Короткі теоретичні відомості. Генетичний код– система запису спадкової інформації, за якою послідовність нуклеотидів у молекулах нуклеїнових кислот визначає

Генетичний код – система запису спадкової інформації, за якою послідовність нуклеотидів у молекулах нуклеїнових кислот визначає, послідовність амінокислот у молекулах білків. Оскільки в процесі реалізації генетична інформація переписується з ДНК на і-РНК, генетичний код читається за і-РНК і записується за допомогою 4 азотистих основ РНК (А, У, Г, Ц).

Генетичний код (табл. 5.1) характеризується такими властивостями:

– триплетність –кожна амінокислота кодується трьома сусідніми нуклеотидами (триплетом);

– універсальність –код єдиний для всіх організмів, одні й ті самі триплети кодують одні й ті самі амінокислоти у різних біологічних видів. Завдяки універсальності генетичного коду гени скеровують синтез відповідних білків навіть у чужих клітинах, якщо ці клітини включили їх у свої ДНК;

– виродженість, або множинність, — одна амінокислота може кодуватися більш ніж одним триплетом. Оскільки існує чотири типи нуклеотидів, генетичний код складається з 64 кодонів (4³ = 64), з них 61 кодон кодує 20 амінокислот. Три кодони (УАГ, УАА, УГА) – нонсенс-кодони не кодують жодної амінокислоти і для них не існує т-РНК; вони виконують роль сигналів завершення трансляції (стоп-кодони, кодони-термінатори). Одним триплетом кодуються метіонін і триптофан, інші 18 з 20 амінокислот – кількома (2, 3, 4 і 6).

Виродженість захищає генетичний код від мутаційних замін. Якщо в кодоні АГЦ, який кодує аргінін, станеться заміна цитозину на аденін, то зміст спадкової інформації від цього не порушиться і в білковій молекулі не відбудеться жодних змін, оскільки кодон АГА також кодує аргінін;

– специфічність – кожний окремий триплет кодує лише одну певну амінокислоту. Специфічність не суперечить множинності. Наприклад, триплет УУА кодує лише лейцин, тобто для цієї амінокислоти він є специфічним. Однак із цього не випливає, що лейцин не може кодуватися іншими триплетами, але це вже відображається такою властивістю, як множинність;

– неперекривність— конкретний нуклеотид входить до складу лише одного триплету, тобто якщо нуклеотид увійшов до складу попереднього триплету, то до складу наступного він уже входити не може;

– колінеарність – послідовність триплетів у ДНКвизначає порядок розташування амінокислот у молекулі білка. Це означає, що положення кожної амінокислоти в білковому поліпептиді залежить від положення триплету у молекулі ДНК. По суті, ген і поліпептид, який він кодує, є колінеарними;

– переважання двох перших нуклеотидів, тобто із трьох нуклеотидів кодону третій може варіювати.

Генетичний код має дивовежну компактність. Так, запис інформації, яка міститься в хромосомі тваринної клітини у вигляді літер, що символізують триплети нуклеотидів, становитиме книгу обсягом понад 500 тис. сторінок.

Таблиця 5.1 – Генетичний код

2. Відтворення спадкової інформації та її передавання наступним поколінням клітин. Відтворення відбувається у S-період інтерфази і забезпечується реплікацією молекули ДНК, передавання здійснюється в ході мітотичного механізму.

Реплікація (самоподвоєння, самовідтворення) – синтез ДНКна матриці ДНК, який забезпечує точне копіювання спадкової інформації. Здатність до самоподвоєння – унікальна властивість ДНК, притаманна лише їй і можлива завдяки комплементарності двох полінуклеотидів її молекули.

Етапами реплікації є:

– розкручування біоспіралі ДНК;

– локальне розведення її ланцюгів;

– стабілізація однониткових полінуклеотидів ДНК;

– поява з двох розведених ланцюгів Y-подібної структури (реплікативної вилки).

У такий спосіб утворюються дві дочірні молекули, ідентичні материнській. Кожна дочірня молекула складається з однієї старої (материнської) нитки й однієї нової нитки. Реплікація ДНК моделює процес самовідтворення на молекулярному рівні організації.

Оскільки тільки один материнський полінуклеотид збережений у кожній дочірній молекулі, такий тип реплікації має назву напівконсервативного.

Функції РНК полягають у тому, що всі види РНК забезпечують процеси, які супроводжують етапи синтезу білка: транскрипцію, трансляцію, реакції матричного синтезу.

Ген. Сучасний стан теорії гена

Одним з основних положень генетики є положення про те, що всі ознаки і властивості організмів визначаються одиницями спадковості – генами (від грец. genos – рід, походження).

Ген – елементарний, дискретний, матеріальний спадковий фактор – функціональна одиниця генетичної інформації; ділянка молекули ДНК (у деяких вірусів РНК), яка містить інформацію про послідовність амінокислот у молекулі поліпептиду (білка) або послідовність нуклеотидів у молекулах РНК.

Ген характеризується такими ознаками:

1. Кожний ген складається приблизно з 1000 пар нуклеотидів. Набір нуклеотидів та їх послідовність у кожному гені унікальні, що зумовлює специфічність гена, тобто здатність контролювати лише певну ознаку.

2. Більшість генів в еукаріотів є унікальними і представлені в геномі лише однією копією. Поряд з цим існують гени (гени р-РНК, т-РНК, гістонові гени), які представлені блоками, що складаються з тандемно повторюваних (один за одним) ідентичних генів або груп генів.

3. Найменшу функціональну одиницю генетичного матеріалу, яка кодує синтез певного поліпептиду, називають цистроном. Один цистрон кодує один поліпептид. Терміни «цистрон» і «ген» вживають практично як синоніми.

4. Ген має складну будову і здатний до мутацій та рекомбінацій. Найменшу ділянку цистрона, зміна якої може спричинити мутацію, називають мутоном (одиниця мутації), а найменшу ділянку, яка змінюється шляхом рекомбінації, – реконом (одиниця рекомбінації). Довжину мутонів і реконів найчастіше визначає одна (рідше дві) пара нуклеотидів.

5. Гени розташовані у хромосомах у певній послідовності в лінійному порядку (один за одним). Кожний ген займає певне місце (локус).

6. Існує кілька класифікацій генів. За функцією гени поділяють на:

– структурні –кодують синтез білків (по суті, це гени і-РНК);

– гени т-РНК – кодують синтез т-РНК;

– гени р-РНК –кодують синтез р-РНК;

– регуляторні –контролюють активність структурних генів.

7. Структурні гени еукаріотів мають мозаїчну будову. Вони містять екзони (інформативні ділянки кодують амінокислоти) та інтрони (неінформативні ділянки не кодують амінокислот).

8. Ген не бере участі в біосинтезі білка, він є матрицею для утворення посередників – різних молекул РНК, які безпосередньо забезпечують синтез.

9. Активність гена знаходиться під генним контролем та контролем факторів зовнішнього середовища.

10. Молекулярна організація геному еукаріот характеризується надлишковою кількістю ДНК. Так, розмір геному людини достатній для утворення близько 1,5 млн генів, але фактично в ньому міститься лише 35 тис. генів і більша частина ядерної ДНК не транслюється в амінокислотну послідовність.

11. Молекули ДНК здатні до репарації, тому не всі ушкодження гена ведуть до мутації.

12. Гени мають фіксовану локалізацію на хромосомі, тобто займають певний локус. Відомі також мобільні (міграційні) генетичні елементи (МГЕ), або мобільні гени. Це послідовності нуклеотидів ДНК, здатні до переміщення (транспозиції) по геному клітини. З ними пов'язують виникнення мутацій і варіацій.

13. Гени, за хромосомною теорією спадковості, розташовані в хромосомах лінійно в певній послідовності і не перекриваються. (Перекривні гени – винятки, виявлені в деяких вірусах.)

14. В еукаріотів відкриті псевдогени –послідовності нуклеотидів, які схожі на структурні гени, але не транслюються у функціонально активні поліпептиди.

Завдання до теми

1. Використовуючи таблицю універсального генетичного коду, закодуйте амінокислотну послідовність пропонованого поліпептиду в послідовність нуклеотидних триплетів молекул ДНК на вибір викладача.

2. Білковий поліпептид містить 248 амінокислот. Що важче: білок чи ген, який його кодує?

3. Молекулярна маса білка 18 000. Визначити довжину інформативної частини гена, який кодує цей білок.

4. Початкова ділянка молекули білка має такий склад:

АСП-ЛЕЙ-АЛА-СЕР-АЛА. Визначити кількісне співвідношення А + Т до Г + Ц (коефіцієнт специфічності) ланцюга ДНК, який кодує цю ділянку білка.

5. Гемоглобін крові людини містить 0,34 % феруму. Розрахувати молекулярну масу гемоглобіну.

Контрольні питання

1. Які риси універсального генетичного коду вам відомі? Сформулюйте визначення поняття «універсальний генетичний код».

2. Опишіть принципи кодування амінокислотних послідовностей білків у молекулах нуклеїнових кислот.

3. Що означає «нонсенс-кодон»?

4. Яким нуклеотидом відрізняються ДНК і РНК?

Література: [8, с. 11–15, 47–49; 9, с. 28–32, 65–67; 15, с. 12–14, 167–169; 18, с. 46–48, 265–267].

Практичне заняття № 6

Тема. Закономірності спадковості Г. Менделя при моно- і дигібридному схрещуванні

Мета: засвоїти закономірності успадкування і мінливості ознак співвідносно до генетики людини.

Навчальні елементи: успадкування, генотип, фенотип, алельні гени, неалельні гени, домінантний ген, рецесивний ген, гомозиготний організм, гетерозиготний організм, гемізиготний організм.

Поиск по сайту: