АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема 6. РИЗИК ТА СИСТЕМНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ

Читайте также:
  1. E. Продукт, натуральні властивості якого змінені з метою обману споживача
  2. Xімічні властивості аренів
  3. Аналіз і оцінка комерційного ризику
  4. АНАЛІЗ ОТРИМАНИХ ОПТИМАЛЬНИХ РІШЕНЬ
  5. Аналіз ризику виникнення небезпеки.
  6. Аналіз ризику підприємства методом «краватка-метелик»
  7. Аналіз ризику та ефективності управління портфелем фінансових інвестицій.
  8. Аналіз системи «витрати-випупуск-прибуток» як інструмент обгрунтування виробничо-маркетингових рішень
  9. Аналіз факторів, що впливають на рівень фінансово-економічних ризиків
  10. Аналіз фінансових інвестицій у системі прийняття управлінських рішень.
  11. Аудиторський ризик і його оцінка
  12. Багатокритеріальність у задачах прийняття рішень.

 

1. Системні властивості рішень

2. Еластичність рішень

3. Надійність та ризикованість планів розвитку та функціонування економічних об’єктів

4. Маневреність рішень

У ринковій економіці підвищуються вимоги до забезпечення прийнятного рівня ризику та надійності планів і економічних рішень, бо за “ненадійність”, невиправдану ризикованість доводиться розраховуватися власними коштами. Зокрема, якщо економічна система буде мати низькі маневрові властивості, то це не дозволяє швидко реагувати на умови функціонування та розвитку, що постійно змінюються.

Одним з основних напрямків урахування невизначеності, неповноти інформації у теорії оптимального планування є концепція адаптивності плану.

Системні властивості планових рішень слід розглядати з урахуванням в явній формі таких важливих характеристик планів як ризик та надійність їх реалізації, еластичність, маневреність, гнучкість, інерційність, живучість, стійкість тощо.

Серед характеристик господарських планів найбільш важливою є їх ефективність. Через зміну умов реалізації плану фактичний рівень ефективності може значно відхилятися від планового, що зумовлює нестабільність, нестійкість та підвищений ризик у функціонуванні економічної системи. Якщо за несприятливих умов урожайність кормових культур знизилася на 25 %, то це призведе до зниження надоїв молока через відсутність кормів більш ніж на 25 %, що негативно вплине на обсяг виручки, одержаної від реалізації продукції, прибутку та рентабельність. Тому одним з важливих завдань планування є проблема стійкості, стабільності показників ефективності тощо.

Між системними характеристиками планів існує тісний зв’язок: між ризиком та надійністю, надійністю та еластичністю, ризиком та еластичністю. Наприклад, маневрені якості планів мають значний вплив на еластичність, надійність, ризикованість.

Еластичність – це економічна категорія, яка характеризує міру реагування однієї змінної величини на зміну іншої. Еластичність – це показник, що показує процентну зміну однієї залежної змінної внаслідок однопроцентної зміни іншої змінної.

Існують різні способи характеристики еластичності плану, серед яких найчастіше використовується такий: вивчається ступінь впливу рівня забезпеченості ресурсами та виробництво продукції, його ефективність. Досить зручно встановлювати зв’язок між показниками недопоставки ресурсів і відносної зміни обсягу виробництва продукції. Наприклад, Bl – обсяг виробництва l–ї продукції; Di – обсяг i-го русурсу; - обсяг недопоставки i-го ресурсу; - недовипуск l-ї продукції.

Тоді характеризує рівень недозабезпеченості i-м ресурсом, недовипуск продукції.

Якщо відомий механізм формування оптимального плану, то можна встановити залежність

 

У кожній точці цього відношення характеризує жорсткість, а обернена величина - еластичність плану.

Оскільки економічні системи ієрархічні, то для забезпечення відповідного рівня еластичності всієї системи необхідно, щоб плани нижчих рівнів системи задовольняли відповідний рівень еластичності, тобто задається норматив еластичності. Для вищого рівня ієрархії системи треба визначити оптимальну еластичність.

Адаптивний підхід до планування розвитку та функціонування економічних систем передбачає, що методика прийняття планових рішень за умов невизначеності інформації (вхідні та внутрішні параметри) повинна охоплювати як стадії проектних розробок плану, так і відображати способи аналізу та оцінки ризикованості плану, а також способів компенсації чи нейтралізації негативних збурюючих дій.

Надійність визначається як потенційна ймовірність виконання плану. Ризик (напруженість) – як ймовірність його невиконання.

Ці два поняття взаємопов’язані. На практиці вводять бали ризикованості планів і цю величину розраховують за формулою

 

Rk=A(1-Hk) (6.1) або Rk= , (6.2)

 

де Rk – ризикованість (напруженість) планів по к-й продукції;

А, В – коефіцієнти бальності;

Нк – надійність планів по к-й продукції.

У практиці планування йдеться зокрема про стимулювання напруженості (ризикованості) планів. При цьому слід пам’ятати, що максимальній надійності відповідає мінімальний ризик (напруженість) і навпаки.

Прийняття планового рішення за умов невизначеності передбачає:

1. Прийняття плану з максимальною чи достатньою надійністю його виконання. При цьому надійність плану характеризує ступінь певності у виконанні рішень, які у ньому містяться.

2. Наявність кількісної оцінки надійності та ризику як оцінок міри відхилення фактичних значень тих чи інших показників від запроектованих.

3. Вияв засобів і способів забезпечення необхідного рівня ризику через відповідний рівень надійності та адаптивності розвитку систем, що в свою чергу проявляється через допустимі варіанти економічного маневрування у цій системі.

Для визначення надійності функціонування економічної системи використовують апарат теорії надійності технічних систем. Для цього розробляють структурну схему об’єкта, визначають ймовірність характеристики для окремих елементів та зв’язків.

Якщо економічну систему можна зобразити як послідовне об’єднання окремих елементів, то її надійність визначається за формулою

 

, (6.3)

 

де Нm – надійність m-го елементу.

Наприклад, надійність роботи машинобудівного об’єднання визначається надійністю роботи заготівельних, механічних цехів та слюсарно-складальних цехів тощо.

При паралельному з’єднанні окремих елементів у процесі виробництва надійність визначається за формулою

 

. (6.4)

 

Підвищити надійність (зменшити ризик) можна за рахунок різних факторів, серед яких найвагоміше є підвищення еластичності планів. Між надійністю і еластичністю існує тісний взаємозв’язок, тобто має місце така залежність

(6.5)

 

де Hl - надійність плану по випуску l–ї продукції;

M()математичне сподівання недопостачання i–го ресурсу;

- середній в діапазоні (0; ) коефіцієнт еластичності по випуску l-ї продукції.

Оскільки в промисловості, сільському господарстві, будівництві одночасно виробляють багато видів продукції, то виникає потреба визначити надійність (ризикованість) плану по випуску продукції по валу. Для цього використовують формулу

 

(6.6)

 

де H – надійність плану по валу;

- математичне сподівання відносної недопоставки i-го ресурсу;

Cl - вартість одиниці l–ї продукції; Bl – обсяг l–ї продукції.

З цієї формули випливає, що надійність плану по валу залежить від рівня еластичності, розміру планового завдання, а також від функції розподілу недопоставки ресурсів. На рівень еластичності діють такі основні фактори:

- резерви ресурсів та продукції;

- маневреність планів;

- взаємозамінюваність продукції, ресурсів, технологій тощо.

За допомогою резервів ресурсів можна теоретично досягнути будь-якої еластичності, але при цьому мають місце різні витрати амортизаційних відрахувань, втрати ресурсів під час зберігання, ризик невикористаних можливостей у виробництві продукції тощо. Тобто існує необхідність мати оптимальний рівень резервів.

Маневреність рішень – це важливий фактор поліпшення еластичності, підвищення надійності та зниження ризикованості планів.

Маневреність розглядається як реакція системи на змінення зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану, а також цільових його стратегій.

Затверджені, а особливо реалізовані рішення, набувають властивостей інертності, бо вже здійснені деякі заходи. Змінення умов реалізації плану потребує корекції значень шуканих параметрів. Однак змінення умов відбувається, як правило, в той момент, коли шукані параметри вже внесли відповідний “внесок” необерненості плану. Ця необерненість якраз і розглядається як додаткові обмеження на маневрування елементами системи, що представлені у відповідній моделі шуканими параметрами.

Таким чином, кожному інерційному планові можна співставити свою інерційну післядію. Задача полягає утому, щоб на стадіях до затвердження планових рішень врахувати їх післядію, тобто характеристики наступного інерційного поводження кожного з можливих варіантів.

Існує широка гама можливостей маневрування:

1) ресурсами;

2) продукцією;

3) способами функціонування;

4) інтенсивностями способів.

По кожному з перелічених напрямків можливі два способи маневрування:

- зміна об’ємних характеристик;

- організація взаємозаміни у межах наявних можливостей.

Слід зазначити, що маневреність – це категорія, якою можна і треба керувати. Тому вона виступає як важлива характеристика оптимальних планів, на яку суттєво діють некеровані внутрішні та зовнішні фактори.

Маневреність через еластичність впливає на рівень ризику. При розробці надійних, з допустимим ризиком, еластичних планів треба виходити із конкретних умов і цільових стратегій.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)