МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

Контрольне тестування.

Практичне заняття №3

Тема: ПІДГОТОВКА ВИСТУПУ

План

1. Основні джерела накопичення матеріалу.

2. Допоміжні матеріали, їх види та правила використання:

а) визначення;.

б) порівняння;

в) приклади;

г) посилання на авторитети;

д) статистичні дані;

е) наочність.

3. Структура виступу, основні вимоги до неї. Поняття про композицію.

ЗАВДАННЯ

1. Укласти конспект відповіді на друге питання плану (див. самостійну роботу № 4).

2. Виділити в поданому нижче тексті структурні та композиційні частини, сформулювати

їх цільові установки (письмово):

Відомий байкар Езоп був рабом у давньогрецького філософа Ксанфа. Він мусив готувати різні страви. Одного разу, коли Ксанф перебував у доброму гуморі, він наказав Езопові приготувати для гостей найсолодшу страву. Езоп купив та приготував язик. На питання господаря, чому саме язик, раб-мудрець відповів: „Адже саме за допомогою язика будують міста, вивчають науки, просять, вітаються, миряться, освідчуються в коханні. Тому, очевидно, немає нічого солодшого, ніж язик”.

Дуже сподобалося це Ксанфові та його гостям.

Іншим разом, зацікавлений дотепністю Езопа Ксанф задумав, аби раб подав на стіл для гостей найгіркіше, що може бути. Езоп знову подав язик, що викликало загальне здивування. Пояснення було таке: „Що може бути найгіркішим від язика? Язиком люди знищують один одного, оббріхують, лицемірять, сваряться, вбивають, розв’язують війни...”

Гості та господар погодилися з Езопом, хоча він і стверджував речі, які, на перший погляд, виключають одна одну.

(Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С.162)

3. До слів школа, учень, Україна, мова, я, духовний стан суспільства добрати 4-5

порівнянь, намагаючись поряд з традиційними знайти свої, оригінальні (письмово).

4.Спрогнозувати, у виступі на яку тему й щодо якої ситуації доречно вжити прислів’я

(усно описати ситуацію):

Вір своїм очам, а не чужим словам. Вовків боятися – то в ліс не ходити. Що посієш, те й пожнеш. Знання людині, що крила пташині. Дружній череді вовк не страшний. Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.

5. Підібрати літературу (не менше десяти джерел) до теми власного виступу (див. самостійну роботу №3).

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Опосередкований і безпосередній досвід, бібліографія, інтерв’ю, визначення, приклад, порівняння, метафора, аналогія, уособлення, персоніфікація, парадокс, цитата, статистичні дані, візуальна і фонічна наочність, структура, композиція, когезія, ретроспекція, проспекція, етикетні формули.

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 143-148, 155-160.

2. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 66-71.

3. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 21-30, 57-73.

4. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 79-139.

5. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 109-160, 179-187, 232-244.

6. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С. 71-86,

216-228.

7. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-147.

8. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 151-159, 185-191, 199-209, 223-230.

б)додаткова

1. Глазова О. Плани-конспекти уроків практичної риторики // Дивослово. – 2002. – №4. –

С. 33-40.

2. Рада І. Опорний конспект – метод навчання практичної риторики // Українська мова і

література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2004. – №2. – С. 85-91.

3. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –

С. 66-118.

4. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 138-140, 157-170.

5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 77-161.

6. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.

7. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 15-26.

8. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 39-68, 110-125.

9. Как слово наше отзовется. – М., 1984. – Т.1. – С. 266-299.

10. Зрінські Л. Неписані правила. - К.,1988. – С. 72-80.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Однією із важливих фаз підготовки до виступу є збирання й накопичення матеріалу. Основними його джерелами є: 1)власні знання та досвід (миттєвий і осмислений); 2)досвід інших людей; 3)література (у тому числі й засоби масової інформації).

Підготовка до виступу розпочинається з актуалізації власних знань й опитування людей, яке може проводитися у вигляді інтерв’ю та анкетування. Продумайте кілька питань, які дадуть можливість виявити думки ваших товаришів щодо вибраної теми, їх ставлення до аналізованих проблем. Пам’ятайте основні правила анкетування: треба чітко і зрозуміло формулювати питання та мету опитування; не можна зловживати часом і увагою опитуваних; отриману інформацію необхідно точно цитувати. Будьте готові провести опитування у групі.

Підбір літератури в картотеці бібліографічного відділу робиться в останню чергу. Її опрацювання здійснюється в такій послідовності: читання-відбір, читання-ознайомлення, читання-вивчення. Студенти повинні усвідомлювати відмінності між видами читання й чітко уявляти, якими мають бути результати кожного з них. Варто згадати й особливості різновидів конспектування: фактографічного, вільного, творчого, оцінювального та лекторського.

Крім основних матеріалів при підготовці тексту виступу використовують і допоміжні: визначення, порівняння, приклади, посилання на авторитети, статистичні дані, наочність (див. самостійну роботу № 4).

Одне із завдань заняття – конкретизувати й уточнити знання щодо структури та композиції промови (з основними вимогами щодо письмового твору студенти ознайомилися ще у школі).

Структура виступу містить: вступ (10-12 %), основну частину, висновки (4-5 %). У вступі виділяють зачин і зав’язку, мета яких – зацікавити слухачів, підготувати їх до сприйняття матеріалу. Головна частина представляє собою виклад плану й аргументацію тез. Висновки можуть мати форму нагадування, узагальнення, заклику, ілюстрації або зазначення перспектив. Взагалі, структура виступу повинна відповідати принципам цілеспрямованості, послідовності, взаємного узгодження, стислості, посилення, результативності та пропорційності.

Структуру як модель побудови виступу з певних складових частин слід відрізняти від композиції – закономірного, вмотивованого змістом і задумом порядку всіх частин промови, тобто внутрішньої структури. Виконуючи друге завдання, необхідно визначити: 1)елементи зовнішньої структури (вступ, основна частина, висновки та їх різновид);

2)елементи композиції (в розповіді – експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку, вказавши основні смислові компоненти).

Студенти повинні знати: основні джерела накопичення матеріалу; структурні й композиційні компоненти промови; принципи побудови структури виступу; види допоміжних матеріалів та правила їхнього використання.

Студенти повинні вміти: виділяти структурні та композиційні компоненти в тексті; укладати структурний і композиційний план власної промови; підбирати допоміжні матеріали до власного виступу.

Зразок виконання 4 завдання

Прислів’я «Який Сидір, така й Гапка, який кожух, така й латка» може бути використано у виступі на тему «Сучасна сім’я: яка вона?» для ілюстрації твердження про те, що чоловік і дружина однаково винні у сімейних негараздах, від них обох залежить щастя в подружньому житті.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть основні джерела накопичення матеріалу до виступу.

2. Що таке миттєвий і осмислений досвід?

3. Сформулюйте правила опитування й вимоги щодо питань анкети.

4. Як здійснюється підбір літератури до теми?

5. Схарактеризуйте послідовність опрацювання літератури: читання-відбір, читання

ознайомлення, читання-вивчення.

6. У чому полягають особливості різновидів конспектування: фактографічного, вільного,

творчого, оцінювального та лекторського?

7. Що таке допоміжні матеріали? Яка їх роль у виступі?

8. Для чого застосовуються різні види визначень? Схарактеризуйте їх.

9. Назвіть різновиди порівнянь, наведіть приклади.

10. Про що слід пам’ятати, підбираючи приклади? Які види прикладів ви знаєте?

11. Яких правил необхідно дотримуватися, використовуючи посилання на авторитети? За

яких умов посилання на власний авторитет, суспільну думку й видатну

особистість буде дійсно авторитетним?

12. У чому полягають особливості застосування статистичних даних?

13. Назвіть види наочності, сформулюйте правила їх використання.

14. Як пов’язані між собою усі типи допоміжних матеріалів?

15. Сформулюйте загальні критерії доцільності уживання допоміжних матеріалів.

16. Назвіть основні структурні компоненти промови. Схарактеризуйте різновиди вступу.

17. Що містить основна частина?

18. У чому полягають особливості різних форм висновків?

19. Розкажіть про головні принципи структури виступу.

20. Які недоліки структури промови ви можете назвати?

21. Чим відрізняється композиція виступу від структури? Схарактеризуйте складові

композиції.

22. Поясніть сутність термінів «когезія», «ретроспекція», «проспекція».

23. Згадайте, якого вигляду може набувати основа виступу?

24. Визначте відмінність між планом, розгорнутим планом і планом-конспектом виступу.

Практичне заняття № 4

Тема: ЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОМОВИ

План

1. Теза та аргумент як складові аргументації. Види аргументів.

2. Види і способи аргументації.

3. Прийоми ефективної аргументації.

4. Види суперечок. Методи ведення дискусії.

ЗАВДАННЯ

1. Виконати за підручником С.Д. Абрамовича впр.4 (стор.172) – письмово ( див. зразок

виконання).

2. Виписати визначення термінів дебати, дискусія, полеміка, диспут, суперечка;

порівняти їх поняттєвий зміст(письмово).

3.Знайти основну тезу, яку намагався обгрунту­вати автор у наведеному тексті й основні

аргументи, на які він спирався (письмово). Визначити види аргументів та спосіб

аргументації.

Конкуренція має потребу в рекламі

Реклама є невід’ємною умовою успішної конкуренції. З одного боку, вона містить у собі певну інформацію, а з іншого ‒ і слугує орієнтиром для споживачів.

Було б помилкою спиратися лише на здатність споживачів при виборі товару судити про нього лише за зовнішнім виглядом.

Окрім того, реклама не дає ринку застоюватися. Тільки за допомогою реклами новий виробник може отримати доступ на вже сформований ринок. Реклама сприяє конкуренції, забезпечує доступ на ринок нових виробників, оживляючи і розширюючи сам ринок товарів і послуг.

Конкуренція ‒ це не просто економічна категорія, вона входить до складу основних людських потреб. Численні соціологічні дослідження показали, що найбільше задоволення при досягненні успіху або певних цілей людина відчуває не за умов «свободи від гонитьби за успіхом», а й перемагаючи супротивника. Як не можна виключити конкуренцію із буденного життя людини без шкоди для її особистості, так не можна виключити конкуренцію з економіки без шкоди для останньої.

Конкуренція і реклама не можуть існувати одна без одної. Займаються рекламою і такі державні інститути та організації, як політичні партії, профспілки, релігійні об'єднання, армія і навіть сама держава.

Без реклами не можуть обійтися і різні економічні системи, зокрема тоді, коли вони вже подолали етап задоволення примітивних життєвих потреб, тобто тоді, коли
з'являються товари і послуги понад «життєво необхідний» рівень.

Кінець кінцем це мета будь-якої економіки, будь-якого народного господарства.

(Хоменко І.В. Еристика. – К., 2001. – С. 24)

4. Проаналізуйте наведені тексти. Визначте правильність/неправильність аргументацій та

критик, що в них містяться. Які помилки та прийоми маніпулювання в них наявні?

(усно)

а)Мері: Джон, ти знову почав курити? Ти ж знаєш, що перед операцією лікар сказав, що твій організм більше не може виносити нікотину.

Джон: Тобі легко казати! А я готовий сперечатися, що у тебе не менше сорока фунтів зайвої ваги. І що лікар думає з цього приводу?

б) Панове присяжні засідателі! Пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне і щире визнання. Я б навіть сказав, що воно свідчить про надзвичайну цілісність і глибину натури, про людину чесну і сміливу. Але чи можна, панове, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була засуджена?

в) Адвокат, виступаючи з захисною промовою, сказав: «Товариші судді, якщо по совісті говорити...» Прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку:

«А у вас є совість?»

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Теза, аргумент, демонстрація, хрія (міркування), силогізм (умовивід), індукція, дедукція, нисхідна/висхідна аргументація, однобічна/двобічна аргументація, аналогія, логічна помилка; стадійний, концентричний, спіральний, ступеневий, пунктирний, контрастний способи викладу матеріалу; дебати, дискусія, полеміка, диспут, суперечка; еклектика, софістика, еристика.

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 163-171.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 110-133, 216-220.

3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 68-71, 82-97.

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 33-49, 62-71.

5. Олійник О. Риторика. – К., 2009. – С. 50-52, 124-129.

6. Онуфрієнко Г.С. Риторика. – К.,2008. – С. 411-493.

7. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С. 92-99.

8. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 231-267, 332-342.

9. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 109-160.

10. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-146.

11. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 199-209.

б)додаткова

1. Мацько Л., Мацько О. Аргументація як розділ риторики // Дивослово. – 2003. – №10.–

С. 55-58.

2. Глазова О. Плани-конспекти уроків практичної риторики // Дивослово. – 2002. – №3. –

С.33-40.

3. Рада І. Опорний конспект – метод навчання практичної риторики // Українська мова і

література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2004. – №2. – С.85-91.

4. Саранді Н. Риторика як наука і мистецтво слова (система уроків, 10 клас) //Українська

мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002.– №№ 4,5.

5. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.

6. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –

С.66-90, 146-173.

7. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 59-73, 157-170.

8. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 77-161, 243-251.

9. Баранов А.Н. Парламентские дебаты: традиция и новаторство. – М., 1991. – С. 28-40.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Особлива увага при укладанні тексту виступу приділяється аргументації – системі наведення доказів для обґрунтування своєї думки, яка містить тезу, аргумент і демонстрацію. Зверніть увагу на вимоги до тези й аргументів та їх класифікацію (логічні та емоційні; «за» і «проти»; сильні, слабкі та неістинні; коректні та некоректні, прямі та непрямі). Розташування доказів залежить від способу аргументації: нисхідної/висхідної, однобічної/двобічної, індуктивної/дедуктивної. Їх вибір визначається темою виступу та особливостями аудиторії. Ці ж чинники впливають і на спосіб викладу матеріалу: стадійний, концентричний, спіральний, ступеневий, пунктирний, контрастний. Подумайте, який різновид аргументації і спосіб викладу доцільно вибрати для вашої аудиторії (власна група).

Пам’ятайте про необхідність слідувати законам логіки у процесі аргументації. Порушення цих законів призводить до логічних помилок (див. самостійну роботу № 5). Виконуючи перше завдання, якраз й необхідно визначити вид логічної помилки та виправити висловлювання (див. зразок виконання).

Загальні правила ефективної аргументації передбачають емоційність викладу, незловживання логічним натиском, звертання до життєво важливих фактів, персоніфікацію ідей, відступи від теми, використання парадоксів, гумору, посилань на авторитети, наочності та ін. Їх варто враховувати при укладанні виступу.

На заняття треба ознайомитися з найбільш поширеними різновидами публічного спору та схарактеризувати через порівняльний аналіз відмінні риси кожного. Виконуючи друге завдання, належить вказати мету, предмет, засоби, кількість учасників (полілог/діалог), форми проведення (усна/писемна) і переваги дебатів, дискусії, полеміки, диспуту, суперечки.

Зверніть увагу на основні правила і прийоми ведення спору, на припустимі й неприпустимі викрути у суперечці (найкраще цей матеріал викладено в підручниках Н.Г.Чибісової та Н.А.Колотілової). Засвоївши теоретичні положення, можна виконувати четверте завдання.

Студенти повинні знати: складові аргументації; вимоги щодо тези та аргументів; різновиди доказів; види і способи аргументації та викладу матеріалу; прийоми ефективної аргументації; відмінності між видами спору; прийоми і методи ведення дискусії.

Студенти повинні вміти: визначати різновиди аргументів; підбирати найбільш ефективні докази для обгрунтування тези; використовувати прийоми ефективної аргументації; демонструвати уміння вирішувати конфліктні ситуації та брати участь у дискусії.

Зразок виконання першого завдання

Неправильно: Цією пральною машиною користуємося я та моя донька. Їй вже більше сімнадцяти років (нерозрізнення об’єктів дії).

Правильно: Цією пральною машиною користуємося я та моя донька, якій вже більше сімнадцяти років.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення понять «аргументація», «теза», «аргумент», «демонстрація».

2. На чому базується система логічних доказів у виступі оратора?

3. Схарактеризуйте основні вимоги щодо тези та аргументів.

4. Назвіть види аргументів. Наведіть приклади кожного виду.

5. Які докази є некоректними й чому?

6. Чим повинен керуватися оратор, вибираючи аргументи? Чому одні й ті ж самі докази

по-різному впливають на людей?

7. У чому полягають особливості використання нисхідної та висхідної аргументації?

8. Наскільки ефективними є однобічна та двобічна аргументація? Що таке

контраргументація?

9. Що таке індукція та дедукція? В яких аудиторіях їх краще використовувати?

10. Чому треба обережно користуватися доказом за аналогією?

11. Схарактеризуйте способи викладу матеріалу (стадійний, концентричний, спіральний,

ступеневий, пунктирний).

12. Який смисл має вислів «Де твоя логіка?»

13. Сформулюйте сутність основних законів логіки.

14. Що таке логічна помилка? Назвіть найбільш поширені види логічних помилок.

15. Розкажіть про основні правила ефективної аргументації.

16. Назвіть основні види спору. Установіть відмінності між ними.

17. Чому спір часто переходить у сварку?

18. Яких правил слід дотримуватися при веденні дискусії?

19. Схарактеризуйте коректні прийоми ведення дискусії.

20. Які прийоми ведення дискусії уважаються некоректними?

21. У чому полягає відмінність між полемічними прийомами і викрутасами? Коли люди

удаються до викрутасів?

22. Поясніть терміни «еклектика» та «софістика».

23. Як захиститися від заборонених прийомів у спорі?

Практичне заняття № 5

Тема: ПОВЕДІНКА ОРАТОРА В АУДИТОРІЇ

План

1. Проблема першого враження.

2. Прийоми захоплення й підтримування уваги протягом виступу.

3. Завершення промови. Відповіді на запитання.

4. Поняття про стиль виступу. Загальні вимоги до мовлення оратора.

5. Невербальні засоби спілкування:

а)поза;

б)жести й міміка;

в)погляд.

6. Керування роботою аудиторії.

ЗАВДАННЯ

1. Укласти комплекс вимог до комунікативних якостей мовлення оратора у вигляді

пам’ятки для старшокласників.

2. Скласти словник поданих жестів (письмово).

Схвильованість, незадоволення, агресія, невпевненість, довіра, момент найбільшої

напруги, увага (див. зразок виконання).

3. Підготуватися до презентації промови на обрану тему (5 хвилин).

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Імідж, ерудиція, толерантність, індивідуальний стиль оратора, увага, контакт; комунікативні вимоги до мовлення (правильність, ясність, багатство, зрозумілість, чистота, точність, доцільність, конкретність, виразність), літературна норма та її види; висота, сила, тембр голосу; темп мовлення; невербальні засоби спілкування, міміка, жест, поза, візуальний контакт.

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С.198-205.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С.180-190.

3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С.74-75, 79-81.

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 109-115.

5. Олійник О. Риторика. – К., 2009. – С. 67-86.

6. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С. 102-106, 247-249.

7. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С.142-156.

8. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С.170-179, 244-251.

9. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С.86-93,

96-102, 113-118, 228-234.

10. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С.149-167.

11. Пиз А. Язык телодвижений. – Нижний Новгород, 1992.

б)додаткова

1. Томан І. Мистецтво говорити. – К.,1996. – С.60-84, 94-120, 210-220, 234-249.

2. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С.50-53, 82-85.

3. Зрінські Л. Неписані правила. – К., 1988. – С.106-130.

4. Глазова О. Плани-конспекти уроків практичної риторики // Дивослово. – 2002. – №4. –

С.33-40.

5. Рада І. Опорний конспект – метод навчання практичної риторики // Українська мова і

література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2004. − №2. – С.85-91.

6.Саранді Н. Риторика як наука і мистецтво слова (система уроків, 10 клас) // Українська

мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 5. –

С.97-101.

7. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 29-35, 50-73, 170-179.

8. Ножин Е.А.Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 34-46, 83-89, 113-116,

212-251.

9. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 74-96, 122-124,139-145.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виголошення промови є завершальним етапом ораторської дії. Оратор повинен уміти встановити контакт з аудиторією, зацікавити її та підтримати увагу слухачів. Велику роль при цьому відіграє сама особистість мовця, те враження, яке він справляє на слухачів. Основою першого враження є візуальний образ людини, тому важливим для оратора є створення позитивного іміджу, який включає такі компоненти: зовнішній вигляд, образ думок, стиль висловлювання, манеру поведінки, особисту чарівність. Особливу увагу слід звернути на початок промови, коли оратор має спрямувати психічну діяльність слухачів на сприйняття виступу. Для цього існують спеціальні прийоми, що викликають неусвідомлену й усвідомлену увагу. Зосередженість аудиторії на змісті промови повинна стати післяусвідомленою, тому потрібно знати та доречно застосовувати ще й прийоми підтримки та активізації уваги. Логічність виступу, його змістовність і доступність, діалогізація викладу, орієнтація на інтереси слухачів, контакт з ними, застосування гумору, виразність мовлення становлять основне коло прийомів, якими мають оволодіти студенти. Слід запам’ятати й ті прийоми, до яких не можна або не рекомендується вдаватися.

Кінець промови теж значущий, оскільки завдання оратора – не лише підсумувати сказане, але і посилити інтерес до аналізованого питання та закріпити враження від виступу, відповісти на запитання, які можуть виникнути у слухачів.

Відомо, що успіх переконуючого публічного спілкування залежить від стилю і мови виступу. У риториці, крім традиційних функціональних стилів (розмовного, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового і стилю художньої літератури), виділяють високий, середній та низький, емоційний, нейтральний і змішаний стилі. Необхідно згадати їх особливості, що визначаються сферою вживання, темою промови і темпераментом оратора.

Спосіб викладу матеріалу пов’язаний зі стилями (поміркуйте, у чому виявляється цей зв’язок, які характерні ознаки розповіді, опису, міркування).

Стиль і спосіб викладу передбачають роботу оратора над мовою виступу. Студентам доцільно пригадати основні комунікативні вимоги до мовлення: правильність, ясність, багатство, дохідливість, чистота, точність, доцільність, стислість, конкретність і виразність. Особливу увагу слід звернути на норми літературної мови, а також на художньо-виражальні засоби – тропи і стилістичні фігури (див. самостійну роботу № 6).

Зовнішність промовця, його поза, хода, пересування по приміщенню, міміка, жести, візуальний контакт зі слухачами також впливають на ефективність комунікації, є додатковим засобом позитивного чи негативного впливу на аудиторію та одним із важливих чинників першого враження. Тому оратор повинен намагатися контролювати несловесні сигнали, щоб вони були природніми, відповідали сказаному й ситуації спілкування. Особливу увагу слід звернути на погляд (постійно зберігати візуальний контакт «мовець – слухачі»), дистанцію та на жести.

Промовець повинен керувати роботою аудиторії, адекватно реагувати на різноманітні перешкоди в діяльності, особливо, якщо їх джерелом є слухачі.

Студенти повинні знати прийоми захоплення і підтримки уваги протягом виступу; типи запитань (за логічною структурою, за складом, за формою та за характером) і правила відповіді на них; особливості риторичних стилів і способів викладу матеріалу; вимоги щодо зовнішньості оратора, комунікативних якостей мовлення та невербальних засобів спілкування.

Студенти повинні вміти застосовувати у своєму виступі прийоми захоплення і підтримки уваги; правильно відповідати на запитання; керувати роботою слухачів; визначати стиль тексту та трансформувати його з одного стилю в інший; дотримуватися норм літературної мови; доцільно використовувати невербальні засоби спілкування й «читати» аудиторію.

Зразок виконання другого завдання

Впевненість у собі – руки за спиною або шпилеподібне положення рук.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Сформулюйте сутність проблеми першого враження?

2. Схарактеризуйте вимоги щодо зовнішнього вигляду промовця.

3. Назвіть складові оптимальної манери виступу.

4. У чому виявляється толерантність оратора?

5. Дайте визначення поняття «увага». Які види уваги вам відомі?

6. Розкажіть про прийоми захоплення уваги.

7. Чому постановка дилеми та використання парадоксального висловлювання викликають

увагу слухачів? У якій аудиторії доцільно застосовувати ці прийоми?

8. Поясніть, чому увагу аудиторії потрібно підтримувати? Схарактеризуйте прийоми

підтримки уваги.

9. Назвіть вірні та невірні прийоми завершення виступу.

10. Схарактеризуйте типи запитань за логічною структурою, за складом, за формою та

за характером.

11. Сформулюйте основні правила відповіді на запитання слухачів.

12. Поясніть значення терміну «стиль». Назвіть основні функціональні стилі й коротко

схарактеризуйте їх ознаки.

13. Чим відрізняються високий, середній та низький стилі красномовства?

14. Як класифікуються стилі виступу у залежності від емоційності викладу?

15. Розкажіть про особливості різних типів викладу матеріалу (розповідь, опис,

міркування).

16. Що ви розумієте під індивідуальним стилем промовця?

17. Перерахуйте комунікативні якості мовлення, поясніть їх сутність.

18. Якими видами літературних норм повинен володіти оратор? Свою думку обґрунтуйте.

19. Що входить у поняття «паралінгвістичні чинники спілкування».

20. Сформулюйте вимоги щодо звучності й виразності голосу промовця.

21. Чим визначаються висота голосу і темп мовлення?

22. Чи може оратор змінити тембр власного голосу? Які ви знаєте вправи для покращання

голосових характеристик?

23. Які засоби спілкування називаються невербальними? Схарактеризуйте їх роль у

публічному спілкуванні.

24. Назвіть різновиди жестів і схарактеризуйте вимоги щодо їх використання.

25. Сформулюйте поради стосовно міміки оратора.

26. У чому полягає «читання» промовцем аудиторії? Які ознаки свідчать про

увагу/неувагу слухачів та їх згоду/незгоду зі словами промовця?

27. Які перешкоди в діяльності оратора можуть виникнути в аудиторії? Подумайте, як на

них слід реагувати.

Поиск по сайту: