Дрібниць і не стати в результаті цього смішним

Цицерон зазначав, що для знаходження змісту промови ораторові потрібні три речі:

Проникливість, розуміння (наука) і ревність (запопадливість). Він визнавав, що на першому

місці серед ознак оратора має бути обдаровання, але без ревності не обійтися, бо "саме

обдаровання збуджується у діяльність" ревністю.

Цицерон писав, що для оратора немає нічого важливішого під час "виголошення

Промови, ніж прихилити до себе слухача і так його збудити, щоб він керувався більше

якимсь душевним пориванням і хвилюванням, між порадою і розумом". Як бачимо, антична

Риторика надавала перевагу почуттям і моралі, а не розуму і практичності.

Чим досягається прихильність і, отже, як можна подолати опір аудиторії? На це в

Цицерона також є відповідь: "Прихильність же досягається достоїнством людини, її

Подвигами і бездоганним життям... ораторові приходить на допомогу ще м'якість голосу,

Скромний вираз обличчя, ласкавість мовлення; якщо ж доводиться виступати різкіше, слід

Показати, що _______ти змушений це робити проти волі. Досить корисними бувають ознаки

Добродушності, благородства, лагідності, поштивості, відсутності жадоби й

Користолюбства; всі ці прикмети людини дуже сприяють прихильності до неї і відвертають

Від тих, хто цими якостями не володіє. Неможливо викликати у слухача ні жалю, ні

Ненависті, ні ворожнечі, ні страху, ні слів співчуття, якщо всі ці почуття, які оратор прагне

Викликати у судді, не будуть виражені або, краще сказати, викарбувані на його власному

обличчі".

Є й суто практичні застереження:

• вступ має бути не швидким, щоб слухачі могли зрозуміти суть справи,

висновки - не повільними й не затягнутими;

• хто говорить коротко і стримано, може повідомити про щось, але не

схвилювати;

• ненависть приборкують доброзичливістю, озлоблення знищується

співчуттям;

• вправно використані веселий жарт, дотепний гумор також викликають

Прихильність слухачів, пом'якшують суворість, показують оратора людиною

Освіченою й тонкою.

Таким чином, ораторський ідеал класичної античної риторики майже повністю

Сформований у трактатах Цицерона, оскільки римський оратор врахував і думки своїх

Попередників-грецьких риторів.

У риториці Арістотеля варто підкреслити таке актуальне положення про довіру до

оратора, яка допомагає подолати опір аудиторії: "Є три причини, що викликають довіру до

мовця... - це розум, доброчинність і доброзичливість...".

У гомілетиці основна вимога до оратора полягала в тому, щоб він відповідав

Морально-етичному канону християнських заповідей.

У творіннях першого церковного проповідника Василя Великого сказано: "Хай не

Буде в тебе софістичних прикрас у слові... промов гордовитих і рішучих, але у всьому

Відсікай величність. Будь добрим з другом, не злопам'ятним до зухвалих, людинолюбним

До смиренних, утішай злощасних, відвідуй хворих, зовсім ні до кого не стався презирливо,

Поиск по сайту: