АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Творча діяльність та її значення для фахівця – аграрника

Читайте также:
  1. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  2. Definitions. Визначення.
  3. I. Визначення сімейства рослини.
  4. II. Визначення видової приналежності рослини.
  5. IV. Основні поняття і визначення,
  6. V. Призначення на військові посади, переміщення по службі. Атестування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом
  7. VІІІ. Зовнішньоекономічна діяльність держави
  8. А) Визначення термінології
  9. А)3 год після прибуття товарів у пункт призначення та може корегуватися на підставі законодавчих актів
  10. А.Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
  11. АЛГОРИТМ ДІЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА З ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ФАХІВЦЯМИ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ
  12. Аналітичні прцедури для визначення основних тенденцій стану та руху об’єкту дослідження.

Лекція

Тема: Діяльність

План

Поняття про діяльність.

Структура діяльності.

Основні різновиди діяльності та їх роль у розвитку особистості.

Творча діяльність та її значення для фахівця – аграрника.

Життя у всіх своїх формах пов’язане з рухом і по мірі його розвитку рухова активність набуває все більш досконалі форми. Активність тварин включає елементарні форми дослідження оточуючого середовища і научіння. Активність людини дуже різноманітна. Крім всіх видів і форм, характерних для тварин, вона також, має особливу форму – діяльність. Людина існує, розвивається і формується як особистість завдяки активній взаємодії з навколишнім середовищем, яка відбувається у формі діяльності. Активність є атрибутом живої матерії, що забезпечує її життєво важливі зв’язки з навколишнім світом. Постійна мінливість зовнішніх умов ще на ранніх стадіях філогенезу зумовила виникнення активних психічних форм, що управляють практичною взаємодією живого організму з навколишнім предметним середовищем.

Діяльність можна визначити, як специфічний вид активності людини на пізнання і творче перетворення оточуючого середовища, включаючи саму себе і умови свого існування. В діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, удосконалює свої здібності, зберігає і удосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б у природі.

В результаті продуктивного, творчого характеру своєї діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і на природу. Користуючись цими знаряддями, людина побудувала сучасне суспільство, міста, машини, з їх допомогою створила нові предмети вжитку, створила матеріальну і духовну культуру і в результаті удосконалила саму себе. Історичний прогрес, який мав місце за останні декілька десятків тисяч років, зобов’язаний своїм походженням саме діяльності, а не удосконаленням біологічної природи людей.

Активність тварин породжують природні потреби, а діяльність людини породжується, як природними, так і штучними потребами. Тварини використовують лише те, що їм надала природа, людина навпаки, створює більше ніж використовує. Також головною відмінністю активності від діяльності є те, що діяльність має мотив, ціль.

Діяльність людини Активність тварини
Спрямовується потребами (природними і суспільними) Спрямовується природними потребами
Носить продуктивний, творчий характер Використовують лише те, що дала природа
Діяльність перетворює саму людину, його здібності, потреби Активність тварин не змінює їх самих
Діяльність людині не дана з народження, вона обумовлена соціально – культурним оточенням Активність тварин генетично обумовлена

 

Отже, діяльність – це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яка регулюється усвідомленою метою. Не завжди мета має усвідомлений характер, наприклад, дошкільник не завжди усвідомлює потреби, які спонукають його гратися, а молодший школяр – мотиви своєї навчальної діяльності. Іноді і дорослі люди не завжди усвідомлюють вибір тих чи інших планів діяльності.

Ми можемо говорити, що діяльність породжує потреби, цілі і мотиви, але існують і інші механізми: в ході діяльності формуються нові мотиви, потреби.

Діяльність людини реалізується в її діях. Дія - це відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети. Дія може бути, як зовнішньою, яка виконується за участю рухового апарату та органів чуття, так і внутрішньою – розумовою. Операція – поєднання більш дрібних фрагментів поведінки.

Діяльність є динамічною системою, яка здатна до змін, а між внутрішньою (психічною) і зовнішньою (фізичною) складовими діяльності відбуваються взаємопереходи.

Процес переходу від зовнішньої реальної до внутрішньої, ідеальної називають інтеріоризацією. Завдяки інтеріоризації психіка людини набуває здатності оперувати образами предметів, яких у даний час немає в полі зору. Відповідно процес переходу від внутрішньої (психічної) до зовнішньої (предметної) діяльності називають екстеріоризацією. Наприклад: обдумавши хід розв’язання задачі, учень починає записувати послідовність дії у зошит.

Розвиток особистості неможливий без оволодіння людиною соціально виробленими засобами виконання діяльності. При застосуванні тих чи інших інструментів, способів виконання діяльності кожна людина насамперед уявляє як діяти, як застосовувати ті чи інші знаряддя. Кожне таке уявлення розкриває внутрішню сторону дій, які відбуваються в зовнішньому плані. Сукупність цих уявлень називають інструментальною основою діяльності. Це поняття включає в себе:

· Знання

· Навички

· Уміння

Знання – це не тільки сукупність відомостей про щось, а й здатність людей орієнтуватись у системі соціальних відносин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях.

Знання як частина інструментальної основи діяльності тісно пов’язана з навичками.

Навички – це опанування до автоматизму способів використання певних засобів діяльності. Навичкою називають ще спосіб виконання дії, який у результаті повторення став автоматизованим.

Завдяки тому, що певні дії стають автоматичними, людина по – перше: дію виконує швидко і точно; по – друге, відбувається звільнення свідомості, тому вона може бути направлена на більш складні дії. Несвідомі дії бувають двох видів, ті які ніколи не усвідомлювалися і ті, які пройшли через свідомість і перестали усвідомлюватися. Перші – це вроджені, або набуті в перші роки життя автоматизми (моргання, схоплення предметів, ходіння і т.д.). Вони не усвідомлюються і не піддаються усвідомленню, більш того спроби їх усвідомити, звичайно дезорганізують діяльність. Наприклад: сороконіжка, яка не змогла і кроку ступити, коли в неї запитали, як вона дізнається якій нозі потрібно робити крок. А друга група автоматизмів – це саме навички. Отже, як відбувається автоматизація навички: людина може сама конструювати необхідні дії, шляхом поєднання рухів, а може наслідувати зразки виконання іншими людьми цих дій – цей спосіб легший. Перші спроби виконання важкі і мають багато помилок, але після повторів навичка виточується. Потрібно брати до уваги те, що механічне заучування навички набагато менш ефективне ніж усвідомлене заучування. Також потрібно спочатку мислено уявити дії навички, прокрутити в думках, а потім виконувати їх фізично. Цей спосіб дуже ефективно застосовують спортсмени: тренування рухів в уявленні, при повній нерухомості самого спортсмена. Гімнастика йоги побудована виключно на тонічній роботі м’язів. Тобто повністю йде під контролем свідомості але при найменшій фізичній активності. Тобто посилаються імпульси з мозкових центрів до м’язів. Також, потрібно зазначити, що автоматичні навички можуть знову переходити в область свідомості, це навіть, потрібно для того, щоб удосконалити їх.

На основі знань і навичок складається фонд умінь людини. Уміння – здатність усвідомлено виконувати певні дії. Для успішної діяльності потрібні не тільки навички як частково автоматизовані дії, що лише контролюються свідомістю, а й цілком усвідомлені дії, які спираються на знання – це уміння. Якщо навички людина застосовує у знайомих їй ситуаціях, уміння відповідають більш широкому класу ситуацій. Наприклад, людина може виявляти свої уміння за нових обставин діяльності.

Види діяльності:

У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра, у шкільному – навчання, у дорослому – праця.

Гра – це вид діяльності, результатом якого не є вироблення якогось матеріального чи ідеального продукту. Ігри найчастіше мають характер розваг дають змогу відпочити. Як основна форма активності дитини дошкільного віку ігрова діяльність є водночас основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень. Гра – це школа думки, почуттів і волі. В іграх не тільки виявляються, а й формуються всі психічні процеси та властивості дітей, спостережливість, уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, уміння, навички, здібності. В ігровій діяльності відбувається не тільки психічний, а й фізичний розвиток дітей, розвивається фізична сила, спритність, швидкість і точність рухів.

Навчання – свідома і цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством з метою підготовки дітей до майбутньої самостійної трудової діяльності. Навчання не обмежується шкільним віком людина навчається все життя. Навчання пов’язане з розвитком особистості. Навчаючись дитина розвивається, а розвиваючись, здобуває нові можливості зрозуміти та засвоювати складніші знання.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних духовних благ. Вона є необхідною умовою існування та розвитку людини. Праця – це жива єдність фізичного та психічного. У процесі праці активізуються, виявляються різні фізичні і психічні властивості людини. Це та діяльність, в історичному розвитку якої вдосконалювалася психіка, відбувалося становлення свідомості. Перша і необхідна умова будь – якої праці – наявність мети: створити певний продукт. Праця буває: фізична і розумова.

Творча діяльність

Творча діяльність зумовлюється потребами суспільства. Усвідомлення цих потреб є джерелом різних задумів, ідей, проектів. Розпочинається творча діяльність з виникнення певного задуму. Для його здійснення потрібна попередня підготовча робота. Відомо, що Ч. Дарвін понад 30 років збирав наукові матеріали для написання своєї праці «Походження видів». Здійснення творчого задуму – велика і напружена робота, яка потребує участі та піднесення всіх сил людини, максимальної зосередженості її свідомості на предметі творчості. За цієї умови найчастіше виникають такі моменти творчого піднесення, які називаються натхненням і за наявності яких особливо успішно знаходяться нові способи розв’язання завдань, виникають нові, продуктивні ідеї. Натхнення виникає не до початку роботи, а під час неї як певний її наслідок. Звідси випливає, що для успішного досягнення мети треба систематично, регулярно працювати, а не очікувати, коли прийде натхнення. За словами П. Чайковського, натхнення – це такий гість, який не полюбляє відвідувати лінькуватих. Воно виникає у процесі наполегливої роботи.

Творчий підхід до справи є необхідною умовою продуктивної діяльності, соціального та науково – технічного прогресу суспільства.

Контрольні запитання:

1. У чому принципова відмінність діяльності людини від складних форм поведінки тварин?

2. Дайте характеристику взаємозв'язків між основними компо­нентами діяльності.

3. Чим відрізняється вміння від навички?

4. Встановіть риси схожості і відмінності, які існують у грі дітей і діяльності дорослих.

Література

1. Бандурка О. Основи психології і педагогіки. - Харків: Нац.ун-т внутр. справ, 2003.-336 с.

2. Гоцуляк В.П. Основи психології та педагогіки. - К.: НАУ, 2001.-164с.

3. Климов Е. А. Общая психология. - М.: Юнити-Дана, 1999. -512с.

4. Колесниченко Л. А. Основи психології та педагогіки. - К.: КНЕУ, 2002. -158с.

5. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 2001. – 304с.

6. Максименко С. Д. Загальна психологія. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

7. Маклаков А.Г. Общая психология. – Спб: Питер, 2000. – 592с.

8. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб. – 5 – те вид., стер. – К.: Вища школа, 2006. – 487 с.: іл..

9. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. – 4-е изд. –М.:ВЛАДОС, 2001

10. Основи психології: Підручник // За ред. О. В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

11. Общая психология / Под ред. С.Д.Максименко. – М.: «Рефл-бук», «Ваклер», 1999.

12. Психологія: Підручник // За ред. Ю.Л. Трофимова. – К.: Либідь, 2003. – 558с.

13. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.

14. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

15. Туркот Т.І., Виноградова Т.І. Психологія трудових відносин. Навчальний посібник. – 2-е вид. доп. – Херсон: «Айлант»,2007. – 368с.

16. Шапарь В.Б. Словарь практического психолога. – М.: Форсинг, 2004.–734 с.

 

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)