Основні напрямки співпраці партнерів

Усю різноманітність партнерських зв'язків у підприємництві можна згрупувати за чотирма основними напрямами (сферами) підприємницького співробітництва. В межах саме цих напрямів і має здійснюватись підприємницьке партнерство.

Насамперед підприємці можуть співпрацювати у сфері вироб­ництва. Другим напрямом співробітництва можна вважати сфе­ру товарообміну. Торгівля — це третій напрям у розвитку спів­праці партнерів. До четвертого напряму належить співробіт­ництво у сфері фінансів.

Співпраця на основі укладеної угоди реально здійснюється, коли на кожну зі сторін покладені певні (визначені угодою) права і обов'язки. Правові наслідки укладеної угоди (права і обов'язки сторін) починають виявлятись одразу після її підписання у формі договору. Саме через це кожна зі сторін добровільно бере на себе цілком певні зобов'язання (просунути на ринок товар, заплати­ти за поставку інших товарів), невиконання яких або неналеж­не виконання зумовлює необхідність застосування до винуватця штрафних санкцій на користь іншої сторони.•

Зміст і форма угоди (договору) залежать від конкретного на­пряму співробітництва підприємців. Наприклад, договір про об­мін товарів відрізнятиметься від договору про співпрацю у ви­

•управління за контрактом — форма відносин, сутність якої полягає в такому: один з підприємців передає іншому «ноу-хау» в галузі управління, а другий забезпечує імплементацію; за своєю суттю вона є експортом управлінських послуг, а не капіталу;

• підрядне виробництво — це взаємини між підприємцями, коли один із них здійснює цільове виробництво товару за прямою вказівкою замовника.

Форми співробітництва у сфері товарообміну. Товарообмін­ними вважаються такі операції, за яких основу взаємовідносин партнерів становить рух (просування) товарів, але при цьому пов­ністю виключається грошова форма розрахунків, тобто здійсню­ється прямий обмін одного товару на інший з дотриманням ціно­вого паритету. Товарообмінні операції іноді ототожнюють з зу­стрічною торгівлею.

Зустрічна торгівля — це певна сукупність угод, спрямованих на досягнення відповідного балансу у взаємних поставках това­рів. Різновидами зустрічної торгівлі вважають такі угоди еконо­мічного спрямування:

— Бартер, бартерні операції. Під бартером розуміють конк­ретну угоду, яку сторони здійснюють, попередньо узгодивши но­менклатуру обмінюваних товарів; пропорції обміну певного то­вару на інший; строки взаємних поставок продукції. Виходячи з цього бартерна угода — це комерційна операція з обміну пев­ної кількості одного товару на еквівалентну за вартістю кількість іншого. Особливість бартерної угоди полягає в підписанні парт­нерами (сторонами) одного договору, зміст котрого відображає повну домовленість з усіх аспектів (складових частин) товаро­обміну.

— Зустрічна поставка як різновид бартеру. Бартерні операції можуть здійснюватись дещо на інших умовах (домовленостях), а саме: сторони визначають, який товар має бути поставлений однією стороною другій, а що конкретно має бути поставле­но другою стороною — вирішується пізніше й окремо; це оформ­ляється у вигляді додатку до договору. Такі угоди отримали на­зву зустрічних поставок, їх різновидом є так звані зустрічні заку­півлі.

— Комерційна тріангуляція («трикутник»). Сутність її поля­гає в тому, що у здійсненні бартерних операцій можуть брати участь не дві, а три сторони чи більше, якщо цього вимагає по­шук необхідного товару.

До форм угод у сфері торгівлі належать:

— угода звичайна (угода про купівлю—продаж); за цієї угоди взаємовідносини оформляються у вигляді договору поставки того або іншого товару;

— угода форвардна (угода, термінова щодо практичної реалі­зації);

— комерційна операція щодо купівлі-продажу та поставки то­вару в обумовлений договором час;

— угода про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» за вина­городу, умови і розміри якої передбачені контрактом;

— угода про встановлення прямих зв 'язків — економічні взає­мини фірм (підприємств, організацій), що базуються на безпосе­редньому співробітництві в конкретній сфері діяльності;

— угода СПОТ — вид операції щодо купівлі—продажу на­явного товару з надтерміновою оплатою і доставкою спожи­вачеві;

— угода про експорт товару — договір про поставку товару партнеру іншої країни;

— угода про реекспорт — відносини, за яких один з партнерів купує товар за кордоном з метою його поставки партнеру з тре­тьої країни;

— угода про імпорт товару — операція, в основі якої ле­жать відносини між партнерами щодо ввезення товару з ін­шої країни.

Форми співпраці у сфері фінансових відносин. Партнерські зв'язки у сфері фінансових відносин охоплюють факторинг і ко­мерційний трансферт.

Факторинг — система взаємовідносин, котра встановлюєть­ся між підприємцем і фактор-фірмою, яка бере на себе дебітор­ську заборгованість підприємця або купує в підприємця його ви­могу до того чи іншого партнера щодо оплати боргу. У ролі фак- тор-фірми найчастіше виступають банки. Нині чимало банків об'єднуються в групи і здійснюють комплексне фінансове обслу­говування клієнтів, засновуючи у своїй структурі факторингові, лізингові, інжинірингові і консалтингові контори. Факторинг — це, по суті, різновид торговельно-комісійних операцій, котрі су­проводжуються кредитуванням оборотного капіталу клієнта че­рез купівлю фактор-фірмою (компанією) рахунків-фактур клієн­тури.

Комерційний трансферт використовується в міждержавних відносинах і означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначених розмірах за договірною ці­ною. Однак при цьому не відбувається фізичне переміщення капіталу через національні кордони, а куплена валюта зарахо­вується на рахунок покупця в національному банку країни- продавця. Ця форма партнерських взаємовідносин застосову­ється в системі міжбанківських зв'язків (створюються так звані кореспондентські рахунки) і міждержавних відносин.

СР№11

Поиск по сайту: