Суть франчайзингу та історія його розвитку

Зростання підприємницької активності спонукає все більше працездат­них громадян до відкриття власної справи. Однак, дослідження показали, що більше половини знову створених підприємств розпадається через неста­чу фінансових ресурсів, невміння управляти і планувати, орієнтуватися в си­туаціях ринкової економіки. Розв'язання цієї проблеми може бути знайдене за допомогою системи взаємовигідного партнерства великого і дрібного під­приємництва, нового для нас методу ведення бізнесу - франчайзингу.

Ця форма організації продажу товарів і надання послуг сьогодні попу­лярна в багатьох країнах світу, головним чином в США і Великобританії. За даними експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), в 1995 р. в США товарооборот на умовах франчайзингу склав більше третини всієї роздрібної торгівлі в доларовому обчисленні. В Австралії понад 90% загальної торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франшизи. Є офіційні відомості про те, що франшиза використо­вується вже більше ніж в 70 країнах.

Популярність франчайзингу пояснюється ефективністю і високою стій­
кістю бізнесу новоутворених підприємств. Так, в США після п'яти років діяль­ності на ринку виживає лише 23% приватних підприємств, а після 10 років їх
залишається лише 18%, в той час як серед підприємств, що працюють за сис­темою франчайзингу, через п'ять років розпадається тільки 8 підприємств із
100, а через 10 років - 10 із 100. \

Сучасний термін «франчайзинг» походить від французького словаFranchisе, що означає «пільга, привілей». Найбільш цінна і корисна пільга, яка потрібна починаючому підприємцеві, - це можливість використати від­працьовані технології, відому і популярну торгову марку, можливість навча­тися і отримувати необхідні консультації.

Відповідно до практики, що склалася у нас, термін «франчайзинг» вико­ристовується переважно для позначення певної системи організації ринко­вих відносин загалом, а термін «франшиза» для визначення договірних від­носин (договору) між конкретними партнерами при реалізації цієї системи відносин на практиці. За своїм змістом терміни «франчайзинг» і «франшиза» відповідають змісту більш зрозумілих для нас термінів «комерційна конце­сія» і «договір комерційної концесії».

Таким чином, термін «франчайзинг» використовується в значенні понят­тя «комерційна концесія», тобто системи відносин по організації промисло­вого використання в підприємницькій діяльності об'єктів виняткового права загалом; термін «франшиза» використовується в значенні поняття «дого­вір комерційної концесії», тобто контракту, за яким одна особа (правовласник), що має відпрацьовану на практиці систему ведення певної промислової (комерційної) діяльності, надає іншій особі (правоотримувачу) право на ви­користання цієї системи (об'єкта виняткового права) за певну винагороду і за певних договірних умов. Відповідно особа, яка надає франшизу, іменуєть­ся «франчайзер» (правовласник), а особа, яка отримує франшизу, - «франчайзі» (користувач).

Багато підприємств має в своєму розпорядженні технології, що забезпе­чують створення якісного і необхідного споживачам продукту. І якщо рані­ше їм не доводилося шукати способи і канали реалізації свого товару спожи­вачеві - більшість працювала за централізованими замовленнями, то зараз це стало насущною проблемою. Однак, багато підприємців і керівників підприємств посилаються на недостачу оборотних коштів, маючи на увазі, що реалізація широкої маркетингової стратегії вимагає значних фінансових вкла­день, яких у підприємства просто немає. Але це не зовсім так - саме франчай­зинг може допомогти оперативно розширити ринки свого збуту, не вклада­ючи при цьому значних коштів.

Дійсно, організація філіалів, власних торгових або виробничих точок вимагає великих фінансових вкладень, в той час як франчайзинг дозволяє зекономити капітал шляхом залучення капіталу франчайзі. Франчайзі більш точно знає кон'юнктуру і особливості місцевого ринку, що є важливим пози­тивним фактором. Основним внеском франчайзера при цьому стає торгова марка, ноу-хау, технології, витрати на безпосередню організацію бізнесу, в тому числі на утримання апарату управління, утримання приміщення і т.д., лежать на франчайзі. У той же час франчайзеру йде певний процент прибут­ку, отриманого від реалізації товару: він також отримує плату за використання його імені. При цьому потрібний незначний, на відміну від організації влас­них торгових і виробничих точок, обсяг вкладених коштів.

Історія розвитку франчайзингу (комерційної концесії) йде своїм корін­ням в середньовіччя. В Оксфордському словнику англійської мови вказано, що franchising це всі права і свободи єпископатів, подаровані королівською короною в 1559 р., а franсhises - це ярмарки, ринки та інші місця, відведені Для торгівлі. У свій час в Британії король надавав баронам право збирати податки на певних територіях в обмін на різні послуги, наприклад такі, як обов'язок постачати солдат для армії. Вільним людям, або громадянам міст, було дозволено (дана франшиза) продавати свої товари на території міста на ринках і ярмарках. Ці елементи права, або привілеїв, що дозволяють експлуа­тувати становище на певній території за плату, формували основу франчай­зингу протягом кількох віків. У найбільш типовій формі франчайзинг проявився вився в британській системі «пов'язаних будинків», яка використовувалася пивоварами в XIX ст. для підтримки потрібного обсягу продажу. В обмін за надану позику або оренду майна пивовар отримував заїжджий двір як ринок збуту свого пива і спиртних напоїв. Система «пов'язаних будинків» виявила­ся ефективним комерційним механізмом й існує досі.

У США франчайзинг вперше почав використовуватися компанією Зінгера по виробництву швейних машинок. Після закінчення громадянської вій­ни в Америці в середині XIX ст. Зінгер розвернув серійне виробництво, що дозволяло його компанії торгувати за най конкурентнішими цінами. Однак, організувати централізоване обслуговування швейних машин і заміну несправних частин в одному місці виявилося економічно невигідним. Тому була створена франчайзингова система, яка надавала фінансово незалежним фірмам виняткові права продавати і обслуговувати швейні машини на пев­ній території. Ці перші франшизи за своєю суттю були діючими дистриб'юторськими угодами з додатковими обов'язками франчайзі (дилера) обслуго­вувати машини на вимогу.

Аналогічна система була розроблена в 1898 р. компанією «Дженерал моторс», відповідно до якої дилери не мали права продавати машини інших
виробників і були зобов'язані вкласти в справу власний капітал для забезпе­чення високого рівня обслуговування і підтримки іміджу фірми - продавця
франшиз. Продаж автомашин через систему франшиз ведеться і в наш час.
Приклад «Дженерал моторс» наслідував «Рексол», який вдало продавав фран­шизи на організацію своїх аптек. \

Ефективно франчайзинг застосовувався і застосовується в наш час в ін­дустрії пляшкових безалкогольних напоїв компаніями «Кока-Кола», «Пепсі», «Севен-Ап». Завдяки франшизі ці і подібні їм компанії отримали можли­вість виробляти концентрований сироп централізовано і розподіляти його по розташованих не тільки в США, а й за рубежем заводах по розливу, що знаходяться у власності і керовані франчайзі, які в результаті ставали керів­никами місцевого роздрібного продажу. Франчайзі мали і мають право ку­пувати фірмові пляшки і використовувати фірмові товарні знаки.

У 20-х роках XX ст. в США ідея франчайзингу як форми ведення бізнесу змістилася у бік відносин «оптовик - роздрібний продавець». Оптовий продавець (або франчайзер) давав можливість невеликим роздрібним торгуючим організаціям отримувати додаткову вигоду від численних знижок, використовувати марку торгової фірми і при цьому зберігати свою незалежність.

З 1930 р. в США після кризи в економіці нафтопереробні компанії пере­йшли на систему управління своїми заправними станціями як франчайзинговими одиницями. Здаючи в оренду бензоколонки франчайзі, нафтопереробні компанії (франчайзери) отримували ренту і мали можливість популяризувати імідж компанії, в той час як франчайзі могли встановлювати ціни відпо­відно до місцевих умов. У результаті значно виріс рівень продажу машинно­го палива і відповідно збільшився прибуток нафтопереробних компаній.

У кінці 40-х років брати Макдональд, власники невеликого придорож­нього кафе, вирішили поліпшити обслуговування клієнтів і збільшити свій прибуток. З цією метою вони скоротили число найменувань блюд до трьох, стандартизували технологію їх приготування та уніфікували рецептуру. Така реорганізація значно підвищила ефективність і знизила витрати, а однома­нітне меню ресторанів «Макдональдс» створило нове покоління клієнтів, які знали, що в будь-якому ресторані «Макдональдс» їх чекають швидке обслу­говування і звичний набір блюд.

Аж до 50-х років більшість компаній, що використовували франчайзингову систему, розглядали франчайзинг як ефективний метод розподілу продукції і послуг. Це приклади традиційного франчайзингу, або франчай­зингу першого покоління.

Бум франчайзингу 50-х років відноситься до другого покоління фран­шиз, відомих як «бізнес-формат франшизи». Це особливий метод ведення комерційної діяльності з самого початку таким і чином, щоб франчайзер отримував додаткову вигоду від швидкого зростання масштабів своєї діяльності при обмеженому ризику, а франчайзі - від того, що входив до перевіреної комерційної системи з гарантованою можливістю отримання прибутку.

У США бурхливому розвитку франчайзингу сприяв прийнятий в 1946 р. Закон про товарні знаки. Додатковий прибуток підприємці отримували вже завдяки тому, що надання права іншим підприємствам на використання сво­їх товарних знаків під різностороннім контролем і захистом закону дозволя­ло власникам без великих додаткових витрат розширювати кордони свого

бізнесу.

Франчайзинг довів свою високу ефективність і життєздатність і в умо­вах економічного спаду середини 70-х років. Тим більше міцним є положен­ня франчайзингових компаній з початку 80-х років, коли в період президент­ства Р. Рейгана США переживали підйом економіки. В американській літературі приводилися такі статистичні дані: в ці роки в США кожні 6,5 хв. відкривалося одне франчайзингове підприємство.

Набувши великого внутрішнього досвіду, американський франчайзинг вирушив за кордон, щоб пустити паростки на інших ринках. Багато компа­ній продали свої франшизи в інших країнах, а деякі з них швидкими темпами почали розширювати свою міжнародну мережу. У наш час більше 350 аме­риканських фірм та їх франчайзі володіють більш ніж 32 000 торгових під­приємств в інших країнах.

Бурхливий розвиток франчайзингу спостерігається в Канаді, Західній Європі, Японії, державах Тихоокеанського регіону, Австралії, країнах регіо­ну Карибського моря. Мабуть, міжнародний франчайзинг найближчим ча­сом буде розвиватися ще більш швидкими темпами. Франчайзери шукають потенційних франчайзі в зарубіжних країнах, а багато приватних осіб та фірм активно шукають франчайзерів з інших країн, щоб придбати їх ліцензію і права та при їхній фінансовій підтримці, на їх технології виробництва і об­слуговування робити свій прибутковий бізнес.

Наприклад, відомий виробник світлокопіювальних апаратів компанія «Ксерокс» організувала на території Росії розгалужену мережу центрів по копіюванню будь-яких рукописних, мальованих і друкованих документів. Для цього компанія як франчайзер створила в Москві та інших великих містах центри, через які вона фінансує придбання або оренду приміщень, постачає копіювальні апарати і витратні матеріали, навчає російських фахівців і здій­снює контроль за їх діяльністю. Це приклад франчайзинг-послуг, які не тіль­ки дають значний прибуток, але й стали могутнім засобом реклами продук­ції компанії «Ксерокс».

Ця ж компанія «Ксерокс», а також її конкуренти створили в Росії широкі мережі збуту і обслуговування копіювальної техніки. Всі збутові фірми кори­стуються фірмовими знаками фірм-виробників «Ксерокс», «Кенон» та ін. Франчайзери забезпечують збутовиків необхідними інструкціями, запасни­ми частинами, передають ноу-хау з обслуговування і ремонту техніки, фінансують рекламні кампанії.

Види франчайзингу

Франчайзинг використовується в найрізноманітніших видах бізнесу. Зокрема, він інтенсивно розвивається в наступних галузях промисловості і сфери послуг:

♦ автомобільна промисловість і послуги автосервісу;

♦ допомога в організації і веденні бізнесу (бухгалтерія, діловодство, ре­клама);

♦ будівництво, послуги, пов'язані з ремонтом і обслуговуванням будин­ків;

♦ послуги, пов'язані з освітою;

♦ відпочинок і розваги;

♦ громадське харчування (ресторани швидкого обслуговування, ресто­рани, закусочні);

♦ медичні і косметичні послуги;

♦ послуги в сфері домашнього господарства;

♦ роздрібна торгівля.

І Існують три основних види франчайзингу: товарний, діловий, виробничий.

Товарний франчайзинг використовується у сфері торгівлі. Він може за­стосовуватися і до товарів, виробником яких є сам франчайзер, і до товарів, що виготовлені іншими фірмами і продається під торговою маркою франчайзера. Головне, що відрізняє товарний франчайзинг від звичайної оптової торгівлі, - прихильність франчайзі до товарного знака і торгової марки франчайзера. Найчастіше товарний франчайзинг застосовується для збуту това­рів, що мають значущу торгову марку або вимагають специфічних торгових послуг до і після продажу. Характерними прикладами таких товарів є бен­зин, автомобілі, велосипеди, алкогольні і безалкогольні напої і т.д. Угода про торговий франчайзинг відрізняється від дилерських договорів докладним викладом вимог до технології торгівлі і умов використання торгового знака. Вагоме місце в них займають умови про надання франчайзером ділових по­слуг: реклама, навчання, консультації.

Діловий франчайзинг відрізняється від торгового тим, що основним пред­метом франшизної угоди є передача технології (ноу-хау) та ліцензії на її ви­користання. Франчайзер в цьому випадку постачає франчайзі товари або послуги для їх реалізації клієнтам. Однак, він може брати за договором на себе функції забезпечення франчайзі певними матеріалами (обладнання, упа­ковка, ділові бланки та інші аксесуари бізнесу). Тут так само, як і в товарно­му франчайзингу, в угодах детально обумовлюються зобов'язання франчайзера щодо реклами, організації справи і навчання фахівців франчайзі.

Потрібно зазначити, що розмежування між товарним і діловим франчайзингом нерідко виявляється умовним і в деяких франчайзингових системах можна знайти елементи і того й іншого видів. Типовим прикладом таких «комбінованих» угод є поширені в США договори про виробництво безал­когольних напоїв. Відповідно до них франчайзер постачає «секретний» си­роп і надає право на виготовлення з нього напою, який потім продається з торговою маркою франчайзера (наприклад, вже згадувані компанії «Кока-Кола», «Пепсі»).

За останні десятиріччя дуже популярною стала корпоративна форма Контрактних угод, так званий виробничий франчайзинг. Невелика фірма тут Не просто виступає під торговою маркою франчайзера і реалізовує його про­дукцію та послуги, а й включається в повний цикл господарської діяльності великої корпорації, виконуючи рівні з нею вимоги технологічного процесу, якості, навчання персоналу, виконання плану продажу, оперативної звітнос­ті. Ця форма передбачає тісний контакт франчайзера і франчайзі, детальну регламентацію діяльності і високу міру відповідальності не великої фірми - франчайзі. Така форма франчайзингу характерна для підприємств громад­ського харчування, прокату і побутового обслуговування, ділових і професій­них послуг бізнесу і населенню.

Між франчайзером і франчайзі нині встановився новий тип відносин. Вони будуються не по вертикальній схемі, коли недоступний франчайзер зна­ходиться на вершині ієрархічних сходів (франчайзер не наглядає і не наво­дить порядок серед своїх користувачів), а по горизонтальній схемі. Між фран­чайзер і франчайзі встановлюються відносини рівності, оскільки вони взаємопов'язані: сама ідея франчайзингу терпить крах, якщо одна із складо­вих частин цієї системи терпить невдачу.

У зв'язку із взаємозалежним характером цих відносин особливу значу­щість набувають підтримка і сприяння, що надаються франчайзером своїм франчайзі. Ефективна система сприяння не тільки допомагає франчайзі досяг­ти успіху, але й визначає отримання франчайзером роялті. Необхідність сис­тематичних заходів щодо сприяння франчайзі стає особливо очевидною, якщо розглянути нові реалії сучасних відносин франчайзер - франчайзі.

Франчайзери з великим практичним стажем в бізнесі виділяють наступ­ні риси цих відносин:

♦ професіоналізм;

♦ рівність;

♦ організація системи підвищення кваліфікації;

♦ маркетингове забезпечення;

♦ підтримка високого статусу франчайзера;

♦ постійний обмін інформацією;

♦ планування потенціалу зростання;

♦ надання допомоги франчайзі у становленні підприємства з хорошою
репутацією;

♦ авторський нагляд.

Професіоналізм. Франчайзі характеризують зростаючі потреби, властиві країнам, що розвиваються. Вони потребують високого професіоналізму і очікують, що франчайзер впровадить в управління бізнесом стратегію маркетингу, яка засновується на якості товарів і послуг. На некомпетентного і рядового франчайзера вони не погодяться.

Рівність. При укладенні договору франшизи необхідно враховувати, що відносини між франчайзер і франчайзі не повинні нагадувати відносин між найманими робітниками і роботодавцями, що фіксуються в трудових уго­дах. Необхідно переконати франчайзі в перевагах своєї пропозиції в порів­нянні з іншими, а не диктувати йому свої умови. Потрібно встановити зі сво­їми франчайзі довірчі і відверті відносини.

Організація системи підвищення кваліфікації. Франчайзі прагнуть до участі в програмах по навчанню в управлінській і фінансовій діяльності. Дуже ко­рисними можуть виявитися також і короткострокові курси підвищення ква­ліфікації.

Маркетингове забезпечення. Франчайзі прагнуть отримати ефективно організовану рекламу на регіональному і місцевому рівнях. Вони потребу­ють такої реклами, оскільки самостійно не можуть її забезпечити.

Підтримка високого статусу франчайзера. Франчайзі очікують, що фран­чайзер буде підтримувати свою репутацію на найвищому рівні. Будь-яке зни­ження такого статусу негативно відіб'ється на франчайзі і може вплинути на кінцеві результати його діяльності.

Постійний обмін інформацією. Франчайзі прагнуть брати участь в роз­робці перспективних планів, вони хочуть, щоб з ними консультувалися, щоб їхня думка враховувалася при стратегічному плануванні діяльності фірми.

Планування потенціалу зростання. Франчайзі прагнуть до розвитку і роз­ширення своєї фірми, їх не влаштовує одноманітний бізнес. З цієї причини існує потреба в інноваціях.

Надання допомоги франчайзі - це систематичний процес: початкова під­готовка, подальше навчання і постійні консультації, сприяння в роботі на місці. Ефективність цього процесу характеризується його якістю, ґрунтовні­стю і практичністю.

Авторський нагляд як форма підтримки не буде розглядатися франчайзі як втручання в його справи. Дійсно, конструктивний нагляд - це один з еле­ментів, що дозволяє зробити франчайзингове підприємство більш приваб­ливим у порівнянні з незалежним. При правильній організації нагляд стає найбільш важливим методом надання підтримки франчайзі.

Основною складовою нагляду є обмін інформацією. Чим краще голов­ний офіс підтримує зв'язок з франчайзі, тим більш ефективним є нагляд.

Обмін інформацією може здійснюватися поштою, телефоном, шляхом відвідування фахівців головного офісу, через допомогу одного франчайзі ін­шому або групові зустрічі.

У цілому франчайзер не відповідає за дії франчайзі щодо заробітної пла­ти, боргів, податків та іншого, де франчайзі проводить свою власну політи­ку. Однак, роль франчайзера досить велика, коли приймаються остаточні рішення щодо відповідальності. Франчайзер повинен усвідомлювати взає­мозв'язок юридичних і ділових питань в бізнесі. Із зростанням системи вона буде зазнавати зовнішніх впливів, які посилять цей взаємозв'язок у часі і про­сторі. Після успішного подолання початкового періоду основним завданням франчайзера стає управління системою таким чином, щоб вона відповідала вимогам законів і перспективним цілям.

У наш час, в залежності від розмірів первинного капіталу франшизи ді­лять на наступні основні підгрупи:

♦ франшиза -робочемісце (робоча франшиза, job franchise), де франчайзер створює добре підготовлене робоче місце для підприємця; основні інвес­тиції направляються на купівлю прилавка-фургона;

♦ франшиза - підприємство (комерційна франшиза, Business franchise)
вимагає більш великих інвестицій у виробниче обладнання, наявності робо­чих приміщень, додаткового найманого персоналу;

♦ інвестиційна франшиза (Investment franchise), основна мета якої - по­вернення первинної суми інвестицій.

Створена в 1977 р. Британська франчайзиигова асоціація (БФА, Bгіtish Franchise Association)визначає франшизу як контрольну ліцензію, видану однією особою (франчайзером) іншій особі (франчайзі), яка:

♦ дає дозвіл або зобов'язує франчайзі займатися протягом періоду фран­шизи певним бізнесом, використовуючи специфічне найменування, що нале­жить або асоціюється з франчайзером;

♦ дає право франчайзеру здійснювати контроль протягом всього періоду франшизи за якістю ведення бізнесу, що є предметом франшизи;

♦ зобов'язує франчайзера надавати франчайзі допомогу при веденні біз­несу, що є предметом франшизи (допомога в організації підприємства, нав­чання персоналу, управління продажем і т.д.);

♦ зобов'язує франчайзі регулярно протягом всього періоду франшизи
виплачувати франчайзеру певні грошові суми в оплату франшизи або това­рів, послуг, що надаються франчайзером франчайзі;

♦ не є звичайною операцією між холдинговою та її дочірньою компані­ями або між приватною особою і компанією, що контролюється ним.

Таким чином, франшиза - це передусім контракт, в якому виражені умо­ви ведення бізнесу з правом відплатного використання торгового імені і фір­мових технологій франчайзера.

Поиск по сайту: