Формування інформаційної культури користувача

Повноцінне використання інформації як ресурсу розвитку різко підвищило значення формування інформаційної культури особи. Сьогодні ніхто не піддає сумніву те, що від оперативного надходження та використання інформації все більше залежить якість життя. Люди думають і діють так або інакше в залежності від того, якою інформацією вони володіють.

Інформаційна культура суспільства і особистості повинна забезпечувати можливість безперервного вдосконалення і навчання людини і підвищення її відповідальності за прийняті рішення. У першому випадку ІК виступає засобом соціального захисту особистості, здатної самостійно набувати знання і змінювати сферу своєї діяльності, регулювати власну поведінку на основі всебічного аналізу ситуації. У другому – ІК є засобом захисту суспільства від непродуманих вчинків особи, гарантією того, що принципові рішення у будь-якій сфері прийматимуться лише після глибокого аналізу всієї наявної інформації.

Формування ІК починається в сім'ї, до нього приєднуються ЗМІ, школа, ВНЗ, а потім триває упродовж усього активного життя. Унікальна роль у формуванні ІК належить бібліотеці. Історично цей процес почався із оволодіння бібліографічно-бібліотечною грамотністю (ббг), необхідною для підготовки кваліфікованого користувача, що легко зорієнтується у фонді і довідково-бібліографічному апараті бібліотеки. Із плином часу поглиблювалися і ставали різноманітнішими інформаційні потреби користувачів. Щоб допомогти знаходити потрібні джерела, які відсутні у бібліотеці, користувачів стали навчати звертатись в інші бібліотеки і центри інформації, розповідати про існуючу інформаційну продукцію і послуги, рекомендувати МБА і ММБА. Почалось активне дослідження читання як складного соціально-психологічного процесу, пошук шляхів його раціоналізації і підвищення ефективності. Відповідно розширювалися межі ббг, виникла необхідність вести мову про культуру читання, під якою стали розуміти знання, вміння і навики, необхідні читачу для повноцінного вибору, сприйняття і розуміння творів друку. Цей складний комплекс знань, умінь і навиків передбачав: 1) знання читачем правил користування бібліотекою; 2) усвідомлений вибір тематики читання; 3) орієнтування в джерелах, передовсім довідково-бібліографічному апараті бібліотеки; 4) систематичність та послідовність читання, вміння вибрати конкретний документ; 5) знання правил гігієни читання; 6) володіння прийомами раціонального читання, що забезпечують орієнтування у книзі та максимально глибоке засвоєння та розуміння прочитаного; 7) вміння використовувати і застосовувати на практиці отриману з різних джерел інформацію; 8) володіння аналітичними прийомами конспектування, реферування тощо.

Був розроблений перелік вимог до знань, умінь та навиків, якими повинен володіти «зрілий читач» («читач-майстер»). Ось деякі з них:

1. Пізнавальні уміння:

а) виокремлювати головне у тексті, використовувати «згорнуті» записи (замітки, тезиси, конспекти та ін.);

б) виявляти у тексті зв’язки між явищами;

в) залучати у процесі читання додаткові джерела;

г) формулювати гіпотези, окреслювати шляхи їх перевірки;

ґ) проводити аналіз, синтез, узагальнення на матеріалі тексту, що вивчають.

2. Проектувальні уміння:

а) формулювати мету читання і звітувати собі щодо вимог до читацької діяльності;

б) формулювати завдання роботи над різними джерелами інформації;

в) прогнозувати, до яких результатів і з допомогою яких прийомів можна прийти;

г) визначати завдання, темп і ритм читання.

3. Конструктивні уміння:

а) конспектувати коротко, стисло, своїми словами і з елементами цитування;

б) цитувати, анотувати, реферувати, рецензувати;

в) робити висновки й узагальнення;

г) складати план і тезиси свого виступу за літературними джерелами.

4. Комунікативні уміння:

а) формулювати запитання до тексту, що вивчають;

б) уважно сприймати усні повідомлення про книгу, аналізувати їх;

в) самому активно брати участь в обговоренні творів друку;

г) розповідати іншим про засвоєне, пізнане у процесі читання;

ґ) будувати логічно завершене повідомлення зі вступом і висновками;

д) висловлювати власне ставлення до прочитаного, формулювати і аргументувати свою оцінку книги чи статті.

5. Організаторські уміння:

а) організовувати свій час, контролювати затрати часу і запобігати їм;

б) організовувати читацьку діяльність: робоче місце, гігієнічні умови читання, контролювати втомлюваність;

в) організовувати контакти з іншими людьми для досягнення пошукових цілей у руслі читацької діяльності;

г) розвивати у процесі читання свої знання, уміння й навики,потрібні для подальшої успішної читацької діяльності;

ґ) організовувати накопичену у процесі читання інформацію таким чином, щоб після закінчення читання її можна було б використати.

Інформаційна культура охоплює і бібліотечно-бібліографічну грамотність, і культуру читання, але передбачає оволодіння людиною цілим комплексом додаткових знань, умінь та навиків, у тому числі: 1) знання того, що собою являє процес інформатизації, які специфічні особливості інформаційного суспільства і як вони впливають на життя кожної людини; 2) орієнтацію у правових нормах, пов’язаних із поширенням і використанням інформації і що стосуються забезпечення доступності інформації, охорони інтелектуальної власності, охоплюючи авторське право, інформаційної безпеки і т. д.; 3) орієнтацію в сукупних інформаційних ресурсах, як електронних, так і традиційних (фондах і ДБА бібліотек і архівів, бібліографічних, фактографічних і повнотекстових БД і т. д.); 4) уміння формувати власні пошукові системи; 5) здатність використовувати формальні і неформальні канали комунікації для отримання необхідної інформації; готовність самому виступати у ролі консультанта, активного розповсюджувача нового знання.

Дослідження засвідчують, що у значної кількості користувачів бібліотек інформаційна культура не на достатньо високому рівні. Відсутні серйозні навики формування своїх інформаційних потреб і умінь виражати їх у запитах, використовувати стратегію та алгоритми інформаційного пошуку, згортати і розгортати інформацію, вступати у різноманітні інформаційні контакти, ефективно використовувати традиційні і комп'ютерні джерела інформації, бази даних тощо.

Бібліотекарі володіють методами визначення рівня інформаційної культури – від різних видів наукового спостереження до експерименту.

Інформаційна культура особистості може бути високою, середньою і низькою. Рівень ІК особистості визначають за низкою узгоджених показників (індикаторів). Їх «набір» у кожному дослідженні залежно від мети і контингенту користувачів може бути різним. Важливими є такі показники: 1) знання можливостей бібліотек і інформаційних центрів різних рівнів; 2) вміння використовувати пошуковий апарат, що допомагає орієнтуватися у сукупних інформаційних ресурсах (ДБА бібліотек, пошукові системи Інтернет, довідковий апарат бібліографічних і реферативних видань і т. д.); 3) комп’ютерна грамотність; 4) особливості відбору джерел для читання;
5) раціональність читання; 6) характер професіонального і загальноосвітнього читання (співвідношення, регулярність, спрямованість тощо).

Бібліотеки, опираючись на Закон України «Про інформацію», формують інформаційну культуру читача шляхом ознайомлення його з системою інформації у державі і світі. Зі зростанням фондів бібліотек, включенням до них різноманітних нових видів документів, у т. ч. аудіо-, відеокасет, СD-, DVD-дисків, електронних видань, посиленням зв'язків із іншими інформаційними закладами збільшується роль орієнтуючої інформації (інформації про інформацію). Інформація про інформацію вирішує багато завдань: 1) допомагає орієнтуватися у приміщенні бібліотеки та її підрозділах – читальних залах, абонементі, філіалах (вказівники, путівники, оголошення, схеми структурних підрозділів і т. д.); 2) допомагає користувачам отримати відомості про наявні у бібліотеці документи (бази даних) і де саме вони знаходяться; 3) допомагає користувачам орієнтуватися в документах (закладки на полицях, у найбільш цікаві для читача книги вкладають рекламні матеріали, інформацію про автора книги чи листівки типу «Що читати далі» і т. д.).

Бібліотека також налагоджує зв'язки з іншими інформаційними закладами – книгосховищами, архівами, музеями, відеотеками, ігротеками, центрами інформації, рекламує їх потенційні можливості для користувачів.

Продовжують вивчати і довідково-бібліографічний апарат бібліотеки. У ньому значне місце займають електронні каталоги і бази даних. З’явилась можливість використовувати мережу Інтернет, каталоги бібліотек різних країн, а також web-сторінки різних організацій. Бібліотека ж прагне до того, щоб Інтернет став частиною ДБА бібліотеки. Для цього організують навчання різних груп читачів пошуку інформації в Інтернеті. У бібліотеках створюють Інтернет-класи, розробляють путівники по електронним ресурсам.

З метою формування інформаційної культури бібліотеки налагоджують контакти з іншими організаціями і, передовсім, із навчальними закладами, розташованими у районі їх діяльності (курси «Інформатика», «Вступ до інформатики»).

Серед заходів, що спеціально здійснюють з метою підвищення рівня інформаційної культури читачів, потрібно назвати: 1) індивідуальні консультації з бібліографічного пошуку та методики роботи з джерелами; 2) групові консультації, бесіди, лекції про інформаційну систему держави та світу, про те, як нею користуватися, як розвивати та вдосконалювати свою інформаційну культуру;
3) проведення практичних занять із використання традиційних та електронних інформаційних ресурсів.

Користувачі бібліотеки і надалі вивчають такі теми: користування довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки; методика конспектування і реферування; ведення власних пошукових систем; методика оформлення списків використаної літератури. Новими й актуальними темами є вивчення пошукових систем і довідників Інтернету; прийоми раціонального читання; гігієна читання та її дотримання тощо. На допомогу розвитку ІК читачів бібліотека видає різні рекомендаційні покажчики літератури, плани читання, пам'ятки, путівники, інструкції, методичні рекомендації. Опрацьовуються спеціальні програми та методики, що містять індивідуальне навчання за допомогою електронних засобів.

Продовжують проводити такі ігрові заходи, як «Інформіни». «Інформіна» – (від поєднання слів «інформація» і «вікторина») – це бібліотечна гра-змагання, присвячена конкретній темі, що виявляє рівень інформаційної культури учасників, їх знання, вміння і навики користуватися ДБА бібліотеки, довідковою літературою, бібліографічними посібниками, комп’ютерною технікою для знаходження необхідних видань і відомостей і т. д.

Поиск по сайту: