Теорія «політичного поля»

Будучи найчіткіше окресленою в працях французь­кого соціолога П. Бурдьє, вона пояснює електоральні уподобання виборців, особливості реалізації політичної влади у контексті відносин «домінування — підкореності». Центральними у ній є поняття соціального просто ру та політичного поля.

Соціальний простір — продукт людської діяльності, що є сукупністю суспільних суб'єктів, які становлять суспільну цілісність, д також сукупністю певних об'єктивованих взаємин між індивідами.

Індивід у соціальному просторі має певний статус, закріплений за допомогою «соціального капіталу» (су­купність потенційно важливих рис: характер людини, її суспільний статус, культурний потенціал тощо). Відповідно і соціальна група постає як певна кількість агентів з однаковими соціальною позицією, умовами існування, що зумовлює й однакові системи практик.

Індивіди, які володіють максимальною сукупністю соціальних капіталів, завжди намагаються впливати на життєдіяльність людей. Домінування, на думку Бурдьє, реалізується у формі легітимного бачення со­ціального світу, за утвердження якого (різного для різних суспільних груп) у межах політичного поля то­читься суспільна боротьба.

Політичне поле — проекція соціального простору на взаємо­дію суб'єктів влади,

Об'єднання людей у політичну спільність стає можливим завдяки існуванню так званої докси (грец. сіоха — думка, уявлення) — спонтанної згоди з повсякденним політичним порядком. Саме вона є чинником, що об'єднує великі групи людей у політич­ні спільноти, сенс яких полягає у послідовному вико­ристанні сприйнятої докси як інструменту політичної боротьби.

Однак навіть система політичної демократії, що проголошує широкі можливості реалізації владного потенціалу кожного виборця, не може повністю реалі­зувати ці настанови. Спричинено це неоднаковими су­спільними капіталами, якими володіють виборці, що надає перевагу вузькому колу «професіоналів». Саме вони реалізують потенційні можливості окремої со­ціальної групи у просторі політичної боротьби, і саме їм делегується сукупність владних прав виборців.

Представники даної теорії формулюють дві головні проблеми: 1) чи насправді сучасна політична демокра­тія є системою, що забезпечує реалізацію владного по­тенціалу кожного виборця; 2) чи можна вести мову про існування тих, хто делегує свої права, до моменту

самої передачі цих прав. Щодо обох проблем однодум­ці Бурдьє дають песимістичну відповідь.

Загалом електоральна соціологія за останні п'ятде­сят років все більше зміщує свій інтерес з раціональ­но зумовленого вибору електорату в політичній бо­ротьбі на вивчення реакцій громадян на повсякденні Події політичного життя.

Запитання. Завдання

1.Проаналізуйте поняття «політика» за соціологічними критеріями.

2.З'ясуйте сутність предмета соціології політики.

3.Охарактеризуйте зв'язок політики із соціальною структурою су­спільства.

4.Назвіть основні елементи політичної системи суспільства.

5.У чому полягає специфіка соціологічного підходу до вивчення

політичних феноменів?

6. Визначте основні дослідницькі напрями соціології політики.

7. Охарактеризуйте розвиток соціологічних досліджень виборної
активності громадян.

Поиск по сайту: