II. Реферування статей – до 10 балів

Перелік статей для реферування:

1. Горбачов О., Кривобок В. Завдання кримінального судо­чинства: витоки, зміст, реалізація // Право України. — 2001. —№8.

2. Никоненко М. Я. Поняття, види і зміст кримінально-про­цесуальних гарантій // Науковий вісник Нац. акад. МВС України. — К., 2001. — Вип. 1.

3. Чепурний О. Кримінально-процесуальні функції: про­блеми визначення та законодавчого врегулювання // Право України. — 2001. — № 8.

4. Васильєв Л. Три попытки нормативного закрепления презумпции невиновности // Законность. — 2004. — № 2.

5. Лобойко Л. М. Поняття принципу диспозитивності в кримінальному процесі // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 4 (35).

6. Лобойко Л. М. Структура принципу диспозитивності в криміналь­ному процесі // Вісник Луганської академії внутр. справ імені 10-річчя незалежності України. — 2003. — № 2.

7. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у криміналь­ному судочинстві України та їх значення // Вісник Верховного Суду Ук­раїни. - 2004. — № 7.

8. Михеенко М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 2 (9). — С. 100— 112.

9. Ромовська 3. Вважатися чи бути невинним? Погляд цивіліста на проблеми Кримінально-процесуального кодексу // Закон і бізнес. — 2003. — 9 серпня (№ 32).

10. Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримі­нального процесу // Юрид. вісник України. — 2001. — 1—7 лютого (№ 5).

11. Трагнюк Р. Принципи і стандарти захисту учасників кримінального судочинства у міжнародних документах // Право України. — 2002. — № 8.

12. Шишкін В. Змагальність — принцип судочинства в демократично­му суспільстві // Право України. — 1999. — № 12.

13. Шишкін В. Диспозитивність — принцип судочинства // Право Ук­раїни. - 1999. - № 6.

14. Русанова І. Становлення суду присяжних в Україні: деякі мірку­вання // Право України. — 1999. — № 7.

15. Шестопалов К. Всех следователей уравняют // Юридическая прак­тика. - 2004. - № 28.

16. Баулін О. До встановлення правового інституту процесу­альної незалежності слідчого // Право України. — 1997. — №7.

17. Кузнєцов В. Вдосконалення правового регулювання відносин між особою, яка проводить дізнання, та начальником органу дізнання // Прокуратура. Людина. Держава. —2004. — №8.

18. Белькова О. Теоретичні та практичні аспекти права свідка відмовитись свідчити відносно себе, членів сім'ї та близьких родичів // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 2.

19. Костіна Л. Участь перекладача у кримінальному судочинстві // Право України. — 2003. — № 8.

20. Нагорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Експерт і спеціаліст: проблема розмежування їх функцій // Право України. — 1998. — № 2.

21. Ревака В. Залучення фахівців до участі у кримінальному процесі // Вісник прокуратури. — 2003. — № 8.

22. Рожнова В.В. Правовий статус учасника процесу як основа державного захисту прав і законних інтересів громадян // Захист прав і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріал міжвузівської науково-практичної конференції / Гол. ред. І.Г.Кириченко, Донецьк: ДІВС, 2001.

23. Смітієнко 3., Казаренко М. Представництво та свідок у кримінальному процесі: вирішення питань // Право України. — 1998. — № 4.

24. Стахівський С. Відповідальність свідка у кримінальному процесі // Право України. — 1997. — № 2.

25. Удалова Л.Д. Секретарь судебного заседания: некоторые предложения в проект УПК Украины // Тижневий ІАО. — К., 2000. — № 8.

26. Черечукіна Л. Інститут понятих: гарантії додержання законності або процесуальний архаїзм // Право України. — 1999. — № 7.

III. Вирішення складних задач та завдань, які потребують складання процесуальних документів, логіко-правових схем, таблиць та інш. творчої роботи – до 5 балів за задачу або завдання.

Студенти самостійно вирішують у письмовій формі задачі або завдання, які вказані у цій програмі та не були розглянуті під час аудиторного заняття. Крім того, додатково студенти за погодженням з викладачем можуть обирати завдання з наступних практикумів:

1. Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008.

2. Л.В. Удалова, В.В. Рожнова Практикум із кримінального процесу (Загальна частина) – К.: „Текст”, 2007.

3. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005.

IV. Вирішення простих задач та завдань – до 3 балів за задачу або завдання. Аналогічно з пунктом III. Відповіді на задачі або завдання даються у письмовій формі з обов’язковим обґрунтуванням та посиланням на правову норму, яка регулює правовідносини, що розглядаються.

V. Самостійне складання задач по дисципліні - до 10 балів за кожну задачу. Студенти також можуть самостійно складати задачі на підставі аналізу правозастосовчої практики, виявлення „білих плям” у кримінально-процесуальному законодавсті або моделювання правовідносин у сфері кримінального судочинства.

Поиск по сайту: