Тема 1. РИЗИК ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ

Н.В. Нестеренко

РИЗИК - МЕНЕДЖМЕНТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

6.050104 “ФІНАНСИ"

Рекомендоване до видання

на засіданні кафедри фінансів

Протокол № від “__”_______ 2006 р.

ЗАПОРІЖЖЯ, 2007

Ризик – менеджмент. Конспект лекцій з дисципліни для студентів 6.050104 “Фінанси” /Нестеренко Н.В. - Запоріжжя, ЗДІА, 2007. – 147 с.

Укладач: Нестеренко Н.В., доцент каф. фінансів

Д.е.н., проф. Салига С.Я.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

Курс "Ризик - менеджмент" належить до комплексу економічних дисциплін, які вивчаються студентами економічних спеціальностей. Він відіграє суттєву роль у професійній підготовці спеціалістів.

Курс "Ризик - менеджмент" включає теоретичну і практичну підготовку студентів для вирішення таких завдань у фінансової діяльності підприємства:

- визначення потенційних та існуючих ризиків у діяль­ності підприємства в сучасних умовах господарювання;

- опис та характеристика ризиків, які існують на підприємстві;

- оцінювання рівня економічного ризику з використан­ням методів оцінки ризику;

- характеристика наслідків впливу ризику на діяльність підприємства;

- розроблення шляхів мінімізації впливу ризику на фінансовий механізм підприємства.

Конспект лекцій "Ризик - менеджмент" адресований широкому колу студентів при вивчанні дисциплін з "Ризикологія", "Економічні ризики", а також при підготовки кваліфікаційних магістерських та дипломних робіт.

ВСТУП

В умовах ринкової економіки, коли підприємства здобувають самостійність як суб'єкти господарської діяльності, особливу актуальність здобуває формування в студентів системи знань сутності економічних ризиків, методів їхньої оцінки і мінімізації. Адже саме їм, майбутнім фахівцям у сфері фінансів та фінансової діяльності, стануть у пригоді знання щодо того, як чітко організувати фінансову діяльність підприємства в умовах невизначеності та постійних змін у навколишньому ринковому середовищі.

В останнє десятиліття цей предмет став об'єктом пильної уваги, а з початком економічних реформ — і предметом, що потребує глибокого і всебічного вивчення при підготовці фахівців економічного профілю.

Звичайно ризик асоціює лише з несприятливими економічними та фінансовими наслідками господарювання, що ведуть до втрат ресурсів і прибутку. І в цьому змісті скасування ризику корисно і необхідно. За допомогою вивчення джерел і факторів ризику можна запобігти ризику, виключити його чи піти з ризикової зони.

Але такий однобічний підхід до ризику ґрунтується лише на здоровому глузді, а не па науковій підставі. Якби господарський ризик був пов'язаний тільки з негативними результатами, то була б зовсім незрозумілою готовність до нього підприємців. Насправді підприємець йде на ризик, незважаючи на можливі втрати, оскільки тут існує могутній стимул — підвищений прибуток.

У цьому контексті доречно згадати, що в словнику В. Даля ризик визначається, з одного боку, як небезпека чого-небудь, а з іншого — як дія, що потребує сміливості, рішучості, заповзятливості в надії на щасливий результат.

Із сказаного випливає основна мета цього конспекту лекцій — сформувати знання про економічну сутність ризиків, чинники, що їх зумовлюють, оволодіти методами їхнього оцінювання і мінімізації при прийнятті управлінських рішень.

Ризик притаманний будь-якій сфері людської діяльності. Це пов'язано з багатьма умовами та чинниками, які впливають па позитивний результат рішень, що приймаються. Ризик неотримання прогнозних показників почав яскравіше проявлятись при товарно-грошових відносинах, конкурентній боротьбі суб'єктів господарського процесу. Будь-який суб'єкт ринкових відносин проявляє власну готовність іти на ризик в умовах невизначеності, тому що поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. Тому становлення ринкових відносин, побудованих на економічних законах, зумовило необхідність вивчення теорії ризику.

Метою курсу є забезпечення розуміння широкої гами економічних ризиків, що виникають у процесі господарської діяльності, урахування їх при прийнятті управлінських рішень і розробку заходів щодо зменшення їх впливу на показники ефективності функціонування підприємства та його фінансовий механізм.

Конспект лекцій охоплює весь спектр застосування сучасної теорії управління ризиком: аналіз і виявлення ризику, фінансові механізми управління ним (у тому числі страху­вання і самострахування), методи передачі ризику, ор­ганізацію попереджувальних заходів і т. д. У конспекті лекцій розглядаються всі основні види ризиків, проведено їхній порівняльний аналіз у контексті ситуації невизначеності, характерної для прийняття управлінських рішень в умовах ринкової економіки.

Як відомо, в процесі навчання у студентів виникають труднощі щодо запропонованої економічної ситуації до адек­ватної моделі, а також у застосуванні для їхнього вирішення прийнятного математичного апарату.

Засвоєння навчального матеріалу зумовлюється значною мірою активізацією діяльності безпосередньо самих студентів. Тому є методичні рекомендації до проведення практичних занять, тестування та виконання контрольної роботи.

Тема 1. РИЗИК ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

1. Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику.

2. Основні причини економічного ризику.

3. Функції ризику.

4. Види втрат у підприємницькій діяльності.

5. Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування.

6. Класифікація ризику.

7. Поведінка суб’єктів ризику.

8. Ставлення до ризику й ефективність ризику.

В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елемен­том підприємництва. У Законі України "Господарський ко­декс України" сказано, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність, спрямо­вана на виробництво продукції., виконання робіт, надання по­слуг і здійснення торгівлі з метою одержання прибутку. Однак процес прийняття відповідальності одночасно є й процесом прийняття на себе ризику. Отже, здатність і готовність до ризику — якість, що притаманна підприємцю.

В умовах політичної й економічної нестабільності міра ри­зику значно зростає. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення ризиків дуже актуальна, що підтверджується даними про зростання збитковості підприємств промисловості.

Для того щоб охарактеризувати поняття “ризик” розглянемо, що таке ситуація ризику. Кожна людина у побутовій, виробничій і інших видах діяльності постійно стикалася із ситуаціями, коли вона не має однозначного рішення, але обов’язково потрібно зробити вибір одного з декількох варіантів рішень, які мають різну ймовірність здійснення. Акт розуміння людиною того, що вона стикнулася із ситуацією ризику можна охарактеризувати терміном “усвідомлення ризику”. Це необхідний компонент, що взаємопов’язує існуючу ситуацію ризику і безпосередню ризикову дію, оскільки усвідомлення змісту ситуації ризику дозволяє людині зняти її шляхом-вибору й реалізації однієї з наявних альтернативних дій.

Цей комплекс зняття ситуації ризику і відповідає поняттю “ризик”, що в загальному представляє собою процес “зняття невизначеності”. Графічна модель ризику виглядає наступним чином (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Графічна модель ризику

В економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів ризику, у розумінні його змісту, співвідношення об'єктивних і суб'єктив­них сторін. Розмаїтість думок про сутність ризику пояс­нюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському зако­нодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, ризик — це складне явище, що має безліч неспівпадаючих, а іноді проти­лежних реальних основ.

Розглянемо деякі існуючі підходи до трактування категорії "ризик". Походження терміна "ризик" має свої витоки із грецьких слів ridsikon, гіdsа — стрімчак, скеля. В італійській мові rіsikо — небезпека, погроза; risqoe - лавірувати між скель. У французькій мові гіsqoe — погроза, ризикувати (бук­вально — об'їжджати стрімчак, скелю).

У словнику Вебстера "ризик" визначається як "небезпека, можливість збитку чи втрат". У словнику Ожегова "ризик" визначається як "можливість небезпеки" чи як "дія наудачу в надії на щасливий результат".

Як показує аналіз, у літературі значно поширене судження про ризик як про можливість небезпеки чи невдачі. Ана­логічне положення склалося і в економічній літературі. У книзі "Фінансовий менеджмент" дається таке визначення.

Ризик — це імовірність виникнення збитків чи недоодер­жання доходів порівняно з прогнозованим варіантом.

Під ризиком прийнято розуміти імовірність (погрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи поява додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.

Ризик — це діяльність, пов'язана з подоланням невизначе­ності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого мається можливість кількісно і якісно оцінити імовірність досягнення передбаченого результату, невдачі і відхилення від мети.

Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”.

Ризик (Террі) – це рівень невпевненості пов’язаний з проектом або з інвестуванням.

Ризик (Вебстер) – визначається як небезпека, можливість збитку або втрат.

Ризик (Райсбер) – це загроза або небезпека виникнення збитку в найширшому сенсі слова.

Ризик (Бобров) – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом.

Ризик (Вітлінський, Наконечний) – є вартісним виразом імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.

Ризик (Грабовий) – це ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.

Таким чином, категорію "ризик" можна визначити як не­безпеку втрати ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ре­сурсів.

У зазначених визначеннях виділяється така характерна риса ризику, як небезпека, можливість невдачі. Однак усі ці визначення не охоплюють усього змісту терміна "ризик". Для повнішої характеристики визначення "ризик" доцільно вияви­ти поняття "ризикова ситуація", оскільки воно безпосередньо поєднане зі змістом терміна "ризик".

Поняття ризикової ситуації можна визначити як поєднан­ня, сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситу­ацію і виступають причинами ризику (рис. 1.2).

Ризикова ситуація пов'язана зі статичними процесами; її супроводжують три одночасних умови:

- наявність невизначеності;

- необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмовлення від вибору також є різно­видом вибору);

- можливість оцінити імовірність здійснення вибраних альтернатив.

Слід зазначити, що ризикова ситуація якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизна­ченості характеризується тим, що імовірність досягнення ре­зультатів подій чи рішень стосовно цих подій у принципі не має одностайної альтернативи.

Рисунок 1.2 - Об'єктивні та суб'єктивні причини ризику

Отже, ризикову ситуацію можна схарактеризувати як різновид невизначеності, коли настання подій імовірне і може бути визначене, тобто в цьому випадку об'єктивно існує мож­ливість оцінити імовірність подій, що приблизно виникають внаслідок сумісної діяльності партнерів по виробництву, дій конкурентів чи супротивника, впливи природного середовища на розвиток економіки, впровадження науково-технічних до­сягнень і т. ін.

Найбільш повно природа ризику відображена в наступному визначенні:

Господарський ризик – це діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з доланням невизначеності в ситуації необхідного вибору, у процесі якого вони мають можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.

Економічний ризик представляє собою об’єктивно-суб’єктивну категорію.

Основними характеристиками ризику є його елементи:

- об’єкти;

- суб’єкти;

- джерела ризику.

Об’єкт ризику – це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Суб’єкт ризику – це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єктів ризику.

Джерела ризику – це чинники (явища або процеси), які спричиняють невизначеність або конфліктність результатів.

Наявність всіх елементів ризику є необхідною умовою наявності ризику. Для забезпечення раціональності прийняття рішень в умовах ризику обов’язковою умовою є оцінка й обґрунтування ризику.

Алгоритм проведення економічної оцінки господарського ризику:

1). Визначення всіх можливостей ризиків певного виду діяльності на основі співставлення сприятливих і негативних наслідків такої діяльності;

2). Оцінка кожного виду ризику:

- кількісна – якісна – інтегральна

3). Вибір та обґрунтування заходів по мінімізації ризику. Визначення ефективності цих заходів.

Створення ризикової ситуації обумовлено наступними чинниками:

Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетра­диційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більшефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.

Регулятивна функція має суперечливий характер і вис­тупає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У пер­шому випадку — коли властивість ризикувати — один зі шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб'єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного урахування зако­номірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик висту­пає як дестабілізуючий фактор.

Захисна функція полягає в наступному. Якщо для підприємця ризик — природний стан, то нормальним повинне бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзят­ливим підприємцям потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик.

Аналітична функція ризику зв'язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв'язку з чим підприємець у процесі прий­няття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані.

Існують різні точки зору з приводу об'єктивної і суб'єктивної природи економічного ризику. Розглядають три сторони ризику: суб'єктивна, об'єктивна і суб'єктивно-об'єктивна.

Суб'єктивна сторона (природа ризику) проявляється в то­му, що підприємці неоднаково сприймають одну й ту саму вели­чину економічного ризику в силу розходження психологічних, моральних, ідеологічних принципів орієнтації, установок. Крім того, економічний ризик завжди пов'язаний з вибором певних альтернатив, розрахунком ймовірностей їх результату.

Об'єктивна сторона проявляється в тому, що це поняття відображує реально існуючі явища, процеси, сторони діяль­ності, причому економічний ризик існує незалежно від того, усвідомлює підприємець його наявність чи ні, враховує чи ігнорує його.

Суб'єктивно-об'єктивна сторона визначається тим, що економічний ризик породжується як суб'єктивними процеса­ми, так і тими, які не залежать від волі чи свідомості підприємця.

Виходячи з вищесказаного, виділимо основні джерела економічного ризику, до яких відносяться:

- спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха;

- випадковість подій;

- наявність різних тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів (наприклад, конкуренція);

- імовірний характер науково-технічного прогресу;

- неповнота і невірогідність інформації про об'єкт, явище;

- обмеженість і недостатність ресурсів;

- неможливість однозначного пізнання об'єкта, процесу, явища;

- відносна обмеженість свідомості діяльності підпри­ємця, розбіжності в соціально-психологічних установ­ках, оцінках, стереотипах поведінки;

- незбалансованість основних компонентів господарсь­кого механізму.

Визначимо необхідні умови виникнення економічного ри­зику.

Насамперед, ризик виникає лише тоді, коли має місце не­визначеність, відсутність вичерпної інформації про умови прийняття рішень. Якщо все відомо — ризик відсутній. Тільки при багатоваріантності майбутнього, наявності елементів непередбаченості можна казати про наявність ризику. Так, при абсолютній впевненості у недоторканості внеску його власни­ку не спаде на думку застрахувати внесок. Отже, невизна­ченість є однією з причин виникнення ризику.

Під невизначеністю розуміється наявність неповної інформації про умови прийняття господарських рішень, а не відсутність будь-якої.

Наявність економічного ризику є певна ознака зрілості економіки, її розвинутості. В економіці з низьким рівнем ви­робництва траєкторія її розвитку практично детермінована стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення. Якщо ж відсутні альтернативи рішень, то й відсутній ризик. Отже, ризик може існувати лише за умови активного управління та регулювання економікою.

Ризик відсутній також у випадку, коли немає зацікавле­ності в результатах прийняття рішень. Припустимо, що питан­ня про набір на спеціальність вирішує колектив кафедри. Як­що співвідношення між "попитом" на фахівців даної спеціаль­ності та їх випуском не впливає на життєдіяльність колективу кафедри, то кожен з її членів нічим не ризикує. Таким чином, економічний ризик можливий лише тоді, коли керована еко­номічна система функціонує в умовах невизначеності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена в кінцевому результаті.

Основними принципами ризик-менеджменту є принцип масштабності й принцип мінімізації.

Суть першого полягає в тому, що господарюючий суб’єкт повинен прагнути до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Основним методом, що дозволяє ідентифікувати ці сфери ризику є причинно-наслідковий метод. Сутність якого можна зобразити графічно:

Метод дає змогу розглядати господарське рішення одночасно в декількох вимірах, відшукуючи “слабкі місця” з закладеним потенціалом негативних наслідків.

Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків в господарській практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного підбору заходів по мінімізації ризику, здійснюється його класифікація.

Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:

Рисунок 1.5 – Ідентифікація ризиків в господарської діяльності

1). За належністю до країни функціонування господарського об'єкта:

- внутрішні;

- зовнішні.

2). За рівнем виникнення:

- фірмовий (мікрорівень);

- галузевий;

- міжгалузевий;

- регіональний;

- державний;

- глобальний.

3). За сферою походження:

- соціально-політичний;

- адміністративно-законодавчий;

- виробничий;

- комерційний;

- фінансовий;

- природно-екологічний;

- демографічний;

- геополітичний.

4). В залежності від причин виникнення:

- ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;

- пов’язані з нестачею інформації;

- пов’язані із суб’єктивним впливом.

5). За ступенем обґрунтованості прийнятого ризику:

- обґрунтований;

- частково обґрунтований;

- авантюрний.

6). За ступенем системності:

- системний (систематичний);

- несистематичний (унікальний – носять разовий характер).

7). У відповідності до допустимих меж:

- допустимий;

- критичний;

- катастрофічний.

8). За адекватністю часу прийняття рішення:

- попереджувальний;

- поточний;

- запізнілий.

9). В залежності від кількості осіб, що приймають рішення:

- індивідуальний;

- колективний.

10). За характером дії:

- динамічний – це ризик непередбачуваних втрат, які може нести підприємство протягом деякого періоду часу;

- статистичний – це ризик можливих втрат, які несе підприємство за короткий період часу.

11). В залежності від можливого результату:

- чистий;

- спекулятивний.

Чисті ризики – передбачають отримання або нульового, або негативного результату. До них належать: погодні ризики, виробничі ризики.

Спекулятивні – виражаються в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До них відноситься більша частина фінансових ризиків, в тому числі інвестиційний ризик.

В результаті проведених досліджень окремих галузей господарської діяльності для них виявили усталені характерні комплекси ризиків.

Види ризиків цінних паперів:

1. ризик падіння загально-ринкових цін;

2. ризик інфляції;

3. галузевий ризик;

4. фінансовий ризик;

5. ризик ліквідності цінних паперів;

6. систематичний і несистематичний ризики.

Ризик у фінансовому менеджменті:

Фінансовий ризик являє собою частину комерційного ризику і характеризується потенційними фінансовими втратами. В фінансовому менеджменті виділяють такі основні види ризиків:

- кредитний;

- відсотковий;

- валютний;

- ризик втрачених фінансових зисків.

Фінансовий менеджмент у практичній діяльності проявляється в двох аспектах:

1. як складова частина господарської діяльності суб’єкта ринку;

2. як спеціалізована галузь підприємницької діяльності.

Банківський ризик як ризик спеціалізованої фінансової установи:

- кредитний;

- відсотковий;

- валютний;

- ризик ліквідності банку;

- ризик фінансування;

- акціонерний ризик;

- товарний ризик;

- ризик андеррайтінгу (ризик гарантування випуску цінних паперів);

- політичний ризик;

- загальноекономічний ризик;

- демографічний ризик;

- ризик репутації.

Валютний ризик. Валютний ризик – це загроза втрат, пов’язаних із зміною курсу іноземних валют під час здійснення угод по їх купівлі-продажу.

Основні види валютного ризику:

- трансляційний ризик – випадкове зменшення певної суми коштів (пасивів підприємства) у результаті перерахунку їх вартості з однієї валюти в іншу.

- операційний валютний ризик – це випадкове зменшення чистого притоку грошових коштів (зниження прибутків) від господарських операцій у результаті зміни валютного курсу.

- економічний валютний ризик виражається через випадкове зниження конкурентоспроможності товару, зниження довгострокової рентабельності підприємства внаслідок зміни валютного курсу.

Інвестиційний ризик представляє собою можливість неотримання, недоотримання або невчасного отримання коштів від проекту, на реалізацію якого здійснено інвестиції. Виділяють такі ризики інвестування:

1) в залежності від сфери прояву:

- економічні;

- політичні;

- соціальні;

- екологічні;

- інші.

2) за формами інвестування:

- ризик реального інвестування;

- ризик фінансового фінансування.

3). в залежності від джерел виникнення:

- систематичний, який “вбудований” у механізм дії інвестиційного ринку і не залежать від конкретного проекту;

- несистематичний ризик або ризик, який пов’язаний з функціонуванням даного конкретного інвестиційного проекту.

Виділяють дві групи ризиків: статичні (прості) і ди­намічні (спекулятивні).

Статичні ризики завжди несуть у собі втрати. Залежно від причини втрат статичні ризики поділяються на такі групи:

- ймовірні втрати внаслідок негативного впливу на акти­ви фірми стихійних лих;

- ймовірні втрати внаслідок злочинних дій;

- ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого для підприємницької фірми законодавства;

- ймовірні втрати внаслідок погрози власності третіх осіб, що приводить до змушеного припинення діяль­ності основного постачальника чи споживача;

- втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових працівників фірми або основного власника підприєм­ницької фірми.

Динамічний ризик несе в собі або втрати, або прибуток. Во­ни є складними для управління. До них відносять різні види політичних ризиків, економічних ризиків, галузевих ризиків.

Комерційний ризик — це ризик, що виникає в процесі ре­алізації товарів і послуг, зроблених чи куплених підприємцем. Основні причини комерційного ризику:

- зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту (потреб) на товар, реалізований підприємством, витис­нення його конкуруючими товарами, введення обме­жень на продаж;

- підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

- непередбачене зниження обсягів закупівель порівняно з наміченими, що зменшує масштаб усієї операції й збільшує витрати на одиницю об'єму реалізованого то­вару (за рахунок умовно постійних витрат);

- втрати товару;

- втрати якості товару в процесі обертання (транспорту­вання, зберігання), що приводить до зниження його ціни;

- підвищення витрат обертання порівняно з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених відраху­вань, що призводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційний ризик містить у собі такі різновиди:

- ризики, пов'язані з реалізацією товару (послуг) на ринку;

- ризики, пов'язані з транспортуванням товару (транс­портний);

- ризики, пов'язані з прийманням товару (послуг) покуп­цем;

- ризики, пов'язані з платоспроможністю покупця;

- ризики, пов'язані з форс-мажорними обставинами.

За структурною ознакою комерційні ризики поділяються на майнові, виробничі і торгові.

Майнові ризики. — це ризики, пов'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсію, перенапруження технічної й технологічної систем і т. п.

Виробничі ризики — це ризики, пов'язані зі збитком від зу­пинки виробництва внаслідок впливу різних факторів і, на-сам перед, із втратою чи пошкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировини, транспорту і тлі.), а також ризики, пов'язані із впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торгові ризики являють собою ризики, пов'язані зі збитком через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, непостачання товару і т.п.

Окремо варто виділити транспортні ризики. Транспортні ризики класифікуються залежно під міри відповідальності и чотири групи: Е, Р. С, О.

Група Е включає ситуацію, коли постачальник (прода­вець) тримає товар на власних складах. Ризик приймає на себе постачальник до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група Р містить три конкретні ситуації передачі відповідальності і ризиків:

- РСА означає, що ризик і відповідальність продавця пе­реносяться на покупця в момент передачі товару в до­мовленому місці;

- РАЗ означає, що відповідальність ризику за товар пере­ходить від постачальника до покупця у визначеному договором порту;

- РОВ означає, що продавець знімає із себе відповідальність після відвантаження товару.

Група С включає ситуації, коли експортер, продавець ук­ладають з покупцем договір на транспортування, але не прий­мають на себе ніякого ризику. Це такі конкретні ситуації:

- СРК — продавець оплачує вартість транспортування до місця перебування, але ризик і відповідальність за схо­ронність товару і додаткові витрати бере на себе поку­пець;

- СІ — крім обов'язків, як у випадку СРК, продавець за­безпечує й оплачує страховку ризиків під час транспор­тування;

- СРТ — продавець і покупець поділяють між собою ри­зики й відповідальність. У визначений момент (якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком пе­реходять від продавця до покупця;

- СІР — ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але, крім того, продавець забезпечує й оплачує вартість страховки товару.

Група О означає, що всі, транспортні ризики лягають на продавця. До цієї групи відносяться такі конкретні ситуації:

- ВА — продавець приймає на себе ризики до певного державного кордону, а далі ризики приймає на себе по­купець;

- ВР — передача ризиків продавцем покупцеві прохо­дить на борті судна;

- ВР — передача ризиків відбувається в момент перебу­вання товару в порту.

Виробничий ризик — це імовірність збитків чи додаткових витрат, пов'язаних із перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій, низь­кою якістю сировини чи роботи персоналу і т.п.

До основних причин виробничого ризику відносяться:

- зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, простою обладнання, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку виробленої продукції;

- зниження цін, за якими планувалося реалізовувати продукцію (послугу) у зв'язку з її недостатньою якістю, несприятливими змінами ринкової кон'юнктури, підвищенням попиту;

- збільшення матеріальних витрат через перевитрату ма­теріалів, сировини, палива, енергії, а також за рахунок збільшення транспортних витрат, торгових витрат, на­кладних та інших додаткових витрат;

- зростання фонду оплати праці за рахунок перевищення наміченої чисельності або виплат більш високого, ніж за­плановано, рівня заробітної плати окремим робітникам;

- збільшення податкових платежів та інших відрахувань підприємства;

- низька дисципліна постачань, перебої з паливом і елек­троенергією;

- фізичний і моральний знос устаткування.

Фінансовий ризик — це ризик, що виникає при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або кошти.

До фінансових ризиків відносяться валютний ризик, кре­дитний ризик та інвестиційний ризик.

Валютний ризик — це імовірність фінансових втрат у ре­зультаті курсу валют у період між зміною курсу валют у період між змінами контракту з фізичними особами та виробництвом і розрахунків по ньому. Валютний курс, що установлюється з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий.

Серед основних факторів, що впливають на курс валют, потрібно виділити:

- стан платіжного балансу;

- рівень інфляції;

- міжгалузеву міграцію короткострокових капіталів.

У цілому на рух валютних курсів впливає співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти. Крім економічних, на валютний курс впливають політичні фактори. У свою чергу від валютного курсу безпосередньо залежить зовнішньоеко­номічна діяльність країни. Рівень валютного курсу значною мірою визначає конкурентоспроможність країни на світових ринках. Занижений валютний курс дає можливість одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт. Протилежна еко­номічна ситуація виникає при завищеному курсі валюти (зниженні ефективності експорту і зростанні ефективності імпорту).

Значні непередбачені коливання, відрив валютного курсу від купівельної спроможності підсилюють напруженість у ва­лютно-фінансовій сфері, порушують нормальний міжнарод­ний обмін. Розрізняють три різновиди валютного ризику: еко­номічний, переводу, угод.

Економічний валютний ризик для підприємства полягає в тому, що вартість його активів і пасивів може змінюватися у більшу чи меншу сторону (в національній валюті) через май­бутні зміни валютного курсу. Це також відноситься до інвес­торів, закордонні інвестиції яких — акції чи боргові зо­бов'язання — приносять доход в іноземній валюті.

Валютний ризик переводу має бухгалтерську природу і пов'язаний з різноманіттям в обліку активів і пасивів підприємства в іноземній валюті. У випадку, якщо відбу­вається падіння курсу іноземної валюти, у якій виражені акти­ви підприємства, вартість цих активів зменшується.

Варто мати на увазі, що ризик переводу являє собою бух­галтерський ефект, але мало чи зовсім не відбиває еко­номічний ризик угоди. Більш важливим з економічної точки зору є ризик угоди, який розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, а отже, на майбутню при­бутковість підприємства в цілому.

Ризик угод — це імовірність наявних валютних збитків по конкретних операціях в іноземній валюті. Такий ризик вини­кає через невизначеність вартості в національній валюті інва­лютної угоди в майбутньому. Цей вид ризику існує як при ук­ладенні торгових контрактів, так і при одержанні чи наданні кредитів. Він складається за можливості зміни величини над­ходжень чи платежів при перерахуванні в національній ва­люті.

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого вста­новлюються правові й економічні взаємовідношення між спо­живачами і продавцями валют. Попит на іноземну валюту пов'язаний із залежністю економіки від імпорту й зумовлений конвертованістю валюти.

Таким чином, при укладенні контрактів необхідно врахо­вувати можливі зміни валютних курсів.

Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Він пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором через викорис­тання для фінансування діяльності підприємства зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами: банком та іншими фінансовими установами, контрагентами, постачаль­никами і посередниками, а також з акціонерами.

Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особли­вості і причини виникнення кредитного ризику:

- несумлінність позичальника, який одержав кредит;

- погіршення конкурентного положення конкретного підприємства, який одержав комерційний чи банківський кредит;

- несприятлива економічна кон'юнктура;

- некомпетентність керівництва підприємства і т.д.

Будь-яка фінансова діяльність є ризиковою. Багато фінан­сових відносин будуються в умовах невизначеності, коли не­обхідно вибирати напрям дій з декількох варіантів, здійснення яких складно прогнозувати. Господарське середовище стає усе більш ринковим, вносить у господарську діяльність додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. Звідси і з'являються умови невизначеності, тобто неясності і невпевненості в одержанні очікуваного кінцевого результату.

У зв'язку із значним збільшенням збиткових підприємств можна зробити висновок про те, що без оцінювання фактора невизначеності фінансових відносин у господарській діяль­ності не обійтися, без цього складно одержати адекватні реаль­ним умовам результати діяльності.

Кредитний ризик — це імовірність того, що партнери — учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання як у цілому, так і за окремими позиціями. Змен­шити вплив такого ризику можна, обговоривши контракт на попередньому етапі, проаналізувавши можливі вигоди і втра­ти від його висновку.

Фінансові відносини завжди поєднані з невизначеністю економічної кон'юнктури, що випливають з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з різно­манітних сфер пропозиції капіталів і розмаїтості критеріїв інвестування засобів, з обмеженості знань у сфері бізнесу і ко­мерції та інших обставин. Кожен учасник фінансових відно­син споконвічне) позбавлений заздалегідь відомих однознач­них заданих параметрів, гарантій успіху: забезпеченої частки участі в господарській діяльності, допустимості до виробни­чих ресурсів за фіксованими цінами, стійкості купівельної спроможності грошових одиниць, незмінності норм і норма­тивів та ін.

Відсотковий ризик виникає через коливання відсоткових ставок, що приводить до зміни витрат на виплату чи відсотків доходів на інвестиції, а виходить — до зміни величини прибут­ку (чи втрат) порівняно з очікуваним. З цим видом ризиків зіштовхуються банки, страхові та інвестиційні компанії, а та­кож нефінансові підприємства, що займають кошти чи вклада­ють їх в активи, які приносять відсотки (державні цінні папе­ри, облігації підприємств і т.д.). Методи управління відсотко­вим ризиком — опціони, ф'ючерсні операції і т.д.

Відсотковий опціон являє собою фінансовий інструмент, створений і використовуваний як спосіб хеджування відсотко­вих ризиків і засіб одержання прибутку від зміни відсоткових ставок. Це дуже вигідно власникові опціону. Опціон захищає власника від найгіршого варіанта змінювання відсоткової ставки і разом з тим забезпечує виграш від позитивних змін її на ринку. Головний недолік опціону — його висока вартість.

Найпростіший вид фінансової угоди — однократне надан­ня в борг певної суми з умовою її повернення через певний час. Для визначення ефективності такої угоди застосовуються по­казники: відносне зростання і відносне зниження. Ці величи­ни характеризують збільшення капіталу кредитора, віднесене або до початкового внеску, або до кінцевої суми.

Кожен цінний напір засвідчує фінансову операцію. Особи, які беруть участь в операції, повинні чітко уявляти її результа­ти, вигідність і ефективність. Існують загальні схеми і поняття, за якими визначають ефективність операції, порівнюють різні операції і вибирають найефективніші з них.

Багато фінансових контрактів, у тому числі контракти по цінних паперах, передбачають однократну виплату в кінцеву дату і багаторазові виплати в різні проміжки часу. Для будь-якої фінансової операції з чітко обговореними термінами і су­мами взаємних платежів як міра її ефективності може бути ус­тановлений відсоток. Вибираючи між різними варіантами можливих фінансових операцій, інвестор завжди орієнтується на операцію з вищою ефективною ставкою.

Ринок фінансових ресурсів поєднує кредитний і валютні ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів власності і частина кредитного ринку утворюють ринок цінних паперів. На кредитному ринку встановлюються взаємини між підприємствами та громадянами, що мають по­требу у фінансових коштах, і організаціями та громадянами, що їх можуть надати на певних умовах.

Ринок цінних паперів поєднує частину кредитного ринку і ринок інструментів власності. Він охоплює операції з випуску і обертання інструментів позики й інструментів власності. До інструментів позики ми відносимо векселі, облігації, сер­тифікати; до інструментів власності — усі види акцій та інші види цінних паперів. Рийок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справу з позиковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності — із власним капіталом.

На кожному з цих ринків здійснюється фінансово-еко­номічна діяльність і проводяться операції та угоди, яким при­таманні фінансові ризики. Ризики виникають у зв'язку з ру­хом фінансових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів у вигляді відсоткового, валютного, кредитного, ко­мерційного (бізнес-ризик) та інвестиційного ризиків.

Ринок цінних паперів породжує інвестиційний ризик, сутність якого полягає в ризику втрати вкладеного капіталу й очікуваного доходу. На ринку цінних паперів покупці фінан­сових інструментів можуть бути або інвесторами, або спеку­лянтами, або гравцями. Інвестор вкладає гроші на тривалий термін, розраховує на одержання доходу у вигляді дивідендів чи відсотків і намагається мінімізувати ризик утрати вкладе­ного капіталу. Спекулянт розраховує на одержання доходу за рахунок одномоментних угод на ринку. Володіючи повною інформацією про стан ринку, вони практично виключають ри­зик. Гравці йдуть на ризик, сподіваючись угадати тенденції і "зробити гроші" на очікуваній зміні курсу фінансових інстру­ментів.

При інвестуванні інвестор виходить насамперед з ро­зумінь безпеки і лише потім — з розрахунків одержання май­бутнього прибутку. Ринковий ризик визначається можливою втратою первинного капіталу.

Інноваційний ризик — це імовірність утрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових то­варів (послуг), які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає за таких умов:

- при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару чи послуги порівняно уже з тим, що використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємству тимчасо­вий надприбуток доти, поки воно є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації підприємство зіштовхується лише з одним видом ризику — можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;

- при створенні нового товару (послуг) на старому устат­куванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки по­питу на новий товар чи послугу додається ризик невідповідності якості товару (послуги) у зв'язку з викорис­танням старого устаткування;

- при виробництві нового товару (послуги) за допомо­гою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе ризики: того, що новий товар (послуга) може не знайти покупця; невідповідність нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового това­ру (послуги); неможливості продажу створеного устаткуван­ня, тому що воно не підходить для виробництва іншої про­дукції у випадку невдачі.

Підприємницький ризик пов'язаний, насамперед, з вибо­ром і ухваленням управлінського рішення па різних рівнях структури управління: галуззю чи прийняттям його підрозділами. Ризик підприємницької діяльності, крім еле­ментів господарського ризику, включає специфічні види ризи­ку, пов'язані з особистими майновими грошовими внесками в створення даного підприємства. Підприємницький ризик включає ризик повної чи часткової втрати майна чи грошово­го внеску, в тому числі і ризик банкрутства, характерний для ринкових відносин.

Господарський ризик - невід'ємна частина господарської діяльності будь-якого підприємства незалежно від форми власності. Його можна визначити як діяльність суб'єктів підприємств, пов'язану з подоланням невизначеності в ситу­аціях неминучого вибору, у процесі якого є можливість оціни­ти імовірність досягнення бажаного результату чи невдачі, відхилення від мети.

У практичній діяльності господарські ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактора господарського ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, роз­робляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

Господарський ризик у підприємницькій діяльності мож­на поділити на види:

- ризик втрати майна внаслідок стихійних лих;

- ризик виникнення цивільної відповідальності за зби­ток, який нанесено навколишньому середовищу;

- ризик втрати прибутку;

- ризик, пов'язаний з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- технічний ризик, пов'язаний з експлуатацією обладнан­ня, будівельно-монтажних споруджень і т.ін.;

- комерційні ризики, спричинені недопоставкою про­дукції, невиконанням фінансових зобов'язань;

- валютний ризик, пов'язаний з розширенням сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Одним з важливих видів підприємницького ризику є ри­зик утрати майна. Цей вид ризику можна поділити на такі підвиди:

- ризик, пов'язаний з утратою майна внаслідок стихійних лих;

- ризик, пов'язаний із втратою майна внаслідок крадіжки, в тому числі крадіжки зі зломом, викраден­ням транспортних засобів і т. ін.;

- ризик, пов'язаний із втратою майна внаслідок аварії на виробництві;

- ризик втрати майна під час транспортування;

- ризик, пов'язаний з відчуженням майна внаслідок не­правомірних дій місцевих органів влади.

Бізнес-ризик виникає у випадках, коли комерційна і госпо­дарська діяльність компанії виявляється менш успішною, ніж очікувалося. Наприклад, може зменшитися обсяг реалізації через те, що конкуренти знизили ціни чи запропонували на ринку конкурентоспроможний товар. Одне з основних за­вдань менеджменту — звести бізнес-ризик до мінімуму шля­хом забезпечення ефективного функціонування виробництва, ретельного вивчення ринків збуту продукції і послуг та гнуч­кого реагування на зміни, що відбуваються на ньому.

В умовах ринкового господарства актуальним для підприємця стає ризик цивільної відповідальності. Під цивільною відповідальністю варто розуміти обов'язок кожної особи відшкодовувати збиток, нанесений іншій особі. Ризики цивільної відповідальності характерні для всіх сфер життя — як господарської діяльності, так і особистого життя громадян. До числа таких ризиків варто віднести: ризик виникнення відповідальності за забруднення навколишнього середовища, за недотримання договорів постачань, якість продукції, що ви­пускається перед прийняттям.

Одним з найбільш значних для підприємців видів ризику є ризик втрати прибутку з різних причинах. До цієї групи вхо­дять такі види ризиків:

- ризик втрати прибутку внаслідок змушених перебоїв у виробництві;

- ризик втрати прибутку внаслідок втрати майна;

- ризик втрати прибутку через невиконання договірних зобов'язань;

- ризик втрати прибутку внаслідок зміни кон'юнктури ринку і переходу на випуск іншої продукції;

- ризик втрати прибутку через заміну застарілого облад­нання і впровадження нової техніки й технології;

- ризик втрати прибутку внаслідок проведення страйків та дії інших суспільно-політичних факторів.

Ринковий ризик включає такі підвиди ризиків, пов'язані з внутрішнім і зовнішнім ринком: ризик у визначенні структури й обсягів виробництва, нових і старих виробів; ризик, пов'яза­ний з цінами і запитами, тобто з можливістю покриття за до­помогою платоспроможного попиту витрат щодо задоволення у виробах, які реалізуються за визначеними цінами.

Із зовнішнім ринком пов'язаний ризик зміни цін на світо­вому ринку і ризик, пов'язаний з митними обмеженнями.

Але незважаючи на значний потенціал втрат, який несе в собі ризик, він є і джерелом можливого прибутку.

Фінансові інвестиції і ризики присутні в нашому житті усюди. Спочатку ми думаємо, як заробити гроші, а потім — або як їх потратити сьогодні, або як зберегти протягом якогось періоду і збільшити для майбутніх витрат. Найважливішими факторами доходності будь-яких фінансових вкладень є час і ризик. Ризик пов'язаний з невизначеністю майбутньої ситу­ації. Він виникає тоді, коли реальні події відрізняються від очікуваних. Ризик може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Якщо ми сподіваємося на удачу і не діємо, то це — пасивна по­зиція. Якщо ми намагаємося застрахуватися від негативних впливів і забезпечити успішний результат у майбутньому, то це — активна позиція.

У міру розвитку ринкових відносин у наш і й державі буде посилюватися і підприємницький ризик. Усунути умови не­визначеності майбутнього в підприємницькій діяльності не­можливо, тому що вона є елементом об'єктивної діяльності. У цьому полягає об'єктивний бік фінансових відносин в умовах невизначеності. Але існує і суб'єктивний бік. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує безліч можливих ви­ходів і представляє імовірності їхнього здійснення, робить вибір з безлічі альтернатив. Сприйняття таких умов залежить під підприємця, його характеру, складу розуму, психологічних особливостей, рівня знань.

Оскільки економічний ризик є невід'ємною рисою підприємницької діяльності, то зі зміною форм і механізмі;? господарювання підприємств в умовах переходу країни до ринкових відносин слід виділити його особливості.

Особливістю сучасного економічного ризику є його то­тальність, всеосяжність. Це пояснюється багатьма причинами, але визначальною є та, що стрижень ринкових перебудов ста­новить науково-технічний прогрес. Передбачити його резуль­тати з абсолютною точністю неможливо, оскільки він ґрун­тується на науковій творчості. Науково-технічний прогрес по­роджує нові технології, види матеріалів, які в стислий строк можуть здійснити революцію на ринку. Тому капіталовкла­дення, які раніше вважалися перспективними, можуть призве­сти до створення потужностей з виробництва неконкурентос­проможної продукції. Або навпаки, сектор національної еко­номіки з обмеженої галузі діяльності перетворюється на індустрію, яка визначає розвиток сучасної економіки, як на­приклад, інформатика.

У домашинну епоху економічний ризик ототожнювався з ризиком втрати (заморські подорожі, азартні ігри тощо). У ма­шинну епоху економічний ризик — це ризик первісного ринку, банкрутства, втрати засобів для існування. У сучасну, технотронну епоху ризик втрати не є визначальним. Сучасна інтер­претація економічного ризику — це не втрата, якої можна за­знати під час реалізації підприємцем управлінського рішення, а можливість відхилення від цілі, заради якої приймалось рішення. Тобто сучасний економічний ризик визначається не стільки втратами, скільки відсутністю значних економічних результатів.

Безумовно, економічний ризик містить негативні моменти для підприємця, який приймає рішення. Проте повна відсутність ризику для нього — свідчення серйозних дефектів в організації процесу управління підприємством. Ще в стародавньо-індійському економічному та соціальному трактаті "Артхашастра" (II ст. до н.е. — III ст. н.е.) дається рекомен­дація надсилати вельможу в область, яку він розорив надмірними поборами, для того щоб обурене населення зни­щило його. Як бачимо, ще в ті часи управління державою було пов'язане з ризиком, а некомпетентне управління каралося. Сьогодення дає більш цивілізовані методи покарання безпо­радного, некомпетентного керівника — це демократичні вибо­ри. Відсутність же будь-якого ризику для особи, яка приймає рішення стосовно управління соціально-економічною систе­мою, означає відсутність стимулів до компетентного керівництва і є побічним свідченням відсутності демократії.

Для існування економічного ризику необхідна не тільки демократія, а й можливість приймати одноособові рішення (елементи централізму). Навіть під час прийняття рішення на повністю демократичних засадах (наприклад, голосуванням) кожен з членів колективного органу управління приймає одпоособоне рішення, піддаючи голос за ту чи іншу альтернативу, а отже, ризикує. Про це свідчать коливання рейтингу депу­татів за результатами поіменного голосування в країнах з роз­винутою демократією.

Важливість фактора економічного ризику зумовила пере­творення його на товар; створився потужний ринок ризику. Диференціація умов господарювання та прийняття рішень щодо об'єктів ризику, а також різне відношення до ризику у суб'єктів спричинюють необхідність обміну ризиком. Потуж­ними споживачами ризику є страхові компанії, фірми, ор­ганізації, фонди. Вони отримують ризик від багатьох суб'єктів ризику і за деяку винагороду повертають їм певні гарантії. Іноді економічний ризик бажаний для суб'єктів, тому він створюється штучно (гральний бізнес).

Таким чином, економічний ризик, виступаючи об'єктивною необхідністю сучасного суспільства, набуває ті риси і особливості, які притаманні соціально-економічному стану країни на певному етапі її розвитку.

Схильність людини до ризику є категорією суб’єктивною, тобто індивідуальною для кожної особи і впливає на манеру прийняття рішення керівника будь-якого рівня, що, в свою чергу, може визначити ризик об’єкта, а отже і ефективність його функціонування.

Теорія ризику виділяє три моделі людини в залежності від схильності до ризику. Графічно поведінку можна представити на рисунку 1.6.

1). Якщо для людини більш бажаним є отримання гарантованого доходу ніж участь у ризикованому проекті, то така людина не є схильною до ризику. Плата за ризик – це сума коштів, яку людина несхильна до ризику готова заплатити, щоб уникнути ризику.

2). Якщо людині байдуже чи обрати участь у ризикованому проекті, чи отримання гарантованого виграшу, то така людина нейтральна до ризику.

3). Якщо для людини ризикований проект є більш привабливим порівняно з отриманням гарантованого виграшу, то ця людина є схильною до ризику.

Рисунок 1.6 – Модель поведінки осіб в залежності від схильності до ризику

Але в реальному житті кожна людина являє собою складне поєднання різних схильностей, що стосується і схильності до ризику. Статистичні дослідження показали, що людина може мати схильність до ризику коли йдеться про невеликі суми грошей і надзвичайно обережною щодо значних сум коштів. Тому функція корисності реальної людини здебільшого має такий вигляд, як відображено на рисунку 1.7.

Рисунок 1.7 – Модель поведінки реальної особи щодо схильності до ризику

Мета діяльності будь-якого менеджера полягає у постійному пристосуванні до обставин, у спробах модифікувати, змінити обставини, що склалися або у відкладені рішення на деякий час із тим, щоб зменшити ризик. При чому в залежності від особистої схильності до ризику та інших психічних характеристик, менеджер може пристосуватись до ризику двома шляхами. Розрізняють внутрішні й зовнішні пристосування до ризику.

Зовнішнє пристосування до ризику або екстравертність приставляє собою сукупність способів і методів за допомогою яких суб’єкт ризику намагається активно вплинути на зовнішнє середовище.

Внутрішнє пристосування або інтравертність характерне для осіб мало схильних до ризику, переконані у неможливості прямого впливу на зовнішнє середовище. Їх основні інструменти – це збір додаткової інформації, виграш у часі, поглиблення, обґрунтування варіантів рішення та генерація нових альтернатив рішень.

Для характеристики поведінки суб’єкта в умовах ринку у залежності вій його ставлення до ризику розглянемо наступний приклад.

На малюнку представлено характеристику п’яти компаній у залежності від рівня ризику та віддачі. Використовуючи діаграму ризику необхідно оцінити стратегію інвестора та/або менеджера у залежності від схильності до ризику.

Рисунок 1.8 – Залежність між ризиком та доходом

Ситуація з точки зору інвестора.

Поиск по сайту: