 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Економічне обґрунтування міжнародної торгівлі та її сучасні тенденції
В економічній теорії існує два принципи, які науково пояснюють існування та доцільність міжнародної торгівлі.
Принцип абсолютної переваги був сформульований Смітом у XVIII ст. Кожна країна, яка виготовляє товар з меншими витратами, має абсолютну перевагу над країною, де витрати виробництва аналогічного товару вищі. Тому країни виграють від торгівлі одна з одною, якщо кожна спеціалізується на тих товарах, які вона може виробляти з меншими витратами.
Така спеціалізація призводить до того, що людство досягає максимальної ефективності використання ресурсів та одночасного здешевлення продукції. Проте
| якби міжнародна торгівля розвивалася тільки за принципом абсолютної переваги, то країни—лідери, які досягли низьких витрат, повинні були б припинити придбання товарів у найменш розвинених країн. Однак цього не відбувається. Тому більш ґрунтовно пояснює світову торгівлю другий принцип. | Принцип абсолютної переваги — країни виграють від торгівлі одна з одною тоді, коли кожна спеціалізується на товарах, які вона може виготовити з меншими витратами |
Принцип відносних переваг був винайдений Д.Рікардо (початок XIX ст.): країни спеціалізуються на тих товарах, які вони виробляють з найбільшою відносною ефективністю, та обмінюють їх на ті товари, які вони неспроможні ефективно виготовити самостійно.
| Причому тут дуже важливу роль відіграє альтернативна вартість товару. Альтернативна вартість - товару А — це його вартість, виражена у кількостіодиниць товару б, які можна виготовити за той самий період часу та за тих самих витрат. | Принцип відносних переваг поля гає в тому, що країни спеціалізуються на тих товарах, які вони виробляють з найбільшою відносною ефективністю |
ПРИКЛАД
Розглянемо дві країни — Молдову та Україну. Припустімо, що для перероблення тонни зерна на борошно та тонни винограду на вино потрібно витратити (табл. 20.1):
Таблиця 20.1. Витрати на перероблення продукції країнами
Очевидно, що Україна має абсолютну перевагу у переробленні обох товарів, але для світової торгівлі це не має особливого значення. Важливішою є відносна перевага, яка визначається за допомогою альтернативної вартості. Обчислимо її.
Для України:
1 т винограду = 4: 2 = 2 т зерна (альтернативна вартість перероблення 1 т винограду становить перероблення 2 т зерна);
1 т зерна = 2: 4 = 0,5 т винограду (альтернативна вартість перероблення 1 т зерна становить перероблення 0,5 т винограду);
Для Молдови:
1 т винограду = 5: 5 = 1 т зерна (альтернативна вартість перероблення 1 т винограду становить перероблення 1 т зерна);
1 т зерна = 5: 5 =1 т винограду (альтернативна вартість перероблення 1 т зерна становить перероблення 1 т винограду).
Отже, щоб переробити 1 т винограду, Україні потрібно відмовитися від перероблення 2т зерна, а Молдові — лише від 1т зерна, тому Молдова має відносну перевагу у переробленні винограду.
Щоб переробити 1 т зерна, Україні потрібно відмовитися від перероблення 0,5 т винограду, а Молдові — вже від 1 т, тому Україна має відносну перевагу у переробленні зерна.
Висновок полягає у тому, що для України відносно дешевшим є перероблення зерна, а для Молдови — винограду, і обидві країни виграють, якщо будуть спеціалізуватися в сфері своєї відносної переваги.
| У теорії Д.Рікардо розглядається тільки один фактор — праця (або години, час). У ХХст. цей аналіз був розширений і розглядався вже для двох факторів — праці та капіталу. Встановлено: якщо країна має надлишок будь якого з цих факторів, то вона спеціалізуватиметься на | Альтернативна вартість товару — це його вартість, виражена у кількості одиниць іншого товару, які можна виготовити за той самий період часу та за тих самих витрат |
товарах, виробництво яких потребує більшої кількості саме цього фактора. Країнам з надлишком дешевої праці вигідно виготовляти та експортувати товари, які потребують великої кількості робочої сили, тому що вони будуть відносно дешевшими. Країнам з надлишком капіталу вигідно спеціалізуватися на капіталомістких товарах та імпортувати трудомісткі товари.
Сучасна торгівля стає дедалі динамічнішою, і нині можна констатувати такі її тенденції:
ü зростає частка та значення країн, що розвиваються, а також нових індустріальних країн Азії (Тайвань, Південна Корея, Сінгапур);
ü знижується частка США у світовій торгівлі;
ü збільшується частка країн ЄС та Японії;
ü якщо до середини XX ст. дві третини світового товарообігу припадало на продукти харчування, сировину та паливо, то тепер їхня частка знижується до третини;
ü зростає частка експорту та імпорту готової промислової продукції, машин, устаткування, транспорту;
ü поширюється торгівля науково-технічною продукцією та інформаційними ресурсами;
ü розвивається зовнішньоторговельна інфраструктура — складські приміщення, спеціалізовані транспортні організації, банки, страхові компанії;
ü зростають обсяги торгівлі послугами.
Поиск по сайту: