АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стимулюючі фактори ЗЕД підприємства

Читайте также:
  1. SWOT-аналіз підприємства та складання профілю середовища.
  2. Акціонерний капітал та акціонерні підприємства
  3. Аналіз внутрішнього середовища підприємства ТОВ «Темп»
  4. Аналіз впливу збутової діяльності на прибуток підприємства
  5. Аналіз доходів та витрат підприємства
  6. Аналіз елементів внутрішнього середовища підприємства
  7. АНАЛІЗ ЗАХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА ЩОДО ВИХОДУ З КРИЗИ
  8. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності.
  9. Аналіз ліквідності підприємства
  10. Аналіз макросередовища підприємства
  11. Аналіз маркетингової товарної політики підприємства
  12. Аналіз небезпеки підприємства

Одним із головних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство — це самостійний суб'єкт господарської діяль­ності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства базується на можливості отримання економічних вигод виходячи з пере­ваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відно­син. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими.

До причин, що спонукають підприємство займатися зовнішньоекономічною діяльністю, відносяться:

♦ особливості розвитку внутрішнього ринку, до якого вигідніше вкладати капітал за кордоном. Це — наси­ченість ринку товарами; посилення тиску конкурентів; зростання залежності від посередницької торгівлі, особливо в питаннях якості, цін, капіталовіддачі та роз­ширення виробництва; зростання зборів, пов'язаних із захистом навколишнього середовища; труднощі дотри­мання соціального законодавства;

♦ нестабільність політичного та економічного становища в країні: погіршення інвестиційного клімату, низькі темпи економічного зростання;

♦ недосконалість національної законодавчої бази, що ре­гулює комерційну діяльність. Підприємницьке середо­вище в різних країнах має суттєві відмінності. Підприємці намагаються здійснювати свою діяльність у тих країнах, які характеризуються ліберальними по­датковими та митними режимами;

♦ нестабільність національної валюти, можливість отри­мання прибутку в твердій іноземній валюті і компен­сація коливань валютного курсу шляхом організації ча­сткового виробництва і збуту у відповідних країнах;

♦ конкуренція зі сторони іноземних компаній, що діють на внутрішньому ринку;

♦ можливість зниження ризику втрати доходу за рахунок зменшення залежності від внутрішнього ринку і "розсіювання" його шляхом завоювання іноземних ринків, в тому числі розв'язання проблеми залежності фірми від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку;

♦ пошук унікальних ресурсів, яких немає у власній країні;

♦ вигідне географічне положення. Метою перебування в якій-небудь країні підприємство може вибрати її еко­номічно вигідне місце розташування (між континента­ми, між морями, на пересіканні великих транспортних магістралей);

♦ можливість отримання більшого прибутку від кращого використання виробничих потужностей. Так, розши­рення ринку дає можливість завантажити наявні або додатково створені потужності;

♦ отримання доступу до новітніх технологій завдяки діяльності з іноземними партнерами;

♦ зростаючий попит потенційних зарубіжних клієнтів;

♦ можливість придбання на зарубіжних ринках більш де­шевих ресурсів, диверсифікація джерел постачання, зниження загального ризику шляхом їх віднесення на більший обсяг продукції, частина з яких виготов­ляється на власних зарубіжних фірмах [68, с.16; 81, с.8].

У сучасних умовах суттєво змінюється роль та місце підприємства в ЗЕД країни. На це впливає як характер внутрішньої сфери діяльності підприємства так і зовнішнього середовища.

Внутрішня сфера діяльного українського підприємства визначається перехідним характером економіки країни. Вже створена визначена ринкова інфраструктура, сформовані ос­нови нормативно-правового середовища та підприємницького клімату. Однак багато елементів ринку поки ще не можуть бу­ти впроваджені через обставини техніко-економічного, валют­но-фінансового, соціально-політичного характеру.

До факторів зовнішнього середовища, що впливають на розвиток ЗЕД українських підприємств, можна віднести такі [56, с:25; 68, с.12]:

♦ зміна впливу факторів часу та простору. ЗЕД, як прави­ло, пов'язана із подоланням великих відстань. Високі темпи технічного прогресу в галузі комунікацій та транспорту дають можливість значною мірою економи­ти час і кошти, які витрачають на передавання інфор­мації, транспортування товарів, переміщення людей.

Досягнення в галузі комунікацій прискорюють взаємодію та дозволяють здійснювати більш оператив­ний контроль за будь-якими міжнародними опе­раціями. Швидкий обмін інформацією щодо нової про­дукції приводить до збільшення обсягів продажу на іноземних ринках. Завдяки технологічним нововведен­ням у транспортній сфері з'явилася можливість пе­реміщувати виробництво з країни в країну, поділяти виробництво компонентів або цілих виробів між країнами з метою оптимізації витрат;

♦ розвиток інституційних механізмів: удосконалюється діяльність суспільних інститутів, інфраструктура бізнесу. Це стосується, насамперед, ліквідації торго­вельних бар'єрів, створення нових та розвиток існую­чих економічних інтеграційних угруповань;

• ♦ зміна конкуренції в світовому господарстві. У зв'язку із зростанням конкуренції на світовому ринку, розвитком системи комунікацій, інформації, транспорту, лібе­ралізацією торгівлі підприємства відчувають все більший вплив міжнародних ринків. На світових рин­ках міжнародна конкуренція характеризується жорст­ким загостренням. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що українські підприємства не мають такої широкої державної підтримки, як західні фірми, а можливості економічних угруповань (ЄС, НАФТА, АТЕС тощо) значно більші, ніж можливості СНД;

♦ недостатні ресурсні можливості більшості українських підприємств для широкої діяльності на зовнішніх рин­ках;

♦ недостатні знання світової практики та відносне відста­вання у ефективному використанні ринкових ме­ханізмів у ЗЕД;

♦ високий рівень агресивності західних фірм як на світо­вому, так і на внутрішньому ринку України.

Для українських підприємств створені певні умови для здійснення ЗЕД: їх організація має повідомний, а не дозвільний характер; вони самостійно визначають свій ор­ганізаційно-правовий статус, форми та методи ЗЕД, а також формують підприємницьку стратегію, товарну, фінансову, цінову та іншу політику. Це дає підприємствам можливість комплексно та ефективно використовувати свої переваги та регіону, в якому воно розташоване, а також зовнішні фактори у вигляді інвестицій, нових технологій тощо; оперативно та з більшою віддачею вирішувати виробничо-економічні, науко­во-технічні та соціальні питання; одержувати додаткові пере­ваги від самостійної ЗЕД.

В той же час існує низка обставин, які негативно вплива­ють на характер та ефективність функціонування підприємства. До них слід віднести такі:

♦ підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових мож­ливостях як всередині країни, так і за кордоном;

♦ державна підтримка підприємства деякою мірою має декларативний характер;

♦ різні елементи ринкової економікц України розвива­ються та формуються різними темпами та неадекватно світовим процесам;

♦ нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як правило, розвивається випереджаю­чими темпами порівняно з іншими елементами ринко­вої інфраструктури;

♦ використання підприємцями недозволених методів конкуренції, неправових дій;

♦ зростання ризику банкрутства, оскільки самостійно формує політику збутову, матеріально-технічного за­безпечення, валютно-фінансову, цінову та товарну.

Існує багато обставин, які заважають успішній діяльності підприємств у зарубіжних країнах і негативно впливають на її результати. Серед основних є такі [56, с.51-55]:

1. Воєнні конфлікти, стихійні лиха, політичні реформи, економічні блокади, страйки тощо.

2. Відсутність збалансованого механізму державного ре­гулювання та гнучкого управління в умовах кон'юнктури внутрішнього та світового ринків, яка постійно змінюється. Це обумовлено недосконалістю законодавчої бази регулювання ЗЕД, системи кредитування та страхування промислового ек­спорту, митно-тарифного та нетарифного регулювання, не­доліками системи банківського обслуговування, слабким роз­витком транспортної інфраструктури, що повинна забезпечу­вати потреби експортно-імпортних перевезень.

3. Недостатність договірно-правового механізму торго­вельно-економічних відносин із зарубіжними країнами, співробітництва з міжнародними економічними організаціями та з промислово розвинутими країнами.

4. Технічна відсталість виробництва, низька якість про­дукції, застаріла система організації управління вироб­ництвом, слабкий розвиток виробничо-коопераційних зв'язків, недостатній рівень економічних норм продукції, яка постачається на експорт тощо.

5. Не завжди українські підприємці додержуються міжна­родних домовленостей, правил та норм торгівлі, враховують інтереси партнерів та особливості зарубіжного законодавства.

6. Економічні обмеження та заборони з боку інших країн, що зумовлено конкуренцією (дискримінаційні тарифи, квоти, санкції). Вони установлюють обмеження щодо іноземних підприємств порівняно з національними, незважаючи на до­держування принципу національного режиму. Це можуть бу­ти обмеження у сфері прямих інвестицій, які виражаються у вимогах в одержанні дозволу на здійснення ПЗІ на їх тери­торії. Так, у деяких країнах дозвіл потрібен тільки в окремих випадках, наприклад, переважно для вкладення в галузі, де присутність-іноземних компаній обмежена; у інших країнах дозволи необхідні у всіх випадках; за винятком незначних інвестицій.

У всіх країнах є галузі, де існує заборона або обмеження на ПЗІ, наприклад, видобувна, воєнна промисловість, сфера банківських, страхових послуг, транспорту, зв'язку тощо. До­ступ у ці галузі може бути повністю закритий для іноземних компаній або можливий при наявності відповідного договору, або у випадку, коли іноземні компанії виступають партнерами національних фірм.

У деяких країнах існують галузі, де взагалі заборонено функціонування зарубіжних підприємств (пошта, телеграф, телефон, теле-радіомовлення, транспорт, енергетика, тютюно­ва та вино-горілочна промисловість).

В окремих галузях існують вимоги взаємності, які перед­бачають видавання дозволів на інвестування тільки в тому ви­падку, якщо у країні походження цих інвестицій дозволяється аналогічна діяльність інвесторів приймаючої країни.

У деяких країнах уряд та місцеві органи влади можуть за­бороняти перехід національних підприємств під контроль іно­земних фірм, якщо це суперечить інтересам країни. Такі захо­ди існують у Німеччині, США.

У деяких країнах діють правові норми, за якими у випад­ку, коли іноземний інвестор прагне придбати у національній компанії частку, що перевищує установлену, йому необхідно одержати дозвіл властей. Наприклад, частка у фірмах Авст­ралії дорівнює 15%, Фінляндії — 40%.

До українських підприємств, які використовують заходи недобросовісної конкуренції, іноземні країни можуть застосо­вувати антидемпінгові, антисубсидиційні, спеціальні розслідування.

7. Підприємці на зарубіжних ринках можуть стикатися із неформальними обмеженнями: багатоступінчатість процеду­ри одержання дозволу на інвестиційну діяльність; можуть ви­суватися умови щодо прийняття у частку місцевих підприємців, використання місцевих ресурсів, розвиток поста­чання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у діяльності українських компаній, одержанні кредитів, держав­них замовлень тощо.

8. Недостатнє володіння українськими підприємцями інформацією щодо економічних, організаційно-правових умов роботи на зарубіжних ринках. Вони повинні знати гарантії прав та інтересів іноземних інвесторів за кордоном. Якщо не володіти цією інформацією, можуть виникнути певні труд­нощі щодо використання їхнього майна з метою підприємницької діяльності (одержання прибутку від його ви­користання, внесення в якості вкладу при організації ко­мерційних структур тощо), приватизації та ін.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)