Тема 2. Сонячна система

Нашу планету вивчають різні науки. Їх багато, але передовсім треба мати уявлення про місце Землі у Всесвіті. Тому Вам необхідно вивчити закономірності будови Сонячної системи, виявити риси схожості та відмінностей Землі з іншими планетами Сонячної системи.

Пам’ятайте, що Всесвіт – це безкінечний космічний простір, усіяний галактиками. Він пронизаний полями гравітаційних, магнітних та електричних сил, що з’єднують воєдино всі космічні тіла. Однією з таких галактик є наша Галактика (в перекладі з грецької – Молочний шлях, або, в українській інтерпретації, – Чумацький шлях). Наше Сонце належить Молочному шляху і є досить ординарною зіркою. Сонце зі своїми 8 планетами та безліччю інших космічних тіл (кометами, астероїдами, метеорами тощо) утворює Сонячну систему.

Виконати завдання:

1. Напишіть реферат на тему «Будова Сонячної системи».

2. Складіть таблицю планет Сонячної системи за схемою (табл. 1):

Таблиця 1

Характеристика планет Сонячної системи

3. Визначте:

а. на яких планетах день і ніч на всіх широтах завжди однакові за тривалістю;

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

б. чи є планети, на яких не відбувається зміна дня та ночі;

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

в. на яких планетах не відбувається зміна пір року

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Для виконання перерахованих завдань необхідно опрацювати такі джерела:

1, с.183–194; 2, с.81-97; 3, с.47-57; 4, с.7-17.

Для самоконтролю пропонуються такі завдання та запитання:

1. У чому полягає революційна суть відкритої М.Коперником геліоцентричної системи світу?

2. Сформулюйте та пояснити 1-й закон Й.Кеплера.

3. Сформулюйте та пояснити 2-й закон Й.Кеплера.

4. Сформулюйте та пояснити 3-й закон Й.Кеплера.

5. Поясніть, у чому полягає географічне значення 2-го закону Й.Кеплера.

Терміни та поняття, які треба засвоїти:

Всесвіт, галактика, планета, зірка, комета, астероїд, метеор, метеорит, орбіта, фокус еліптичної орбіти.

Тема 3. Небесна сфера

Уявлення про Сонячну систему, взаємовідносини між нашою зіркою (Сонцем) і Землею, їх взаєморозташування та наслідки його змін дає модель (або схема) небесної сфери.

Користуючись підручником [2], ознайомтеся зі схемою небесної сфери:

- вивчіть взаємне розташування основних точок, ліній, площин небесної сфери, елементи небесних координат, навчіться їх визначати.

Виконати завдання:

Намалюйте схему небесної сфери, позначте її основні точки, лінії та площини.

Ваше основне завдання – зрозуміти, що таке схилення Сонця, як воно змінюється впродовж року, і як це явище впливає на зміну пір року на Землі. Вам має допомогти таблиця:

Схилення Сонця

Зверніть увагу, що сонячне схилення поблизу дат рівнодення – 21 березня та 23 вересня – дорівнює нулю, а найбільшого значення сонячне схилення набуває у дні відповідних сонцестоянь – 22 червня та 22 грудня.

1. Користуючись таблицею, визначте, чому дорівнює сонячне схилення на день вашого народження.

2. Визначте в горизонтальній системі небесних координат положення на небесній сфері Сонця в момент спостереження.

Терміни та поняття, які треба засвоїти:

небесна сфера, елементи небесної сфери, горизонтальна система небесних координат, перша екваторіальна система небесних координат, друга екваторіальна система небесних координат, афелій, перигелій.

Для самоконтролю пропонуються такі завдання та запитання:

1. Назвіть елементи небесної сфери, дати їх визначення, вміти показати їх на моделі небесної сфери та на схемі.

2. Як визначити схилення світила?

3. Вкажіть межі та причини зміни схилення світила.

4. Поясніть, яка точка небесної сфери є точкою весняного рівнодення.

Рекомендована література: 1, с.17-27.

Для вивчення зазначених тем передовсім опрацюйте нижченаведені конспекти лекцій.

ВСЕСВІТ

Земля – частинка безкінечного, мінливого Всесвіту (космосу).

Всесвіт – безмежний космічний простір, усіяний галактиками та островами зірок.

Ми можемо бачити лише його маленьку частину. Найпотужніші телескопи мають дозвіл в 4,5×10¹⁹ км.

Найближча зірка знаходиться від нас на відстані близько 1,3 Пс, або 4,2 світлових роки ( парсек – кут в 1″, під яким видно предмет в космосі з двох різних пунктів на Землі.)

Всесвіт плавно розширюється. Складається він на 90% із водню та на 8% із гелію. Основна маса міститься у зірках (98%), це гарячий іонізований газ – плазма.

Міжзоряний простір заповнений розрідженим газом та космічним пилом («туманність»). Щільність у космосі безмірно мала, підраховано, що в 2 км³ розпорошений 1 грам речовини. Згустки матерії зосереджено, в основному, у зірках та планетах, щільність яких різна. Так, середня щільність нашої планети становить 5,5 г/см³. Щільність зірок-карликів може досягати таких величин, що сірниковий коробок їх речовини може важити сотні тон.

По всіх напрямках у космосі несуться розріджені частинки – космічні промені (радіаційні, гравітаційні, електричні, магнітні), що зв'язують всі тіла.

Найбільші тіла – зірки.

Вони розрізняються за кольором, блиском, світимістю. Колір – ознака температури. «Холодні» зірки (3000-6000º на поверхні) – випромінюють у довгих хвилях (червона частина спектру).

За світимістю вони поділяються на зірки-гіганти та зірки-карлики.

Нові зірки – при спалаху світимість збільшується у 2-3 рази.

Наднові зірки (квазари) – у тисячі разів більше.

Пульсари – зірки, що випромінюють імпульси періодично. Це щільні, нейтронні зірки, що швидко обертаються. Це результат колапсу зверхнової зірки після спалаху, джерело регулярних радіохвиль (вважалися за сигнали позаземних цивілізацій).

Всесвіт об′єднує метагалактики, в які входять галактики (рис. 1).

Рис. 1. Квінтет Стефана

Галактики – туманності різної форми. Найближча до нас – Маґелланові Хмари. Відомо близько 30 тисяч галактик.

Галактика – грецька назва Молочного Шляху (Galaxias – молочне коло), українською - Чумацький шлях.

Галактика складається із міріадів зірок. Наше Сонце – одна з них, знаходиться на відстані 10 тисяч Пс від центру галактики (рис. 2).

Сонце - єдина зірка у Сонячній системі, середньої величини і світимості, діаметром 1 391 000 км. В Сонці зосереджено 99,86% маси всієї Сонячної системи і лише 2% кількості моменту руху.

Сонце складається із плазми. Середня щільність зірки становить 1,41 г/см³.

Сонце рухається зі швидкістю близько 250 км/сек., навколо центру нашої галактики робить оберт за 180 млн. років – 1 галактичний рік.

Вік Сонця – 25 галактичних років, або 4,5 - 5,5 млрд. земних років.

Температура на поверхні дорівнює 6 000°, в надрах зірки сягає 20 млн. градусів. Термоядерні реакції, що відбуваються в надрах Сонця, є джерелом енергії, що Сонце випромінює у космічний простір.Сонце - розпечена газова куля, що випромінює тепло та світло.

Випромінювання відбувається у зовнішньому шарі – фотосфері (сфері світла).

Під час повного сонячного затемнення видно яскраво-червоне кільце – хромосферу, що оточена сріблястою короною (рис. 3).

Всі три сфери утворюють сонячну атмосферу.

Фотосфера складається з гранул-струменів гарячого газу діаметром 30 тис. км. Перебуває у стані променевої рівноваги. На поверхні Сонця – протуберанці – фонтани розпеченого газу.

Рис. 2. Схема будови Галактики
(внизу – в напрямі галактичної площини;
вверху – перпендикулярно до цієї площини)

Рис 3. Сонячна корона

Корона – розріджена плазма, утворює сонячний вітер (плазма витікає у протилежний щодо руху Сонця бік).

Плями – результат виходу на поверхню Сонця трубок магнітних силових ліній, зміна їх положення – доказ обертання Сонця навколо своєї осі. В давнину було уявлення, що Сонце - згусток вогню. Якби це горів вогонь (вугілля), Сонце «вигоріло» б за кілька тисяч років.

Поиск по сайту: