Класифікація та визначення об’єктів промислової власності

До об’єктів промислової власності відносять винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування.

Винахід – позначене істотною новизною вирішення технічного зав­дання в будь-якій галузі національної економіки, яке дає позитив­ний ефект. Технічне рішення, яке може бути визнане винаходом, повинно мати технічну ознаку, новизну, позитивний виробничий або інший ефект. Технічна ознака – це застосування засобів техніки і технології. Позитивний ефект – це практична корисність технічного рішення. Новизна – це коли з-поміж відомостей, які стали загальнодоступними в світі до дня подачі заявки на винахід, не виявлено засобу з ознаками, ідентичними всім ознакам формули даного винаходу.

Промисловим зразком називається нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних і естетичних властивостей. Він може бути об’ємним (модель), плоским (малюнок) або комбінованим.

Корисні моделі – це нові за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою моделі. Предметом їх є конструкція виробу, його форма, і достатньо будь-яких змін, щоб змінити і саму модель. Вона займає проміжне місце між винаходом та раціоналізаторською пропозицією.

Товарні знаки – оригінальні позначки (ім’я, малюнок, термін, словосполучення тощо), які мають правовий захист та призначені для ідентифікації товару серед інших подібних товарів. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговування. Окремо виділяють також поняття колективного товарного знаку. Колективним є товарний знак спілки, асоціації або іншого об’єднання.

У чому полягає інформаційна діяльність підприємства?

Інформаційна діяльність – це сукупність процесів одержання інформаційних матеріалів, їх обробки, зберігання, використання і поширення. Її результатом є створення специфічного інформаційного продукту, який відрізняється від продуктів наукової діяльності та інших первинних документів змістом і якістю наявної в них інформації. Процеси створення, збору, зберігання, обробки та передачі інформації з допомогою сучасної комп’ютерної техніки і систем комунікацій називаються інформаційною технологією.

Програмне забезпечення – це сукупність програм, які використовуються у роботі з ЕОМ. Кожна програма задає алгоритм рішення певної задачі. Сукупність програм дозволяє вирішувати задачі певного класу.

Банк даних – сукупність програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та багатоцільового колективного використання інформації, а також інформаційних одиниць, що систематизовані і сконцентровані певним чином.

База даних – іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері, які відображають стан об’єктів та їх взаємодії. Функціонування бази даних забезпечується сукупністю мовних та програмних засобів, що називається системою управління базою даних. З її допомогою здійснюється доступ до необхідної інформації.

База знань – це сукупність систематизованих основоположних відомостей, що стосуються певної галузі знань і зберігаються в пам’яті ЕОМ. Вона складається з предметної частини, де зберігаються знання про предметну галузь та способи роботи з нею, і конкретних фактів, що описують саму галузь. База знань є подальшим розвитком бази даних.

Банк знань – це сховище знань, де, крім самої інформації та відповідного опису, знаходяться засоби, за допомогою яких здійснюється їх нагромадження, збереження, оновлення та використання, а також засоби управління всіма цими процесами.

2.Нематеріальні активи.

Що входить до складу нематеріальних активів?

Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

§ права, що з’являються внаслідок володіння підприємством (патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування);

§ права, що виникають внаслідок володіння підприємством об’єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

§ права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, “ноу-хау”, комерційних таємниць тощо);

§ права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

§ монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

§ організаційні витрати на створення підприємства;

§ права, що виникають внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Що таке патент, авторське право та ліцензія?

Патент – це виданий державним органом документ, який надає особі виключне право використовувати зазначене в патенті технічне вирішення. Патент має дві частини: патентну грамоту, яка складається з обмеженої кількості примірників і передається патентовласникові, і патентний опис, де наводиться характеристика технічного вирішення.

Патент забезпечує його власнику:

§ виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

§ право забороняти третім особам використовувати винахід без дозволу власника;

§ можливість передавати на підставі договору право власності на винахід будь-якій особі, яка стає правонаступницею власника патенту;

§ право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійного договору;

§ право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу.

Авторське право – це система пра­вових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, творів, програм та їх взаємовідносин з іншими контрагентами. Власник авторського права або його правонаступник має виключне право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода – це договір, у відповідності з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, “ноу-хау”, товарні знаки тощо.

Які є види ліцензій?

Види ліцензій:

1) залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення:

§ добровільна ліцензія характерна тим, що в ній ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов’язки кожної сторони, обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди;

§ примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника.

2) залежно від обсягу прав на використання:

§ звичайна ліцензія залишає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами;

§ виключна ліцензія передає ліцензіату права виключного користування об’єктом ліцензії. Але ліцензіар зберігає за собою право користування технічним рішенням;

§ повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, що випливають з патенту, внаслідок чого ліцензіар позбавляється права користування об’єктом ліцензії протягом зазначеного у договорі періоду.

3) залежно від характеру об’єкта, який передається за договором:

§ патентна, об’єктом якої є технічне досягнення, що захищене патентом;

§ безпатентна, об’єктом якої є не захищені патентами технічні досягнення, “ноу-хау”, виробничі досліди тощо.

3.Облік та оцінка нематеріальних активів.

Як здійснюється бухгалтерський облік нематеріальних активів?

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:

§ права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

§ права користування майном (право користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

§ права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

§ права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, “ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

§ авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

§ гудвіл;

§ інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться у певній послідовності і включає такі етапи:

§ обстеження нематеріальних активів (наявність матеріальних носіїв, що є об’єктами обліку: креслення, схеми, зразки продукції, дискети тощо);

§ правова експертиза (пересвідчитися в наявності документів, що підтверджують законне володіння майновими правами: патенти, свідоцтва, ліцензійні договори тощо);

§ з’ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

§ формування інформаційної бази для проведення оцінки;

§ розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

§ підготовка звіту про оцінку.

Поиск по сайту: