 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Г) завоювання Олександра Македонського
|
Читайте также: |
Важливим інструментом здійснення дипломатії македонського царя Філіппа став загальпогрецький Коринтський конгрес (338—337 pp. до її. е.). Поліси, учасники конгресу, проголошували всезагальний мир, брали зобов'язання не розпочинати воєнних дій проти учасників угоди.Конгрес проголошував свободу й автономію полісів.. Проголошувалася заборона страт, вигнання, переділу земель, скасування боргів й звільнення рабів з метою перевороту. За виконанням договору мала наглядати Союзна рада.
336 p. Філіппа II було вбито. Виконання його планів узяв на себе його син Александр (336-323).
Вирішальними в завоюванні Азії стали вже перші битви: прир. Граніку334р. до її. е., яка відкрила шлях до завоювання Малої Азії, та нар. Ісс'і (ость 333р.), яка відкрила шлях до Сирії, та Месопотамії
Далі Александр спрямував свій похід на підкорення Єгипту.
/ жовтня 331р. й відбулася знаменита битва при Гавгамелах, яка вирішила долю Азії. Величезне, але й слабко-організоване недостатньо навчене, різноплемінне перське військо, зазнало нищівної поразки. Дарій утік з поля бою. Разом із залишками бактрійської кінноти й гвардією він сховався в Мідії, в столиці Екбатанах. Битва при Гавгамелах довершила падіння держави Ахе-менідів, яка більше не мала сил для опору. Шлях до столиць був відкритий.
Покінчивши з завоюванням Бактрії й Согдіани, навесні 327 р. до н. е. Александр рушив до Індії.
Велика східна епопея Александра Македонського завершилася створенням величезної імперії, до складу якої входили десятки народів різних культур, релігій і традицій.Однак Александр виявив себе при цьому й політичним стратегом.
Дипломатія Стародавньої Греції розвивалася в умовах складної системи міждержавної взаємодії в Центральному та Східному Середземномор 'ї. В обставинах еллінської багатополісности сформувалися складні форми відносин між містами-державами та позаеллінським світом. Інститути проксенії, амфіктонії, третейського суду, взаємодії полісів у рамках військово-політичних союзів були невід 'ємними складовими еллінської дипломатії. В Давній Греції рано сформувалася традиція недоторканности послів та відповідальности посла перед співгромадянами.
Відносини між самими грецькими полісами, а також між грецьким світом, Перською деспотією й Македонським царством зумовили розвиток посольської справи й сприяли формуванню військово-політичних та релігійно-політичних союзів.
Криза полісного ладу в Греції в IV—III cm. показала слабкість дипломатії міст-держав. Перські дипломати неодноразово використовували боротьбу між еллінськими містами за гегемонію в Греції й нав 'язу вали їм свою волю. Політична стратегія македонського царя Філіппа П виявилася ефективнішою, ніж дипломатія роз'єднаних міст-демократій. Зігравши на загальноеллінському прагненні "щасливої війни" з Персією, зберігши формальні ознаки незалежности полісів та придушивши опір македонській гегемонії, Александр Македонський повів союзні війська на завоювання Сходу.
Він здобував перемоги не лише завдяки своїй динамічній стратегії, а й завдяки продуманим дипломатичним заходам, що враховували психологічні фактори, особливості релігійної та адміністративної системи Єгипту, країн Передньої Азії та Індії.
б) міжнародна політика Юлія Цезаря
Основним джерелом з історії завоювання Галлії є "Записки про галльську війну" Юлія Цезаря. Дослідники вважають, що сама історія цього завоювання має бути віднесена, особливо в перші роки, швидше до сфери військово-дипломатичної, а не просто воєнної.
Після обрання 59 р. до н. е. консулом Цезар зумів примирити відомих римських політиків і полководців Помпея і Красса й укласти з ними потрійну угоду про взаємну підтримку. Сам він одержав в управління Передаль-пійську Галлію й Іллірик терміном на п'ять років, а також намісництво в Заальпійській Галлії. Цей термін з часом йому було продовжено. В Галлії Цезар з самого початку втрутився в боротьбу галльських та деяких германських племен і, використовуючи суперництво між вождями, до 56р. до н. е. завоював усю Галлію до Рейну.
За Цезаря розпочалося широкомасштабне заснування колоній у провінціях, де було розселено близько 80 тис. осіб. Різко зріс і масштаб надання громадянських прав за межами Італії. Передальпійська Галлія, місто Гадес в Іспанії, а згодом - Сицилія здобули для всього населення права римського громадянства. Цими засобами зміцнювалося панування Риму над підкореними землями.
15 березня 44 р. до н. е. диктатора було вбито.
1. Народження давньоруської дипломатії. Міжнародні контакти давніх слов′ян та їхніх державних утворень.
Історію дипломатії східних слов′ян та зовнішню політику їхньої держави – Київської Русі можна умовно поділити на три періоди:
1. додержавний (кінець 5 – середина 9 ст.),
2. раньодержавний (друга половина 9 – 11 ст.),
3. часів удільної роздробленості держави (12 – 13 ст.)..
Принциповим чином змінило характер давньоруської зовнішньої політики запровадження Володимиром Святославовичем християнства як офіційної ідеології держави (990р.).Появляєтьсяієрархія дипломатів.
Князі Київської Русі сприяли вивченню іноземних мов ( особливо Я. Мудрий). У своїй книзі «Повчання дітям» В. Мономах наголошував на увазі і гостинності до іноземців, особливо послів. Вони користувалися недоторканістю Дослідники міжнародних відносин Київської Русі 9–13 століть відкидають тезу про те, що дипломатія і зовнішня політика східних слов′ян пори раннього середньовіччя була примітивною і нелосконалою. Зовнішня політика Русі дає підстави стверджувати, що вже тоді складися чіткі системи міждержавних союзів.
Додержавні часи. Розрізнені великі і малі племена об′єднували у союзи, найбільшим з яких у Східній Європі став полянський. Тому започаткування міжнародних відносин східних слов′ян припадає на долю полянського князя Кия (кінець 5 – перша третина 6 ст.).
Історія східних слов′ян 5–8 ст. відбита у вітчизняних літописах, візантійських історичних творах 6–8 ст. В них містяться докази про перші дипломатичні міждержавні контакти східних слов′ян із сусідами Отже, полянський князь вже тоді вів переговори з імператором, володарем половини середньовічного світу. Візантійську подорож Кия пов′язують з початком дипломатичної історії східних слов′ян.
Взагалі 6–7 ст. вирізняються величезною зовнішньополітичною активністю східних слов′ян. В цьому контексті слід виділити перший з відомих нападів руської раті на візантійські володіння в Криму (Візантійське «Житіє святого Стефана Сурозького»).
Поиск по сайту: