Теоретичні концепції самоменеджменту

ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПIДХОДИ ДО САМОМЕНЕДЖМЕНТУ

Сучаснi наукові погляди на сутнiсть самоменеджменту. Концептуальний пiдхiд до самоменеджменту Л. Зайверта. Концепцiя особистiсних обмежень М. Вудкока i Д. Френсiса. Критерії ефективного самоменеджменту: вміння управляти собою, адекватнi особистiснi цiнностi, чiткi особистiснi цiлi, навички вирiшення проблем, iнновацiйнiсть, високий творчий потенцiал, умiння навчати i розвивати професiйнi якостi пiдлеглих.

Визначення цiннiсних орiєнтирiв особистостi. Життєва позиція особистостi: активна, проактивна, пасивна. Ключoвi принципи визначення особистiсних цiлей менеджера. Загальнi обмеження при виборi цілей. Саморозвиток особистості менеджера. Професiйне та посадове зростання. Планування дiлової кар’єри менеджера.

Теоретичні концепції самоменеджменту

Самоменеджмент – це послідовне и цілеспрямоване використання ефективних методів, прийомів і технологій самореалізації і саморозвитку свого творчого потенціалу.

Описані в літературі концепції самоменеджменту будуються на визначеній ідеї, навколо якої формується система методик і прийомів роботи над собою для реалізації цієї ідеї.

1. У концепції Лотара Зайверта – це ідея економії свого часу.

2. У концепції М.Вудкока і Д.Френсіса – ідея подолання власних обмежень.

3. У концепції В.А. Андрєєва – ідея саморозвитку творчої особистості.

4. У концепції А.Т. Хроленко – підвищення особистої культури ділового життя.

5. У концепції Бербеля і Хайнца Швальбе – ідея досягнення особистого ділового успіху.

Розглянемо коротко характеристику зазначених концептуальних підходів.

Відповідно до концепції М.Вудкока і Д.Френсіса, самоменеджмент – це всебічний спосіб перевірки своїх власних можливостей і обмежень і пошуку реальних шляхів розвитку особистісних і ділових якостей [1].

Можливості:

- здатність керувати собою;

- розумні особисті цінності;

- чіткі особисті цілі;

- постійне підвищення особистого професійного рівня;

- розвиток навичок рішення проблем;

- винахідливість і здатність до інновацій;

- здатність впливати на оточуючих людей;

- знання управлінських підходів;

- уміння керувати колективом;

- уміння навчати і розвивати підлеглих;

- здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

Обмеження – це фактори, що стримують потенціал і результати роботи окремого менеджера чи групи (організації) у цілому.

Відповідно, це такі обмеження:

- нездатність керувати собою;

- розмиті особисті цінності;

- неясні особисті цілі;

- зупинений саморозвиток;

- недостатність навичок вирішувати проблеми;

- відсутність творчого підходу;

- невміння впливати на людей;

- недостатнє розуміння суті управлінської праці;

- слабкі навички керівництва;

- невміння навчати;

- низька здатність формувати колектив.

Наприклад:

1. Невміння керувати собою виявляється в тому, що керівники ризикують своїм здоров'ям, дозволяючи хвилюванням і робочим турботам поглинати їхню енергію. Вони не вміють правильно розряджатися, не вміють повністю використовувати свій час, енергію і навички, нездатні справитися зі стресами. Тобто, можна сказати, що вони обмежені нездатністю керувати собою.

2. Неясні особисті цілі властиві менеджерам, які не здатні визначити свою мету, прагнуть до недосяжних цілей; вони недооцінюють альтернативні варіанти і тому витрачають свої сили і час на незначні питання, а дійсно важливі задачі лишаються не вирішеними.

3. Зупинений саморозвиток зустрічається в тих менеджерів, що не можуть перебороти свої слабості і працювати над власним розвитком. У результаті вони дозволяють своїм схованим здібностям так і залишитися нерозвиненими; ділове життя їх перетворюється в рутину. Такі менеджери обмежені зупиненим саморозвитком.

І так далі…

Сутність методики самоменеджменту по обмеженнях складається в дослідженні з використанням тестів своїх особистих обмежені розробці заходів щодо їх усунення.

Наприклад, для обмеження «Невміння керувати собою» це:

- підтримка фізичного здоров'я;

- раціональний розподіл сил;

- подолання труднощів;

- вихід зі стресів;

- раціональний розподіл часу;

- максимальне використання часу і можливостей.

Відповідно до концепції В.А. Андрєєва, самоменеджмент – це психологічний механізм саморозвитку творчої особистості, здатної до безупинного саморозвитку і самореалізації в одному чи декількох видах професійної діяльності.

Він включає:

- самопізнання;

- самовизначення;

- самоврядування;

- самовдосконалення;

- самоконтроль;

- самостворення;

- самооздоровлення.

Вихідною позицією для саморозвитку є визначення свого типу творчої особистості, виходячи з 18-ти характеристик різних типів творчих особистостей менеджерів, що показані на слайді.

Знання своїх індивідуальних особливостей і здібностей дуже важливо, тому що це, по суті, знання своїх достоїнств і недоліків.

Визначення свого типу творчої особистості дозволяє побудувати «профіль творчої особистості», визначити її сильні і слабкі сторони. Далі пропонується ряд тестів і методик для оцінки і розвитку необхідних якостей особистості менеджера і методичні поради щодо розробки програм самоосвіти і саморозвитку.

Концепція А.Т.Хроленко заснована на ідеї культури ділового життя.

Відповідно до цієї концепції, самоменеджмент – це практикум підвищення свого ділового потенціалу шляхом підвищення рівня ділової культури в різних її аспектах, а саме:

- культури взаємовідносин між людьми;

- мистецтва ділової бесіди;

- організації ділової наради;

- культури ділового письма;

- мистецтва підготування доповіді і публічного виступу;

- техніки особистої роботи;

- стилю життя менеджера.

Розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи по підвищенню своєї ділової кваліфікації створює основу для службового росту.

Відповідно до концепції Бербеля і Хайнца Швальбе, самоменеджмент – це досягнення особистого ділового успіху (ділової кар'єри) через самопізнання і самовдосконалення своїх ділових якостей.

Автори пропонують практичні поради щодо саморозвитку своїх ділових якостей для досягнення успіху, для організації своєї справи в складних ринкових умовах.

У той же час, бракує універсальних методик і тестів самооцінки, саморозвитку для роботи над собою.

Кожний з розглянутих концептуальних підходів разом з методиками їхньої реалізації може використовуватися для самооцінки і саморозвитку ділових якостей, для підвищення свого ділового потенціалу.

У той же час, ці концепції мають недоліки:

- вони досить трудомісткі, займають багато часу;

- результат роботи над собою по пропонованих рекомендаціях залежить від Вашого індивідуального підходу, оскільки немає універсальних методик для використання в повсякденній роботі.

Існує ще одна концепція самоменеджменту – концепція Лотара Зайверта, яка заснована на ідеї керування своїм часом. Ця концепція, на наш погляд, найбільш раціональна й універсальна, тому що вона містить у собі найбільш важливі моменти з інших концепцій і одночасно Зайверт дає відпрацьовані і багаторазово випробувані методи роботи над собою, які не вимагають особливих мудрувань, багаторазового тестування і придатні для використання в повсякденній практиці.

Відповідно до визначення Зайверта, cамоменеджмент являє собою послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально і зі змістом використовувати свій час, тобто по своїй суті це tіme management.

2. Постановка цілей

Ціль (або мета) – це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. (Див.: Ожегов С. И. Словарь русского языка).

Постановка цілей вимагає чітко і в точних формулюваннях висловлювати наші явні і приховані потреби, інтереси, чи бажання, і зорієнтувати наші дії на досягнення цієї мети.

Постановка мети означає погляд у майбутнє, свідоме здійснення своїх дій, концентрацію своїх сил, активності на тому, що повинно бути досягнуто.

Таким чином, мета описує кінцевий результат.

Значення вміння правильно поставити життєві цілі важко переоцінити, тому що правильна постановка мети визначає життя людини, шлях, по якому вона буде йти.

Встановлення цілей дозволяє визначити, чи важливо те, що Ви робите. Не маючи цілей, люди, як правило, витрачають сили і час на дурниці. Над людьми, що не мають чітких особистих цілей, зазвичай, панують вимоги моменту. А встановлення цілей допомагає нам відгороджувати себе від вимог, пропонованих ситуацією чи іншими людьми, і домагатися здійснення тих цілей, які важливі для нас особисто.

Тому говорять, що постановка цілей – це усвідомлення того, куди ми хочемо прийти і куди ми потрапити не хочемо, щоб не опинитися там, куди нас хочуть привести інші люди.

С. Герман так говорив про це: “Куди краще, щоб Ви самі виявляли і використовували свої сильні сторони і можливості, раділи ним і рухалися з їх допомогою вперед, ніж почували себе як в інвалідному кріслі, що везуть за Вас інші”.

[Herman S. Notes on freedom // Pfeіffer J.W. and Jones (Edc.) The 1972 annual handbook for group facіlіtіes. San Dіego. Ca: Unіversіty Assocіates, 1992].

Важливо якомога раніше визначити свої цілі, розпізнати свої можливості, розвивати їх, використовувати шанси і відповідати за своє майбутнє.

Активна і відповідальна життєва позиція при цьому є запорукою успіху, особливо для керівника.

Процес постановки цілей включає три фази:

1) перша фаза – визначення мети: тобто – чого я хочу?

2) друга фаза – ситуаційний аналіз: що я можу?

3) третя фаза – формулювання мети: до чого я конкретно прагну.

Розглянемо І фазу процесу постановки цілей – знаходження цілей.

Для визначення цілей необхідно задати собі такі питання:

1) Яких цілей ви хочете досягти в житті?

2) Чи стикуються вони між собою?

3) Чи існує головна, вища мета, чи визначені проміжні цілі на шляху до головної?

4) Чи знаєте Ви, що Ви самі можете зробити для досягнення мети (тобто сильні сторони) і над чим ще треба працювати (слабкі сторони)?

Основний принцип визначення і постановки цілей – це ясність мети. Це передумова успіхів у професійному й особистому житті. Деякі люди настільки активно втягуються в процес виконання завдань, що втрачають уявлення про зміст своєї діяльності: як говорять “за деревами не видно лісу”.

Другий найважливіший принцип постановки цілей – реалістичність цілей. Треба ставити реальні цілі, тобто, такі, що можуть бути втілені в конкретні дії.

Розглянемо деякі приклади формулювання цілей:

- Я хочу бути щасливим.

- Я хочу мати гарні взаємини зі своїми співробітниками.

- Я хочу вести більш здоровий спосіб життя.

Наведені приклади формулювання цілі вказують на область, у якій Ви хочете досягти успіху, і на загальну мету, але вони не конкретні і не пов’язані з часом (терміном виконання).

Цілі, що сформульовані в загальному виді, як правило, залишаються лише намірами, тому що таке формулювання не показує, що потрібно зробити, щоб досягти успіху.

Щоб цілі були досяжні (а не залишилися лише намірами), вони повинні бути конкретизовані за допомогою питання:

“Як цих загальних цілей можна досягти?”, а також постановки конкретних завдань, чітко розписаних у часі.

Наприклад:

Таким чином, щоб ціль була досяжна, необхідно при визначенні мети:

1) Формулювати конкретні цілі, орієнтовані на дії, тобто чітко встановлювати конкретний кінцевий результат.

2) Встановлювати часовий інтервал.

3) Для успішного просування до мети кроками поділити головну мету на підціли, задачі, завдання і інш.

Етапи визначення особистих цілей:

1) Розробка загальних уявлень про життєві устремління.

2) Диференціація у часі життєвих цілей.

3) Розробка провідних уявлень у професійній сфері.

4) Інвентаризація цілей.

І етап. Для того щоб створити загальні уявлення про життєві устремління, треба проаналізувати:

1) Як протікало дотепер ваше життя?

2) У чому були ваші найбільші успіхи? Які були невдачі? У професійній сфері чи особистому житті?

3) Як ви уявляєте собі своє майбутнє?

4) До якого віку ви хотіли дожити?

5) Чого ви хочете досягти?

6) Які удари чи долі поразки можуть вас підстерігати?

ІІ етап визначення особистих цілей – диференціація у часі життєвих цілей.

Тут ви повинні усвідомити собі, до чого ви будете прагнути в найближчі роки, а також з якими подіями ви повинні буде рахуватися в найближчі 20 років вашого особистого часового ряду. При цьому треба брати до уваги осіб з вашого найближчого оточення (дітей, батьків, шефа, друзів і інш.), їх і свій вік.

Події, з якими вам, можливо, прийдеться рахуватися найближчим часом:

- закінчення інституту;

- шлюб;

- народження дитини;

- улаштування дитини в дитячий садок, школу,

- досягнення дитиною повноліття і т.д.;

- вихід на пенсію батьків;

- вихід на пенсію безпосереднього начальника;

- витікання термінів платежів по довгострокових кредитах;

- вивільнення вкладених грошових коштів і т.д.

(Приклад таблиці “часового ряду для визначення особистих цілей”).

Поиск по сайту: