Відмінювання числівників

Відмінювання числівників.

Порядкові числівники відмінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники: другий, другого, другому. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: сімдесят сьомого, сімдесят сьомому... При відмінюванні кількісних числівників слід пам'ятати такі особливості:

1 Числівник один відмінюється як прикметник: одного, одному, одним...

2 Числівники два, три, чотири відмінюються за зразком:

Н. два

Р. двох

Д. двом

3. два /двох/

Ор. двома

М. на/двох

3 Числівники від п'яти до двадцяти, тридцяти при відмінюванні можуть мати паралельні закінчення:

Н. сім

Р. семи і сімох

Д. семи і сімом

3. сім і сімох

Ор. сьома і сімома

М. на/ семи і сімох

4 Складені числівники, тобто ті, що утворені від двох числівникових основ, відмінюються за зразком:

Н. шістсот п'ятдесят

Р. шестисот п'ятдесяти /п'ятдесятьох/

Д. шестистам п'ятдесяти /п'ятдесятьом/

3. шістсот п'ятдесят /п'ятдесятьох/

Ор. шістьмастами п'ятдесятьма /п'ятдесятьома/

М. на/ шестистах/на/ п'ятдесяти /п'ятдесятьох/

Зверніть увагу!

У числівниках на позначення десятків /від 50 до 80/ відмінюється тільки друга частина /на відміну від російської мови/.

У числівників на позначення сотень /від 200 до 900/ відмінюються обидві частини, до того ж перша частина змінюється як відповідний простий числівник.

Числівники сорок, дев'яносто, сто в непрямих відмінках мають
закінчення -а.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд змінюються як іменник.

Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.

Дієслово. Дієвідмінювання

Дієслово – частина мови, яка означає дію, стан істоти чи предмета, відповідає на питання що робити? що зробити?

Зміна дієслів за особами і числами називається дієвідмінюванням. Розрізняють І і II дієвідміни, які мають закінчення:

Наприклад: пишу, пишеш, пишемо, пишете, пишуть /І дієв./; проходжу, проходиш, проходить, проходите, проходимо, проходять /
II дієв./.

У деяких словах визначити дієвідміну дієслова за особовими закінченнями важко – вони невиразно чуються. У таких випадках дієвідміну визначають за неозначеною формою.

До II дієвідміни належать дієслова, які в неозначеній формі перед

- ти мають суфікси -і- /-ї-/, -и- або після шиплячого -а- і ці суфікси у І особі однини /що роблю?/ випадають. Наприклад: летіти – лечу, клеїти – клею, робити – роблю, кричати – кричу.

Інші дієслова належать до І дієвідміни.

Із цього правила є винятки:

1 Дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти і похідні належать до І дієвідміни: хочеш, гудеш, сопеш, ревеш.

2 Дієслова бігти, боятися, стояти, спати і похідні належать до II дієвідміни: біжиш, боїшся, стоїш, спиш.

3 Дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти мають форми – ти їси, відповіси, розповіси. Дієслово бути має в усіх особах однини і множини форму є: Зазнаю чужої сторони, яка вона є /Марко Вовчок/.

Дієприкметник

Дієприкметник – дієслівна форма, що називає ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета /активні дієприкметники: замерзлий/ або ознаку, зумовлену дією іншого предмета /пасивні дієприкметники: посіяне/.

За будовою, граматичними ознаками й за синтаксичною функцією дієприкметники близькі до прикметників.

Дієприкметник в українській мові на відміну від російської має переважно форми пасивного стану /рос. залога/. Форми активного стану не продуктивні.

Поиск по сайту: