Суть митного регулювання та його вплив на економіку країни

На сьогодні митна політика і митна справа в цілому належать до числа найважливіших проявів суверенітету держави, що зумов­лює особливу увагу до них з боку законодавчої та виконавчої влади при формуванні міжнародно-правової позиції та вирішенні внутрішніх проблем держави.

Україна активно співпрацює з митними адміністраціями багатьох країн світу, є членом Ради митного співробітництва, продовжує процес приєднання до міжнародних конвенцій з питань митної справи та працює над гармонізацією українського митного законодавства із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з установлен­ням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, ста­новлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоеко­номічної діяльності України. У митній справі Україна додержуєть­ся визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та ко­дування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Взагалі митною політикою є складова внутрішньої і зовнішньої політики держави, комплекс заходів, здійснюваних із метою забез­печення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території, участі в реалізації торгово-політичних завдань внутрішнього ринку, стиму­лювання розвитку національної економіки. В Україні здійснюється єдина митна політика, що є складовою митної справи, а також внут­рішньої і зовнішньої політики України.

Україна визначає і проводить єдину митну політику, спрямовану на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку національної економіки, захист внутрішнього ринку та власного виробника, а також на розвиток митної справи, відповідно до загальновизнаних міжнародних норм.

Головні напрямки митної політики України такі: структура си­стеми органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладення; вільні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.

За визначенням ст. 2 Митного кодексу України митною політи­кою є система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митна політика та основні її елементи в основному збігаються в багатьох країнах, що спричинено інтеграційними процесами та розвитком гуманітарного законодавства, відкритістю суспільства, посиленням ролі та значення міжнародних зв’язків. Митна політика реалізується через митну справу.

Поняття "митна справа" в Митному кодексі України включає поняття "митна політика". Уявляється не зовсім аргументованим визначення митної політики як складової митної справи.

Основне заперечення проти такого підходу пов'язане із загально­прийнятою співпідпорядкованістю названих понять, за якої політика в певній сфері державного регулювання завжди первинна, а справа, як сукупність засобів і методів реалізації політики, завжди вторинна.

Питання митно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічних відносин. Отже, особливу увагу необхідно приділяти вирішенню проблем вдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні. Митна політика України розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіх сторін системи митно-тарифного регулювання відповідно до передових, загально­визнаних норм і правил міжнародної практики. Вона включала од­ночасне вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, роз­будови митної інфраструктури й активну участь в опрацюванні мит­них режимів, що мають забезпечувати мінімізацію митних проце­дур та ефективність митного контролю.

Митна політика разом із порядком і умовами переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, стягуванням митних платежів, митним оформленням, митним контролем та іншими за­собами проведення митної політики в життя визначаються законо­давцем як складові митної справи.

В інших державах підхід до питання участі митних органів у розробці національної митної політики має відмінності. Якщо латвій­ська митна служба відповідальна тільки за реалізацію державної митної політики, то керівник митної служби Бельгії, резюмуючи свої функції, стверджує, що "вони зводяться до розробки загальної митної політики, укладання довгострокових і короткострокових планів і, звичайно, до контролю їх виконання". Велику увагу він приділяє роботі в "Групі митної політики, що розробляє стратегію для митних служб країн — учасниць Європейського Союзу".

Митний кодекс Європейського Союзу не містить положень, що мають відношення до прямого нагадування терміна "митна політи­ка". Кодекс базується на концепції внутрішнього ринку, містить загальні правила і процедури, що забезпечують застосування тариф­них та інших заходів, здійснюваних на рівні Європейського Союзу в зв'язку з торгівлею товарами між Європейським Союзом і третіми країнами, реалізацію загальних заходів сільськогосподарської і тор­гової політики, виходячи з вимог цих загальних політик.

Національна митна політика тісно пов'язана і перебуває у відно­шенні прямого або непрямого підпорядкування щодо митної полі­тики низки міжнародних організацій, зокрема таких як Світова організація торгівлі і Всесвітня митна організація.

Митна справа у всіх країнах є виключною монополією держави. Це означає виключне право держави на розроблення засад митної політики і механізму її здійснення.

Формування митної політики передбачає необхідність врахування двох важливих підходів її формування: фритредерство та протекціонізм. Якщо перший – політика вільної торгівлі, за якої митні органи виконують переважно реєстраційні функції та не стягують експортні та імпортні мита, не встановлюють обмеження на зовнішньоторговий обіг, то другий, навпаки спрямований на захист власної промисловості та власного товаровиробника від зарубіжних конкурентів на внутрішньому ринку. Для протекціонізму характерні високі митні тарифи та обмеження імпорту.

Митний протекціонізм уперше був започаткований у XVI ст. в Англії і пов'язувався із промисловою революцією. Для захисту інтересів промисловців та підприємств від конкуренції з боку голландських та французьких товарів були введені високі ставки мита на товари, які ви­роблялись в Англії. Паралельно було обмежено або заборонено вве­зення товарів. Було введено такий порядок, за "яким дозволялось при­возити іноземні товари тільки на англійських суднах чи принаймні на кораблях країни походження товарів. При цьому за це стягувався до­датковий збір 3 колоній привозились товари виключно на англійських кораблях. Мета цих заходів полягала також й у позбавленні Голландії переваг та сили в торгівлі. Така політика тривала майже 400 років, що дозволило Англії стати не тільки могутньою морською державою, а й вийти за економічним розвитком на перше місце у світі.

Після того, як було досягнуто передових позицій у промисловості і дешевизні англійських товарів, Англія докорінно змінила свою митну політику і перейшла до фритредерства.

У країнах, де сповідується політика протекціонізму, посилюється спеціалізація тарифів, що призводить до їх громіздкості та заплута­ності, частих змін, у яких важко розібратися не тільки експортерам та імпортерам, самим митним органам. Тарифна політика при фрит­редерстві, як правило, стабільна. Тарифи мають низькі, інколи символіч­ні ставки, а митні надходження до бюджету формуються лише на основі декількох статей.

Формування сучасної митної політики України враховує стан її економіки, геополітичне становище та необхідність залучення інозем­них інвестиції, що неможливо зробити без політики фритредерства. Це пояснюється тим, що через країну проходять великі міжнародні транспортні артерії, Україна по суті є великим транспортним коридором. Будь-які спроби ускладнити пересування товарів по цих транспортних коридорах можуть призвести до важких наслідків для економіки. В той же час простежується тенденція до протекціонізму і захисту інтересів національного товаровиробника. На митну політику України впливають й суб'єктивні чинники, геополітичні тенденції, які змушують враховува­ти національні інтереси в митній політиці, захищати економічні інтереси як країни у цілому, так і її окремих регіонів.

Функціонально митна політика зводиться до забезпечення права громадян на пересування, забезпечення економічних інтересів України, в тому числі й фіскальної політики, забезпечення міжнародного еко­номічного, політичного, культурного та соціального співробітництва, зайняття місця у міжнародному розподілі ринків.

Митна політика України зводиться до необхідності забезпечен­ня її єдності на всій території, координації зусиль всіх митних органів на виконанні її пріоритетних напрямів, удосконалення нормативно-правової бази, взаємодії та тісній співпраці із митними органами інших країн. Митна політика містить елементи гуманітарної, економічної (зовнішньоекономічної), фінансової, науково-технічної, інвестиційної, природоохоронної спрямованості.

Поиск по сайту: