених процедур оцінювач оцінює:

- активи і зобов'язання компанії, що відображені в балансі компанії;

- обтяження активів компанії;

- ділову репутацію компанії та інші нематеріальні активи, не відбиті в балансі;

- речові, інші права компанії;

- обов'язки, що пов'язані з забезпеченням виконання зобов'язань;

- інші активи, права, зобов'язання й обов'язки, не відбиті в бухгалтерському балансі.

У випадку якщо вартість активу, права, зобов'язання чи обов'язки є незначної, оцінювач має право не здійснювати їхню оцінку.

Витратний підхід здобуває більшу вагу при оцінці бізнесу в наступних умовах:

- оцінювана компанія володіє значними матеріальними активами;

- велика частина активів оцінюваної компанії складається з ліквідних активів (наприклад, цінних паперів, що звертаються на ринку, вкладень у нерухомість і т.д.);

- оцінювана компанія або тільки що утворена, або знаходиться в стадії банкрутства;

Даний метод складно застосовувати при оцінці унікальних об'єктів, що володіють історичною цінністю чи застарілих об'єктів.

Заснований на принципі заміщення, найкращого і найбільш ефективного використання.

Витратному підходу відповідають 2 метода: метод чистих активів та метод ліквідаційної вартості.

Поиск по сайту: