Виконання практичної частини

Змістовний модуль № 1

Практичне заняття № 1

Тема: Літературна мова. Мовна норма. Культура мови

Студенти повинні знати:

- поняття літературної мови, мовної норми;

- основи культури мовлення.

Студенти повинні вміти:

- правильно оформляти, укладати документи відповідно до вимог написання ділових паперів.

Кількість годин: 2

План

1. Роль мови в суспільному житті.

2. Літературна мова.

3. Мовна норма.

4. Культура мови

Література

1. Глущик, С.В. Сучасні ділові папери [Текст]: навч. посіб. / С.В. - Глущик 4-те видання, перероблене і доповнене. – К.А.С.К., 2006.- С.193,195.

2. Шевчук, С.В Українське ділове мовлення [Текст]: навч. посіб. / С.В. Шевчук, – К.: Літера ЛТД, 2002. – С.408- 412.

3. Діденко, А.Н. Сучасне діловодство [Текст]: навч. посіб. / А.Н. Діденко. – Київ: Либідь, 2001.

1. Зубков, М. Сучасна українська ділова мова [Текст]: підручник. / М. Зубков. – 7-ме вид. виправлене. – Донецьк: СПД ФО Сердюк В.І., 2005.

5. Погиба Л.Г., Грибінченко, Г.О. Складання ділових паперів [Текст]: практикум. / Л.Г.Погиба, Г.О. Грибінченко. – К.: Либідь, 2002

План та хід заняття

I. Організація студентів до практичного заняття

II. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних. положень теми заняття.

III. Практична частина.

Обговорення проблемних питань за темою заняття

Питання для обговорення

1. Роль і значення мови в суспільному житті.

2. Функції мови в житті людини і суспільства.

3. Мовна норма.

4. Стилі сучасної літературної мови.

Виконання практичної частини

1. Прочитайте подані висловлювання майстрів образного слова. Визначте основну інформацію кожного уривку

1.Хто стане заперечувати, що лише на багатющому ґрунті рідної мови могли вирости нев’янучі шедеври Чехова, Коцюбинського, Стефаника. Хто стане заперечувати, що багатюща народна мова – це одне з тих художніх достоїнств, якими чарують нас і героїчний епос «Тараса Бульби», і «Тихий Дон» і кращі твори української класики. Запашна мова надає таким творам неповторного аромату.

...Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (О. Гончар).

2.Той, хто не знає рідної материнської мови або цураєть­ся, засуджує себе на злиденність душі.

...Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, той збагнув відтінки і па­хощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.

Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури (В. Сухомлинський).

3.Якщо ти не любиш свого народу і нехтуєш його мовою, то хто ж тобі повірить, що ти любиш і поважаєш сусідні народи?.. Мова — це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями й сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, у переказі, у приказці.

.. Люби свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь. Користуйся нею, оберігай п, пере­дай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам, а вони передадуть наступним поколінням (М. Шумило).

4. Мова народу, народності чи їх діаспори — то генетич­ний код національної культури, запорука самобутності та са­мозбереження (Д. Овсянико-Куликовський).

5. …на москалів не вважайте, нехай вони пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У них народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди

(Т. Шевченко).

6. Не умовних звуків тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, але п'є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова

Коли зникає народна мова — народу нема більше! Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови ніколи: умерла мова в устах народу — умер і народ (К. Ушинський)

7.Утрачаючи рідну мову, народ?утрачає разом з нею і своє духовне надбання, яке він нажив за багато віків. Утрачає свій особливий спосіб розуміння світу, особливий спосіб пере­давати це розуміння. Утрачає свої запаси мудрості, що збері­гаються в народній поезії, у творах усної народної творчості, якими багатий кожний обдарований народ (О. Єфименко).

8. Питання мови не стоїть для більшості великих народів: француз не вирішує, якою мовою йому говорити й писати, і німець — ні, і багато інших- — ні. Для українців же це пи­тання стоїть в усій своїй грізній величині. Народ, що тисячу літ творив свою мову, якою говорили покоління, докладаючи кожне свою цеглину, цей народ мав право сподіватися, що до нього заговорять його мовою. І той, хто це зробить, хто зуміє зібрати скарби тої мови, повернути їх самому народові, той знайде такий цемент, котрий не дасть загинути мові (Г. Хоткевич).

Питання для самоконтролю

1. Якими є роль і значення мови в суспільному житті?
2. Які функції виконує мова в житті людини й суспільстві?
3. Що таке мовна норма? Які мовні норми ви знаєте?
4. Які стилі сучасної літературної мови ви знаєте

2. Опрацюйте поданий матеріал та зазначте тезисно в чому полягає специфіка мовлення педагога

Традиційно спілкування вважалося базовою категорією соціальної психології й визначалося як взаємодія двох чи більше людей з метою обміну пізнавальною, емоційно-оціньоючою та іншою інформацією. Наприкінці 60-х – на початку 70-х років ХХ століття на межі соціальної й педагогічної психології з'явилося поняття "педагогічне спілкування", яке стало використовуватися психологами й педагогами. Зрозуміло, що педагогічне спілкування як феномен навчально-виховного процесу існує стільки, скільки існує школа як соціальний інститут навчання й виховання людей. Усюди, де хоча б одна людина починає взаємодіяти з іншою, як учитель з учнями або вихователь з вихованцями, там обов'язково виникають проблеми педагогічного спілкування. Проте поняття "педагогічне спілкування", "професійно-педагогічне спілкування" стали предметом спеціальних науково-педагогічних досліджень порівняно недавно – на межі 70-80-х років ХХ століття[27]. Одними з перших у дослідженні педагогічного спілкування почали вивчатися процеси сприйняття й розуміння в системі "вчитель – учень" О.Бодальовим, В.Куніциною, С.Кондратьєвим, В.Роздобудько та ін. Важливим джерелом цікавих ідей і методів дослідження, фактів та матеріалів стали роботи з проблем педагогічного такту М.Страхова, І.Синиці та ін. Розпочалося вивчення О.Леонтьєвим, В.Кан-Каликом, Н.Кузьміною, А.Добровичем та іншими закономірностей формування в учителя комунікативних навичок та умінь. Суттєве значення для теоретичного й практичного розвитку психології педагогічного спілкування мали науково-практичні дослідження й розробки в галузі педагогічної майстерності Н.Тарасевич, І.Кривоноса, І.Зязюна, В.Моргуна та ін. У 90-ті роки ХХ ст. вийшли посібники для вчителів та вихователів В.Кан-Калика, А.Добровича, В.Грехнєва, З.Смелкової та ін. [14]Життя людини в групі й товаристві неможливо уявити без спілкування.Є різні теорії спілкування і в закордонній психології. Серед них – теорія спілкування З.Фрейда, підгрунтям якої є переконання, що під час взаємодії людина відтворює свій дитячий досвід. Відповідно до Фрейда, у різноманітних життєвих ситуаціях ми застосовуємо поняття, засвоєні в ранньому дитинстві. Ми схильні з повагою ставитися до людини, яка має владу, наприклад, до керівника -нам він нагадує когось із батьків.

Педагогічна майстерність учителя здебільшого базується на мистецтві спілкування. Спілкування - це зв'язок між людьми, який призводить до виникнення психічного контакту, що проявляється в обміні інформації, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні. Специфіка педагогічного спілкування в тому, що під час його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на учня таким чином, щоб забезпечити ефективне навчання, виховання і розвиток нової особистості. Через спілкування відбувається трансляція досвіду поколінь новому поколінню[1]. Сьогодні проявляється тенденція зміни функціональної структури впливу педагога на учня. Якщо протягом усієї історії людства в ній значно переважав інформаційний аспект, то сьогодні, у зв'язку з розвитком засобів масової комунікації, педагог втрачає передову позицію як джерело нової інформації. В школі починає помітно переважати інший зміст ролі педагога - бути провідником у світі знань, "вчити життю" в нашому складному світі. У вузах інформаційна функція викладача поки що зберігається на досить високому рівні. Проте з появою нових підручників, використанням комп'ютерних технологій навчання роль спілкування з викладачем також буде змінюватись. Активізується функція передачі учневі функцій самоконтролю, самоорганізації, самооцінки. Від викладача студент зможе одержувати допомогу в життєвому і професійному самовизначенні, у пошуку власного стилю діяльності, у подоланні бар'єрів пізнання і особистісних проблем[29].

Поиск по сайту: