АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методика розрахунку вражаючих факторів вибухів

Читайте также:
  1. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  2. III. Метод, методика, технология
  3. IV. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ
  4. А. Методика розрахунків збитків внаслідок забруднення атмосферного повітря
  5. Алгоритм розрахунку
  6. Аналіз факторів макросередовища на ринку пива України
  7. Аналіз факторів, що впливають на зміну товарних запасів
  8. Аналіз факторів, що впливають на рівень фінансово-економічних ризиків
  9. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику підприємства
  10. АТТЕСТАЦИЯ РАБОТНИКОВ: СУЩНОСТЬ, ЦЕЛИ, ЗАДАЧИ, НАЗНАЧЕНИЕ, МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНИЯ.
  11. Б. Методика катетеризации лучевой артерии.
  12. Б. Методика розрахунку збитків від забруднення водних ресурсів.

Характерними рисами вибухів ГПС, ППС є:

· виникнення різних типів вибухів: детонаційного, дефлаграційного чи комбінованого (найбільш розповсюджений);

· утворення п'яти зон ураження: детонаційної (бризантної), дії продуктів вибуху (вогненної кулі), дії ударної хвилі, теплового ураження та токсичного задимлення;

· залежність потужності вибуху від параметрів середовища, у якому відбувається вибух (температура, швидкість вітру, щільність забудови, рельєф місцевості);

· для реалізації комбінованого чи детонаційного вибуху для ГПС і ППС обов'язковою умовою є створення концентрації продукту горіння в повітрі в межах нижньої та верхньої концентраційної межі (НКМ, ВКМ).

Детонація - процес вибухового перетворення речовини з надзвуковою швидкістю.

Дефлаграція - вибухове горіння з дозвуковою швидкістю.

Зона горіння - частина простору, у якій утворюється полум'я чи вогненна куля з продуктів горіння.

Зона дії ударної хвилі – територія в межах якої можливі руйнування, пошкодження будівель та споруд, а також завдання шкоди людині через надмірний тиск ударної хвилі.

Зона теплового ураження - частина простору, що примикає до зони горіння, у якому відбувається загоряння чи зміна стану матеріалів і конструкцій та вражаюча дія на незахищених людей.

Зона токсичного задимлення – частина простору, що включає наведені вище зони.

2.2.1. Визначення параметрів ударної хвилі у відкритому просторі.

Радіус зони детонаційної дії R1 дорівнює:

R1 =17,5× , [м],

де М -маса ГПС, ППС у резервуарі, т. Надмірний тиск у фронті ударної хвилі в межах зони Ф = 1700кПа.

Радіус зони дії продуктів вибуху R2:

R2 = 1,7×R1,

Надмірний тиск у зоні розльоту продуктів вибуху (R1 < Rу≤ R2) визначається за формулою:

Ф @ + 50,

де, Rу – відстань між ємністю з ГПС (ППС) та розглядуваним об’єктом (цехом).

Радіус дії ударної хвилі визначається за залежністю:

R3 =

Надмірний тиск у зоні дії повітряної ударної хвилі (R2 < Rу ≤ R3) обчислюється за формулою:

Ф =

 

Висновок зробити на підставі табл. 1 - щодо ураження незахищених людей ударною хвилею, табл. 2 - ступеня руйнувань ОЕ.

2.2.2. Визначення параметрів ударної хвилі в зоні НС у приміщенні.

У приміщеннях вибухонебезпечних об'єктів (цехах деревообробки, лакофарбових, складах палива, котелень, елеваторах) можливі вибухи і вибухове дефлаграційне горіння, у всьому об’ємі, оскільки межі приміщення не дають можливості розширюватися продуктам горіння.

Надмірний тиск вибуху для індивідуальних пальних речовин, що складаються з атомів С, H, N, CI, Br, І, F визначається за формулою:

max = ,

де Рmaх - максимальний тиск вибуху стехіометричної ГПС, ППС у замкнутому об’ємі, визначається за довідником. Якщо дані відсутні, то приймають Рmaх = 900 кПа; Р0 - початковий тиск у приміщенні, кПа (приймають Р0 = 101 кПа); М- маса ГПС, що потрапила у приміщення в наслідок аварії, т; z - коефіцієнт участі пальної речовини у вибуху в приміщенні, дорівнює: 0,5 - для пальних газів, промислового пилу; 0,3 - для легко займистої речовини (ЛЗР) і пальних рідин, нагрітих до температури спалаху і вище та при температурі нижче температури спалаху при утворенні аерозолю; Vво - вільний об’єм приміщення, м3; r п(г) - щільність пари (газу) при Р0, кг/м3, визначається залежністю:

r п(г) =

де Мр - молярна маса речовини, г/моль (табл. 3); tп - температура повітря в приміщенні, °С; j - коефіцієнт негерметичності приміщення і не адіабатичності процесу горіння, дорівнює 3; Сстх - стехиометрична концентрація газів чи пари, визначається за формулою:

Сстх = ,

де - стехиометричний коефіцієнт кисню в рівнянні реакції горіння, дорівнює:

= пс +

(пс, пн, п0, nГ кількість атомів С, Н, О та галогенів у молекулі пального).

Примітка. Стехиометричною сумішшю називають оптимальний склад речовин, у якому кількість компонентів відповідає формулі хімічної реакції горіння.

Радіус розкиду ГПС, ППС у приміщенні R0, м, розраховується за співвідношенням:

R0 = ,

де Vз – загальний об’єм приміщення, м3.

Примітка. 1) Вибух у приміщенні можливий тільки за значення фактичної густини речовини в повітрі більше небезпечної густини;

2) Якщо у приміщенні стався вибух з ΔР max >30кПа, то воно, як правило, руйнується (частково або повністю);

3) Вільний об’єм приміщення складає 80% від загального об’єму.

 

Висновок зробити на підставі табл. 1 - щодо ураження незахищених людей ударною хвилею, приміток та табл. 2 – щодо ступеня руйнувань приміщення ОЕ.

2.2.3. Розрахунок параметрів зон теплового впливу при вибухах ГПС (ППС)

При загорянні хмари ГПС утворюється вогняна куля з радіусом R вк із часом свічення t вк та інтенсивністю теплового випромінювання I, кДж/м2с, які визначаються за формулами:

, [м],

, [с],

, [кДж/м2с],

де М -маса ГПС, ППС у резервуарі, кг,

Rоб – відстань між ємністю та об’єктом (цехом).

Перетворюючи останню формулу можна визначити безпечний радіус дії вогняної кулі:

,

де І* - безпечна інтенсивність теплового випромінювання, критерій ураження людини (табл. 4), кДж/м2с

Тепловий імпульс U, кДж/м2, знаходять за формулою:

U = I×tвк.

Вражаючу дію теплового випромінювання визначають шляхом порівняння обчислених значень І та U за табл. 4 та табл.5.

2.2.4. Розрахунок параметрів зони теплового впливу, що може утворитися під час при пожежі.

Розміри зони теплового впливу розраховують за співвідношенням, яке визначає безпечну відстань Rбез, м, при заданому рівні інтенсивності теплового випромінювання для людини:

Rбез = ;

де c - коефіцієнт, що характеризує геометрію осередку горіння: c = 0,02 - якщо джерело горіння плоске (розлив на поверхні землі чи води нафти, бензину, іншої легкозаймистої речовини (ЛЗР) тощо); c = 0,08 - якщо джерело горіння об'ємне (палаючий будинок, резервуар); q0 - питома теплота пожежі, кДж/м2×с (табл. 6); I* - задана інтенсивність теплового випромінювання, кДж/м2×с - критерій ураження людини (табл. 4); R* - приведений розмір осередку горіння (пожежі):

- для палаючих будівель R* = (L - довжина стіни, h - висота будівлі), м;

- для штабелів пиленого лісу R* = (hш - висота штабеля), м;

- при горінні нафтопродуктів у резервуарах, ЛЗР R* = Dрез; пальні рідини R * = 0,8 Dрез, (Dрез - діаметр резервуара), м;

- при розливі пальної рідини R* = d, d- діаметр розливання (вільне розтікання), м:

R* = d = ,

де V - об’єм рідини, м3; - при виливанні в піддон R* = Lі - довжина піддону, м.

2.2.5. Розрахунок характеристик зони задимлення, що утворюється під час пожеж

Зона задимлення є небезпечною для людини, якщо вміст оксиду вуглецю складає понад 0,2%, вуглекислого газу понад 6%, кисню менше 17%. При наявності в зоні горіння НХР, пластмас, фанери можуть виділятися токсичні продукти: фенол, формальдегід, хлористий водень, ціаністий водень, оксиди азоту та інші речовини.

Зона задимлення при пожежі має форму трапеції (рис. 1)

Рис. 1. Зони вражаючого впливу на людину під час пожежі:

1 - палаюча споруда; 2- зона теплового впливу; 3- зона задимлення; В - ширина зони горіння, м, Г – глибина зони задимлення, м, Ш – ширина зони задимлення, м.

Ширину зони задимлення Ш визначають за формулою:

Ш = В+ 2DВ,

де = 0,1Г - при стійкому вітрі (відхилення менш ±6°); = 0,4Г- під час дії нестійкого вітру (відхилення більш 6°).

В розрахунках приймаємо – для стійкого вітру.

Глибину небезпечної за токсичною дією частини зони задимлення Г, м, визначають за співвідношенням

Г =

де Мт.п. - маса токсичних продуктів горіння, кг; D - токсична доза, мгхв/л (табл. 8); vnер - швидкість переносу диму (табл.7), м/с; К1 - коефіцієнт шорсткості поверхні: відкрита поверхня - 1; степова рослинність, сільгоспугіддя - 2; чагарник, окремі дерева - 2,5; міська забудова, ліс - 3,3; К2 - коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості повітря (інверсія - 1; ізотермія - 1,5; конвекція - 2).

 

Завдання: На підставі вихідних даних оцінити наслідки впливу землетрусу на споруду та людей, які знаходяться в ній в такому порядку. Визначити:

а) магнітуду землетрусу;

б) реальну інтенсивність землетрусу в районі розташування будинку;

в) час початку першої та другої фази землетрусу;

г) імовірність та ступінь руйнування споруди;

д) ймовірність, види та кількість втрат людей.

Вибух

Завдання: На підставі вихідних даних оцінити наслідки впливу вражаючих факторів вибуху на споруди та людей, які знаходяться в осередку дії вибуху, в такому порядку. Визначити:

1) параметри ударної хвилі у відкритому просторі або в приміщенні (див. вихідні дані).За вибухом у відкритому просторі:

а) визначити радіуси зон дії вибуху;

б) порівнюючи їх розміри з відстанню до споруди цеху (Rц), визначити в яку зону попадає цех;

в) визначити величину надмірного тиску в місці розташування цеху (∆Р), в залежності від зони, в якій він знаходиться;

г) зробити висновок щодо ураження незахищених людей ударною хвилею (табл.1) та ступеня руйнувань споруд ОЕ (табл. 2).

За вибуху в приміщенні цеху:

а) визначити величину надмірного тиску в приміщенні цеху (∆ Рmax);

б) визначити радіус розкиду ППС в приміщенні;

в) зробити висновок щодо ураження незахищених людей ударною хвилею (табл. 1) та ступінь руйнування цеху за приміткою та табл. 2.

2) параметри зон теплового впливу при вибусі:

а) визначити радіус дії вогняної кулі (Rвк);

б) час свічення вогняної кулі (tвк);

в) інтенсивність теплового випромінювання в місці розташування споруди цеху (І);

г) безпечний радіус дії вогняної кулі (Rбез);

д) тепловий імпульс (И);

е) зробити висновок щодо вражаючої дії теплового випромінювання шляхом порівняння обчислених значень S та И з табл. 4 та тал.5.

3) при виникненні займання матеріалів провести розрахунок параметрів зон теплового впливу, що може утворитися під час пожежі (Rбез) та зони задимлення при горінні споруди цеху (Г, Ш).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.01 сек.)