Вибірка у соціологічному дослідженні

На етапі збирання первинних матеріалів суб'єкт соціологічного дослідження повинен з'ясувати кіль­кісні та якісні параметри об'єкта, уточнити, хто є но­сієм інформації, скільки таких носіїв треба обстежи­ти, щоб отримати реальну картину соціальної реально­сті. У практиці емпіричних досліджень, якщо об'єкт кількісно невеликий (не перевищує 300—500 оди­ниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опи­тавши, наприклад, усіх респондентів або проаналізу­вавши всі номери визначених часописів тощо.

Але соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об'єктом досліджень можуть бути десятки і сотні ти­сяч людей, що мешкають у різних регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових під­приємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до вибору най-оптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять су­цільні дослідження, використовувані під час перепису населення, проведення референдумів). Тому найчасті­ше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Його теорія ґрунтується на досягненнях математичної статистики.

Вибірковий метод — науково обгрунтований підхід, за резуль­татами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає опану­вання таких понять, як «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка ре­презентативності» тощо.

Генеральна сукупність — обмежений територіально і в часі

об'єкт дослідження.

Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об'єкта, його найваж­ливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації. Зде­більшого конкретизацію генеральної сукупності про­водять за такою схемою:

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за сувори­ми правилами елементів генеральної сукупності. Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупнос­ті, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якіс­ними характеристиками і контрольними ознаками. Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню.

Ними можуть бути як окремі індивіди, так і со­ціальні групи.

Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість ви­бірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з яки­ми дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукуп­ність); дібрати тип вибірки, найбільш адекватний ме­ті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистичне значу­щим, а з іншого — економним, забезпечуючи опера­тивне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта до­слідження.

Стратифікаційна (районована) вибірка передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, які повинні впливати н:І досліджуване явище. Але одиниці сукупності повинні істотно відрізнятися. Наприклад, при вивченні кар'єр них стратегій молоді з вищою освітою можна передбачити, що форма навчання (державна, приватна) буде впливати на їх погляди щодо працевлаштування, професійної кар'єри. Відомо, що частка студентів, які навчаються у приватних вищих навчальних закладах, значно менша, ніж тих, хто здобуває вищу освіту у державних вищих навчальних закладах. Тому ймовір­ність їх потрапити у вибірку за механічного відбору досить низька. У такому разі всі вищі заклади поділя­ють на групи залежно від форми навчання, а потім з кожного типу відбирають респондентів пропорційно чисельності всього контингенту. У більшості опиту­вань громадської думки, що проводять за національ­ними вибірками, первинна стратифікація здійснюєть­ся за географічною локалізацією, звідси й назва прин­ципу — районування.

«Гніздова» вибірка є протилежною до районованої. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. Якщо при районуванні до­слідник виокремлює різнотипні під сукупності, то при гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Наприклад, дослі­джуючи колективи навчальних закладів, за одиницю можна взяти певні учнівські класи, студентські групи тощо.

Застосовуючи цей метод, дослідник повинен усі одиниці генеральної сукупності розподілити між гніз­дами, подбати про максимальну ідентичність за пара­метрами основних характеристик гнізд. Зручність, до­ступність і простота виокремлення гнізд роблять цей метод раціональним та економним. Але формальний підхід до виокремлення гнізд може призвести до спо­творення реальної картини досліджуваного об'єкта.

Серійну вибірку використовують з метою розбити генеральну сукупність на однорідні частини (серії) за певними ознаками. Вважаючи серією сукупність статистично відмінних одиниць, дослідник може будува­ти вибірку з урахуванням детальних ознак структур­ної організації об'єкта. З кожної серії (пропорційно кількості елементів у ній) відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності. Кількість елементів, які належить вибрати окремо з кожної серії, визначають за допомогою формули: n, = (Х_і. п): N.

де п₁ — кількість елементів, які належить вибрати з Певної серії; N_i — кількість одиниць у серії, п — вибіркова сукупність; N -- генеральна сукупність.

Поряд з ймовірнісним підходом до побудови вибір­ки використовують цілеспрямований підхід, який не передбачає використання правил теорії ймовірності. Він є основою квотної та стихійної вибірок.

Квотна вибірка застосовується тоді, коли до почат­ку дослідження відомі статистичні дані про контроль­ні ознаки елементів генеральної сукупності. Це дає змогу побудувати вибіркову сукупність, відтворивши найважливіші пропорції генеральної сукупності, а на підставі цих пропорцій розрахувати відповідні квоти. Інформацію, яка утворює квоти, одержують з доку­ментів державної чи відомчої статистики. Найчастіше використовують показники за статтю, віком, освітою, типом поселення тощо.

Прикладом стихійної вибірки є поштове опитуван­ня читачів періодичного видання, опитування першого зустрічного журналістами на вулицях міст, метод «сні­гової кулі». Цей метод використовують, коли потрібно опитати декілька сот представників громадських орга­нізацій, знаючи, наприклад, лише 10 з них. Тоді інших респондентів шукають за допомогою цих 10, якщо ко­жен з них погодиться повідомити про своїх знайомих, які належать до цих організацій, а ті повідомлять про своїх знайомих. Наслідком цього буде збільшення кіль­кості людей, яких можна буде опитати, тобто вибірка формується поступово, як «снігова куля».

Всі наведені типи вибірок відносять до однощабле-вих. У сучасній практиці проведення масових велико­масштабних досліджень застосовують складні багато-щаблеві вибірки, які поєднують різні підходи до її формування.

Запитання. Завдання

1. Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасно­го українського соціуму?

2.Назвіть етапи проведення соціологічного дослідження та проаналізуйте їх щодо послідовності, призначення, змісту, особливостей здійснення.

3.Яке місце посідає програма соціологічного дослідження у його підготовці, організації та проведенні?

4.Охарактеризуйте основні компоненти програми соціологічною дослідження.

5.Поясніть, що таке вибірковий метод, які поняття його характеризують.

6.У чому полягають особливості основних підходів до побудови вибірки?

7.Охарактеризуйте основні типи вибірок.

8.Обґрунтуйте доцільність використання певного виду вибірки у соціологічному дослідженні.

Поиск по сайту: