Поширення норм спеціального законодавства

Як правило, здійснення професійної діяльності на фондовому ринку є виключним видом діяльності і не може поєднуватись з іншими видами підприємницької діяльності, крім випадків, визначених законодавством.

До професійної діяльності на фондовому ринку відносяться:

1) діяльність з торгівлі цінними паперами (торговці цінними паперами, які можуть здійснювати брокерську діяльність, дилерську діяльність, андерайтинг, діяльність з управління цінними паперами);

2) діяльність з управління активами інституційних інвесторів (компанії з управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів);

3) депозитарна діяльність (депозитарії, зберігачі, реєстратори);

4) діяльність з організації торгівлі цінними паперами (фондові біржі).

На професійних учасників фондового ринку поширюються норми загального законодавства – Конституція України, Цивільний та Господарський кодекси України, законодавство про захист економічної конкуренції (антимонопольне законодавство), податкове законодавство та інші, а також спеціальні (профільні) закони та нормативні документи, розроблені на їх виконання (табл. 3.3).

Зазначені закони містять як норми прямої дії (дозвіл чи заборона), так і норми, які конкретизуються у нормативних документах. Більш детально нормативні документи щодо регулювання діяльності з торгівлі цінними паперами розглянуті у відповідних розділах посібника.

3.4. Інститути спільного інвестування

Інститути спільного інвестування, які представлені в Україні, можна умовно поділити на 2 (два) сегменти:

ü інфраструктура приватизації;

ü утворені після прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001 р.).

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії утворені відповідно до Указу Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» (1994 р.) як інфраструктура приватизації. Подібні інституції були задіяні у проведенні масової приватизації з використанням приватизаційних паперів (приватизаційних майнових сертифікатів, житлових чеків та земельних бонів), які залучались у фізичних осіб в обмін на інвестиційні сертифікати та обмінювались на акції підприємств, що приватизувались. Дані інституції були представлені:

ü закритими інвестиційними фондами та закритими взаємними фондами інвестиційних компаній, які діяли протягом строку, на який вони були створені;

ü відкритими інвестиційними фондами та відкритими взаємними фондами інвестиційних компаній, що були створені на невизначений строк.

Після прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі – ЗУ «Про ІСІ») подібні структури повинні були ліквідуватись або реорганізуватись в пайовий або корпоративний інвестиційний фонд шляхом приведення своєї діяльності у відповідність з вимогами згаданого Закону протягом встановленого терміну, а створення нових – заборонено.

Відповідно до ЗУ «Про ІСІ», інститут спільного інвестування (ІСІ) ‑ корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) або пайовий інвестиційний фонд (КІФ), який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

У залежності від порядку провадження діяльності (зобов’язань щодо порядку викупу емітованих цінних паперів) ІСІ можуть бути:

1) відкритого типу – бере на себе зобов’язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління активами);

2) інтервального типу ‑ бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління активами), протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік;

3) закритого типу – не бере на себе зобов’язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління активами), до моменту реорганізації або ліквідації.

У залежності від строку, на який створюється ІСІ, вони поділяються на:

ü строкові (створюються на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після якого ліквідуються або реорганізуються);

ü безстрокові (створюються на невизначений строк).

У залежності від особливостей активів, у які вкладаються кошти, ІСІ можуть бути:

ü диверсифіковані;

ü недиверсифіковані.

Для диверсифікованих ІСІ встановлено ряд обмежень:

1) кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не може перевищувати 10% (десять відсотків) загального обсягу їх емісії;

2) сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, що перевищує 5% (п’ять відсотків) загального обсягу їх емісії, на момент придбання не може перевищувати 40% (сорока відсотків) вартості чистих активі ІСІ;

3) не менше 80% (вісімдесяти відсотків) загальної вартості активі ІСІ мають становити грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, які перебувають у лістингу на фондовій біржі.

Для диверсифікованих ІСІ законодавством встановлені також обмеження щодо виду активів, у які вкладаються кошти ІСІ, а також пряма заборона придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов’язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігача.

Недиверсифіковані ІСІ не мають таких обмежень, тому можуть вкладати кошти в більш ризиковані, відповідно потенційно більш прибуткові активи – концентрувати в активах цінні папери одного емітента (набувати контрольні пакети), купувати цінні папери, які не перебувають у лістингу організаторів торгівлі, приймати участь в операціях зі злиття й поглинання компаній та з нерухомістю тощо.

Широкі можливості для високоризикового спільного інвестування, у тому числі щодо вкладення в корпоративні права та нерухомість, реалізацію інноваційних проектів, мають ІСІ зі статусом венчурного фонду – недиверсифікованого ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50% (п’ятдесят відсотків) складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі.

Законодавством установлені певні обмеження щодо участі фізичних осіб у венчурних фондах, а також особливі вимоги до інститутів спільного інвестування у залежності від їхньої класифікації:

1) ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ;

2) по цінних паперах ІСІ відкритого та інтервального типу дивіденди не нараховуються та не сплачуються;

3) ІСІ закритого типу може бути лише строковим;

4) цінні папери ІСІ закритого типу підлягають вільному обігу на фондовому ринку протягом періоду діяльності фонду;

5) вільний обіг цінних паперів ІСІ інтервального типу протягом інтервалу припиняється (за винятком правочинів щодо спадкування, розміщення та викупу емітентом);

6) обіг цінних паперів ІСІ відкритого типу обмежується (відчуження може здійснюватись лише шляхом викупу компанією з управління активами, шляхом правонаступництва чи успадкування).

Активами ІСІ є сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Коштами спільного інвестування виступають кошти, що залучені від інвесторів ІСІ, доходів від здійснення операцій з активами ІСІ та нарахованих за активами ІСІ доходів.

Поиск по сайту: