Типологія користувачів бібліотеки

Користувачі бібліотеки та їх інформаційні потреби

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» подає таке визначення: «Користувач бібліотеки – фізична чи юридична особа, яка звернулася до послуг бібліотеки». Водночас у бібліотечній справі розрізняють й інші терміни у сфері бібліотечного обслуговування.

Відвідувач бібліотеки – особа, що має право на отримання послуг, які надає бібліотека. Користувач бібліотеки – особа (установа, організація), що користується послугами бібліотеки, на основі певних правил, з метою задоволення інформаційних потреб. Читач бібліотеки – це особа, яка користується послугами бібліотеки, задовольняючи свої інформаційні потреби у процесі читання.

Поняття «споживач інформації» ширше, ніж «користувач бібліотеки», так як людина здобуває потрібну інформацію не лише в бібліотеці. В той же час поняття «споживач інформації в бібліотеці» вужче, ніж «користувач бібліотеки».

Таким чином, термін «користувач бібліотеки» є узагальнюючим для понять «читач», «споживач інформації», «абонент», «учасник масового заходу». Використання цих термінів залежить від мети звертання відвідувача до бібліотеки, від можливостей бібліотеки у наданні послуг, від традицій бібліотеки. Використовувати термін «користувач бібліотеки» доречно у великих, а «читач» – у невеликих бібліотеках, де номенклатура послуг обмежена.

Прагнучи якомога ефективніше організувати обслуговування користувачів, бібліотекарі розділяють читацьку аудиторію на групи. В «Терминологическом словаре по библиотечному делу и смежным отраслям знания» дається таке визначення: «Читацька група – умовна градація читачів у співвідношенні з їх соціальною функцією і діяльністю, пов’язаною з розумінням, переробкою і використанням інформації». Таким чином, читацька група – певна частина читачів, об’єднаних за якою-небудь ознакою соціально-демографічною, професійною тощо.

Бібліотекарі ще вживають такі терміни, як «категорія читачів», «група читачів», «типи читачів». Кінцевою метою типологізації читачів є вибір і обґрунтування типоутворюючих ознак визначеної групи. Причини, мета отримання інформації та характер її використання – ознаки типу читача.

Н. Джинчарадзе виокремлює та дає характеристику таким групам споживачів інформації:

- особистості, які впевнені, що все знають (це молоді спеціалісти та люди, які працюють понад 25 років),

- «скептики» (вважають, що нова інформація їм не потрібна, але проявляють інтерес в разі потреби),

- «самостійні» (науковці, дослідники, які вільно орієнтуються в сучасному інформаційному просторі),

- «ділові» (підприємці, нижчого рівня службовці, які самостійно майже не користаються інформацією),

- «байдужі» (люди з низьким професійним рівнем та рівнем культури, які не цікавляться інноваційними процесами),

- «слухняні» (люди, яких цікавить лише інформація керівників держави, соціальних інституцій, установ),

- «сторонні» (користуються вибірково інформацією, не довіряють ЗМІ),

- особи, які стверджують, що зовсім мало звертаються до інформації, але в дійсності досить вільно орієнтуються в інформаційному просторі (студенти, учні, гімназисти),

- «інформаційні егоїсти» (швидко знаходять потрібну інформацію, але накопичують її лише для себе – бізнесмени),

- «інформаційні деспоти» (отримують і використовують нову інформацію задля впливу на навколишнє середовище).

Таким чином, типологія споживачів інформації, користувачів бібліотек, читачів – це наукова класифікація індивідів за спільністю ознак, що забезпечує стійке і послідовне віднесення тієї чи іншої особи до виділеної групи.

Спостерігається тенденція до збільшення кількості учнівської молоді у загальній структурі користувачів бібліотек. Паралельно з цим, прослідковується пасивність або навіть відтік із бібліотек читачів науковців і фахівців, зростання числа студентів відносно інших категорій читачів. Причини цього: 1) спад виробництва, буксування ринку економічного і наукового потенціалу країни; 2) сьогоднішній стан укомплектованості фондів бібліотек не задовольняє запити та інформаційні потреби науковців та спеціалістів; 3) ці фонди студентів майже задовольняють.

На практиці найчастіше застосовують соціологічні групування користувачів. Вони враховують: професійну належність, рід занять, стать, вік, освіту.

Мотив звернення до бібліотек – потреба в інформації, яка виникає у зв’язку з навчанням, науковою і професійною діяльністю, побутом, дозвіллям. Різні соціальні групи мають різні мотиви (домогосподарки, чоловіки-господарі, пенсіонери).

Мотивація залежить від бібліотеки: організації фонду, довідково-пошукового апарату, рівня комфорту, умов обслуговування, культури обслуговування, форм роботи, нових технологій.

Принципи роботи з читачами:

1) вільного доступу до інформації.

2) комплексний підхід. Бібліотека як соціальний інститут займає своє місце в системі державних інститутів. Комплексний підхід реалізується на трьох рівнях: загальнодержавних принципах демократизму, гуманізму суспільства; бібліотечної мережі; конкретної бібліотеки. Підхід передбачає всі можливості забезпечення і надання вільного доступу до інформації, якнайширшого доступу до джерел, можливості демократичних засад суспільства, пропагування ідеалів гуманізму, моральності.

3) систематичність – систематично проводити виховну, освітню та інформаційну діяльність.

4) виховання свідомого, активного ставлення до документів, роботи над документами, читанням, використання інформації. Результат читання залежить від того, що читають і як читають. Читачів ділять на пасивних, активних, тих, що розвиваються і далі вдосконалюються у практичних цілях.

5) диференційованого підходу до користувачів на основі їх вивчення.

Поділ користувачів у залежності від домінуючих потреб відбувається у залежності від функціонального та нефункціонального читання. Функціональне читання зв’язане з науковою, технічною, професійною діяльністю. Воно відображає суспільний поділ праці (підручники всіх рівнів навчання, професійна і наукова література). Нефункціональне читання поруч із художньою літературою охоплює всі видання, які задовольняють непрофесійні, відносно вільні читацькі потреби.

За змістом інформаційні потреби поділяють на: 1) потреби у соціальній, прагматичній інформації, потрібній у повсякденному житті у громадському середовищі; 2) потреби в інформації, що задовольняє рекреаційні та культурні потреби; 3) професійні інтереси, що задовольняють потреби компетенції в роботі і професії; 4) освітні (шкільні і вищі).

Поиск по сайту: