ДРУГИЙ КОМПОНЕНТ виховної системи класу – цінностно-орієнтаційний

Виховання без мети не буває, тому що характеристиками цього процесу є доцільність, цілеспрямованість, цілеспрямованість.

Пріоритетні завдання роботи:

- Формування творчої особистості учнів, що володіє інтелектуальною, етичною культурою.

- Сприяти вихованню працьовитою і допитливої особистості дитини, яка знає історію і традиції свого краю і шанує людей, що живуть поруч;

- Створення умов для спілкування та спільної діяльності старшого покоління з молодшим, допомога навколишнім людям;

- Інтелектуальний розвиток школярів, організація їх пізнавальної діяльності, розвиток допитливості учнів;

- Згуртування класного колективу, задоволення дозвіллєвих потреб учнів;

- Вироблення готовності до самостійного життя і праці, підготовка до ініціативної діяльності в різних сферах;

- Розвиток навичок пошукового мислення;

- Формування екологічної культури;

- Виховання у дітей патріотичних почуттів громадянина;

- Зміцнення здоров'я учнів, фізичний розвиток і досконалість;

- Сприяти підвищенню ролі учнівського самоврядування у плануванні, організації, аналізі життєдіяльності у класі.

На шляху до досягнення цільових орієнтирів і перспектив відбуваються зміни в життєдіяльності класного співтовариства, побудові виховного процесу. Постійно з'являються норми і правила, які прийнято дотримуватися в цій спільноті і дітьми, і дорослими. Вони не тільки регламентують поведінку, діяльність, спілкування членів класного колективу, але і помітно впливають на вибір способів організації виховного процесу. Ці норми і правила, що відображають ціннісні орієнтації класного колективу, визначають і принципи побудови виховної системи класу.

Третій компонент виховної системи класу − функціонально-діяльнісний компонент.

Він складається з таких елементів, як:

- форми, методи, прийоми організації спільної діяльності і спілкування.

- основні функції виховної системи класу.

- педагогічне забезпечення і самоврядування життєдіяльністю класу.

Цей компонент виконує роль головного системоутворюючого фактору, що забезпечує упорядкованість і цілісність виховної системи, функціонування і розвиток її основних елементів і зв'язків. Основу даного компонента складають спільна діяльність і спілкування членів даного колективу.

Четвертий компонент − просторово-часовий.

Він складається з таких елементів:

- Емоційно-психологічна, духовно-моральна і предметно-матеріальне середовище.

- Зв'язки і відносини класу з іншими спільнотами дітей і дорослих, місце і роль класу у виховному просторі ОУ.

- Етапи становлення і розвитку виховного середовища:

1. Проектування системи. (5 клас)

Переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистісних характеристик членів класу, проектування бажаного образу класу, визначенню перспектив життєдіяльності колективу.

2.Становлення системи. ( 6-7 клас)

Приділяється увага зміцненню міжособистісних відносин, формування почуття "ми", апробування форм і способів спільної діяльності, зрощувати традицій колективу.

3.Стабільное функціонування системи. (8-9 клас)

Активно розвивається самоврядування, система починає відповідати проектному задуму її творців, домінуючий вид спільної діяльності формує індивідуальність ("обличчя") класного колективу, життя класного колективу будується на основі традицій, зберігаються і підтримуються більшістю в колективі.

4. Завершення функціонування системи. (10-11 клас)

Для четвертого етапу характерні дві тенденції:

перша - постаратися зробити так, щоб найкраще в житті класу стало надбанням усього шкільного колективу,

друга-шукати нові ідеї, форми, способи оновлення життєдіяльності у класі.

П'ятий компонент − діагностико-аналітичний, включає в себе наступні елементи:

- критерії ефективності виховної системи,

- методи і прийоми вивчення результативності виховної системи.

Необхідність включення діагностично-аналітичного компоненту в перелік основних компонентів системи можна пояснити тим, що за відсутності достовірної, підданої ретельному аналізу інформації про розвиток особистості дитини і формування класного колективу ставиться під сумнів педагогічна доцільність всієї складної і трудомісткої діяльності, що проводиться з моделювання та побудови виховної системи класу.

Загальноприйнятої точки зору з приводу критеріїв і методів вивчення результативності виховної системи класу. Критерієм ефективності функціонування класної виховної системи можуть бути визнані наступні показники:

Вихованість учнів;

Захищеність і комфортність дитини в класі;

Задоволеність учнів і їх батьків життєдіяльністю в класі;

Сформованість класного колективу;

Репутація класу;

Прояв індивідуальності («особи») класної спільності.

Відповідно до даних критеріями підбираються методи і прийоми вивчення результативності виховного процесу.

Таким чином, названі і охарактеризовані основні компоненти виховної системи класу, наявність у класного наставника уявлень про сутність і будову виховної системи, дозволяє йому більш усвідомлено і впевнено приступити до діяльності з моделювання та побудови системи виховання учнів у класному колективі.

Поиск по сайту: