АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Вчення Декарта про інтелектуальну інтуїції

Читайте также:
  1. I. Вивчення нового матеріалу
  2. I. Вивчення нового матеріалу
  3. II. Вивчення нового матеріалу
  4. II. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ, ВИВЧЕННЯ НОВОГО
  5. III. Вивчення нового матеріалу
  6. III. Вивчення нового матеріалу
  7. IV. Вивчення нового матеріалу.
  8. IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
  9. V. Вивчення нового матеріалу
  10. V. Вивчення нового матеріалу.
  11. V. Вивчення нового матеріалу.
  12. V. Вивчення нового матеріалу.

 

Раціоналізм Декарта грунтується на тому, що він спробував застосувати до всіх наук особливості математичного методу пізнання. Бекон пройшов повз такого ефективного і могутнього способу осмислення досвідчених даних, яким в його епоху ставала математика. Декарт ж, будучи одним з великих математиків свого часу, висунув ідею загальної математизації наукового знання. Французький філософ при цьому витлумачував математику не просто як науку про величини, але і як науку про порядок та мірі, що панує в усій природі. У математиці Декарт найбільше цінував те, що з її допомогою можна прийти до твердих, точним, достовірним висновків. До таких висновків, на його думку, не може навести досвід. Раціоналістичний метод Декарта і являє собою, перш за все, філософське осмислення та узагальнення тих прийомів відкриття істин, якими оперувала математика.
Суть раціоналістичного методу Декарта зводиться до двох основних положень. По-перше, в пізнанні слід відштовхуватися від деяких інтуїтивно ясних, фундаментальних істин, або, інакше кажучи, в основі пізнання, по Декарту, повинна лежати інтелектуальна інтуїція. Інтелектуальна інтуїція, по Декарту, - це тверде і чітке уявлення, що народжується в здоровому розумі допомогою погляди самого розуму, настільки просте і чітке, що воно не викликає жодного сумніву. По-друге, розум повинен з цих інтуїтивних поглядів на основі дедукції вивести всі необхідні слідства. Дедукція - це така дія розуму, за допомогою якого ми з певних передумов робимо якісь висновки, отримуємо певні слідства. Дедукція, по Декарту, необхідна тому, що висновок не завжди може представлятися ясно і чітко. До нього можна прийти лише через поступовий рух думки при ясному і виразному усвідомленні кожного кроку. За допомогою дедукції ми невідоме робимо відомим.
Декарт сформулював наступні три основних правила дедуктивного методу.
1. У всякому питанні має міститися невідоме.
2. Це невідоме повинно мати якісь характерні особливості, щоб дослідження було спрямоване на осягнення саме цього невідомого.
3. У питанні також має міститися щось відоме. Таким чином, дедукція - це визначення невідомого через раніше пізнане і відоме.
Після визначення основних положень методу перед Декартом постало завдання сформувати такий вихідний достовірний принцип, з якого, керуючись правилами дедукції, можна було б логічно вивести всі інші поняття філософської системи, тобто Декарт повинен був здійснити інтелектуальну інтуїцію. Інтелектуальна інтуїція у Декарта починається з сумніву. Декарт поставив під сумнів істинність всіх знань, до якої належала людство. Проголосивши сумніви в якості вихідного пункту будь-якого дослідження, Декарт ставив мету - допомогти людству позбавитися від всіх забобонів (або ідолів, як їх називав Бекон), від усіх фантастичних і помилкових уявлень, прийнятих на віру, і таким чином розчистити шлях для справді наукового знання, і разом з тим, знайти шуканий, вихідний принцип, виразне чітке уявлення, яке вже не можна піддати сумніву.
Слід зазначити, що принцип сумніву застосовувався у філософії і до Декарта в античному скептицизмі, у вченні Августина, у вченні Ш. Монтеня та ін Вже Августин на основі сумніву стверджував достовірність існування мислячої істоти. Отже, в цих питаннях Декарт не оригінальний і знаходиться в руслі філософської традиції. За межі цієї традиції його виводить край не раціоналістичне положення, що тільки мислення має абсолютної і безпосередньої достовірністю. Оригінальність Декарта полягає в тому, що він приписує безсумнівний характер самому сумніву, мислення і буття суб'єкта мислення: звернувшись до самого себе, сумнів, по Декарту, зникає. Сумніву протистоїть безпосередня ясність самого факту мислення, мислення, не залежного від свого предмета, від предмета сумніви. Таким чином, «я мислю» у Декарта є як би та абсолютно достовірна аксіома, з якої має зрости весь будинок науки, подібно до того, як з невеликого числа аксіом і постулатів виводяться всі положення Евклідової геометрії.
Раціоналістичний постулат «Я мислю» є основою єдиного наукового методу. Цей метод, на думку Декарта, має перетворити пізнання в організаційну діяльність, звільнивши його від випадковості, від таких суб'єктивних факторів, як спостережливість і гострий розум, з одного боку, удача і щасливий збіг обставин - з іншого. Метод дозволяє науці не орієнтуватися на окремі відкриття, а планомірно і цілеспрямовано розвивається, включаючи в свою орбіту все більш широкі області невідомого, інакше кажучи, перетворити науку в найважливішу сферу людської життєдіяльності.
Декарт був сином свого часу, і його філософська система, як і система Бекона, не була позбавлена ​​внутрішніх протиріч. Висуваючи на перший план проблеми пізнання, Бекон і Декарт зало жили основи для побудови філософських систем Нового часу. Якщо в середньовічній філософії центральне місце відводилося вченню про буття - онтології, то з часу Бекона і Декарта на передній план у філософських системах виходять вчення про пізнання - гносеологія.
Бекон і Декарт поклали початок розколу всієї дійсності на суб'єкт і об'єкт. Суб'єкт - це носій пізнавально го дії, об'єкт - це те, на що спрямована ця дія. Суб'єктом в системі Декарта є мисляча субстанція - мисляче «Я». Проте Декарт усвідомлював, що «Я» як особливої ​​субстанції треба знайти вихід до об'єктивного світу. Інакше кажучи, гносеологія повинна спиратися на вчення про буття - онтологію. Декарт вирішує цю проблему на основі введення в свою метафізику ідеї Бога. Бог є творцем об'єктивного світу. Він же - творець людини. Істинність вихідного принципу як знання ясного і виразного гарантована у Декарта існуванням Бога - досконалого і всемогутнього, що вклав в людину природне світло розуму. Таким чином, самосвідомість суб'єкта у Декарта не замкнуто на собі, а розімкнуте, відкрито Богу, виступаючому джерелом об'єктивної значущості людського мислення. З визнанням Бога в якості джерела і гаранта людської самосвідомості, розуму зв'язане вчення Декарта про вроджені ідеї. До них Декарт відносив ідею Бога як істоти всесовершенного, ідеї чисел і фігур, а також деякі найбільш загальні поняття, як наприклад, «з нічого нічого не відбувається». У вченні про вроджені ідеї по-новому було розвинене платонівське положення про справжній знанні як пригадування того, що закарбувалося в душі, коли вона перебувала у світі ідей.
Раціоналістичні мотиви у вченні Декарта переплітаються з теологічним вченням про свободу волі, дарованої людині Богом в силу особливого розташування - благодаті. Згідно Декарту, джерелом помилок не може бути розум сам по собі. Омани є продукт зловживання людиною властивою йому вільної волі. Омани виникають тоді, коли нескінченно вільна воля переступає межі кінцевого людського розуму, виносить судження, позбавлені розумної підстави. Проте з цих ідей Декарт не робить агностичний висновків. Він вірить в необмежені можливості людського розуму в справі пізнання всієї навколишнього його дійсності.
Таким чином, Ф. Бекон і Р. Декарт заклали основи нової методології наукового пізнання і дали цій методології глибоке філософське обгрунтування.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)