Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви

1. Позовна заява подається в письмовій формі.

2. Позовна заява повинна містити:

· найменування суду, до якого подається заява;

· ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника пози­вача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебу­вання) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі ві­домі;

· зміст позовних вимог;

· ціну позову щодо вимог майнового характеру;

· виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

· зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

· перелік документів, що додаються до заяви.

3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

6. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

7. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інте­ресів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

8. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви до­дається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

9. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VI, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року)

По формі, позовна заява є письмовим документом. Письмова форма вважається до- держаною, якщо позовна заява викладена на папері. Вимог до формату паперу не передба­чено, однак традиційним є використання формату А4. Текст може бути надрукований або написаний від руки. Колір чорнила може бути будь-яким.

Процесуальне законодавство не передбачає обов'язкової форми (шаблону) позовної заяви. Однак закон встановлює обов'язкові її реквізити. Від якості позовної заяви, юриди­чно правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Найменування суду залежить від того, до якої судової системи, ланки він нале­жить. Якщо, наприклад, треба відобразити найменування районного суду, то спочатку пи­шуть до якого району він відноситься, а також якого міста цей район (наприклад, Залізни­чний районний суд міста Львова).

Коментована стаття передбачає, що в позовній заяві обов'язково має вказуватись повне ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий. Зазначення лише ініціалів, замість імен, не відповідає вимогам закону. Найменування юридичної особи включає в се­бе організаційно-правову форму та назву.

Суддя повинен вимагати, щоб у заяві були зазначені точні і докладні відомості про по­зивача, відповідача, їх представників. Це має значення для повідомлення осіб, які беруть участь у справі, та забезпечення їх явки у судове засідання.

Зміст позовних вимог — це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, встановлення права власності на земельну ділянку).

Ціна позову визначається в гривнях, оскільки відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валют­ного контролю» саме вона є єдиним засобом платежу на території України, який прийма­ється без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Саме з зазначених поло­жень має виходити суд при заявлені вимог про проведення стягнень у іноземній валюті.

Порядок визначення ціни позову визначається ст. 80 ЦПК України.

Коментована стаття вимагає вказівки в позовній заяві на фактичну підставу позову, але не вимагає посилання на норму права, що регулює дане спірне право відношення (пра­вова підстава позову). Однак при зверненні до суду прокурора, адвоката, юрисконсульта, в їх заяві має міститися і правова підстава позову. До цього їх зобов'язує професійна етика.

Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти відповідно до коментованої статті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширю­ється на дані правовідносини (правова позиція Верховного Суду України № 51).
Як зазначає Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» підставою для пред'явлення позову про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, є зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння такої шкоди організації або громадянину (п. 5).
Виклад обставин підстави позову відповідно до даного пункту коментованої статті та­кож необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, — для визначення предмета доказування по даній справі.

В даному випадку тлумачення потребує така обставина, як зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказуван­ня. Оскільки докази — це фактичні обставин, то в коментованій статті малися мабуть не докази, а засоби доказування, які ці факти підтверджують.

У позовній заяві зазначається перелік документів, що додаються до заяви. Перелік цих документів визначається позивачем. До заяви про розірвання шлюбу відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.98 р. «Про застосування су­дами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» додаються: свідоцтво про реєстра­цію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає зазначеним вимогам, слід застосовувати положення статті 121 ЦПК.

Позовна заява повинна бути підписана особою, яка її подає. Необхідність даного ре­квізиту пояснюється тим, що розгляд анонімних позовних заяв не допускається. Зазна­чення ж часу подання свідчить про пред'явлення позову в межах строків позовної давності і забезпечує своєчасний розгляд. Разом з тим, днем подання заяви до суду є не дата, напи­сана на позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою.

В окремих випадках, додаткові вимоги до змісту позовної заяви встановлюються іншими законами. В даному аспекті варто згадати постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про за­хист прав споживачів», зокрема, п. 6 постанови зазначає, що заява про захист прав спожи­вача має повністю відповідати вимогам ст. 119 ЦПК щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це ви­явилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заяв­лено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджу­ють позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи — залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Якщо позивач звільнений від сплати судового збору, то в позовній заяві доцільно вказати на це з посиланням на конкретну норму закону, яка надає йому такі пільги. Якщо ж він не звільнений від сплати судового збору, але у зв'язку зі скрутним фінансовим ста­новищем не може його заплатити, то він повинен додати до позовної заяви клопотання по відстрочку, розстрочку або звільнення від сплати судового збору.

Із заяв і скарг, що подаються до суду та за дії, які він вчиняє, судовий збір сплачується за місцем знаходження відповідного суду і зараховується до місцевого бюджету (ст. 6 Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).
Документи про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпе­чення судового процесу подаються суду в оригіналі.
У випадках виділення судом однієї або кількох із з'єднаних позовних вимог в окреме провадження державне мито, сплачене за подання позову, не повертається і перерахунок його розміру не проводиться. По виділеній окремо справі мито повторно не сплачується.
За повторно подані позови, які раніше були залишені без розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку із залишенням позову без розгля­ду мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.
Державне мито сплачується до подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову, вказаної заявником. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості майна, що відшукується, то ціну позову і розмір мита має визначити суддя, по­становивши про це відповідну ухвалу. Якщо на момент подання позову неможливо вста­новити його точну ціну, попередній розмір мита визначає суддя. В такому випадку остато­чна ціна позову визначається при вирішенні справи. Якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позо­ву. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову — з відповідача.

У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені правові та фактичні підстави такого звернення.

Слід мати на увазі, що батьки є законними представниками тільки своїх неповнолітніх дітей і не можуть заявляти позови про стягнення аліментів на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. Позовну заяву може подати сам повнолітній, а якщо останнього в установленому законом порядку визнано недієздатним, — його опікун (постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.98 р. «Про застосування су­дами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України»).
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.90 р. «Про застосу­вання судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бу­ти пред'явлено особою, про яку поширені такі відомості, а так само близькими родичами цієї особи, коли відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має пра­во на судовий захист у зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена її родини або іншого родича, який помер.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 Конституції України кожен має право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації, що порочить честь і гідність членів його сім'ї.
Позов про спростування відомостей, які порочать честь і гідність неповнолітнього або особи, визнаної недієздатною, може бути пред'явлено законним представником, який не є членом їх сім'ї (батьками, усиновителями, опікунами, піклувальниками), а також проку­рором у порядку ст. 45 ЦПК.
У випадках поширення відомостей, що принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спросту­вання, незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості.

Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити дода­ткові відомості про забезпечення доказів або позову, а саме ким, щодо кого, коли і які за­ходи забезпечення були вжиті.

Поиск по сайту: