Політичний розвиток незалежної України

Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової. Поряд із цим необхідно було створювати управлінські структури на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Ці завдання на теперішній день загалом реалізовані, хоча залишилися певні проблеми.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень. Однак чимало з прийнятих парламентом законів і постанов не діє через відсутність чи недосконалість конкретного механізму реалізації, контролю за їх виконанням

Немало проблем існує і в роботі органів виконавчої влади (найвищий ор­ган — Кабінет Міністрів України; центральні органи — міністерства, державні комітети і відомства; в областях, містах, районах — державні адміністрації). Но­вим явищем у діяльності Кабінету Міністрів України стало створення у 2001 р. коаліційного уряду на партійній основі. Триває процес формування й утвердження судової влади України, що пред­ставлена Конституційним Судом, Верховним Судом, загальними, арбітражними та військовими судами Главою держави е Президент України. Першим Президентом незалежної України став Л.Кравчук (1991 — 1994рр.)- Його змінив Л. Кучма (1994— 2005 рр.), теперішнім Президентом України обрано В. Ющенка.

Прийняття Конституції України у 1996 році завершило період державного становлен­ня, закріпило правові основи незалежності України. У процесі державотворення в Україні постав ін­ститут президентства, створено Конституційний суд, запроваджено нові органи державної виконавчої влади, реорганізовано центральні органи влади, внесено відповідні зміни в діяльність силових структур та в систему судової влади, розроблено нову систему місцевого само­врядування.

Політичний розвиток України характеризувався у 1994-2005рр. з одного боку розвитком демократії, а з іншого формуванням авторитарної моделі державності, коли Президент намагався зосередити якомога більше владних повноважень у своїх руках, користуючись при цьому обмеженням свободи слова і цензурою, що особливо яскраво виявилося підчас президентських виборів 2004 р. Важливим елементом політичного життя України є Верховна Рада, досліджуючи її діяльність за останні чотири роки можна простежити шляхи запровадження рішень референдуму 2000 р., за яким передбачалося скорочення кількості депутатів, перехід до двопалатного парламенту, ліквідація депутатської недоторканності, право Президента на розпуск парламенту. Зимою-весною 2001 року Україну охопила політична криза, пов’язана з вбивством опозиційного журналіста Г.Гонгадзе. Опозиція організувала масові акції протесту в рамках акції “Україна без Кучми!” з грудня 2000 р., які 9 березня 2001 року завершились сутичками з міліцією. Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалося подолати кризу. У 2001 р. після відправлення В. Ющенка, прем’єр-міністра у відставку відбулося перегрупування опозиційних сил і створення опозиційних передвиборчих блоків “Наша Україна”, “Блок Юлії Тимошенко”, яким вдалося пройти у парламент на виборах 2002 року.

1. Здобутки і проблеми сучасної України у сфері науки та освіти.

Конституція України 1996 р. закріпила перші здобутки демократизації освіти в нових суспільно-економічних умовах. Повна загальна середня освіта визначалася в ній не тільки гарантованою, але й обов'язковою.
Важливою віхою на шляху реформування освітньої галузі став Закон України "Про загальну середню освіту", прийнятий парламентом у травні 1999 р. Закон визначав правові, організаційні та фінансові засади функціонування та розвит­ку системи загальної середньої освіти. В ньому визначалися такі типи загальноосвітніх навчальних закладів: середня загальноосвітня школа, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми; загальноосвітня школа-інтернат; спеціальна загальноосвітня школа; загальноосвітня санаторна школа; школа соціальної реабілітації; вечірня (змінна) школа.
Істотні зміни передбачені законом в структурі й організації середньої освіти. З 1 вересня 2001 р. розпочався поступовий перехід до 12-річного терміну навчання у загальноосвітніх навчальних закладах для здобуття повної загальної середньої освіти. Навчальний процес поділений на три ступені: перший в обсязі чотирьох років (початкова школа), другий - в обсязі п'яти років (базова школа) і третій в обсязі трьох років (старша школа). Ця реформа викликана двома обставинами. По-перше, треба розвантажувати надто складний навчальний процес (щоденний і тижневий). Перехід на нові умови освіти дає можливість організувати навчальний процес як п'ятиденку, тобто вивільнити суботу для відпочинку, яким вже кілька десятиліть користуються дорослі. По-друге, треба пристосовувати навчальний процес до критеріїв і вимог, що існують в європейських країнах. Як відомо, тривалість навчання у повній середній школі в більшості країн Європи становить 12-13 років. Є навіть країни з 14-річним строком навчання у середній школі.

Закон "Про загальну середню освіту" встановлює верхній норматив наповнюваності класів - 30 учнів. У ньому є спеціальні статті щодо соціального захисту учнів, охорони та зміцнення їхнього здоров'я. Формулюються вимоги до керівників і працівників загальноосвітніх навчальних закладів, передусім щодо їх професійних якостей. Визначаються державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної середньої освіти. Відповідні державні стандарти по всіх освітніх напрямах підлягають затвердженню Кабінетом міністрів.
Першим ступенем системи освіти є дошкільне виховання. Кількість дошкільних закладів постійно зменшується, головним чином, внаслідок зменшення народжуваності. У 2002 р. існувало 15,7 тис. закладів (1986 р. - 22,9 тис.), при цьому 3 тис. не працювали. Кількість місць у працюючих закладах ледь перевищувала 1 млн. (в 1986 р. - 2,5 млн.). У міських поселеннях дошкільні заклади охоплювали 51 відсоток дітей дошкільного віку (в 1996 р. - 69 відсотків), у сільській місцевості - 18 відсотків (в 1986 р. - 40 відсотків). Важливою вимогою сучасності є комп'ютеризація середньої школи. Міністерство освіти і науки України розробило й активно запроваджує в життя Комплексну програму комп'ютеризації школи. Постійно підтримуються і розширюються плідні контакти з понад 50 міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, програмами, фондами - Радою Європи, ЮНЕСКО, Інформаційною службою США, Фондом Фулбрайта, Німецькою службою академічних обмінів, Британською радою та ін. Ці організації надають допомогу освіті України на суму в десятки мільйонів американських доларів. Система освіти перебуває на етапі глибокого реформування. Цей процес відбувається в умовах переходу від замкненої планово-директивної економіки до ринку. Масштабність галузі, значна диференціація ступенів готовності різних ланок освіти до ринкових перетворень, запізнення із розробленням і впровадженням значного обсягу законодавчих та нормативних документів, брак належної взаємодії центру та регіонів об'єктивно уповільнюють і ускладнюють цей процес. Це змушує зробити висновок, що досягнення стабілізації функціонування галузі, її адаптації й розвитку не може бути швидким і здійсненим лише за допомогою можливостей самої галузі. Послідовно, еволюційне реформування системи освіти повинне відбуватися водночас із радикальними змінами у ставленні до освіти.

Поиск по сайту: