Цистицерки: а - в оці; б - мозок, який містить велику кількість цистицерків (Пішак, Бажора, 2009)

Залежно від локалізації розрізняють 4 форми цистицеркозу мозку:

1)цистицеркоз великих півкуль;

2)цистицеркоз шлуночкової системи;

3)цистицеркоз основи мозку;

4)змішана форма цистицеркозу.

Цистицеркоз великих півкуль мозку супроводжується нападо­подібним головним болем, запамороченням, блюванням, епілептиформни­ми нападами, внутрішньочерепною гіпертензією, порушенням відтоку спинномозкової рідини.

Цистицеркоз четвертого шлуночка викликає раптовий головний біль з блюванням, брунсонівські напади за зміни положення голови і тіла.

Цистицеркоз основи мозку призводить до порушення слуху, смаку, вестибулярних розладів, парезів, психічних розладів.

Змішана форма цистицеркозу проходить з явищами епілепсії, психічних зрушень, галюцинацій.

Цистицеркоз очей викликає порушення гостроти зору, аж до його втрати.

Клінічна симптоматика цистицеркозу спинного мозку досить різноманітна і залежить від локалізації паразита. Для захворювання характерна зміна ремісій і загострень, зумовлених явищами асептичного запального процесу.

Діагностика. Цистицеркоз діагностується на підставі клініко-анамнестичних і епідеміологічних досліджень. Діагноз підтверджується імунологічними методами. Застосовують високочутливий і специфічний метод імуноблотингу.

Звапнені цистицерки в м'язах і підшкірній клітковині помітні при рентгенографії у формі витягнутих утворень.

Діагностика цистицеркозу центральної нервової системи ґрунтується на комплексній оцінці таких ознак; 1) ремітивний перебіг захворювання; 2) поліморфність і динамічність неврологічної симптоматики, в якій переважають симптоми подразнення; 3) виражених симптомах оболонкового і корінцевого подразнення; 4) нестійкого лімфоцитно-нейтрофільного цитозу у спинномозковій рідині, іноді з появою еозинофілів; 5) позитивних серологічних реакцій флуоресціюючих антитіл і непрямої гемаглютинації з антигеном із цистицерків; 6) анамнестичних вказівок на інвазію стьожковим гельмінтом.

При встановленні діагнозу допомагає анамнез: теніоз у минулому, клінічні показники. Цистицеркоз слід запідозрити у всіх хворих з неврологічними симптомами, які проживали або проживають в ендемічних районах. За всіх форм цистицеркозу застосовують серологічні тести-реакцію непрямої фуоресценції, пасивної гемаглютинації, преципітації, зв'язування комплементу.

Проводять рентгенографію черепа, енцефалографію, вентрикулографію, ангіографію.

Життєздатні форми (1-4х0,5-2 см) краще виявляються комп'ютерною або магнітно-резонансною томографією.

Цистицеркоз очей діагностують шляхом офтальмоскопії. Цистицеркоз м'язів – рентгенологічно або їх біопсією.

Профілактика. Полягає в охороні людей від можливого зараження фінозним м'ясом, в охороні тварин (свиней) від зараження яйцями та проглотидами. Крім цього, обов'язкова дегельмінтизація всіх хворих на теніоз із подальшим знищенням виділених паразитів і випорожнень.

Карликовий ціп'як Нуmenolepis nana - збуд­ник гіменолепідозу

Географічне поширення: повсюдно.

Морфологія. Статевозріла особина білого ко­льору, довжиною 10-45 мм, складається із 100-300 члеників. Сколекс має чотири присоски та втяжний хоботок з одним віночком із 20-30 гачків.

Гермафродитні членики мають три кулястих сім'яники, розташованих в один ряд. Яєчник витягнутий у довжину, дволопатевий, за ним розміщений непарний жовтівник.

Зрілі членики широкі і короткі (0,22 х 0,5-1,0 мм), мають мішкоподібну матку, в якій від 100 до 200 яєць.

Поиск по сайту: