Тема 1. Психологія управління як наука

Предмет психології управління. Основне завдання психології управління. Загальні ознаки процесу управління (відбувається у складній динамічній системі з двома підсистемами — керуючою і керованою; цілеспрямованість впливу керуючої підсистеми на керовану; наявність програми впливу керуючої системи на керовану; наявність зворотних зв’язків; ентропійний характер). Види управління (технічне, соціальне). Різновиди соціального управління за сферами здійснення. Функції управління. Поняття про керівництво. Структура психології управління.

Психологія управління — прикладна галузь науки. Управлінський вплив — головний елемент управлінської діяльності. Психологічні питання здійснення управлінських впливів. Рівні досліджень у психології управління: методологічний, галузевий (управління економікою та суспільно-політичними і духовними видами діяльності). Психологія поведінки та діяльності і соціологія організації та управління — джерела виникнення і розвитку психології управління. Управлінська діяльність як центральний об’єкт досліджень у психології управління. Ознаки управлінської діяльності (за А. В. Філіпповим): специфічні мета, об’єкт діяльності; наявність функціональних зв’язків між компонентами системи управління; важлива роль соціально-психологічних відносин між людьми; технологічна база управління (прийняття і переробка інформації та генерація нової інформації в управлінському рішенні); доведення управлінського рішення до виконавця. Підходи до розуміння функцій управління. Операційно-стадійний підхід — відображення послідовності дій та операцій управлінської діяльності. Підходи, побудовані на групуванні функцій за спільністю їх цілей та завдань (Д. М. Крук, О. В. Козлова, І. Н. Кузнецов, Б. З. Мільнер, В. С. Рапопорт, Л. І. Євенко). Традиція вивчення людського фактора виробництва. Поняття людського фактора, особистісного фактора. Перша науково обґрунтована система організації та управління Ф. Тейлора та А. Файоля (НОП). Е. Мейо — засновник теорії людських відносин (предмет управління — неформальна структура групи). Теорія ролей Р. Лінтона (предмет управління — нейтралізація індивідуальних особливостей виконавців, уніфікація їх відповідно до виконуваної ролі). Управлінські ролі (за Х. Мінцбергом): міжособистісні, інформаційні щодо прийняття рішень.

Перспективи розвитку управління (менеджменту) у XXI ст. Відмова від авторитарного стилю управління на користь принципів співробітництва; скорочення управлінського персоналу, делегування повноважень підлеглим; залежність оплати від кваліфікації та результатів; поширення практики формування міжфункціональних команд; безперевне навчання менеджерів; впровадження інформаційних технологій; зосередження на управлінні людьми; зростання попиту на універсальних менеджерів; широке використання тимчасових співробітників, які працюють на контрактних засадах.

Література: [1, 3, 4, 13, 17].

Поиск по сайту: