 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ДЖЕРЕЛА ЗАГРОЗ ОБ’ЄКТУ ЕКОНОМІКИ
Зовнішні загрози:
Ø ринкові (економічні) фактори
Ø надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціального характеру
Ø політико-правові фактори
Внутрішні загрози пов’язані з:
Ø недодержанням правил безпеки, недбалістю персоналу;
Ø ненадійністю та недосконалістю обладнання, технологічних процесів;
Ø протиправними діями працівників підприємства;
Ø незадовільною організацією роботи підприємства та недостатньою кваліфікацією персоналу.
Кримінологічна загроза безпеки економіки – це сукупність факторів і умов, що становлять небезпеку для нормального функціонування будь-яких об’єктів економіки.
Суб’єктами кримінологічних загроз безпеки об’єктів економіки є:
Ø спецслужби іноземних держав, діяльністю яких є добування цінної інформації, здійснення підривних акцій відносно об’єктів економіки;
Ø недержавні організації та окремі особи, які спеціалізуються на проведенні промислового шпіонажу;
Ø організована злочинність;
Ø підприємства – конкуренти;
Ø окремі особи, що виконують протиправні та інші деструктивні наміри відносно об’єктів економіки.
ВІЙНА В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЇ
Епоху ще зовсім недавньої “холодної війни” з характерною для неї ідеологічною конфронтацією змінила нова епоха жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках – держави світу ведуть жорстоку боротьбу між собою в області економіки і технології. Таку ж боротьбу (при підтримці держави чи без) ведуть між собою і підприємства всіх видів та розмірів – розгорається сучасна світова економічна війна.
І в цій багатоликій конфронтації інформація відіграє особливо важливу роль. Відомий закордонний спеціаліст по економічній злочинності П. Швейзер вважає, що з посиленням економічного суперництва взаємний шпіонаж країн буде зростати по тій причині, що “комерційні і промислові секрети стають більш важливими, ніж воєнні … і підрахунок металоріжучих верстатів набирає більшої актуальності, ніж виявлення кількості бойових машин”.
До основних прийомів ведення сучасної економічної війни належать:
· точне визначення тих галузей, що їх необхідно розвивати, тобто визначення домінантного економічного напряму країни;
· аналіз сил і слабких сторін противника, в якого також присутній цей економічний напрям розвитку.
Застосовуються в економічній війні і такі дестабілізаційні методи, як компрометація фірм, проникнення і дезінформація, торпедування крупних контрактів, доктрина “наведення мостів” та інше, а економічна розвідка і контррозвідка стають пріоритетними направленнями в діяльності як державних, так і приватних спецслужб.
Інформаційно-аналітична робота відіграє головну роль в організації комплексної системи забезпечення безпеки діяльності як крупних, так і середніх компаній при сучасному широкому колі партнерів та гострій конкуренції. Особливо важливою є інформаційно-аналітична робота при взаємодії із закордонними партнерами.
Експерти зазначають, що за теперішніх складних економічних обставин керівники підприємств повинні враховувати досить важливі в економіці фактори:
3 зростання кількості суб’єктів економіки, які лідирують на деяких ринках (наприклад, японці в електроніці, німці в верстатобудуванні);
3 ріст загрози, що постає із незаконної практики зговору;
3 мафіозні прийоми.
В сучасній економічній війні тільки інформація може забезпечити вирішальну перевагу. Не випадково найбільш конкурентоспроможні об’єкти економіки опираються на колективну культуру інформації, яка дає набагато більшу віддачу, ніж індивідуальні підходи і методи.
Розглядаючи можливі варіанти конфронтації в економічній сфері на стратегічному рівні, французькі експерти користуються так званою сіткою Бернара Надулека, який підрозділяє конфронтацію на пряму, побічну і стратегію випередження.
Пряма конфронтація характерна для двополюсного конфлікту, за принципом “один на один”.
Побічна (не пряма) конфронтація притаманна багатополюсному конфлікту, за принципом “всі проти всіх”.
Найбільш складною, але і найбільш результативною є с тратегія випередження, яка властива тим, хто самостійно (наодинці) протистоїть всім, а тому повинен враховувати як загальні несприятливі для нього обставини, так і свої власні сили.
Принцип стратегії випередження, перенесений на економічний грунт, добре ілюструє нинішня стратегія Японії. Саме в цих умовах і досягає свого апогею роль інформації і розвідки. Оскільки ситуація “один проти всіх” не дає права на помилку, необхідна підвищена всебічна активність, яка збільшує ефективність добування та внутрішнього розподілу інформації. Наприклад, за допомогою розвідки виявляються слабкі місця противника з метою блокування сфери його впливу та нанесення йому одного вирішального нищівного удару. В цьому і полягає вища мета фінансово-економічної стратегії.
Поиск по сайту: