АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Фемінізм: сутність, етапи, напрями

Читайте также:
  1. В) Екзистенціалізм та його основні напрями.
  2. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація
  3. Завдання та напрями ревізії, джерела та об’єкти контролю основних засобів і запасів.
  4. Інфляція: її сутність, види та наслідки
  5. Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство
  6. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст.
  7. Легітимність політичної влади: сутність, технологія легітимності Веберата Хелда
  8. Лекція 13. Напрями забезпечення конкурентоспроможності туристичних підприємств
  9. Напрями вирішення проблеми учительства
  10. Напрями діяльності міжнародного співтовариства в пошуках виходу з глобальної гуманітарної кризи
  11. Напрями діяльності секретаря щодо сприяння діловим контактам керівника
  12. Напрями модернізації післядипломної педагогічної освіти України на основі врахування позитивного досвіду Греції

На хвилі протесту проти дискримінації жінок, тен­дерних стереотипів виник фемінізм.

Фемінізм — науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

Першими зробили спроби обґрунтувати рівнопран ність чоловіків і жінок французькі філософи Волі, тер, Д. Дідро, Ш.-Л. Монтеск'є, які обстоювали право жінок брати участь у суспільному житті, стверджува ли, що їх природа не менш складна, ніж чоловіча. Са мі жінки заявили про себе активною участю у Вели кій Французькій революції, започаткували жіночі клуби, журнали. Француженки, не протиставляючи себе чоловікам, звертали увагу на свою безправність. Але революційна влада, оцінивши громадську актив­ність жінок, не змогла протистояти патріархальній традиції, впливу католицької церкви, щоб визнати жінок самостійним суб'єктом історії, віднести їх до категорії «вільних» і «рівних». І це спричинило виникнення нового суспільного явища — фемінізму як руху на захист політичних і громадянських прав жінок.

Першим документом фемінізму вважають «Декла­рацію прав жінки та громадянки», написану францу­женкою Олімпією де Гуж у 1791 р., в якій було заяв­лено, що жінка має такі самі права на свободу, воло­діння власністю, як і чоловік. Але на заваді цьому є «тиранія сильної статі». Декларація викликала в су­спільстві потужний спротив, особливо фраза: «Якщо жінка має право зійти на ешафот, то вона повинна ма­ти право зійти і на трибуну». До речі, О. де Гуж за до­носом була гільйотинована. Пізніше, в 1793 р., Кон­вент ухвалив рішення про заборону жіночих клубів, а через два роки заборонив жінкам збиратися у громад­ських місцях. Громадянський кодекс проголосив, що жінка не має ніяких громадських прав та повинна під­корятися своєму чоловікові. Тобто ідеал «свободи, бра­терства та рівності» був призначений регулювати від­носини тільки між чоловіками.

Наприкінці XVIII ст. ідеї фемінізму заявили про себе у Великобританії передусім старанням журналіс­тки Мері Волстонкрафт. У 1827 р. у м. Сенека-Фолл-зе (СІЛА) відбувся перший з'їзд американських фемі-ністок-суфражисток, на якому було висловлено про­тест проти дискримінації жінок, прийнято Деклара­цію прав жінок. У середині XIX ст. боротьба за надання жінкам виборчого права стала провідною ідеєю фемінізму.

У тогочасному фемінізмі чітко окреслилося три напрями: суфражизм — виборче право — рух за надання жінкам права обирати; гумані-Щтичний, який звільнення жінки вбачав у розвитку Інтелекту, підвищенні грамотності; марксистський Вважав, що становище жінки-робітниці зумовлене Класовими причинами, тому боротьба за її звільнення іібігається із загальним завданням звільнення проле-ІІНріату. У зв'язку з цим окремого жіночого питання ІДО існує, воно вирішуватиметься разом з вирішенням І вроблем пролетаріату. Цей напрям найпоширенішим у Росії. Головний ідеолог його — Олександра Кол-Лонтай (1872—1952).

Отже, за одне століття фемінізм поширився в цьо­му світі, вперше порушивши питання про права жін­ки, рівність статей, сприяв формуванню атмосфери морального осуду патріархату. Успіх суфражизму (у багатьох країнах напередодні Другої світової війни)кшки здобули виборче право), а також об'єктивні Чинники — війна, повоєнне відродження — призвели до того, що фемінізм фактично не виявляв себе майже до 60-х років XX ст. Поштовхом до його відродження стала книга француженки Симони де Бовуар «Друга стать» (1949 р.), яка є повним історико-філософським дослідженням становища жінки від створення світу. Авторка обстоювала тезу, що в жінках закладені такі ж потенції, як і в чоловіках. Головна вимога жіночо­го руху — визнати рівноправність жінки, яка не є дру­гою статтю.

Саме ця праця засвідчила появу неофемінізму, ос­новними ідеями якого є:

— боротьба не за отримання рівних прав (фактич­но в усьому світі вони є однаковими), а за рівні мож­ливості;

— виклик патріархальній культурі з метою нетільки змінити становище жінок, а ревізувати всі можливості соціальної реальності, всі сфери буття;

— прагнення до того, щоб у збалансованій культу­рі жіночі соціальні ролі, духовні потенції набули цін­ності та значущості для суспільства.

Неофемінізм констатує, що сучасна західна культу­ра є патріархальною, маскулінною, організованою не тільки за чоловічим зразком, а й пронизаною забобона­ми стосовно жінок, що виявляється в усіх сферах: на­уці, сім'ї, владі» релігії, мистецтві, рекламі тощо.

У 60-ті роки XX ст. оформилося три напрями нео­фемінізму:

1. Ліберальний. Основні вимоги його — ліквідація дискримінації жінок, законів, що обмежують їх права. Нерівність жінок є наслідком упередженості та не
освіченості, що можна подолати розвитком освіти та спеціально зорієнтованими урядовими реформами. Одна з теоретиків цього напряму Бетті Фріден у роботі «Містичне жіноче» акцентувала увагу на жінці передусім як на особистості, а вже потім як на дружині та матері.

2. Радикальний. Виходить з того, що головним злом, яке породжує нерівність жінок, є чоловічий шо­вінізм. Тому необхідно зруйнувати все створене чоло­
віками, передусім державу. Теоретик цього напряму Мері Дейлі закликала до «священної боротьби проти чоловіків». Серед головних вимог: безкоштовні ясла,
доступність протизаплідніх засобів, право на аборти, ліквідація дискримінації лесбіянок, рівні можливостіщодо освіти жінок, подолання загрози насилля. На ду­
мку його представників, пригнічення жінок породив патріархат. Адже жінок пригнічують саме чоловіки, які століттями використовують свій контроль над економічними відносинами, ідеями, культурою, правови­ми нормами, узаконюючи інститути, які захищають лише їх інтереси. Влада чоловіків над жінками прони­зує як суспільну, так і сімейну, інтимну сфери, її під­тримують соціалізація, освіта, засоби масової інформа­ції, релігія. Чоловіки контролюють жінок засобами
сексуальності та насилля. Вихід з цього становища во­ни вбачають у сепаратизмі, який зможе примусити де­яких чоловіків змінити свою поведінку та перегляну­
ти відданість патріархату.

3. Марксистський (соціалістичний). Жіночу при­гніченість розглядає як продукт капіталістичних і патріархальних суспільних відносин, вважаючи мож­
ливим їх звільнення із завершенням капіталістичної фази та подоланням чоловічого контролю. Його при­хильники стверджують, що дискримінація жінок ви­гідна капіталізму. Недооцінка жінок на роботі, значно нижча оплата праці, ніж у чоловіків, перетворює їх на резервну «армію дешевої праці».

Спільним для всіх напрямів є зосередження на проблемі пригнічення жінок, а відмінним — підхід до з'ясування причин такого становища та бачення шля­хів його подолання.

В Україні феміністські погляди стали поширювати-4л в XIX ст. У них домінували ліберальна та марксистська концепції. Спектр тлумачень суспільних проб­лем жінок був максимально широким — від ортодок-бально-клерикальних до радикально-соціалістичних. Організаційно український жіночий рух оформився у 1884 р. заснуванням першого жіночого товариства у Станіславі (нині — Івано-Франківськ) і жіночого това­риства О. Доброграєвої (Київ). Згодом було створено «Клуб русинок», «Гурток українських дівчат», «Жі­ноча громада», «Союз українок» та ін. Ідеологами українського жіночого руху вважають Наталю Коб-ринську, Софію Русову, Христю Алчевську, Ольгу Кобил янську.

Помітно активізувався український жіночий рух на початку XX ст.: великими тиражами виходили жі­ночі газети та журнали, активно розвивалися жіночі організації. Водночас точилася гостра дискусія між прихильниками ліберальних та марксистських погля­дів. Тези лібералів про емансипацію, моральне переви­ховання суспільства марксисти кваліфікували як про­яв «буржуазного фемінізму», пропонуючи замінити поняття «емансипація» на «жіноче питання», «жіноча особистість», «жіночі маси».

Радянська влада формально надала жінці всю по­вноту юридичних прав, заборонивши водночас діяль­ність незалежних жіночих організацій. Натомість при органах влади було створено жінвідділи, завдан­ня яких полягало в тому, щоб викувати з жіночих трудових ресурсів армію робітниць і селянок, а це мало своїм наслідком зникнення особистості, нівелю­вання соціокультурних відмінностей між чоловіком

та жінкою.

Крім того, попри велику кількість жіночих органі­зацій, розвинутої феміністської традиції в українській культурі не існувало. У суспільстві домінували ін­тереси нації. Проблема жіночих прав була вторинною порівняно з питанням про незалежну Українську дер­жаву. Символізм жіночого руху багато в чому був де­термінованим традицією українського націоналізму, який трактував образ української жінки із застосуван­ням страждальних мотивів. Згодом жіночий образ трансформувався у материнський і національний: жін­ка — мати — Батьківщина — нація.

Сучасний український жіночий рух є відчутно консервативним, організаційно розрізненим. Ці проблеми не вичерпує діяльність впливових громадсь ких організацій («Тендерне бюро ПРООН», Центри «Жінка для жінки», «Жіночий консорціум ННД-СПІА» та ін.), бізнес-центрів для жінок, організацій а надання допомоги жінкам, які перебувають у складно­му моральному та матеріальному становищі, центрів перекваліфікації жінок, розвиток феміністських жур­налів («Бюлетень Тендерного бюро», «Діалог різнома-нітностей», «Очима жінки», «Новий образ»). Якщо перша хвиля жіночого руху в Україні (1989 — середи­на 90-х років XX ст.) була пов'язана з політикою укра­їнського націоналізму, то друга хвиля (з середини 90-х років) дедалі більше починає поєднувати цілі жі­ночого руху з феміністськими завданнями розвитку жіночого самовизначення, індивідуальності, жіночої реалізації в сучасному світі. Вона більше зорієнтована на ідеали незалежного руху, який розвивається у фор­мі неурядових, недержавних жіночих громадських об'єднань. Водночас необізнаність у феміністській про­блематиці, відсутність розвинутих традицій демокра­тичних соціальних рухів в Україні ускладнюють розви­ток українського жіночого руху. До того, українки не зовсім готові до сприйняття ідей фемінізму. У суспіль­стві багато патріархальних стереотипів як серед чолові­ків, так і серед жінок.

Становище жінки в Україні віддзеркалює процеси в усіх постсоціалістичних країнах. Інтегруючись у сві­тове співтовариство, Україна ратифікувала міжнарод­ні акти, спрямовані на ліквідацію всіх форм дискри­мінації жінок (Конвенцію ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації жінок»). Але реально на станови­ще жінок це не вплинуло. Наприклад, у сучасному українському парламенті вони становлять менше 10%; бізнес і підприємництво залишаються чоловічи­ми сферами; традиційно низькі шанси жінок на рин­ку праці; вони часто страждають від насилля та сек­суального переслідування тощо. Ці проблеми були си­стемно проаналізовані на Всеукраїнській конференції «Стратегія четвертої Всесвітньої конференції з питань становища жінок і програма дій в Україні», що відбу­лася у 1996 р. в Києві й підкреслила необхідність лі­квідації нерівності між чоловіками та жінками у сфері влади, виступила за прийняття відповідних держав-їих рішень. Сучасна тендерна політика розвивається ІА такими напрямами:

—рівноправність у зайнятості та навчанні;

—сервісний контроль за дітьми;

—контроль за народжуваністю, методами контра­цепції та штучного переривання вагітності;

—юридична та фінансова незалежність жінок;

—протидія сексуальному гнобленню та чоловічому насильству.

Ключові її положення відображають основні вимоги міжнародного жіночого руху і поступово набувають ознак державного нормативного регулювання в розви­нутих країнах. Жіночий чинник є значним у сучасній картині світу, вимагає переосмислення засад цивілізації. На передній план виступають принципово нові проблеми визначення місця жінки в сучасному світі, без розв'язан­ня яких неможливий подальший прогрес людства.

Запитання. Завдання

1.Охарактеризуйте особливості тендерного підходу та його еври­
стичні можливості.

2.Дайте визначення головних категорій тендерної соціології: тен­дер, фемінність—маскулінність, патріархат, біархат.

3. Проаналізуйте головні соціологічні парадигми щодо проблеми

тендерних відмінностей.

4.Окресліть шлях розвитку вітчизняної тендерної соціології, ви­
значте її основні проблеми.

5.Що таке тендерна соціалізація? Які чинники впливають на цей
процес? Розгляньте відмінності у соціалізації чоловіків і жінок.

6.Обгрунтуйте своє розуміння сутності етапів та напрямів фемінізму.

7. Проаналізуйте сутність та роль тендерних стереотипів, тенден­цію до їх змінювання в сучасному суспільстві.

Теми рефератів

1.Соціальна дискримінація жінок: сутність та форми прояву.

2.Патріархальний характер сучасної політичної сфери.

3.Специфіка тендерної соціалізації в сучасному українському су­спільстві.

4.Історія феміністської думки в Україні.

5.Проблема насильства над жінками та шляхи її подолання.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)