Оцінка малоцінних та швидкозношуваних предметів

Тема 12 (7). Облік запасів

План

1.Поняття і класифікація запасів.

2.Організація бухгалтерського обліку запасів на підприємстві. Документування господарських операцій із запасами. Синтетичний і аналітичний облік запасів.

3.Облікова оцінка запасів.Формування первісної вартості запасів.

4. Транспортно-заготівельні витрати.

5. Облік надходження запасів.

6. Облік вибуття запасів. Первинний облік вибуття запасів (документування). Методи оцінки вибуття запасів.

7.Облік запасів на складі та в бухгалтерії.

8.Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Література: [ 1, 12, 13, 17, 18, 19,20, 21, 23, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 36]

1.Поняття і класифікація запасів.

Запаси — це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємств або в період до одного року. Запаси становлять основу виготовлюваної продукції (сировина й основні матеріали), сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

В ході руху матеріального потоку ресурси переходять із одного стану в інший. Спочатку запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять в категорію незавершеного виробництва, після чого запаси стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює і запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Бухгалтер повинен володіти логістикою, яка передбачає ефективний рух товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості в необхідній кількості в певне місце своєчасно і з мінімальними витратами. Логістичпе управління - це процес формування стратегії, планування, керування і контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готової продукціїтаформування інформації від пункту виникнення допункту споживання для найбільш ефективного задоволення потреб клієнта.

Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів, їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С)БО 9 «Запаси».

За П(С) БО 9 запаси — це активи, які:

— утримуються для дальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

— перебувають у процесі виробництва з метою дальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);

— утримуються для споживання під час виробництва продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети).

До окремих груп запасів підприємства відносять:

— сировину й основні матеріали, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування та адміністративних потреб;

— незавершене виробництво — продукцію (робота, послуги), що не пройшла всіх стадій обробки на даному підприємстві;

— готову продукцію — предмети, обробка яких завершена на даному підприємстві, відповідають визначеним стандартам і технічним вимогам та призначені для продажу;

— товари — матеріальні цінності, придбані підприємством з метою подальшого продажу;

— малоцінні та швидкозношувані предмети — засоби праці, що використовуються в процесі виробництва чи для адміністративних цілей не більше від одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік;

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Схематично групи запасів підприємства відображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Групування запасів

Зупинимось докладніше на цій класифікації.

Сировина - добуті, вирощені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки і призначені для спчжпвання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу і управління. Матеріали умовно можна поділити на основні та допоміжні.

Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва.

Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.

Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу.

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби - придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.

Паливо виділяють в окрему групу з огляду на його велике економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).

Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені Для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які - використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).

Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

Матеріали, передані в переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником 'суб'єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Запасні частини - оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання і машин (в тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання і машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського- підприємства або підприємства, що займається вирощуванням продукції сільського господарства в межах своєї звичайної діяльності.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Зворотні відходи виробництва - це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів, та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Норми П(С)БО 9 «Запаси» не поширюються на такі запаси:

— незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

— фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

— молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Одиницею обліку запасів є їх однорідна група або вид. Деталізацію об'єктів обліку запасів підприємство здійснює самостійно виходячи з управлінських потреб та витрат на ведення обліку. Як правило, облік запасів ведеться за їх видами, які відрізняються від інших видів хоча б однією ознакою (розміром, кольором та ін.). В окремих випадках, коли деталізація за видами не важлива, кілька видів запасів для цілей обліку може об'єднати в групи (особливо в умовах ведення об­ліку вручну). Наприклад, на складі підприємства є сталеві листи розміром 1,5 X 1 м товщиною 8 мм і 9 мм. Призначення та умови використання цих листів однакові, отже, можна вести облік обох видів листів різної товщини як одного об'єкта обліку.

Для правильної організації обліку матеріалів підприємству доцільно сформувати номенклатуру-цінник.

Номенклатура — систематизований перелік назв матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших матеріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві. Номенклатурний перелік матеріальних цінностей підприємства повинен містити таку інформацію про кожний вид або групу матеріалів: технічно правильну назву; повну характеристику (вид, марка, сорт, розмір, одиниця виміру та ін.); номенклатурний номер — цифрові умовні позначення перелічених ознак матеріалу; ціну кожного виду або групи матеріалів. Номенклатурні номери в процесі ведення обліку проставляються на всіх документах і в облікових регістрах, у яких відображається облік матеріалів, що сприяє зростанню точності обліку запа­сів та зменшенню витрат на його ведення.

Основні завдання обліку запасів такі:

—раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

—організація складського господарства;

—достовірне визначення первісної вартості запасів;

—визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки в разі вибуття;

— відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

— розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Матеріальні цінності, які зберігаються на підприємстві в умовах обмеженості до­ступу інших працівників, закріплюються договорами матеріальної відповідальності за матеріально відповідальними особами, що забезпечус уникнення їх втрат. Такі догово­ри передбачають повну матеріальну відповідальність осіб, які приймають, зберігають та відпускають матеріальні цінності, і укладаються перед початком їх роботи.

2.Організація бухгалтерського обліку запасів на підприємстві. Документування господарських операцій із запасами.

Синтетичний і аналітичний облік запасів.

Організація бухгалтерського обліку запасів на підприємстві наведена на рис. 15.2.,15.3.

1. Надходження запасів на підприємство та їх оприбуткування.

2. Відпуск запасів у виробництво.

3. Відображенім витрат, понесених на виробництво продукції.

4. Завершення виробництва продукції (оприбуткування на склад).

5.Реалізація готової продукції (списання собівартості реалізації).

Документування господарських операцій із запасами.

Документи мають важливе значення в організації і управлінні діяльністю підприємства. Призначення первинного документу - підтвердити певний господарський факт, звернути на цей факт увагу того чи іншого виконавця або керівника. Первинні облікові документи служать засобом підтвердження облікових записів, є основою для побудови бухгалтерського обліку. Від правильності оформлення в документах господарських операцій в значній мірі залежить повнота і достовірність показників всієї системи обліку.

Суцільна та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, правильним та раціональним. використанням запасів підприємства.

Для забезпечення первинного обліку виробничих запасів передбачені

типові форми первинних документів (табл.2.1).

Таблиця2.1

Перелік типових форм первинних документів дпя обліку виробничих запасів

Інформація, відображена в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Первинні документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного (складського) обліку. Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за •вмістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

На документи з оприбуткування запасів (палива, запчастин, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо) складається реєстр прибуткових

документів, а на документи, які підтверджують втрачання - видаткових документів. У реєстрах наводяться наступні реквізити:

• період, за який складено реєстр (тиждень, декада, місяць);

• назва документів (прибутковий ордер, накладна, -акт приймання матеріалів, транспортна накладна та ін.), за якими складено реєстр;

• номери документів та їх загальна кількість;

• підписи завскладу та бухгалтера, який приймає реєстри.

Реєстри складаються в двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з доданими до нього документами, здається до бухгалтерії.

Приймаючи реєстри, бухгалтер повинен перевірити правильність записів у картках складського обліку всіх документів та виведення залишків. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки "контроль".

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожної з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці реєстру. Дані оброблених реєстрів заносяться до накопичувальної відомості руху матеріалів, яка складається бухгалтером.

Синтетичний і аналітичний облік запасів.

Інвентарним об'єктом обліку запасів є їх найменування (номенклатурний номер) або однорідна група (вид). У розрізі інвентарних об'єктів будується аналітичний облік запасів. Рахунки аналітичного обліку відкриваються підприємством само­стійно.

Групування запасів на рахунках бухгалтерського обліку залежить від місця за­пасів у процесі виробництва (надання послуг). В обліку виокремлюють такі групи запасів (табл. 2.2);

Таблиця 2.2

ВІДОБРАЖЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗАПАСІВ НА РАХУНКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Й У БАЛАНСІ

Закінчення табл. 2.2

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати кожний вид господарських засобів. Для одержання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами і процесами, організується аналітичний облік. З цією метою до окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків відкриваються рахунки аналітичного обліку. Аналітичний облік запасів дозволяє визначити їх обсяг в цілому і за

кожним видом окремо (табл. 2.3).

Отже, аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та; облікову ціну запасу.

Кодування номенклатури-цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи- і восьмизначні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок, третій - на субрахунок, один або два наступні знаки означають групу виробничих запасів, решта - це знаки, які характеризують виробничі запаси.

Приклад, який ілюструє взаємозв'язок синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків наведено на рис. 2.3.

Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках, належить до умовно-постійної. Її записують на машинних носіях і багаторазово використовують для одержанння необхідних вихідних даних.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Рис. 2.3.. Організація аналітичного обліку виробничий запасів

В картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число -місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім інформації про виробничі запаси, яка формується в сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою і запасами можна при умові, що інформація про їх наявність і рух є якомога оперативнішою.

3.Облікова оцінка запасів.Формування первісної вартості запасів.

Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

— суми, що сплачується згідно з договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

— транспортно-заготівельних витрат;

— інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів на склад підприємства, а також витрати на доведення до стану, придатного для використання у запланованих цілях. Наприклад, якщо підприємство придбало ліс-кругляк для виготовлення меблів, то до вартості запасів буде віднесено також і витрати на розпилювання колод на дош­ки, оскільки саме з них виготовляють меблі.

Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання за вирахуванням непрямих податків, що повертаються підприємству податковими органами (ІІДВ і акцизного збору), витрат на транспортування, вартості робіт навантаження-розвантаження і складування запасів, суми непрямих податків, які не повертаються підприємству, витрат на страхування ризиків перевезення запасів, інших витрат, які безпосередньо можна пов'язати з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.

Первісна оцінка запасів здійснюється залежно від шляхів їх надходження на підприємство (таблиця 3.1):

Таблиця 3.1

ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРВІСНОЇ ВАРТОСТІ ЗАПАСІВ ЗАЛЕЖНО ВІД НАПРЯМІВ НАДХОДЖЕННЯ

Вартість придбання запасів за рахунок кредитів банку не відрізняється від вар­тості придбання за власні кошти, оскільки відсотки за кредит до вартості запасів не приєднуються.

Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається за П(С)БО 16 «Витрати».

Собівартість виробництва запасів включає:

— прямі матеріальні витрати: сировина і основні матеріали, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

— прямі витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам,
зайнятим у виробництві (виконанні робіт, наданні послуг);

— інші прямі витрати: амортизація, знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відрахування на соціальні заходи та ін.;

— загальновиробничі витрати: витрати на управління виробництвом та його обслуговування, утримання та експлуатацію основних засобів (розподілені).

Загальновиробничі витрати можуть бути постійними і змінними. Змінними вва­жаються витрати на обслуговування й управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на управління й обслуговування виробництвом, які залишаються незмінними (майже незмінними) за зміни обсягу ви­робництва. Віднесення постійних загальновиробничих витрат до витрат на переробку базується на нормальній потужності, що с очікуваним середнім обсягом дія­льності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприсметва протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого об­слуговування виробництва. При низькому рівні виробництва або простоях сума по­стійних загальновиробничих витрат, розподілених на одиницю виробництва, на одиницю виробітку залишається незмінною. У такому разі частина змінних загаль­новиробничих витрат залишиться нерозподіленою. Отже, до собівартості виготов­лених виробів нерозподілені постійні загальновиробничі витрати не відносяться.

Якщо підприємство здійснює нормування витрат на виготовлення виробів, і при визначенні їх фактичної собівартості виникають понаднормативні витрати, що пе­ревищують заплановані, вони також не відносяться до собівартості виготовленої продукції і є витратами періоду.

Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, с погоджена засновниками їх справедлива вартість.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та не­залежними сторонами.

Первісною вартість запасів, отриманих безоплатно, є їхня справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, отриманих у результаті обміну на подібні за­паси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів буде їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат періоду:

— понаднормові втрати і нестачі запасів;

— відсотки за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші витрати, безпосередньо не пов'язані з формуванням первісної вартості запасів.

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

1) первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

2) первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

Рис. 3.1. Визначення чистої вартості реалізації запасів

В першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних в недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і до складу доходу звітного періоду.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати).

Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва і збуту.

Часткова уцінка запасів до чистої вартості реалізації відповідає принципу обачності, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці, який також має назву консерватизму, для уникнення завищення вартості,

активів. Окрім принципу консерватизму цей підхід також спирається на принцип співвідношення доходів і витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх дооцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

За міжнародними правилами обліку дооцінка допускається лише в умовах гіперінфляції. Існує спеціальний національний стандарт, який регулює облік в період інфляції - це П(С)БО 22 "Вплив зміни цін і інфляції"".

Різницю між первісної вартістю, що визначена за фактичними витратами на придбання запасів, і чистою вартістю їх реалізації в міжнародній практиці називають збитком від зберігання запасів.

Нижче наведені ситуації, які можуть виникати внаслідок виникнення різниці між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації, та показаний порядок їх розв'язку.

Таблиця 3.2.

Різниці між первісною і чистою вартостями

Нижче наведені приклади оцінки запасів на дату балансу.,

Приклад 14.5

• купівельна вартість запасів - 5000 грн.;

• чиста вартість реалізації - 5400 грн. (6000 - 600);

• сума очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію -600 грн.;

• очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності - 6000 грн.

В обліку і відповідно в балансі підприємства запаси будуть відображені за купівельною вартістю (5000 грн.).

Приклад 14.6

• купівельна вартість запасів - 5000 грн.;

• сума очікуваних витрат на організацію їх виробництва і реалізацію -600 грн.;

• очікувана ціна реалізації - 5200 грн.;

• чиста вартість реалізації - 4600 грн. (5200 - 600);

• сума перевищення реалізації купівельної вартості над чистою вартістю -400 грн. (5000 - 4600); здійснюється уцінка товару на суму 1400 грн.;

• очікувана вартість реалізації підвищилась до 5500 грн.;

• чиста вартість реалізації - 4900 грн. (5500 - 600).

В обліку і відповідно в балансі підприємства запаси будуть відображені:

• за чистою вартістю реалізації - 4600 грн.;

• після підвищення чистої вартості реалізації оцінка на дату балансу йснюється за вартістю 4900 грн., одночасно сторнується частка суми передньої уцінки (300 грн.).

4. Транспортно-заготівельні витрати.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу фактичної собіварто­сті запасів. До них відносять:

— витрати на перевезення запасів будь-якими видами транспорту;

— витрати на навантаження-розвантаження запасів;

— витрати на складування запасів;

— витрати на страхування ризиків транспортування запасів;

— інші подібні витрати, безпосередньо пов'язані з доставкою матеріальних
цінностей від постачальника на склад покупця.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запа­сів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахун­ку рахунка обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, які вибули у звітному місяці. Сума транс­портно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визнача­ється як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і варто­сті запасів, що вибули. Вона відбивається за тією самою кореспонденцією рахунків, за якою відображено вибуття запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця і за­пасів, що надійшли у звітному місяці.

Для визначення середнього відсотка і суми транспортно-заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці, доцільно скористатись формулами:

Для визначення середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ):

Сума ТЗВ = Вартість запасів, що вибули х Середній відсоток ТЗВ

Приклад. Залишок виробничих запасів підприємства А на початок звітного місяця становить 200 тис. грн. Сума транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця, які обліковуються на спеціально відкритому підприємством субра­хунку 2010 «Транспортно-заготівельні витрати», становить 26 250 грн. У звітному періоді надійшло на підприємство запасів на суму 240 тис. грн, транспортно-заготівельні витрати за якими становлять 29 720 грн. У звітному періоді вибуло за­пасів на суму 340 тис. грн. Залишок запасів на кінець звітного місяця — 100 000 тис. грн.

Необхідно визначити суму транспортно-заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці.

Використовуючи наведені формули, проведемо розрахунок транспортно-заготівельних витрат підприємства, які підлягають списанню за звітний місяць на підприємстві А.

1. Визначаємо середній відсоток транспортно-заготівельних витрат:

2. Знаходимо суму транспортно-заготівельних витрат, яка буде списана у звіт­ному місяці:

Сума ТЗВ = 350 000 х 10,3648: 100 = 36 277 (грн).

Облікові записи, пов'язані з надходженням і вибуттям запасів та транспортно-заготівельних витрат, відобразимо в табл. 13.6.

Таблиця 4.1

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ РУХУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ І ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТІВЕЛЬНИХ ВИТРАТ

Собівартість запасів, використаних у звітному періоді для потреб виробництва, становила 386 277 грн.

5. Облік надходження запасів.

Первинний облік(документування надходження запасів).

Усі операції надходження запасів на підприємство повинні бути оформлені пер­винними документами. Можливі такі напрями надходження запасів на підприємство:

— придбання у постачальника;

— придбання підзвітними особами за готівку;

— виготовлення на даному підприємстві;

— безкоштовне отримання;

— від ліквідації основних засобів та малоцінних необоротних активів;

— виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;

— обмін на подібні та неподібні активи;

— інші напрями;

Документування надходження запасів.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом,

адже структура документообігу повинна бути такою,щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку,так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

Первинні документи, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів, та їх призначення, наведені в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Первинні документи з надходження виробничих запасів _

Надходження виробничих запасів оформлюється і за допомогою інших документів. Наприклад, супровідні документи постачальників (рахунок-фактура (ф. № 63), платіжна вимога-доручення, товарно-транспортна накладна) є підставою для кількісного та якісного приймання партії запасів, що надійшли,а також використовуються для розрахунків між постачальникамита покупцями за відвантажені (відпущені) запаси.

Нижче наведені основні операції з надходження виробничих запасів та

реквізити документів, які при цьому заповнюються (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Реквізити у документах, що характеризують операції з надходження виробничих запасів

Облікове відображення надходження запасів.

При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі витрати на придбання,

обробку та інші витрати, що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення їх до необхідного стану

Залежно від того, з яких джерел надходятьна підприємство виробничі запаси, складаються бухгалтерські проведенняз їх оприбуткування.

Основні бухгалтерські проведення, що відображають надходження виробничих запасів, наведені в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Відображення в обліку операцій з надходження запасів

6. Облік вибуття запасів. Первинний облік вибуття запасів (документування). Методи оцінки вибуття запасів.

Вибуття матеріальних запасів зі складу здійснюється за такими напрямками:

— відпуск на виробництво та загальновиробничі потреби;

— відпуск для задоволення адміністративних потреб;

— відпуск для задоволення потреб відділу збуту;

— списання за невідповідності критеріям визнання активом;

— безоплатна передача;

— обмін на подібні та неподібні активи;

— списання через втрати (крадіжки, псування);

— реалізація на сторону;

— інші напрямки.

Відповідно до П(С)БО списання виробничих запасів може відбуватись в наступних випадках:

• відпуск у виробництво:

• списання у зв'язку з невідповідністю запасів критеріям визначення

активу (не є джерелом матеріально-економічної вигоди);

• списання у зв'язку з псуванням, розкраданням тощо;

• реалізація на сторону;

Первинний облік(документування відпуску запасів).

Відпуск матеріалів для внутрішніх потреб здійснюється за накладними-вимогами па відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) або лі­мітно-збірними картами (форми М-8, М-9). Лімітно-збірна карта заповнюється в двох примірниках напередодні отримання запасів виходячи з погреби в них, що ви­значається окремими замовленнями. Факт відпуску запасів зі складу підтверджу­ється підписами завідувача складу й одержувача матеріалів. Завідувач складу під­писується у примірнику лімітно-збірної карти, що знаходиться у завідувача складу, завідувач складу — у примірнику одержувача матеріальних цінностей.

При одноразовому відпуску матеріалів для внутрішніх потреб заповнюють акт-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акт вимогу на заміну (додатковий відпуск) матеріалів.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (форма М~20) або товарно-транспортну накладну (форма М-6).

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємст­вом, що здійснює їх відпуск, у трьох примірниках. У ній вказується така інформа­ція: дата виписки, назва підприємства-постачальника, назва підириємства-покупця, номенклатура і характеристика запасів, що відпускаються, їх ціна, кількість та су­ма, через кого отримуються цінності, дата і номер довіреності підприсметва-покупця. Дозвіл на відпуск підписує уповноважена особа підприємства та головний бухгалтер. Перший примірник накладної отримує підприсметво-одержувач товар­но-матеріальних цінностей, за яким здійснює їх оприбуткування, другий — залишається на складі підприємства-постачальника як підтвердження факту відвантаження цінностей, третій — залишається на пропускному пункті підприємства-постачальника для контролю за вивезенням матеріальних цінностей з підприємства.

Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспортом. У ній відображають перелік усіх матеріа­льних цінностей, що підлягають перевезенню на даному автомобілі, та наводять їх характеристики. За неможливості переліку в товарно-транспортній накладній усієї номенклатури запасів, що будуть перевозитись, до неї додається товарна накладна, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № II), на­кладна на відпуск матеріалів (форма М-20), сертифікат. Відвантаження матеріалів покупцям здійснюється на підставі їх довіреностей (форма № М-2).

Для зіставлення фактичної наявності матеріалів на складі з їх залишками за да­ними обліку на підприємстві періодично проводиться інвентаризація запасів. Поря­док проведення інвентаризації визначається Інструкцією з інвентаризації № 69. Для фактичного відображення матеріальних цінностей, виявлених лід час інвентариза­ції, використовується інвентаризаційний опис (форма № М-21).

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск: виробничих запасів до комор цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів. При відсутності в цехах комор відпуск запасів з центральних складів вважається витратами на виробництво.

При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск, як правило, повинен здійснюватися в межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх. підписів. Ці дані повинні бути доведені до працівників складів (комор). Запаси на виробництво видаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для

адміністративних чи інших потреб.

Основні первинні документи, якими оформлюють операції відпуску виробничих запасів, представлені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Первинні документи з відпуску запасів

В ряді випадків для разового відпуску матеріалів на виробництво використовуються галузеві форми (наприклад, в прядильному виробництві -форма № 4-п, в ткацькому - форма № 4-мт тощо).

Залежно від напряму витрачання виробничих запасів в документах заповнюються наступні реквізити (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Реквізитна характеристика операцій відпуску запасів.

Методи оцінки вибуття запасів.

У разі відпуску запасів у виробництво, продаж та за іншого вибуття їх оцінку здійснюють за одним з методів:

— ідентифікованої собівартості запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних витрат;

— ціни продажу.

Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, підприємства застосовують тільки один з наведених методів. Перелік та короткий зміст методів подано на рис.6.1.

Рис. 6.1.Оцінка запасів при їх вибутті

Не виключається одночасне застосування одночасно декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є дійсна можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства і не підлягає змінам без вагомих підстав. При виборі методу оцінки вибуття запасів підприємство виходить з інтересів користувачів звітністю. Обрані методи оцінки розкриваються у Примітках до фінансової звітності (п. 29 П(С)БО 9).

Більш детально зупинимося на згаданих методах оцінки з урахуванням того, що конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості запасів залежить від системи обліку запасів, яка прийнята на підприємстві.

Метод ідентифікованої собівартості одиниці продукції.

З астосовується за наявності наступних обставин:

•відпуску належать запаси, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві;

• запаси відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадаєз їхфактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп'ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихоних кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності великої кількості однакових запасів.

При використанні методу ідентифікованої собівартості, вартість відпущених запасів і залишків запасів обліковується за їх фактичною вартістю. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.

Поиск по сайту: