Тема. Тканини рослин, їх функції та взаємозв’язок

Оскільки рослини складаються з клітин, то це означає, що клітина є одиницею будови рослин. Життєдіяльність рослинного організму складається з процесів, які відбуваються в його клітинах. Тому клітина також є одиницею життєдіяльності рослин. Крім того, клітина - це одиниця росту та розвитку рослин, оскільки ріст відбувається в результаті поділу та збільшення розмірів клітин, а також розвиток складається з розвитку всіх клітин.

Ми знаємо, що клітина складається з ряду взаємопов’язаних компонентів – органел, тобто вона є системою, але водночас вона сама є частиною системи рослини. З клітин складаються не тільки рослини, але й усі інші живі організми, тому клітинна будова є дуже важливою ознакою живого.

Клітини працюють в організмі спільно, виконуючи ту або іншу важливу для нього функцію. Функції органів рослин різноманітні і для їх виконання потрібні клітини різної будови. Так клітини, що містять хлоропласти, здійснюють фотосинтез; клітини з лейкопластами відкладають у запас поживні речовини; клітини з хромопластами забарвлюють органи рослин.

Але, як ви розумієте, клітини в рослині діють не поодинці. Вони пристосувалися до виконання тієї або іншої роботи групами. Групу клітин, які подібні за будовою та виконують однакові функції, називають рослинною тканиною. З рослинних тканин складаються органи рослин. Тканини забезпечують виконання органами їхніх функцій.

Які ж тканини присутні в рослині? Пригадайте функції органів, і ви зможете уявити, які саме тканини для цього необхідні. У рослинах зустрічаються такі групи тканин: твірні (дають початок усім іншим тканинам), покривні (захищають рослину), опорні, або механічні (протистоять силі тяжіння), провідні (проводять воду та поживні речовини), асиміляційні (забезпечують живлення рослин), запасаючі (у них запасаються речовини, повітря або вода), основна тканина (заповнює простір між спеціальними тканинами).

Твірні тканини. Функція цих тканин – утворення нових клітин шляхом поділу. Твірна тканина складається з дрібних клітин з великими ядрами і без вакуоль. Клітини цієї тканини постійно діляться. Одна частина дочірних клітин, доростаючи до розмірів материнської, знову діляться, а інша частина поступово перетворюється на клітини постійних тканин. Постійними називають усі тканини, крім твірних. Клітини постійних тканин зазвичай не здатні ділитися. Твірні тканини розташовуються на кінчику кореня і на верхівці стебла. Вони забезпечують постійний ріст рослини в довжину.

Усередині коренів і стебел є кільце твірної тканини з видовжених клітин. Його називають камбієм. Камбій забезпечує розростання коренів і стебел у товщину.

Покривні тканини. Ці тканини ззовні покривають органи рослин і захищають їх від шкідливого впливу навколишнього середовища. Рослинам необхідний захист, оскільки вони нерухомі й не можуть втекти або сховатися від шкідників, дощу, вітру, снігу. Крім того, покривні тканини захищають органи рослин від висихання.

Рослини мають декілька видів покривних тканин. Листки та молоді зелені стебла вкриті шкіркою, яка складається з одного шару прозорих клітин. Прозорість покривної тканини дуже важлива, оскільки, захищаючи орган, шкірка не заважає потраплянню світла в клітини з хлоропластами, які лежать глибше. Захисні властивості шкірки визначаються тим, що її клітини щільно зімкнуті, зовнішня оболонка клітин потовщена й вкрита зверху жироподібною речовиною, а іноді ще й воском. Це захищає органи від висихання та проникнення всередину грибів і бактерій, які спричиняють хвороби рослин.

Проте рослина не може бути повністю відокремлена від повітряного середовища. Їй постійно необхідні кисень для дихання клітин і вуглекислий газ для фотосинтезу. Крім того, рослина постійно випаровує воду. Іншими словами, у рослині весь час повинен відбуватися газообмін. Шкірка не перешкоджає цьому, тому що в ній є спеціальні отвори для газообміну – продихи.

Продихи – це щілина, оточена двома замикаючими клітинами, які, на відміну від клітин шкірки, мають богоподібну форму. Продихи можуть відкриватися та закриватися. Замикаючі клітини при цьому розходяться або зближуються. Під продихами розташовані міжклітинники, по яких повітря доходить до всіх клітин листка або молодого стебла.

У багатьох рослин (особливо у деревних) стебло покрите іншою покривною тканиною – корком. Це багатошарова тканина. Клітини її щільно зімкнуті. Їхній живий вміст відмирає, порожнини клітин заповнюються повітрям. Корок – набагато надійніший захист для рослини, ніж шкірка.

У деяких дерев (корковий дуб) шар корка може бути дуже товстим, до 20-30 см. Корок з таких дерев час від часу зрізають. Його використовують для виготовлення звукової ізоляції та для закупорювання пляшок. Саме такий корок розглядав Р. Гук під мікроскопом.

Газообмін рослин, вкритих корком, відбувається крізь сочевички. Сочевички – це розриви в корку, крізь які повітря потрапляє всередину стебла.

Опорні, або механічні тканини. Дуже почленоване тіло рослини потребує опори. Підтримують і укріплюють органи рослини опорні тканини. Характерною особливістю цих тканин є надзвичайне потовщення клітинних стінок, які забезпечують виконання їхніх функцій. Часто клітинні оболонки дерев’яніють, і живий вміст клітини відмирає. Клітини опорної тканини можуть мати видовжену форму, тоді їх називають волокнами, але можуть бути й округлими. Проте у будь-якому випадку їхні клітинні оболонки дуже товсті. Часто буває так, що товщина оболонки опорної клітини більша, ніж розмір її порожнини.

Провідні тканини. У рослинах є два типи провідних тканин. Одна тканина складається з судин і проводить воду та мінеральні речовини з коренів у листки. Її називають ксилемою. Інша тканина складається з ситоподібних клітин, які проводять поживні речовини, що утворюються в листку під час фотосинтезу, вниз по рослині. Цю тканину називають флоемою. Судини утворюються з ряду клітин, які ростуть, видовжуються, оболонки їхні дерев’яніють, живий вміст відмирає, а поперечні стінки руйнуються. Утворюються трубки, а на місці поперечних перегородок залишаються вузькі обідки, за якими можна визначити, що судини утворилися з ряду клітин. Ситоподібні клітини мають видовжену форму, яка сприяє проведенню речовин. У поперечних клітинних оболонках утворюється багато дрібних отворів, що робить їх подібними до сита. Звідси назва клітин - ситоподібні. Отвори полегшують проходження поживних речовин з однієї ситоподібної клітини в іншу.

Асимілюючі тканини здійснюють процес фотосинтезу, тому їх ще називають фото синтезуючими тканинами. Їхні клітини мають округлу або трохи видовжену форму. Вони зімкнені або мають міжклітинники. Асимілюючі тканини переважно містяться в листку, але зелені клітини зустрічаються і в молодих стеблах.

Запасаючі тканини. У цих тканинах відкладаються в запас поживні речовини, які утворилися в асимілюючих тканинах. Клітини цих тканин великі, іноді дуже великі. Наприклад, якщо ви розламаєте стигле яблуко або стиглий помідор, то на розломі побачите маленькі бульбашки. Це великі клітини запасаючої тканини, у вакуолях яких відкладаються різні розчинені у воді речовини, серед них і цукор. Але поживні речовини можуть міститися і в цитоплазмі або лейкопласті у твердому стані. Наприклад, у бульбах картоплі або зернах пшениці відкладається крохмаль.

Основна тканина. Клітини цієї тканини заповнюють проміжки між спеціалізованими тканинами. Її клітини можуть бути великими або дрібними, з тонкими або потовщеними оболонками, щільно зімкненими або з міжклітинниками. Основна тканина в різних органах рослин може виконувати різні функції: асимілюючу, запасаючу, опорну.

Поиск по сайту: