Підсумки та уроки Другої світової війни

Друга світова війна, що почалася 1 вересня 1939 р., тривала рівно
6 років. Вона стала найбільш масовою та кривавою в історії людства. Європа стала головним театром воєнних дій і саме тут вирішувалася доля війни. Вирішальну роль у перемозі над гітлерівською Німеччиною відіграли народи Радянського Союзу. Із кожних чотирьох солдатів фашистської армії три постійно вели бої на східному фронті. Але ціна за перемогу була б значно більшою, якби не допомога і не боротьба союзників – держав антигітлерівської коаліції.

Вагомий внесок у спільну справу боротьби з фашизмом внески українці. Близько 7 млн жителів України було мобілізовано у Радянську Армію (в різні роки війни їхня частка коливалася від 20 % до 30 %), понад 500 тис. стали партизанами, десятки тисяч воювали в іноземних арміях та партизанських загонах. Українці виявили себе хорошими вояками. Чимало з них обіймали командні посади. Так, у Радянській Армії нараховувалося близько 300 генералів українського походження, найвідоміші серед яких – А. Єременко, М. Кирпонос, Р. Малиновський, С. Тимошенко, І. Черняхівський та ін. 2,5 млн українських солдат і офіцерів за мужність у боях були нагороджені орденами та медалями (загальна кількість нагороджених у СРСР – 7 млн).

Друга світова війна стала важливою віхою в новітній історії. Вона по-новому висвітлила старі проблеми, змінила розстановку сил у світі, замирила, здавалося б, непримиренних ворогів, навчила цінувати мир понад усе. Підсумки війни були водночас величні та трагічні. Найголовнішими з них були:

1. Україна й усі інші окуповані країни були звільнені від загарбників і врятовані від рабства та знищення. Головний внесок у Перемогу зробили народи Радянського Союзу.

2. Німеччина, Італія, Японія та їхні союзники були вщент розгромлені, фашистські режими ліквідовані, а воєнні злочинці вперше в історії людства засуджені міжнародним трибуналом у Нюрнберзі. Фашистська ідеологія була дискредитована й заборонена в більшості країн світу.

3. Карта Європи і світу знов була перекроєна на догоду переможцям – у першу чергу СРСР, США, Англії та Франції. Для України позитивне значення цього факту полягало в тому, що всі українські етнічні землі вперше за багато століть об'єдналися у складі єдиної держави – СРСР. Причому, більшість з цих земель увійшло до складу Української РСР.

4. Змінився світовий устрій та система міжнародних зв’язків: піднялися дві наддержави – СРСР і США, навколо яких згрупувалися країни-союзниці та сателіти. В результаті світ став двохполюсним і залишався таким наступні 45 років.

5. Українське питання голосно прозвучало на весь світ спочатку
у 1938–1939 рр. утворенням Карпатської України, а потім у 1941–1945 рр. непримиренною боротьбою ОУН та УПА.

6. Значно зріс політико-правовий статус України. Так, наприкінці війни були розширені функції Української радянської республіки. Вона отримала право зносин з іноземними державами. І хоча це право було обмежене союзним центром, УРСР вийшла на міжнародну арену, була визнана світовим співтовариством як держава й прийнята до ООН.

7. За перемогу над фашизмом і націонал-соціалізмом людство сплатило нечувану ціну.

Війна коштувала людству понад 50 мільйонів життів, у т. ч. 21,8 млн військових і 28,2 млн цивільних втрат. Частка українців у цьому пантеоні найбільша – 8 млн життів, з яких 2,5 млн – військові та 5,5 млн – цивільні жертви. Це становило 19,1% населення республіки. Тільки у Польщі відсоток загиблих був вищий – 19,5 %.. В абсолютних цифрах по числу втрат друге місце після України посідає Німеччина – 6,5 млн.

Матеріальні збитки від війни вираховуються у 4 трлн доларів. СРСР поніс прямих збитків на суму 672 млрд карбованців, у т. ч. УРСР – на суму 285 млрд карб., що становило 42% загальносоюзних втрат. Ці підрахунки дуже приблизні, оскільки важко оцінити вартість зруйнованих міст і сіл, підприємств і колгоспів, розграбованих бібліотек і музеїв. Тільки в Україні було зруйновано й спалено 714 міст і містечок, понад 28 тисяч сіл, внаслідок чого близько 10 млн осіб залишилися безпритульними, були назавжди втрачені значні культурні цінності, а відбудова зруйнованого потребувала набагато більше коштів, ніж названа сума втрат.

Цінність історії полягає в тому, що події, які відійшли у минуле й втратили актуальність, можуть навчити людей запобігати помилкам у визначенні мети, постановці проблем та способів їх розв'язання. Але, щоб історія дійсно вчила, треба уміти добувати з неї Уроки. Безумовно, історія Другої світової війни дала наступні уроки:

1. Міцний і тривалий мир, побудований на несправедливому ґрунті, без урахування волі народів неможливий.

2. Проти війни треба боротися поки вона не почалася, або на самому її початку, та усім разом. Не можна забезпечити себе за чийсь рахунок.

3. Націоналізм (в даному випадку німецький) – могутня й страшна сила, як і будь-яка інша радикальна ідеологія. Демократичні держави повинні оберігати своє суспільство від носіїв таких ідей та дбати, щоб вони ніколи не ставали основою державної політики.

4. Національна ідея не тотожна націоналізмові. Вона природна й має велику цінність. З нею треба рахуватися й поважати її інакше її носії візьмуться за зброю, щоб захистити свої національні права. Результати такої боротьби не можна передбачити.

5. Український націоналістичний рух не мав шансів на перемогу, тому що, незважаючи на проголошені цілі (незалежна соборна Українська держава), він виступав як регіональна галицька сила і, головне, заплямував себе співпрацею з окупантами.

6. Приналежність до одного етносу ще не робить людей єдиною нацією, народом. Щоб нація стала реальністю потрібне суб’єктивне визнання її більшістю представників етносу, що можливо лише на ґрунті спільної історичної пам’яті, або спільної політичної мети.

7. Перемогти небезпечного ворога здатен лише той народ, який веде справедливу, визвольну війну. Але цього замало. Необхідна ще ідейно-політична єдність суспільства. Такої єдності не було в Європі, але була у народів СРСР.

8. Політика повинна бути морального.

Література

1. Верт А. Россия в войне 1941–1945. – М., 1985.

2. Гриневич В. А. Утворення Наркомату закордонних справ УРСР (1944–1945 рр.): проекти і реалії // Укр. іст. жур. – 1995. – № 2.

3. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. – К., 1996.

4. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. – К., 1993.

5. Гунчак Т. У мундирах ворога. – К., 1993.

6. Дмитрук К. Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської Німеччини на СРСР. – Львів, 1974.

7. Жуковський А. Українські землі під румунською окупацією в часі Другої Світової війни: Північна Буковина, частина Бессарабії і Трансністрія // Укр. історик. – 1987. – № 1–4.

8. Історія Української РСР. У 8 т. – Т. 7. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941–1945). – К., 1977.

9. Историки спорят. – М., 1988.

10. История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941–1945:
В 6 т. – М., 1961–1965.

11. Коваль М. В. Україна: 1939–1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К., 1995.

12. Коваль В. С. Радянсько-німецький пакт 1939 р. // Минуле України: відновлені сторінки. – К., 1991.

13. Ковалюк В. Р. Західна Україна на початку другої світової війни // Укр. іст. журн. – 1991. – № 7.

14. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.

15. Маркусь В. Приєднання Закарпатської України до Радянської України 1944–1945. – К., 1992.

16. Мерцалов А. И. Великая Отечественная война в историографии ФРГ. – М., 1989.

17. Перновський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х роках // Укр. іст. журн. – 1991.– № 2.

18. Проектор Д. И. Фашизм: путь агрессии и гибели. – М., 1989.

19. Ронко В. Друга світова війна. 1939–1945 рр. – К.. 1994.

20. Самсонов А. М. Вторая мировая война. – М., 1990.

21. Самсонов А. М. Знать и помнить. – М., 1988.

22. СССР-Германия: 1939. Документи и материалы о советско-германских отношениях с апреля по октябрь 1939 г. – Вильнюс, Москва, 1989.– Ч. 1.

23. Трубайчук К. Друга світова війна. Коротка історія. – К., 1995.

24. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза.
В 3 т. – К., 1975.

25. Чайковський А. С. Невідома війна. (Партизанський рух в Україні 1941–1945 рр. мовою документів, очима історика). – К., 1994.

* Періодизація може бути й іншою.

* 3 протоколами багато неясного. Вони вперше з’явилися у Нюрнберзі на початку холодної війни. Оригіналів документів не знайдено. Усі тексти друкуються з копій.

* Еріх Кох

* Дивізія СС «Галичина» була створена німцями у квітні 1943 р. за ініціативою А. Мельника та В. Кубійовича із добровольців-галичан. Створена у той час, коли бандерівська ОУН-УПА тільки розгортала боротьбу з окупантами.

* Сталін спочатку наполягав на членстві в ООН усіх радянських республік. Але потім запропонував прийняти в ООН разом з СРСР лише дві республіки УРСР та БРСР. Кримська конференція погодилася з цією пропозицією.

Поиск по сайту: