Облік використання робочого часу

Методичні рекомендації

з дисципліни “Бухгалтерський облік”

Тернопіль - 2004

ВСТУП.

Облік праці та заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві.

Найважливішими задачами обліку праці та заробітної плати є:

· у встановлені строки здійснювати розрахунки з персоналом підприємства по оплаті праці (нарахування заробітної плати та інших виплат, сум по утриманню та видачі на руки;

· -своєчасно та правильно відносити на собівартість продукції (робіт, послуг) суми нарахованоі заробітної плати та відрахувань органам соціального страхування, Пенсійному фонду;

· -збирати та групувати показники по праці та заробітної плати для складання необхідної звітності, а також для розрахунків з органами соціального страхування, Пенсійним фондом, соціального страхування на випадок безробіття.

Організація оплати праці на підприємствах визначається діючими формами оплати праці (погодинною та відрядною), а також законодавством про працю.

У діловодстві підприємства мають бути нормативні документи, що регулюють порядок нарахування заробітної плати:

v штатний розклад – документ, в якому встановлено перелік посад і окладів на певний період;

v розцінки і норми;

v договори підряду (на виконання разових робіт);

v інші трудові договори (контракт);

v накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, матеріальної допомоги);

v колективний договір.

При вивченні даної теми студенти повинні ознайомитись з порядком нарахування заробітної плати і відрахувань від неї для робітників погодинної і відрядної формах оплати праці.

ПЛАН.

1.Облік використання робочого часу.

2.Форми,системи і види заробітної плати.

3.Нарахування і відрахування заробітної плати. Розрахунково-платіжна

відомість.

4.Порядок видачі заробітної плати.

5.Облік заробітної плати в системі рахунків.

6.Контрольні питання.

7.Перелік посилань.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.

Облік використання робочого часу.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється табельним обліком (ф.П-12; ф. П-13).

При прийомі на роботу кожному працівнику присвоюється табельний номер, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особисту картку, в якій зазначають необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія кожному працівникові відкриває особову картку.

У табель включають всіх постійних і тимчасових працівників, що знаходяться у списковому складі підприємства.Табель складається в одному екземплярі табельним майстром, підписується керівником підрозділу і передаеться у розрахунковий відділ бухгалтеріі.

Ведеться табель окремо по кожному цеху і відділу. Відмітки у табелі про кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листки непрацездатності, листки простоїв, довідки про виконання державних і громадських обов’язків, наказ про відрядження та інші). Для заповнення табеля звичайно вводяться умовні позначення: К-відрядження, В-відпустка, ВШ-вихідний, ПР-прогул, Х-хвороба, Р-робочі дні, А-відпустка без збереження заробітної плати (додаток 1).

На деяких підприємствах табельний облік спрощений, і у табель відзначають лише відхилення від нормального продовження робочого дня (запізнення, прогули), неявки на роботу із зазначених причин (відпустка, відрядження), понаднорові роботи та інші.

У цьому випадку по закінченню місяця підраховують загальний календарний фонд робочого часу, часу невиходів та інших втрат.Із загального календарного фонду відраховують усі витрати і отримують фактично відпрацьований час. Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах і передаються до бухгалтерії. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу, для нарахування заробітної плати працівникам за звітний період, для складання звіту з праці.

Норма робочого часу (40 годин на тиждень) розповсюджується на всі категорії працівників, крім тих, для яких законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу незалежно від того, чи є вони постійними, сезонними або тимчасовими працівниками.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для визначених категорій працівників:

-у віці від 16 до 18 років-36 годин на тиждень;

-у віці від 15 до 16 років та учнів від 14 до 15 років, що працюють під час канікул -24 години на тиждень;

- зайнятих на роботах з небезпечними умовами праці - не більше 36 годин на тиждень та інші.

При скороченій тривалості робочого часу оплата здійснюється як за повний робочий час.

Для окремих категорій працівників може встановлюватися ненормований робочий день, при якому у випадку виробничої необхідності допускається виконання роботи зверх нормативної тривалості робочого часу без додаткової оплати або компенсації відгулом. Ненормований робочий день може встановлюватися для керуючого, адміністративно-управлінського, технічного персоналу; для осіб робочий час яких у зв’язку з особливостями умов їх праці не піддається точному обліку. Ненормований робочий день не повинен розповсюджуватися на робочих.

Тривалість робочого дня, дні відпочинку передбачаються графіком виходу на роботу.

Поиск по сайту: