АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Характеристика та облік зобов'язань

Методологічні засади формування в бухгалтерському облі­ку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 “Зобов’язання”.

Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка вини­кла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути до­стовірно визначена та існує ймовірність зменшення економіч­них вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Погашен­ня зобов’язання може здійснюватися шляхом сплати грошима, відвантаження готової продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг тощо.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються:

— на довгострокові;

— поточні;

— забезпечення;

— непередбачені зобов’язання.

— доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать такі зобов’язання, які мають бути погашені протягом більше як 12 місяців або про­тягом періоду, більшого ніж один операційний цикл, якщо він становить більше 12 місяців. Довгостроковими зобов’язаннями є:

— довгострокові кредити банків;

— інші довгострокові фінансові зобов’язання;

— відстрочені податкові зобов’язання;

— інші довгострокові зобов’язання.

П(С)БО 11 “Зобов’язання” передбачає, що зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протя­гом 12 місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний строк погашення був більше ніж 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо уго­да передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фі­нансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважа­ється довгостроковим, якщо:

— позикодавець до затвердження фінансової звітності пого­дився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок пору­шення;

— не очікується виникнення подальших порушень кредит­ної угоди протягом 12 місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсот­ки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх плате­жів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Поточні зобов’язання — зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань належать:

—короткострокові кредити банків;

— поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан­нями;

—короткострокові векселі видані;

—кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

— поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхуван­ня, з оплати праці, з учасниками, внутрішніх розрахунків;

—інші поточні зобов’язання.

Поточні зобов’язання відображають у балансі за сумою по­гашення.

Зобов’язання виникають при виконанні контрактів. Розріз­няють звичайний і обтяжливий контракти.

Обтяжливий контракт — контракт, витрати (яких не мож­на уникнути) на виконання якого перевищують очікувані еко­номічні вигоди від цього контракту.

Окремим видом зобов’язань є забезпечення. Вони не мають чітко визначеного строку. Сума їх на дату балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок.

П(С)БО 11 “Зобов’язання” передбачає, що забезпечення мо­жуть створюватися для відшкодування таких (майбутніх) опе­раційних витрат:

—на виплату відпусток працівникам;

—додаткове пенсійне забезпечення;

—виконання гарантійних зобов’язань;

—реструктуризацію;

— виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами та обліковуються на рах. 47 «Забезпечення наступних витрат та платежів».

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу і, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується).

До зобов’язань відносять також суми цільового фінансуван­ня, отримані підприємством для виконання конкретних цільо­вих програм, які обліковуються на рах. 48 «Цільове фінансування та цільові надходження».

Окрему групу становлять непередбачені зобов’язання. До них належать:

— зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих по­дій, але лише тоді, коли в майбутньому відбудеться або не відбу­деться подія, над якою підприємство не має повного контролю. Наприклад, підприємство видало гарантійне зобов’язання бан­ку щодо погашення кредиту іншим підприємством. Якщо кре­дит не буде погашено ним через неспроможність сплатити, то підприємство-гарант погашає цей кредит за власні кошти;

— теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але нині не визнається через те, що воно є малоймовір­ним. Наприклад, підприємству пред’явлено судовий позов, але результат розгляду справи на час складання балансу ще не ві­домий.

Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансо­вих рахунках: 03 “Контрактні зобов’язання”, 04 “Непередбачені активи й зобов’язання”, 05 “Гарантії та забезпечення надані”.

У складі доходів майбутніх періодів відображаються дохо­ди, отримані протягом поточного або попередніх звітних періо­дів, які належать до наступних звітних періодів.

Для відображення зобов’язань у пасиві балансу використо­вують чотири розділи:

— розділ II “Забезпечення наступних витрат і платежів”;

— розділ III “Довгострокові зобов’язання”;

— розділ IV “Поточні зобов’язання”;

— розділ V “Доходи майбутніх періодів”.

Отже, пасив балансу включає власний капітал і зобов’язан­ня.

Актив = Капітал + Зобов’язання.

Для обліку кожного виду зобов’язань є відповідні рахунки. Ці рахунки пасивні. За дебетом в них відображають виконання (зменшення) зобов’язань, а за кредитом — утворення (збіль­шення) зобов’язань.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)