|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Призначення політології для суспільства розкривається в її функціяхТема1. ПОЛІТИКА - організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямовано на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля ствердження власних запитів і потреб. ПОЛІТОЛОГІЯ - наука, об'єктом якої є політика та її взаємовідносини з людиною й суспільством; посідає одне з провідних місць у сучасному суспільствознавстві. Функції політики — це основні напрями її впливу на суспільство. Головна полягає у керівництві та управлінні суспільними процесами й забезпеченні завдяки цьому єдності та цілісності суспільства. Прикладна політологія є тією галуззю науки про політику, яка безпосередньо стосується процесів здійснення політики. Вона є сукупністю теоретичних моделей, методологічних принципів, методів і процедур дослідження конкретних програм і рекомендацій, орієнтованих на практичне використання, досягнення реального політичного результату. Порівняльна, або компаративна, політологія, яка проводить порівняльні дослідження політичних явищ і процесів різних держав, регіонів та епох. Призначення політології для суспільства розкривається в її функціях. · Пізнавальна функція полягає у дослідженні багатогранності політичних явищ з метою отримання знання про їхню сутність, зміст і закономірності розвитку. · Аналітична функція - всебічний аналіз політичних процесів, оцінка діяльності інститутів політичної системи. · Прогностична функція - вироблення наукових прогнозів подальших змін у політичній сфері, виявлення тенденції розвитку суспільних процесів. · Інструментально-практична функція - розробка рекомендацій для удосконалення яких-небудь сторін політичної практики. · Політична соціологія - формування громадянської культури. Объектом политологии является политика, политическая сфера общественной жизни. Предметом политологии являются закономерности взаимоотношений социальных субъектов по поводу политической власти. МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГІЇ. Метод – це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Політологія, як і будь-яка наука, має загальні й специфічні методи дослідження, прийоми, підходи. Діалектичний метод – для пізнання політичних явищ застосовують закони і принципи діалектики. Політичні явища розглядають в єдності й боротьбі протилежностей, у постійному розвитку та оновленні, у співвідношенні етапів реформ і революцій. Історичне тлумачення політичних явищ дає змогу зрозуміти логіку їх розвитку. Синергетичний метод (грец. sinergetikos – спільний, узгоджено діючий). Передбачає багатоваріантність, альтернативність вибору шляхів суспільно-політичного розвитку, його не лінійність та можливості самоорганізації. Системний метод – розглядає суспільство та його складові як більш чи менш постійні утворення, що функціонують у межах дещо ширшого середовища. Такі утворення характеризуються як цілісні системи, що складаються з певного комплексу взаємозв’язаних елементів, які можна виокремити з системи та аналізувати. Системно-історичний метод – передбачає виділення певних типів політичного життя, політичних систем, що виникають у процесі історичного розвитку людського суспільства. Дає змогу не лише пізнати закономірності й особливості розвитку різних типів політичного життя і політичних систем, а й глибше розглянути їх історичний взаємозв’язок і, навпаки, за формальною відмінністю розкрити сутнісну подібність політичних систем. Структурно-функціональний метод – полягає у розчленуванні складного об’єкта на складові, вивченні зв’язків між ними й визначенні місця і ролі всіх складових у функціонуванні об'єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем. Застосування структурно-функціонального методу в дослідженні політичної системи суспільства передбачає виокремлення елементів її структури, основними з яких є політичні інститути, з’ясування особливостей їхнього функціонування та зв’язку між ними. Порівняльний метод – орієнтує дослідження на розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах, народів та епох. Біхевіористський метод – (англ. behaviour – “поведінка”) полягає в дослідженні поведінки індивідів і соціальних груп, передбачає широке використання в політологічних дослідженнях статистичних даних, кількісних методів, анкетних опитувань, моделювання політичних процесів тощо.
Тема2. Поліс (др.-греч. πόλις) — городская гражданская община, которая конституирует себя в качестве политической организации; особая форма организации общества, характерная для античного мира. Тиранія (грец. τυραννίς) — форма державної влади, встановлена шляхом застосування насильства і заснована на одноосібному правлінні. МОНАРХІЯ - форма державного управління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада монарха обмежена парламентом. АРИСТОКРАТІЯ - форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями. ОЛІГАРХІЯ – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група. ОХЛОКРАТІЯ - домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, "маси"; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими. політія – пряме правління народу, аристократія та монархія. Політія — це, з одного боку, будь-яка форма державного правління в місті-державі — полісі, а з іншого - одна із досконалих форм демократичного правління, поміркована демократія, за якої влада перебуває в руках середнього класу. ДЕМОКРАТІЯ – форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя,. права і способи громадян, можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади. МАКІАВЕЛЛІЗМ - різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (в тому числі й віроломні, жорстокі) заради досягнення поставленої мети. ЕТАТИЗМ - поширення активності та впливу держави на соціально-політичне життя із застосуванням централізації, бюрократизації та концентрації політичної влади. Теорія суспільного договору розкриває виникнення держави як наслідок укладення договору про державотворення. Теорія поділу влад має складну історію свого становлення і розвитку. Традиційно її пов`язують з ім`ям Ш.Мотеск`є, який виробив схему, у відповідності до якої влада в державі повинна поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами. ЛІБЕРАЛІЗМ - - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод. СОЦІАЛІЗМ - вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей в залежності від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості. Консервати́зм - визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті.
Тема3 КРАТОЛОГІЯ - Наука, яка є синтезом знань про владу. (виокремлює такі її характеристики, як цілі, розподіл функцій, організаційні та функціональні структури, носії та інструменти .) ВЛАДА - здатність, право й можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність людей з допомогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу та ін.); політичне панування над людьми; система державних органів; особи, органи, наділені владно-державними та адміністративними повноваженнями. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА -1) право, здатність і можливість соціального суб'єкта (індивіда, групи) нав'язувати, відстоювати і запроваджувати в життя певні політичні погляди, установки і мету, проводити свою волю за допомогою правових і політичних норм і спеціального інструмента — держави. Відбиває політичні позиції, які мають ті чи інші верстви населення, класи, нації і конкретні особи; 2) взагалі вплив і керування в будь-яких політичних організмах — партіях, рухах — безвідносно до того, знаходяться вони у керма державної влади чи знаходяться в опозиції. Легальність політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу.Легальна влада - це влада, що встановлена законом і діє відповідно до нього. Легальність є формально-юридичною, а легітимність - соціокультурною. Лег i тимн i ст ь - це визнання влади народом, навіть якщо воно й не супроводжується особливим схваленням дій певного конкретного уряду. легітимності політичної влади як переконання підвладних і світового співтовариства у її правомірності, як визнання існуючої влади. Традиційний тип легітимності влади грунтується на авторитеті традицій і звичаїв. Влада цього типу встановлюється відповідно до традицій і звичаїв і ними ж обмежується. Харизматичний тип легітимності політичного панування грунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя (харизматичного лідера). Раціонально-легальний тип легітимності політичного панування базується на переконанні підвладних у законності (легальності) й доцільності (раціональності) встановлених порядків та існуючої влади. Ресурси влади - це потенційні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Види влади Якщо розглядати підстави на яких тримається влада в людських суспільствах, то можна виділити три типи влади: Примусова влада, Психологічна влада, Економічна влада. Меритокрáтія — принцип управління, згідно з яким керівні пости повинні займати найздібніші люди, незалежно від їх соціального і економічного походження.
Тема4 Еліта - невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства. Еліта – це найкращі представники суспільства, сукупність людей, які вирізняються в суспільному середовищі своїм авторитетом, моральністю. ЕЛІТА ПОЛІТИЧНА - меншість суспільства, що являє собою достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену видатними психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та здійсненні рішень, пов'язаних із використанням державної влади або здійснення впливу на неї. Правляча еліта це всі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні... правляча еліта структурно включає в себе обмежене державно-владними повноваженнями коло політичних лідерів, визнаних легітимним шляхом у ... Контреліта — це опозиційна щодо панівної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або на створення нової еліти. Контреліта — це люди, які наділені характерними для еліти психологічними властивостями, але внаслідок свого соціального статусу і різного роду бар'єрів не мають доступу до управління. Лі́дер політи́чний — глава держави, керівник політичної партії, громадської організації, народного руху тощо, який має високий авторитет, реальну владу і здатний здійснювати її задля розв'язання соціальних і політичних завдань. Неформальний лідер — член певної групи, який найбільш повно в своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Формальний лідер – лідер який пизначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. ХАРИЗМА - особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора. Політичний авторитет – особлива якість особи або владної групи, яка проявляється у здатності впливати на позиції і поведінку суспільства через збудження поваги і визнання. ВОЖДЬ — поняття, яке походить від дієслова "водити" (керувати) 1) загальновизнаний ідейний, політичний керівник; 2) у старовину: воєначальник, проводир. Іноді вживається в суто негативному, осудливому значенні для характеристики жорстокого чи збанкрутілого правителя того чи іншого масштабу. Вождізм – ідеологія і практика процесу правління/керування. Тема5 ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА - сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, взаємовідносини між соціальними групами, націями, державами, що забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток. Структура політичної системи — сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісність. інформаційно-комунікативна підсистема містить ЗМІ, засоби комунікації, науково-інформаційна інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і політичну ідеологію. нормативна підсистема, яку складають політичні принципи та норми — це норми, які регулюють політичні відносини. Одні політичні норми безпосередньо і цілеспрямовано створюються державою (правові норми), політичними партіями та громадськими організаціями (корпоративні норми), інші складаються і розвиваються поступово, під впливом як політичних, та і економічних, соціальних, духовних чинників (норми моралі, звичаї, традиції). організаційна підсистема або політична організація суспільства — це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя. До політичної системи як її інститути входять не всі суспільні організації, а лише ті, що пов'язані з функціонуванням політичної влади Артикуляція Інтересів - процес, в ході якого індивіди і групи формулюють свої вимоги, відповідні їх реальним або уявним інтересам, і переносять ці вимоги в центр політичної боротьби або в сферу політичних рішень. Функція перетворення вимог в альтернативи державної політики називається агрегуванням інтересів Комунікація Політична - сукупність процесів і інститутів, що здійснюють інформаційний зв'язок между політичною системою і довкіллям, а також між елементами політичної системи. Конверсія - політика принципової зміни військової, мілітаризації структури суспільства. Політичний Режим - сукупність методів і засобів здійснення влади в даній державі. ДЕМОКРАТІЯ – форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя,. права і способи громадян, можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади. АВТОРИТАРИЗМ (від лат. autoritas - вплив, влада) - політичний режим, за якого влада одноосібного правителя чи правлячої групи осіб не обмежується правом, представницькими інститутами і системою поділу влади. не визнає народ верховним джерелом влади, а також вільні конкурентні вибори вищих органів держави. ТОТАЛІТАРИЗМ - (від франц. totalitaine - весь, цілий) - політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.
Тема6. ДЕРЖАВА - базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, створюваний для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб. СУВЕРІНІТЕТ - (нім. Souveranitat, франц souverainite - верховна влада) - незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство, незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах. Фо́рма держа́вного правлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави. Форма державного територіального устрою – це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади. ФЕДЕРАЦІЯ - (лат. feoderatio- союз, об'єднання) – форма державного устрою, за якої декілька державних утворень, юридично і політично. самостійних, утворюють одну союзну державу; союз, об'єднання кількох громадських організацій. Конфедерація — це такий союз держав, які добровільно об'єднались для досягнення певних спільних цілей в політичній, економічній і військових сферах. Суб'єкти конфедерації зберігають усі свої суверенні права держави. УНІТАРНА ДЕРЖАВА - (від лат. unitar єдність) – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над державно-адміністративним або національно-територіальними одиницями, на які вона поділена. ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesidens – той що сидить спереду) – обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який є носієм верховної державної влади і вищим представником держави у її відносинах з іншими країнами. У́ряд — орган виконавчої влади в державі (зазвичай найвищий виконавчий орган). Очолюється головою держави (президентом) або прем'єр-міністром (головою уряду, канцлером, головою ради або кабінету міністрів). ПАРЛАМЕНТ - (від лат. parlate - говорити, розмовляти) - найвищий законодавчий і представницький орган влади в державі з республіканською формою правління, який обирається населенням. Суд — державний орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і рішення цивільних, кримінальних, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку. МОНАРХІЯ - форма державного управління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада монарха обмежена парламентом. РЕСПУБЛІКА - (лат. від respublica, від respublica – суспільна справа) -держава, в якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом. Розрізняють два основні типи Р. - президентську й парламентську. ПРАВОВА ДЕРЖАВА - тип держави основними ознаками якої є зв'язаність правом, верховенство закону, поділ влади і правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави. СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА - демократична держава, що спирається на широку соціальну основу і здійснює активну соціальну політику, спрямовану на підвищення, стабільне забезпечення життєвого рівня населення, захист і реалізацію прав і свобод громадян, на створення сучасних систем охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення, на підтримку неімущих та малоімущих працівників, на запобігання й успішне вирішення соціальних конфліктів. Права людини — права, які кожний має лише тому, що він є людиною, і якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невід'ємними. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО (civil society) – високий ступінь розвитку суспільства, у якому його члени — громадяни широко наділені правами, використовують їх і мають обов'язок один перед одним, перед суспільством і державою. ПОДІЛ ВЛАДИ - принцип розмежування функцій в єдиній системі державної влади з поділом її на законодавчу, виконавчу й судову гілки влади, які здійснюють.свої повноваження кожна самостійно, врівноважуючи одна одну. Коалі́ція — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин; об'єднання кількох політичних партій на засадах угоди про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд). Фра́кція політи́чна — об’єднання депутатів у межах однопалатного парламенту або однієї з палат двопалатного парламента, наділене повноваженнями в реалізації парламентських функцій. ОПОЗИЦІЯ - від лат. oppositio - протиставлення) - протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.
Тема7 ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА - (від лат. partis - частина, група, відділ) - добровільне об'єднання людей, які прагнуть домогтися здійснення ідей, що їх вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати й захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання й виконання. Кадрові партії (США, ВБ) є об'єднанням невеликої за кількістю групи значних людей (політтехнологів, фінансистів, популярних особистостей) навколо конкретних політиків, для такого типу партій характерне вільне членство (немає системи реєстрації членів), відсутність регулярних внесків і нестабільність складу. Головною метою є потрапляння до парламенту. Ідеологія не головне. Масові партії відрізняються від кадрових набагато більшою кількістю членів; більш високим ступенем організованості; наявністю певної партійної дисципліни й ідеології; фіксованим членством. Головною метою є отримання політичної влади шляхом виборів. Партійна система - система відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями (іноді деякі дослідники вважають, що між легально діючими партіями)1). Партійна система - це частина (підсистема) політичної системи, яка в свою чергу є у своєму широкому розумінні певною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв”язків політичних інститутів між собою та з зовнішнім середовищем політичної системи), а у вузькому, суто інституційному розумінні -- систему політичних інститутів, що беруть участь у здійсненні політичної влади. Групи інтересів - різноманітні організовані групи людей, що мають визначені цілі й вимоги до політичної влади, що стають причиною їхніх колективних дій. Громадсько-політичні організації та рухи - це добровільні об'єднання громадян, які виникають згідно з видами діяльності, соціальної активності й самодіяльності для задоволення й захисту їхніх багатогранних інтересів і запитів, діють відповідно до завдань і цілей, закріплених у їхніх статутах. Політичний рух є особливою формою громадського руху, який визначається у загальних рисах як спільне прагнення людей до реалізації спільних цілей. Парламенська партія – політ. Партій, що за рез виборів отримала місця у парламенті.
Тема8 ПОЛІТИЧНА СВІДОМОСТЬ - опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблема влади, формування, розвиток задоволення інтересів і потреб політичних суб'єктів; сукупність поглядів, оцінок, настанов, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають певної самостійності. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА - рівень засвоєння людиною й суспільством політичних ідей, поглядів, концепцій, програм, досягнень суспільно-політичної думки; зрілість і компетентність в оцінках політичних явищ; форма політичної етики, поведінки, вчинків і дій. патріархальна культура характеризується повною відсутністю у населення цікавості до політики, сліпим підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними; підданська культура передбачає слабку індивідуальну участь у політичному житті визнання особливого авторитету влади, поважне або негативне ставлення до неї; активістська культура (культура участі) відрізняється від усіх інших типів активною участю громадян у політиці незалежно від позитивного чи негативного ставлення до політичної системи. Політичний Стереотип – стійке і масове явище політичної свідомості або дії, що формують політичний простір. Політичний міф – це колективне уявлення про політичні події минулого, сучасності та майбутнього основою якого є віра; штучно створене уявлення про реальні соціальні процеси політичного діяча. Політичні символи – образ, що уособлює націю, державно-політичні інститути, політичні режими (предметна, словесна, поведінкова). Громадянська культура — сукупність духовних, моральних якостей, цiннiсних орієнтацій та світоглядно-психологічних характеристик особистості. Складовими громадянської культури є громадянська освіченість, компетентність, активність, зрілість, досвід громадської діяльності. Політична субкультура – це сукупність стереотипів політичної свідомості й поведінки, які значно відрізняються від загальних, домінуючих у суспільстві. Політична соціалізація – процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм, цінностей у суспільстві, до якого він належить. Політи́чна ідеоло́гія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище культури. Консервати́зм ідеологічна прихильність до традиційних цінностей і порядків, соціал або релігійним доктрнам. ЛІБЕРАЛІЗМ - - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод. СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ - ідеологічна і політична течія, яка виступає за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах життя суспільства; важлива складова політичних лівих сил сучасності, впливова серед робітничих і демократичних кіл Західної Європи. Комуні́зм — суспільно-політична течія, яка стверджує, що суспільство засноване на загальнонародній власності на засоби виробництва, здійснення самоврядування, досягнення рівноправ’я, розподілу матеріальних і соціальних благ «за потребами». ФАШИЗМ - (італ. fascismo, від fascio - пучок, об'єднання) - крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, яка тяжіє до встановлення терористичної диктатури. Націоналізм - 1) ідеологія і напрямок політики, базовим принципом якої є вища цінність нації та її основа в процесі державотворення.; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос.
Тема9 ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС - (від лат. processus - просування) - хід розвитку політичних явищ; сукупність дій різноманітних течій політичних сил, течій, котрі прагнуть здійснення певних політичних цілей, програм. Політична діяльність –полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИЙ - багатовимірний процес, у ході якого в результаті і взаємодії різноманітних політичних сил здійснюються зміни в політичній поведінці, політичній культурі, в самій політичній системі суспільства. Політична Участь – дії з боку окремих індивідів, груп, населення, що мають конкретну політичну мету. РІШЕННЯ ПОЛІТИЧНЕ - політична дія інформованого суб'єкта влади для реалізації певної мети, що передбачає оптимізацію зовнішніх, внутрішніх умов функціонування даного суб'єкта і визначення перспектив його подальшого розвитку. Політична поведінка – сукупність реакцій соціални суб’єктів на певні форми, засоби і напрямки функціонування політичної системи. МОДЕРНІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - закономірна тенденція функціонування й розвитку політичної системи відповідно до реалій та вимог часу; процес трансформації суспільства, що супроводжується формуванням політичних інститутів, соціальною мобілізацією та поглибленням політичної участі, поширенням демократичних цінностей і норм, властивих розвиненим країнам, у країнах менш розвинених. Політичний конфлікт – гостре зіткнення сторін, обумовленене спільним виявом різних інтересів, поглядів, цілей, у процесі боротьби за владу, прерозподіл і використання політичної влади, оволодіння ключовими позиціями у владних структурах та інститутах, завоювання права на вплив або доступ до прийняття рішень, про розподіл влади і власності в суспільстві. Політична криза – ситуація в державі, яка склалася через неможливість узгоджених дій між політичними силами, наслідком чого є припинення всіх законодавчих процесів і ослаблення державного контролю. Криза легітимності – це зниження реальнох підтримки влади (органів державної влади) чи правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зміни їхніх ролей і функцій. Політичний протест – це вияв негативного ставлення до політичної системи в цілому, її окремих елементів, норм, цінностей, політичних рішень у відкрито демонстративній формі. Консесус – 1) взаєморозуміння, згода того чи іншого суперечливого питання, що досягається в результаті зближення позицій у дискусіях; ухвалення рішення чи тексту договору на міжнародних конференціях і в міжнародних організаціях на основі досягнутої загальної згоди учасників без проведення формального голосування, якщо проти не виступає жоден з учасників проведеного форуму (даної організації); 3) один з основних засобів попередження і розв'язання політичних і соціальних конфліктів. КОМПРОМІС (compromise, від лат. compromissum -угода, досягнута шляхом взаємних поступок) — домовленість, угода як розумний спосіб вирішення конфліктів, який полягає в досягненні взаєморозуміння шляхом обопільних поступок сторін, що задіяні участь. ВИБОРИ - процедура обрання або висунення певних осіб способом відкритого чи закритого (таємного) голосування; найбільш поширений, механізм створення органів та інститутів влади. ВИБОРЧА СИСТЕМА (electoral system) - порядок організації і проведення виборів у представницькі органи влади, сукупність правил і прийомів, що забезпечують певний тип організації влади, участі громадян у формуванні органів влади, вираження волі тієї частини виборців, що відповідно до закону вважається достатньою для визнання результатів виборів. Затвердилися три основних типи виборчих систем — мажоритарна, пропорційна і змішана. Виборчий процес – діяльність з підготування і проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування. ВИБОРЧА КАМПАНІЯ (electoral campaign) – найважливіший компонент політичної діяльності (як державної, так і громадської), яка здійснюється у певний період для вирішення конкретного завдання — організації проведення різного роду виборів визначених осіб (кандидатів) в органи влади і керування, в органи, що представляють різні суспільно-політичні сили — партії, союзи, об'єднання, блоки, асоціації. Ценз – певна вимога економічного, культурного чи політичного характеру, які мають відповідні кандидати виборчих посад.
Тема10 МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА - система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та ін. зв'язків і відносин між народами, державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені. СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС — сукупна діяльність народів, держав та їх інститутів, соціальних спільностей та їхніх організацій і рухів, які переслідують певні політичні цілі в царині міжнародного життя. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (international relations) - сукупність економічних, політичних, правових, дипломатичних, військових, культурних та інших зв'язків і відносин між державами, соціальними, політичними, економічними силами (суб'єктами), що діють на світовій арені. ЦИВІЛІЗАЦІЯ - (від лат. civilis - громадянський) – форма спільного життя людей, якій притаманне відтворення власної матеріальної та соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй духовних норм, цінностей та ідеалів. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА - діяльність державних органів, установ, правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів окремих верств населення країни, на певне їх підпорядкування та можливе за конкретних умов задоволення, на збереження існуючого стану в суспільстві - або на цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв'язку і взаємодії окремих сфер суспільства. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА - загальний курс держави в міжнародних справам який регулює взаємовідносини з іншими державами та міжнародними організаціями у відповідності з потребами, цілями і принципами її внутрішньої політики. ГЕОПОЛІТИКА (geopolitics, від гр. geo — Земля і роііtika — політика) — політична концепція, що виникла наприкінці XIX — на початку XX ст. і використовувала географічні дані (територія, положення, природні особливості, клімат і ін. особливості тих чи інших країн, держав, їхніх блоків і т.п.) для обгрунтування тих чи інших планів, розрахунків — економічних, політичних, у тому числі, нерідко, і експансіоністських. БЕЗПЕКА НАЦІОНАЛЬНА - сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, які забезпечують стабільний розвиток суспільства, захист кордонів від внутрішніх і зовнішніх загроз, стійкість до несприятливих зовнішніх і внутрішніх впливів. Національний інтерес – система цілей, завдань зовнішньої політики держави, що є причиною міжнародних відносин як таких. Загальнолюдські цінності – цінності, що не залежать від класових інтересів, симпатій, уподобань, однакові для представників усіх класів і верств суспільства. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.027 сек.) |