АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Принципи проектування режимів буріння

Читайте также:
  1. D. Принципи виваженості харчування та поступового розширення обсягу харчових предметів, що споживаються
  2. I. ПРИНЦИПИАЛЬНЫЕ СООБРАЖЕНИЯ
  3. II. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді
  4. А) основные требования и принципиальная схема лечебно-эвакуационного обеспечения
  5. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  6. Аналіз умов праці та виявлення потенційних небезпек на об’єкті проектування
  7. Антикорупційні принципи
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Бюджетна система та принципи міжбюджетних відносин
  10. Вибори, виборче право, принципи виборчого права України
  11. Види і принципи загартовування
  12. Види політичних режимів.

Швидкісні режими буріння. Порядок проектування при цьому такий:

Рис.5.3. Графіки залежності трівалості Т роботи доліт від осьового навантаження для порід з різною твердістю:

1. Для вибраних типів доліт за формулою (5.1) визначають мінімальне осьове наванта­ження, яке забезпечує об'ємне руйнування по­роди.

2. Знаючи навантаження , знаходять необхідний крутний момент Мд на долоті:

МЛ = М0 +

де М0 - момент, який затрачується на холосте обертання долота, кг- м, М0 = 5...25 кг-м; механічний ККД долота, = 0,95...0,98; Мп - питомий момент,кг-м/т, Мп=-8...15кг-м/т.

3. Для вибраного типу турбобура визнача­ють необхідну продуктивність бурових насосів і перепад тиску в турбобурі Рт ;

 

(5.2)

де , і — робочі характеристики турбобура.

4. Знаючи параметри , розраховують гідравлічні втрати в циркуляційній сис­темі Рц.

5. Визначають загальну гідравлічну потужність насосів _ швидкість витікання ГІР з насадок долота і швидкість висхідного потоку рідини в затрубному просторі :

;

де d — діаметр насадки; D — діаметр долота; — зовнішній діаметр бурильних труб.

6. Для роторного буріння і електробуріння необхідну продуктивність насосів визнача­ють, виходячи з мінімально допустимих швидкостей і , які забезпечують ефективну ро­боту долота і задовільну очистку вибою від вибуреної породи. Швидкість доцільно брати в межах 60—80м/с [6].

Раціональні режими буріння. Порядок проектування раціональних режимів такий:

1. Для кожного діаметра долота задаються декількома значеннями продуктивності на­сосів Q, визначають гідравлічні витрати рг швидкості висхідного потоку і витікання рідини з насадок долота.

2. Знаючи параметри і ., визначають гідравлічну потужність і зіставляють її з за­даною потужністю бурових насосів . Якщо , то продуктивність насосів треба знизити.

3. Знаходять крутний момент з формули (5.2):

М =

4. З формули (5.1) визначають осьове навантаження на долото і порівнюють його з допустимим навантаженням . Якщо , то зменшують продуктивність Q і проводять повторні розрахунки.

Для роторного способу буріння розрахунки раціонального режиму спрощуються завдя­ки відсутності вибійних двигунів. При проектуванні режимів буріння з відбором керну пара­метри зменшуються на 30—40 % порівняно з аналогічними параметрами для буріння суцільним вибоєм.



Для контролю за осьовим навантаженням на долото в процесі буріння вико-ристовуются індикатори ваги типу ГШ-6. Інші параметри буріння реєструються за допомогою пультів контролю типу ПКБ-3. Робота опор шарошкових доліт контролюється за допомогою ротор­них моментомірів. Середній момент на роторі при заклинюванні одної або двох шарошок в 1,2—1,4 рази більший, ніж при нормальному бурінні. Зростання моменту в 1,5—1,6 раза свідчить про заклинювання всіх трьох шарошок. Перед підйомом інструмента визначають момент на холосте кручення, щоб виявити, чи не впливають на крутний момент обвали і осипання порід. При роботі в абразивних породах момент підйому для заміни інструмента визначається за зниженням механічної швидкості буріння.

Бурові розчини

Класифікація бурових розчинів. Бурові промивальні розчини (ПР) використову­ються для руйнування і виносу вибуреної породи з свердловини. Вони повинні відповідати одночасно багатьом вимогам: сприяння руйнуванню порід, очищення ви­бою та транспортування вибуреної породи на поверхню; унеможливлення процесу осадження відламків породи в стовбурі свердловини і в чанах (резервуарах) на по­верхні; утримання міцності стінок свердловини (створенням протитиску та протидії

Гатунок глино- лорошка Вміст твердої фази, % Густина ко- лоїдної суспензії, кг • м , не більше Вихід розчину, 10-3·м3·кг, не менше
Вищий 4,8
Перший 6,0
Другий 7,8
Третій
Четвертий 17,8

Таблиця 5.2 деформації порід, що ви-никає внаслідок її контакту з ПР, і т.ін.); попередження нафто- газово-до-проявлень; збережен­ня природних фільтраційних властивостей порід-колекторів; здатність до утворення щільної фільтраційної кірки, яка б не коагулювала під дією цемент-них суспензій та характеризувала-ся необхідною термосолестійкіс-тю; піддатливість витісненню з смердловини тампонажним цемен-тним розчином; сприяння якісно-му цементуванню колон, зокрема внаслідок забезпечення зчеп­лення тампонуючого матеріалу з колоною; відсутність корозійної агресивності сто­совно бурильної колони і бурового обладнання; неток-сичність, пожежобезпечність з врахуванням вимог до охорони праці і навко-лишньої екосфери.

‡агрузка...

За складом та природою дисперсійного середовища бурові розчини класифікуються так:

на водній основі — прісній і морській воді (вода, нестабілізовані суспензії, гу-матні, лігносульфонатні, хромлінгосульфонатні); полімерні недиспергуючі (з ма-лим вмістом твер­дої фази, безглинисті); інгібуючі (кальцієві, калієві, оброблені со-лями тривалентних ме­талів, силікатні, гідрофобізуючі, хлормагнієві, хлорнатрієві);

на нафтовій основі — безводні (вапняно-бітумні, на основі органоглини); інвертні емульсії (емульсійні вапняно-бітумні, на базі емульгатора-емультала - ВІЕР, інших емуль­гаторів - ГЕР, ТШР.

газоподібні - гази (повітря, викидні гази двигунів внутрішнього згоряння, природний газ); піни.

Склад і властивості бурових розчинів. Бурові ПР, як правило, є гетерогенни-ми систе­мами, тобто системами, що складаються з кількох внутрішніх однорідних частин (фаз) з різними фізичними властивостями. В одній частині гетерогенної си-стеми компоненти пере­бувають в дисперсному стані, в іншій - у вигляді суцільної фази.

Тверді фази в бурових розчинах перебувають в кристалічному і зрідка в аморфному стані (оксиди, гідроксиди, алюмосилікати). Фізико-хімічні властивості та механічні пара­метри компонентів твердої фази з кристалічною будовою характеризуються енергією їх кристалічних решіток.

З природних мінералів найчастіше використовуються глини - полімінеральні полідисперсні алюмосилікатні сполуки, які здатні при контакті з водою переходи-ти в пластичний стан. Завдяки цьому глини використовують для одержання коло-їдних суспензій — основи бурових розчинів. Для приготування бурових розчинів випуска­ють глинопорошки з монтморіллоніту, каолініту, гідрослюди і палигор-скіту. Залежно від складу їх поділяють на бентонітові (ПБ), каолін-гідрослюдисті та палигорскітові (ПП).

Для підвищення якості глинопорошки обробляють різними реагентами (каль-ци­нованою содою, триполіфосфатом натрія, поверхнево-активними речовинами, мета-сом та ін.). Основний показник якості (гатунку) глин - вихід розчину (кіль-кість гли­нистої суспензії з заданої в'язкістю, що одержується зі т глини) (табл. 5.2). Бен­тонітові порошки додають до бурових розчинів для поліпшення очистки стовбура свердловини від шламу, обмеження просочення чи фільтрації води в проникні пла­сти, забезпечення утворення тонкої фільтраційної кірки з низькою проникністю,

нязбереженню стійкості стовбура прирозбурюванніслабоцементованих порід і поперед­ження поглинання.

Для підвищення густини бурових розчинів використовують такі подрібнені порошки важких інертних матеріалів-обважнювачів:


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.005 сек.)