АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Предмет і об'єкт соціології

Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалі­зувати своє ставлення до нього супроводжувало людс­тво на всіх етапах його історії. На цій хвилі й постала у 30-х роках XIX ст. соціологія як наука про функціо­нування і розвиток суспільства та його структурних елементів.

Термін «соціологія» походить від латинського сло­ва «societas» (суспільство) та грецького «1о£оз» (слово, вчення). Впровадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький філософ, соціолог Огюст Конт (1798—1857), який ототожнював соціоло­гію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Філософія О. Конта, будучи од­ним із провідних напрямів тогочасного суспільство­знавства, отримала назву «позитивізм».

Позитивізмфілософська теч/я, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного числення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соціально-філософському теоретизуванню. Головне для позитивізму — відмова від абстрактних тлумачень су­спільства, створення позитивної (ґрунтованої на досві­ді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії. «Позитивна філософія» О. Конта зводилася до простого нагрома­дження висновків окремих наук. Цей принцип він поширював і на соціологію, роль якої вбачав у спосте­реженні, описі й систематизації фактів, процесів су­спільного буття. Філософське їх осмислення заперечу­вав як «схоластику» й «метафізику».

Точка зору О. Конта на соціологію панувала до кі­нця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у наукових дослідженнях суспільства, поряд з економіч­ним, демографічним, правовим та іншими аспектами, став виокремлюватися й соціальний. Відповідно пред­мет соціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.

Першим застосував «вузьке» трактування соціоло­гії як науки Еміль Дюркгейм (1858—1917) — францу­зький соціолог і філософ, який створив так звану фран­цузьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і со­ціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними нау­ками — історією, філософією, політекономією тощо.

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і до­нині, свідченням чого є майже 100 її визначень. Не вщухають дискусії і щодо предмета соціології. Попере­дні трактування підкреслювали об'єктивний характер соціологічної дійсності, соціальної структури суспільст­ва, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на розмежуванні відображеного й відображаючо­го, об'єктивного і суб'єктивного чинників, до яких відносили надбудову, в тому числі й ідеологію.

Наприкінці XX ст. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмета науки на пер­ше місце висунула активний чинник у соціальних від­носинах — суб'єкт дії, виділила поняття «соціальна спільнота» як основоположну категорію соціологічно­го аналізу. У її руслі окреслилися різні підходи до ви­значення предмета соціології. Одні автори стверджу­ють, що соціологія — наука про соціальні відносини; інші, пропонуючи істотні уточнення до трактування поняття «соціальні відносини», вважають, що соціоло­гія повинна не тільки сконцентровувати зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й бути інструментом самопізнання суспільства і людини. Побутує думка, що при з'ясуванні предмета соціології необхідно брати до уваги філософську орієнтацію науки, прогрес нау­кових знань, рівень соціологічної думки, культурно-історичні традиції, постійно змінювані потреби су­спільства.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати різні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Сучасне тлумачення предмета соціології має врахову­вати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

Соціологія — наука про становлення, розвиток і функціону­вання суспільства, його елементів, соціальних відносин і со­ціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Схема 1. Структура предмета соціології

Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних чинників, соціологія визна­чає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Тому вона тісно пов'язана з соціально-філософським рішиш знань.

Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот -- соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах.

Як наука про соціальні спільноти, соціологія до­сліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємо­зв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особис­тості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповтор­них властивостей та якостей (це предмет психології, а з позиції соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тіль­ки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, но­сій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин, вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формують­ся згідно з соціальними цінностями, правилами, за­конами.


Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається з пев­ним конкретним явищем суспільного життя чи яви­щем суто соціальним, оскільки він може бути виокрем­лений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами.

Схема 2. Об'єкт соціології

Об'єктом соціологічного пізнання є сукупність со­ціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і відносини у кожному конкретному соціаль­ному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологіч­ного пізнання виступає тільки як соціальна система.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)