Причини конфліктів. Конфлікт як соціальне явище є породженням пев­них соціально-психологічних чинників, втілених в ін­тересах конкретних соціальних суб'єктів — учасників

Конфлікт як соціальне явище є породженням пев­них соціально-психологічних чинників, втілених в ін­тересах конкретних соціальних суб'єктів — учасників конфліктної ситуації. Він є сукупністю об'єктивних і суб'єктивних передумов, наслідком взаємодії різноспрямованих прагнень, що постають у найрізноманітні­ших комбінаціях. До найголовніших причин належать:

1. Протилежні орієнтації сторін — суб'єктів взає­модії. У соціальній практиці різноспрямованість інтересів не менш поширена, ніж їх консолідація. Не­
рідко егоїстичні інтереси стосуються однієї і тієї ж цілі, яку неможливо реалізувати одночасно, без пося­гання на інтереси інших суб'єктів соціуму, що,
безумовно, породжує конфліктні ситуації.

2. Різноспрямованість ідеологічних засад. Виник­нувши на основі різних поглядів, конфлікти часто переростають у безкомпромісну боротьбу за певне
спрямування політичного, соціально-економічного розвитку держави, стосуючись таких суто прагматич­них аспектів, як власність тощо. Часто вони стосують­ся релігійних, соціокультурних питань.

3. Різновекторність соціально-економічних орієн­тацій. Передусім вони пов'язані з соціально-економічною нерівністю, нерівноправним розподілом мате­ріальних і духовних благ. Нерідко вони проявляються на етапі трансформації суспільно-економічних систем, що зумовлено певними змінами у сфері власності і
привласнення, які, у свою чергу, породжують відпові­ дні стратифікаційні зміни.

4. Суперечності між елементами соціальної струк­тури. Обумовлені вони неузгодженістю цілей та завдань різних рівнів організації суспільства (центр—

периферія).

5. Соціально-психологічні та морально-етичні. Во­ни постають у формі незадоволення окремих індивідів їх статусом у певному середовищі, що породжує різно­манітні спроби змінити його.

Чинники конфліктів класифікують за різними критеріями. Найчастіше ними є інформація, структу­ра, цінності, відносини, поведінка.

1. Інформаційні чинники. Йдеться про неповноцін­не інформування учасників взаємодії або свідоме вико­ристання викривленої інформації, недооцінку фактів та їх значення, дезінформацію, послуговування нена­дійною інформацією. Часто такими чинниками є супе­речливість законодавства, стереотипи, чутки тощо.

2. Структурні чинники. Вони стосуються формаль­ної чи неформальної організації соціальної групи: вла­ди і керівництва, пріорітетів щодо них з огляду на
стать, вік, системи безпеки, ролі традицій, релігійних поглядів, інформування, наявності референтних груп, власності та розподілу тощо.

3. Ціннісні чинники. Вони виявляються у зв'язку з порушенням ціннісних принципів та відчуття стабіль­ності. Стосуються передусім ідеології, уявлення про
справедливе та необхідне, етичних аспектів, традицій­ної системи поведінки, професійних цінностей, віру­вань, внутріколективної поведінки тощо.

4. Чинники, пов'язані із задоволенням (незадово­ленням) взаємодією (її відсутністю) сторін. У цьому сенсі принциповими є сутність, основа, мета, важли­
вість, тривалість та цінність відносин, рівновага сил, рівень довіри, історія взаємодії тощо.

5. Поведінкові чинники. Ця група чинників сто­сується передусім аспектів поведінки, які посягають на цінності однієї зі сторін конфлікту, загрожують

безпеці, викликають стрес або дискомфорт, експлуату­ють відносини, не

виправдовують очікувань, порушу­ють обіцянки тощо.

Знання та використання цих факторів дає змогу погасити конфлікт на стадії його зародження. В реаль­ній ситуації чинники можуть бути тісно переплетени­ми та взаємопов'язаними, витворювати нові комбіна­ції проблем.

Поиск по сайту: